Поняття спостереження за особою, річчю або місцем

Спостереження – один з основних способів пізнання світу. За його допомогою людина вивчає навколишню місцевість, розташовані на ній об'єкти і предмети, визначає зміни, які на ній відбуваються, та на основі своїх спостережень вчиняє певні дії.

 

Візуальне спостереження – один із видів негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 269 КПК України), що передбачає постійне або вибіркове дослідження стану та діяльності об'єкта спостереження (під об’єктом спостереження надалі ми будемо розуміти людину, предмет або місце спостереження), з подальшим узагальненням і аналізом отриманих даних.

 

Завдання, які вирішуються в результаті проведення спостереження, можуть бути різні: визначення кола спілкування особи, яку перевіряють, виявлення її нахилів та інтересів, встановлення розмірів і джерел доходів, що вона отримує, вивчення графіка її роботи, маршрутів руху, реєстрацію різних явищ (діянь, подій, фактів і процесів).

 

Спостереження за інтенсивністю проведення залежно від поставлених завдань може бути різним: разовим, вибірковим, періодичним, профілактичним і постійним. Зазвичай ця діяльність провадиться приховано (для отримання інформації про об'єкт спостереження). Спостереження здійснюється як за нерухомими (стаціонарними), так і за рухомими об'єктами. При великому віддаленні або за неможливості наближення до об’єкта для організації спостереження використовуються спеціальні технічні, засоби.

 

Процес спостереження дуже складний, оскільки вимагає значних витрат сил і засобів. Спостереження, як правило, провадиться цілеспрямовано, у визначеному місці та у визначений час, спеціально підготовленими фахівцями.

 

У вирішенні завдань кримінального судочинства діяльність, спрямована на пошук, фіксацію і перевірку під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях, є одним із головних напрямів у роботі компетентних служб МВС України. Суть цієї роботи полягає в організації та тактиці проведення спостереження за особами або іншими об'єктами, які становлять оперативний інтерес, для отримання і закріплення відомостей, що сприяють попередженню і розкриттю злочинів, викриттю злочинців, які розшукуються.

 

Спостереження – це збирання фактичних даних, що потрібні для виявлення, припинення, попередження, розкриття злочинів і розшуку осіб, які їх вчинили, та здійснюється шляхом прихованого стеження за фізичними особами у громадських місцях працівниками відповідних підрозділів, у тому числі із застосуванням технічних засобів.

 

У поєднанні з іншими негласними слідчими (розшуковими) діями спостереження дає можливість отримати важливі відомості про поведінку криміногенних осіб, виявити їх злочинні зв'язки, засоби і знаряддя вчинення злочинів, вживати активних заходів щодо документування злочинної діяльності та викриття зловмисників.

 

Так, ст. 269 КПК України передбачає, що для пошуку, фіксації і перевірки під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину відомостей про особу та її поведінку або про тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях може проводитися візуальне спостереження за вказаними об'єктами або візуальне спостереження з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження. Згідно з п. 11 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» підрозділам, уповноваженим на проведення цієї діяльності, надається право «здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно-, відеозйомки, оптичних і радіоприладів, інших технічних приладів».

 

Відповідно до цього завданнями візуального спостереження є:

 

- попередити або припинити кримінальні прояви;

 

- виявити причини і умови, що сприяють вчиненню злочинів;

 

- зафіксувати злочинні дії осіб;

 

- встановити місця переховування злочинців, що ухиляються від слідства, суду і відбування покарання;

 

- зафіксувати окремі дії об’єктів спостереження шляхом негласного фотографування, кінозйомки, відео- і звукозапису;

 

- забезпечити проведення окремих слідчих дій (підготовка до обшуку, арешт тощо);

 

- виявити місця збору кримінальних елементів, збуту майна, нажитого злочинним шляхом, кубла розпусти і вживання наркотиків тощо.

 

Уповноважені підрозділи здійснюють спостереження відповідно до ч. 1 ст. 269 КПК України, проводячи зазначену процесуальну дію на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248-250 КПК України, в тісній взаємодії з працівниками оперативних апаратів. Спостереження здійснюється у кримінальних справах, порушених за тяжкі або особливо тяжкі злочини, коли необхідні відомості іншими слідчими (розшуковими) діями отримати неможливо або коли перевірка даних про особу, предмет чи місце іншим способом займе багато часу, що може призвести до незворотних наслідків.

 

Видами спостереження є:

Фізичне – спостереження, яке базується на візуальному способі отримання інформації, здійснюється або самим ініціатором, або іншими особами за його завданням. У ході фізичного спостереження можуть бути використані технічні засоби – фотоапарати, відеокамери, що дозволяють фіксувати дії визначеної особи, знаходження речі або візуальної фіксації місця в реальному часі.

Електронне – спостереження, засноване на застосуванні спеціальних технічних засобів, дозволяє організовувати і проводити спостереження за особою, яка цікавить ініціатора, у публічно доступних місцях. У ході цього виду спостереження нерідко використовується апаратура аудіо-, відеозапису та фотографування з метою контролю і запису розмов, дій і операцій особи, щодо якої проводяться негласні слідчі розшукові дії.

Комплексне – спостереження, що дозволяє фіксувати у хронологічному порядку, в реальному часі, буквально всю життєдіяльність особи, що перевіряється.

 

Отже спостереження може проводитися візуально або із застосуванням оптичних приладів і технічних засобів, як безпосередньо відповідним працівником, так і дистанційно.

 

Безпосереднє спостереження проводиться за допомогою засобів двох видів: біноклів, що призначені для орієнтації на місцевості та спостереження віддалених предметів чи об’єктів; приладів нічного бачення (нічні біноклі), що призначені для орієнтації на місцевості та спостереженням за віддаленими предметами чи об’єктами у темний час доби.

 

Дистанційне спостереження проводиться за допомогою системи відеоспостереження.

 

Основу будь-якої системи відеоспостереження складають відеокамери. Найбільш проста система відеоспостереження складається з відеокамери і монітора. Камера може бути підключена безпосередньо до телевізора або монітора. Для невеликого об'єкта спостереження достатньо не більше чотирьох-п'яти камер. Використовуючи монітор з вбудованим комутатором і вдало розмістивши камери, можна забезпечити цілодобове спостереження за територією. Кількість камер, що встановлюється та одночасно виводиться на монітор особи, що проводить спостереження, повинно бути обмежено. При збільшенні кількості камер оператору важко стежити за всіма змінами.

 

У багатокамерних системах використовуються додаткові пристрої. До додаткових пристроїв відносяться детектори руху, які аналізують зміни зображення, наприклад, переміщення будь-якого предмета у полі зору камери, і сигналізують оператору про це. Для дистанційного управління камерами використовуються поворотні пристрої. Вони дозволяють збільшити огляд камери за допомогою її повороту в двох площинах. Управління поворотними пристроями може здійснюватися джойстиком.

 

Об’єкти спостереження:

 

- особи, підозрювані або обвинувачувані у кримінальних справах, які перебувають під адміністративним наглядом, а також відносно яких є обґрунтовані відомості про їх злочинну діяльність;

 

- громадяни, які володіють інформацією про підготовлені або вчинені злочини;

 

- родичі та знайомі злочинців, яких розшукують, якщо є підстави вважати, що спостереження за ними надасть можливість відшукати злочинця або дізнатися про його місцезнаходження;

 

- інші особи, а також певні місця або речі (мікрорайони, вокзали, базари, гральні заклади, ресторани, бари, речі, здобуті злочинним шляхом, тощо), спостереження за якими допоможе отримати відомості, що сприятимуть попередженню, розкриттю злочинів, розшуку зниклих злочинців чи громадян, які пропали безвісти.

 

Хоча спостереження здебільшого проводиться за конкретною особою, але характер і конкретні обставини кримінальної справи іноді вимагають необхідність вибрати об'єктом спостереження не конкретну особу, а певне місце або річ (будинки, квартири, установи, камери зберігання, ділянки вулиці, предмети, здобуті злочинним шляхом, та ін.). Такими об'єктами можуть бути, наприклад: місця, де може з’явитись підозрюваний, злочинці-гастролери, які не мають постійного місця проживання і роботи, розшукуваний злочинець, місце, де зберігається викрадене або знаходяться знаряддя злочину, а також певні речі, які здобуті злочинним шляхом та спостереження за якими дозволить встановити усіх співучасників вчиненого злочину. Таким чином, спостереження надає можливість слідчим та оперативним працівникам виявити інформацію, що цікавить органи внутрішніх справ про осіб, які становлять інтерес для кримінального судочинства, і на основі цього організувати проведення подальших заходів, зокрема з метою їх затримання, тощо.

 

З огляду на протиправну діяльність того чи іншого злочинця інколи доцільно планувати проведення спостереження не конкретно за особою, а за місцем її знаходження або за певною річчю, яка надалі може бути вилучена і додана до кримінальної справи як речовий доказ. Це повинно відображатися в постанові про проведення слідчої (розшукової) дії, де ставиться і обґрунтовується завдання проводити спостереження в певному місці або за певною річчю, незалежно від того, чи знаходиться там особа, яка становить інтерес для слідства.

 

Як свідчить практичний досвід, спостереження являє собою дуже складну в організаційному і тактичному плані діяльність, що потребує значних людських ресурсів, технічних засобів, матеріальних витрат. Залежно від завдань, суб'єктів виконання, оснащення тощо, воно може проводитися терміном від кількох годин до декількох діб.

 

Найбільш кваліфіковано візуальне спостереження здійснюють відповідні підрозділи МВС України, оскільки досвідчені злочинці, щоб уникнути викриття і можливого стеження за ними, здійснюють контрспостереження, використовують сучасні технічні засоби, швидкісний автотранспорт, засоби маскування тощо.

 

Спостереження як негласна слідча (розшукова) дія за своєю результативністю, достовірністю і значимістю інформації для правоохоронної діяльності вигідно відрізняється від інших слідчих (розшукових) дій. Водночас, враховуючи матеріальні та людські затрати, особливості організації і тактики проведення, ця дія є найбільш складною та трудомісткою. Крім того, проведення візуального спостереження зачіпає охоронювані законом права та інтереси громадян стосовно їх особистого життя. Тому для проведення візуального спостереження необхідно проводити всебічну ґрунтовну підготовку.

2. Підготовка та проведення спостереження

 

Підготовка до візуального спостереження полягає у здійсненні уповноваженими підрозділами комплексу відповідних дій, що забезпечують належні умови конспіративного та якісного проведення цього заходу.

 

Для слідчого (ініціатора) вагомими чинниками необхідності проведення візуального спостереження можуть бути достовірні відомості про злочинну діяльність небезпечних угруповань (бандитів, рекетирів, шахраїв, крадіїв тощо), окремих небезпечних злочинців (ґвалтівників, розбійників, злодіїв у законі тощо), якщо іншими способами неможливо або надто важко задокументувати їх протиправні дії.

 

Слідчий на підставі ретельного аналізу кримінальної справи визначає:

 

- мету і завдання візуального спостереження, оцінює можливості його здійснення, виходячи з умов, у яких воно здійснюватиметься, і специфіки дій об’єктів спостереження;

 

- тактику здійснення спостереження, що надасть можливість найбільш повно задокументувати злочинну діяльність угруповання чи небезпечного злочинця;

 

- найсприятливіший момент початку спостереження, термін його проведення (у днях) і конкретні години в добовому інтервалі;

 

- слідчі (розшукові) дії, здійснення яких важливо поєднати з терміном проведення візуального спостереження;

 

- можливі варіанти реагування на ті чи інші обставини, що можуть виникнути під час спостереження.

 

Підставою для проведення спостереження є ухвала слідчого судді, яка надається на основі належним чином оформленого і погодженого з прокурором клопотання слідчого. Ініціатор негласної слідчої (розшукової) дії зобов'язаний у клопотанні зазначити (ст. 248 КПК України):

 

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

 

2) короткий виклад обставин злочину, у зв'язку з розслідуванням якого подається клопотання;

 

3) правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

 

4) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію;

 

5) обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину;

 

6) вид негласної слідчої (розшукової) дії та обґрунтування строку її проведення;

 

7) обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в іншій спосіб;

 

8) відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;

 

9) обґрунтування можливості отримання під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.

 

До клопотання слідчого, прокурора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.

 

Ефективність спостереження прямо залежить від активної взаємодії працівників відповідних підрозділів і слідчим відділом.

 

Взаємодія в процесі підготування і проведення візуального спостереження за об'єктом передбачає погодженість спільних дій за метою, завданням, часом і місцем проведення. Основою такої взаємодії є своєчасний обмін інформацією між ініціатором спостереження і виконавцем про поведінку об'єкта, його зв'язки, місця перебування тощо.

 

На стадії підготовки до проведення спостереження найважливішою формою взаємодії є спільний аналіз матеріалів про об’єкт спостереження, уточнення відомостей про нього; визначення часу і режиму спостереження, обговорення способів зв'язку між учасниками, визначення необхідних для виконання завдання сил і засобів, схеми можливого їх розташування.

 

Відпрацювання ініціатором і виконавцем усіх питань під час підготування візуального спостереження дозволяє визначити початок спостереження. Правильний вибір такого моменту дає можливість досягти передбачуваних наслідків, отримати необхідну інформацію для прийняття відповідних рішень. При визначенні початку роботи над об'єктом важливо, щоб він збігався із активною протиправною поведінкою об'єкта. Це може бути підготовка об'єкта до вчинення злочину, переховування краденого, знарядь злочину тощо.

 

На стадії здійснення спостереження найбільш важливими формами взаємодії є стійкий взаємний зв'язок і постійний обмін інформацією. Це зумовлено необхідністю забезпечення швидкого реагування на можливі протиправні дії об'єктів спостереження (вчинення злочину, знищення доказів, вилучення краденого майна), тобто виникає ситуація, коли інформація, отримана відповідними працівниками, вимагає негайного реагування. На стадії замаху на злочин об'єкта або виявлення злочинця, який розшукується, основним завданням візуального спостереження є його затримання.

3. Оформлення результатів спостереження за особою, річчю або місцем

 

Уся інформація, отримана під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, відображається у протоколі з додатками. У протоколі послідовно, повно і об'єктивно, з посиланням на години та хвилини доби відображаються встановлені діяння об'єкта спостереження та його зв'язки. Найдокладніше описуються ті дії об'єкта, встановлення яких є метою спостереження згідно із завданням ініціатора.

 

До протоколу візуального спостереження додаються фотографії, відеоматеріали.

 

Протокол (ст. 104 КПК України) складається з:

 

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:

 

- місце, час проведення та назву процесуальної дії;

 

- особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім’я, по батькові, посада);

 

- всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);

 

- інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

 

2) описової частини, яка повинна містити відомості про:

 

- послідовність дій;

 

- отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

 

3) заключної частини, яка повинна містити відомості про:

 

- вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;

 

- спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;

 

- зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

 

Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.(ч.1 ст. 252 КК України)

 

Додатками (ст. 105 КПК України) до протоколу можуть бути:

 

1) спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів;

 

2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;

 

3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;

 

4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

 

Протоколи щодо проведення спостереження, може використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

 

Протокол спостереження з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення вказаної негласної слідчої (розшукової) дії передається прокуророві (ч. 3 ст. 252 КПК України).

 

Забороняється використання відомостей, речей та документів, отриманих в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії, для цілей, не пов'язаних з кримінальним провадженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб (ч. 2 ст.255 КПК України). А якщо протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дій містить інформацію щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб, захисник, а також інші особи, які мають право на ознайомлення з протоколами, попереджаються про кримінальну відповідальність за розголошення отриманої інформації щодо інших осіб (ч. 2 ст.254 КПК України).

 

Виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них не допускається (ч. 3 ст.254 КПК України).

 

У протоколах відображаються лише ті події, за якими безпосередньо спостерігали без будь-яких узагальнень і припущень, зазначається, коли і у зв'язку з чим припинялося спостереження, у яких місцях і чому воно не проводтлося. За достовірність відомостей протоколу відповідні працівники несуть персональну відповідальність.

 

Відомості, отримані за допомогою візуального спостереження, за своєю природою аналогічні інформації, яка надходить у процесі застосування всіх інших слідчих (розшукових) дій. А тому при їх використанні дотримуються основних вимог, що ставляться до матеріалів такого характеру:

 

- відомості, придатні лише для цілей кримінального судочинства (документування злочинної діяльності, висування версій, планування тощо);

 

- дані, що служать орієнтиром під час розслідування кримінальних справ (визначення кола свідків та очевидців, місць зберігання речових доказів, знарядь злочинної діяльності тощо);

 

- інформація, що використовується у процесі доказування (фото-, відео документи, матеріали звукозапису тощо).

 

Матеріали візуального спостереження слід використовувати після ретельного аналізу та порівняння з іншими даними, а іноді і після додаткової перевірки. Неперевірене використання інформації у слідчій діяльності може призвести до невиправданих підозр і порушень прав людини.

 

Отже, спостереження за особою, річчю або місцем можна визнати однією з найбільш важливих слідчих (розшукових) дій, яка застосовується під час досудового слідства.

 

Спостереження застосовується з метою попередження або припинення кримінального прояву з боку тих, за ким воно проводиться, виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів, фіксування злочинних дії осіб, встановлення місця переховування злочинців, що ухиляються від слідства, фіксування окремих дій об’єктів спостереження шляхом негласного фотографування, кінозйомки, відео- і звукозапису, забезпечення проведення окремих слідчих дій (підготовка до обшуку, арешт тощо), виявлення місця зустрічі кримінальних елементів, збуту майна, нажитого злочинним шляхом, кубел розпусти і вживання наркотиків тощо.

 

Візуальне спостереження поділяють на такі види:

 

- фізичне;

 

- електронне;

 

- комплексне.

 

Результати проведеного спостереження відповідно до ч. 1 ст. 269 КПК України фіксуються в протоколі, до якого долучаються як додатки фотографії, відеозаписи. Такі матеріали повинні бути передані органам досудового слідства. Об'єктивність і достовірність технічних джерел інформації можуть бути перевірені в ході окремих слідчих дій (наприклад, при допиті оперативного працівника як свідка у справі). Усе це, у сукупності, дозволяє переконати суд в об'єктивності та достовірності наданої інформації.