Поведінка - визначені правовою нормою дії або бездіяльність суб'єктів.

Об'єктом інформаційних відносин згідно зі ст. 4 Закону Украї­ни "Про інформацію", виступає інформація. (інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді)

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про інформацію", суб'єктами інформацій­них відносин є:

Суб'єктами інформаційних відносин є:

- фізичні особи;

- юридичні особи;

- об'єднання громадян;

Суб'єкти владних повноважень.

За способом участі в інформаційних відносинах, що відповідно зумовлює комплекс їх прав та обов'язків, виокремлюють такі види суб’єктів, як:

- автор інформації - особа, що власними силами створює інформацію:

- власник інформації - особа, що має права на володіння, користування та розпорядження інформацією;

- споживач інформації - особа що використовує інформацію для задоволення власних інформаційних потреб;

- поширювач інформації - особа, що займається діяльністю з розповсюдження, оприлюднення та реалізації інформації;

Зберігач (охоронець) інформації - особа, що займається діяльністю із забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв і дотримання режиму доступу до інформації.

Поняття та види інформаційної діяльності

Види інформаційної діяльності (ст. 9 Закону України "Про інформацію) «Основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації.»

- одержання інформації - набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою;

- використання інформації - задоволення інформаційних по­треб громадян, юридичних осіб і держави;

- поширення інформації - розповсюдження, оприлюднення, реалізація в установленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації;

Зберігання інформації - забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв.

Кожен вид інформаційної діяльності вирізняється специфічними правилами та порядком його здійснення, які встановлюються правовими нормами.

Програмні нормативно-правові акти щодо формування інформаційного суспільства

Одним із перших міжнародно-правових актів, яким зроблено спробу накреслити основні принципи і шляхи формування та розвитку інформаційного суспільства, безперечно є "Хартія глобального інформаційного суспільства", прийнята лідерами "сімки" найбільш розвинених держав світу в Окінаві 22 липня 2000 р. Згідно з положеннями цієї Хартії (п. 2), сутність стимульованої інформаційно-комунікаційними технологіями (ІТ) економічної й соціальної трансформації полягає в її здатності сприяти людям і суспільству у використанні знань та ідей. Інформаційне суспільство, як його розуміють автори Хартії, дає змогу людям використовувати свій потенціал і реалізовувати свої устремління.

У Хартії також визначено, що головним принципом формування є те, що всі люди скрізь, без винятку, повинні мати можливість ко­ристуватися перевагами глобального інформаційного суспільства, а стійкість цього суспільства - грунтується на демократичних ціннос­тях, таких як вільний обмін інформацією і знаннями, взаємна терпи­мість і повага до особливостей інших людей.

При цьому сама Хартія (п. 5) розглядається передусім як заклик до всіх як у державному, так і в приватному секторах ліквідувати міжнародний розрив у галузі інформації і знань.

У процесі розбудови інформаційного суспільства одним з голо­вних завдань держави на національному рівні визначається вдосконалення системи управління, формування нових методів комп­лексного розроблення політики й відповідного нормативного забез­печення.

Певні цілі й завдання формування інформаційного суспільства сформульовано в Декларації тисячоліття ООН яка безсумнівно, є програмним документом, що визначає основні цілі та принципи між­державного співробітництва у XXI ст.

Визначено, що міжнародна спільнота повинна:

- вжити заходів щодо того, щоб усі могли користуватися блага­ми нових технологій, особливо інформаційних і комунікацій­них, відповідно до рекомендацій, що містяться в Декларації міністрів на сесії Економічної і соціальної ради ООН (ЄКО-СОС) 2000 р. (п. 20);