Суть, форми та види заробітної плати.

Заробітна плата – це ціна, що виплачується за використання праці. Важливо розрізняти грошову (номінальну) заробітну плату та реальну. Номінальна заробітна плата – це сума грошей, що одержує працівник за годину, день, місяць. Реальна заробітна плата виражається в сумі товарів та послуг, які працівник може придбати на свою грошову заробітну плату. Законодавчо встановлюється мінімальна заробітна плата. Вона становить розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може здійснюватись оплата за виконану працівником місячну, годинну норму норму праці. Заробітна плата за своїм складом неоднорідна, вона включає різні за функціональним значенням складові частини. Співвідношення цін утворює структуру заробітної плати. Заробітна плата має дві форми: відрядну і погодинну. Відрядну форму в основному застосовують, коли рівень механізації виробництва такий, що результат діяльності значною мірою залежить від інтенсивності праці робітників. Комплексна механізація та автоматизація виробництва обумовлюють широке використання погодинної форми заробітної плати. Існує тарифна система оплати, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики. Тарифну систему оплати праці використовують для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифних сіток.

24.Капітал підприємства та його класифікація. Під капіталом розуміють матеріальні засоби і грошові кошти, вкладені в підприємство з метою здійснення підприємницької діяльності. Залежно від того, кому належать вкладені в господарську діяльність матеріальні засоби і грошові кошти, капітал поділяють на власний і позиковий. Під власним капіталом розуміють грошові кошти і матеріальні засоби, які самостійно формуються підприємством для забезпечення свого розвитку. До позикового капіталу відносять грошові кошти та інше майно, що залучається для фінансування розвитку підприємства із зовнішніх джерел на платній поворотній основі.Існує основний та оборотній капіта. Елементами власного капіталу є: – Статутний капітал; – Пайовий капітал; – Додатковий капітал; – Резервний капітал; – Вилучений капітал; – Неоплачений капітал, – Нерозподілені прибутки (непокриті збитки; – Цільові надходження; – Забезпечення майбутніх витрат; – Страхові резерви.

25.Фізичне та моральне зношення основного капіталу.Амортизація. Зношування основних виробничих фондів (ОВФ) — втрата ОВФ своїх споживчих якостей і вартості внаслідок їх експлуатації, підвищення вимог екологічних та соціальних стандартів, впливу навколишнього середовища і науково-технічного прогресу. У процесі експлуатації ОВФ зазнають фізичного і морального зношування. Фізичне зношування — втрата ОВФ своїх споживчих якостей і вартості внаслідок їх експлуатації (І форма) та впливу навколишнього середовища (II форма). Швидкість фізичного зношування устаткування залежить від його якості, експлуатації, технічного ремонтного обслуговування, рівня екстенсивного та інтенсивного використання, виду матеріалу, який обробляють, кліматичних особливостей тощо. Фізичне зношування устаткування частково усувається під час проведення поточних, середніх та капітальних ремонтів. Відповідно до прийнятої системи обліку, фізичне зношування машин у вартісному вираженні Зф визначають величиною нарахованої амортизації на реалізацію за час експлуатації: Зф = sq*На*t, де sq — балансова вартість машин; t — час перебування машини в експлуатації до моменту визначення зношування, роки; На — річна норма амортизації на реновацію, %. Величину фізичного зношування машини у відсотках визначають за формулою: Зфв = Зф/S • 100, або Зфд = t/Тн • 100, де Тн — нормативний термін служби машини, роки. Залишкову вартість машини So розраховують як різницю між балансовою вартістю sq, і величиною зношування Зф: So = sq — Зф. Таке оцінювання зношування і залишкової вартості машин умовне, оскільки нараховані суми амортизаційних відрахувань переважно не відображають реальних втрат вартості машин через значні відмінності у рівні використання, яко обслуговування, ремонту, експлуатації тощо. Крім того, амортизація може бути прискореною. Не враховується та обставина, що завдяки ремонтам, особливо капітальним і середнім, фізичне зношування машин суттєво зменшується. Амортизація основного капіталу — це заміщення в грошовій формі зношених засобів праці поступовим перенесенням вартості на продукт (послуги), що виробляється. Відрахування на заміщення вартості зношеної частини основного капіталу називають амортизаційними. Встановлений у законодавчому порядку річний процент заміщення вартості зношеної частини основного капіталу називають нормою амортизації. Високі темпи науково-технічного прогресу, прискорення морального зносу основних фондів ведуть до того, що держава збільшує норму амортизації в законодавчому порядку. Це називається політикою прискореної амортизації, що широко застосовується в розвинутих країнах.

26.Суть та особливості аграрної сфери виробництва.Структура агропромислового комплексу. Аграрний сектор пов’язаний із господарюванням на землі, вирощуванням та реалізацією сільськогосподарської продукції. У сільському господарстві складаються специфічні аграрні відносини. Це відносини, які виникають з приводу, по-перше, привласнення й використання землі та інших засобів сільськогосподарського виробництва; по-друге, виробництва, розподілу, обміну і споживання сільськогосподарської продукції та послуг. Суб’єктами економічних відносин в аграрному секторі виступають:а) суспільство у цілому в особі держави;б) виробничі колективи, представлені сільськогосподарськими підприємствами (кооперативами, селянськими спілками, фермерськими господарствами, підрядними та орендними формуваннями, колгоспами та держгоспами);в) індивідуальні виробники сільськогосподарської продукції (фермери, сімейно-індивідуальні господарства, колгоспники, робітники держгоспів, службовці і т.д.).Аграрні відносини є складовою частиною загальної системи економічних відносин суспільств. Найбільш чітко цей зв’язок проявляється в розвитку агропромислового комплексу (АПК) на базі агропромислової інтеграції. АПК складається з таких сфер:1. галузі промисловості, які постачають сільському господарству знаряддя праці (засоби виробництва);

2. власне галузі сільського господарства;3. галузі, які перероблюють сільськогосподарську продукцію;4. галузі, що обслуговують сільське господарство – виробнича та соціальна інфраструктури.В Україні в І сфері виробляється близько 15%, у ІІ сфері – 46%, в обслуговуючих та переробних галузях (ІІІ і IV сфери) — 39% валового продукту АПК.

Особливостями аграрних відносин є:

1. Земля виступає головним об’єктом виробничих відносин і основний засіб виробництва. Одночасно – вона є предметом праці і засобом праці.2. Сезонність сільгоспвиробництва. Робочий період має відносно короткий час – осінь, весна, літо (часи пік).3. Переплетіння економічних і природних процесів відтворення. Кінцевий результат залежить не лише від людини, а й від природи.4. Складність та різноманітність економічних зв’язків, породжених входженням сільського господарства в АПК та народне господарство в цілому, а також переплетінням різноманітних форм власності. До складу функціонально-галузевої структури агропромислового комплексу входять три групи галузей і підприємств:

1. Галузі і підприємства, які виробляють засоби виробництва для усіх підрозділів АПК - це тракторне і сільськогосподарське машинобудування; машинобудування для тваринництва і кормовиробництва, легкої і харчової промисловості, виробництво мінеральних добрив і засобів захисту рослин, будівельних матеріалів, спецалізованого автотранспорту і устаткування меліоративної техніки, будівництво в АПК, виробництво спеціалізованого устаткування і приладів для галузей АПК, підприємства з промислової обробки гібридного і сортового насіння, комбікормова та мікробіологічна промисловість, підсобні господарства, зайняті і виробництвом засобів виробництва для сільського господарства.2.Галузі сільського господарства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва, а також лісове і ставкове господарство.3.Галузі, зайняті заготівлею та переробкою сільськогосподарської продукції - харчова та борошномельно-круп'яна промисловість; галузі легкої промисловості, які здійснюють первинну переробку сільськогосподарської сировини - первинна переробка бавовни, льону, вовни, пушно-хутрової сировини, підсобні промисли сільськогосподарських підприємств, які виробляють борошно, масло, сир, переробляють овочі, фрукти.

27.Суть, основні види та типи відтворення. Безперервне повторення виробництва отримало назву відтворення. Суспільне виробництво як виробництво на макрорівні (країна, міждержавні економічні об’єднання тощо) є виробництвом для задоволення людських потреб і знаходиться в постійному русі, проходячи такі стадії: власне виробництво, розподіл, обмін і споживання продуктів і послуг. Усі ці чотири стадії суспільного виробництва, по-перше, взаємопов’язані в єдиному процесі і взаємодіють між собою; по-друге, перебувають у постійному економічному кругообігу. Виробництво має постійно відновлюватись через свої чотири стадії. Для цього потрібні постійне виробництво, розподіл та обмін продуктів та послуг як особистого, так і виробничого призначення. Процес суспільного виробництва, взятий не як одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні, називається суспільним відтворенням. Для цього процесу необхідне постійне відновлення всіх факторів виробництва: робочої сили, засобів виробництва та природних ресурсів, середовища існування, При цьому відновлення останнього — нагальна потреба суспільного відтворення в сучасних умовах інтенсифікації виробництва. Всі зазначені фактори необхідні для нормального ходу відтворення. Відомо два види відтворення: просте і розширене. Просте відтворення — це відновлення виробництва в незмінних масштабах щодо кількості та якості виготовленого продукту. Фактори виробництва при цьому залишаються незмінними в кожному наступному циклі виробництва, весь додатковий продукт повністю використовується на особисте споживання. Розширене відтворення — це відновлення виробництва в кожному наступному циклі у зростаючому масштабі щодо кількості та якості виготовленого продукту. При цьому, по-перше, завжди зростає кількість виготовленого суспільного продукту; по-друге, часто досягається також поліпшення якості його складових. Розрізняють екстенсивний та інтенсивний типи відтворення робочої сили. Екстенсивне відтворення означає збільшення чисельності трудових ресурсів в окремих регіонах та в країні загалом без зміни їхніх якісних характеристик.Інтенсивне відтворення трудових ресурсів пов'язане зі зміною їхньої якості, а саме: із зростанням освітнього рівня працівників, їхньої кваліфікації, фізичних та розумових здібностей тощо