Особистісні якості. Значущими для комплектування груп учасників, вимірюваних тестами, виступають такі риси, як інтроверсія - екстраверсія, нейротизм - стабільність, ригідність гнучкість, екстернальність - інтернальність. У процес добору можуть бути включені й інші змінні, проте практика показує, що і цих показників вистачає, щоб скомплектувати групу із заздалегідь заданим потенціалом активності.
Спираючись на принцип гетерогенності при комплектуванні груп, необхідно добирати учасників з різним рівнем вираженості тих або інших особистісних якостей, щоб вони взаємодоповнювали один одного. В одній групі не варто концентрувати людей з переважанням одних і тих самих особистісних якостей, наприклад ригідність або екстернальність.
Рівномірний розподіл цих ознак припускає включення в групу осіб і з високою, і з низькою ригідністю або екстернальністю. Гетерогенна структура особистісних рис зробить стимулювальний вплив на процеси групової динаміки, а також на налаштування оптимальних для тренінгу взаємин, видів комунікацій. Важливо оцінити здібності кожного члена групи до кооперації - взаємодопомоги і співпраці, хоча передбачається, що кожен кандидат у групу володіє цими якостями. Водночас небажано мати в групі декількох учасників, що проявляють виражену самоорієнтацію, егоцентризм і некооперативність. Надмірна "автономія" таких членів групи може призвести до того, що сформується псевдоструктура взаємин, тренінг проводитиметься як формальна процедура і ведучому буде дуже важко "розворушити" учасників.
Рівень інтелектуального розвитку. Він є важливою характеристикою групової структури навчальної групи. Відмінності в рівні інтелектуального розвитку учасників проявлятимуться, навіть якщо групу вирівняти за освітньою ознакою. Гетерогенність в даному випадку виражається не в рівні розвитку інтелекту, а в різних оцінних стереотипах і уявленнях про норми поведінки, в різному локусі контролю. Це наочно проявляється в рольових іграх, в різному розумінні ролей, які виконуються, в дискусії з проблем способу життя тощо. В цілому ж група має бути однорідною за рівнем освіти й інтелекту.
Віковий склад групи. Групи комплектуються з осіб різної статі у віковому діапазоні від молодшого шкільного віку до 45 років. Бажано, щоб вік учасників однієї групи був приблизно однаковий. На думку багатьох фахівців, участь в тренінгу після 45 років не дає істотних результатів. Структура особистості до цього вікового періоду стабілізується, і її зміна вимагатиме від суб'єкта значних зусиль, на що людина не завжди згодна і здатна. Допустимі вікові межі - від 18 до 60 років, оптимальні - від 20 до 40 років.
Стать. Вона також впливає на ефективність проведення тренінгу. Помічено, що одностатеві групи неактивні та з меншим інтересом беруть участь у тренінгових вправах, ніж різностатеві. Психологи-практики підкреслюють доцільність включення до складу одностатевої чоловічої групи 1-2 жінок, а при іншому варіанті -1-3 чоловіків. Зазначимо, що багатьох проблем можна уникнути, якщо в одностатевій групі керівник протилежної статі.
Професійний склад. Прийнятніше дотримуватися принципу однорідності за професійним складом.
Взаємини учасників групи. Варто звернути увагу на взаємини учасників тренінгу. В групу не рекомендується включати близьких родичів; осіб, що знаходяться в службовій залежності один від одного; осіб, що відчувають стійку неприязнь один до одного. Найбільш оптимальний варіант - участь в тренінгу незнайомих між собою людей.
Досвід учасників. Він є значущим критерієм комплектування групи і роботи з нею. Активніше працюють люди приблизно одного покоління і одного життєвого досвіду. Групи формуються за ознакою ідентичності ділового досвіду.
Розмір групи. Усе залежить від можливостей тренера. Але вважають оптимальною кількістю учасників 7-12, іноді до 15-17 осіб. Якщо розмір групи перевищує 15 осіб, збільшується вірогідність незадіяності окремих учасників у спільній роботі. З'являється тенденція до порушення безпосереднього спілкування і формування мікрогруп. Для великих груп існують методики активізації їх діяльності. Найчастіше з цією метою проводиться реорганізація групи в декілька субгруп, кожній з яких дається окреме завдання. В цьому разі участь у виконуваних вправах здійснюється або у формі активної участі, або у формі співпереживання. Якщо тренінг ведуть двоє ведучих, то група може бути більшою. Але потрібно пам'ятати, що створення атмосфери довіри в групі можливо тільки тоді, коли кількість учасників не перевищує 20 осіб. Атмосфера малої групи сприяє швидшому зближенню учасників, об'єднанню і згуртованості групи. Якщо ж група перевищує 20 осіб, то потрібно переглянути програму так, щоб завдання в основному були груповими (на індивідуальні завдання витрачатиметься багато часу). Велике значення для успіху тренінгу має рівень готовності учасників до "включення" в активний навчальний процес, а також їх мотивація до пізнавальної діяльності тощо.
Не рекомендується включати в тренінгову групу:
• осіб, що мають виражені фізичні дефекти із порушенням психічного здоров'я;
• осіб, які відчувають свою непридатність до праці в групі;
• невротиків і осіб зі зниженим рівнем розвитку інтелекту;
• осіб, які запізнилися на декілька годин;
• близьких родичів;
• осіб, що знаходяться в службовій залежності один від одного;
• осіб, що відчувають стійку неприязнь один до одного.
