Функції викладача фізичного виховання

Сучасні очікування суспільства щодо фізичної культури і спорту стусуються вирішення оздоровчих, освітніх, виховних, інформаційних, пропагандистських, рекреативних, культурних завдань. Саме тому діяльність викладача фізичного виховання складна за структурою і може бути представлена у наступних групах: загальнотрудові, загальнопедагогічні і специфічні функції. Ступень сформованості знань, умінь і навичок, що сполучаються з основним функціями викладача показують рівень його професіоналізму.

До структури загальнотрудових входять комунікативна, організаційно-управлінська, конструктивна, проектувальна, гностична, контрольна, адміністративно-господарська функції викладача фізичного виховання.

Комунікативна функція – це комплекс професійних елементів (знань, вмінь, навичок) діяльності викладача фізичного виховання з встановлення педагогічно доцільних взаємин, до яких відносяться:

• встановлення доцільних стосунків з учнями та їхніми батьками;

• знаходження адекватних педагогічній ситуації форм спілкування з особами, які займаються;

• правильна оцінка реальної педагогічної ситуації;

• своєчасне визначення можливостей і успіхів осіб, які займаються у виконанні фізичних вправ;

• аналіз відношення осіб, які займаються до занять і на основі цієї інформації конструювання наступних занять;

• встановлення особових зв’язків з активом групи або класу;

• встановлення контактів з федераціями по видам спорту;

• підтримання свого зовнішнього вигляду в належному стані;

• встановлення рівня вимогливості до осіб, які займаються, який відповідає педагогічній ситуації;

• урахування стану осіб, які займаються, вміння їм співчувати;

• урахування особливостей групи або класу;

• вміння привертати до себе;

• вміння поважати осіб, які займаються;

• керування власною поведінкою, настроєм;

• самокритична оцінка власної діяльності.

У професійній діяльності викладача фізичного виховання важливим є налагодження оптимального спілкування із колегами й адміністрацією, запобігання конфліктів. Для цього викладача має бути психологічно й комунікативно компетентним.

Комунікативна діяльність визначається вмінням викладача викладати зміст навчального матеріалу у відповідності до рівня підготовленості осіб, які займаються та їх спроможності засвоювати його на конкретному етапі навчально-виховного процесу. Комунікативний компонент визначає стиль і якість спілкування з оточенням. У педагогічній діяльності викладача фізичного виховання щирість, доброзичливість, терпеливість, тактовність впливають на дисципліну осіб, які займаються. Вони краще відносяться до занять, легше формують навики і засвоюють знання.

Для встановлення і підтримання творчих відносин з особами, які займаються найбільш благодійними є стриманість, ввічлива строгість та пунктуальність. Як на заняттях, так і у неформальному спілкуванні велике значення мають чуйність викладача, увага до запитань, думок і зауважень, підвищена увага до тих, хто фізично слабо підготовлений. Упереджене відношення, неприязнь з боку викладача призводять до невірного вибору методів і прийомів впливу, ускладнює не тільки індивідуальне спілкування, але і з групою в цілому. Це може призвести до стійкого негативного відношення осіб, які займаються до занять з фізичної культури. Тому з боку викладача неприпустимі грубість, підвищення голосу, неповажне відношення до оточення.

У процесі занять з фізичного виховання можуть складатися різні типи відносин і ставлення викладача до осіб, які займаються.

Перший тип – це суб’єктивно-об’єктивні відносини. Вони характеризуються ставленням викладача до учня як до об'єкта власної діяльності. Учень розглядається і оцінюється через його успіхи, можливості вивчення й формування його особистісних якостей. Увага викладача спрямована на продукт діяльності, при цьому ігноруються ті якості особистості, які потрібно формувати.

Другий тип відносин — суб'єкт-суб'єктні, за яким у викладача формується ставлення до осіб, які займаються як учасників спільної діяльності. Між ними встановлюється співробітництво з урахуванням потреб, мотивів, інтересів, цілей діяльності, взаємних інтересів і симпатії. Цей тип ставлення формує особистісно орієнтований стиль фізичного виховання, що характеризується творчою продуктивною діяльністю, підвищенням умотивованості, формуванням моральних цінностей.

Організаційно-управлінська функція викладача фізичного виховання – це процес управління діяльністю осіб, які займаються, що включає наступні основні його сторони:

• встановлення мети і тривалості шляху щодо її досягнення;• забезпечення умов для проведення занять;• організація та проведення навчальних і фізкультурно-оздоровчих занять, спортивних заходів;• виконання планів у процесі практичної роботи;• уточнення планів, конкретизація і приведення їх у відповідність з підготовленістю осіб, які займаються;• оцінювання якості досягнутого рівня сформованості знань, умінь і навичок з фізичного виховання особами, які займаються;• втілення в життя проектів, що розроблені викладачем фізичного виховання;• використання педагогічних методів, що адекватні конкретній ситуації;• організація самостійних занять фізичною культурою і спортом осіб, які займаються;• використання технічних засобів навчання під час передачі інформації;• забезпечення колективного вирішення завдань фізичного виховання особами, які займаються;

• мобілізація і скеровування зусиль осіб, які займаються на успішне виконання програми по фізичному вихованню;

• визначення індивідуальних особливостей і можливостей тих, хто займається;

• керування учнями на уроці, групою осіб, які займаються в спортивній секції або великою кількістю осіб під час їх участі в різних спортивно-масових заходах;

• урахування і оцінка стану та динаміки підготовленості тих, хто займається, їх мотивів і потреб, а також прийняття рішень на майбутнє.

Організація і управління всякого процесу передбачають способи цілеспрямованого використання доцільних засобів виховання. Це особливо важливо у такій галузі людської діяльності, як фізичне виховання. Управління процесом фізичної підготовки тих, хто займається в роботі викладача фізичного виховання має велике значення. Воно спрямовано на надбання всебічного фізичного розвитку, високої працездатності, підготовки до виконання трудових і громадських обов’язків, виховання свідомого відношення до формування і підтримки здорового способу життя тих, хто займається. Викладач зобов'язаний бути в курсі всього забезпечення навчально-виховного процесу.

Організувати – це значить у кожній ситуації уміти оцінити обставини, обрати вірне рішення, добитися його виконання. Оскільки організація і управління у фізкультурно-оздоровчих заняттях або тренуванні пов’язані з двома тенденціями психічних процесів, то для того, щоб правильно ними управляти, потрібно знати: способи протидії тенденції, пов'язаній з дезорганізацією процесу фізичного виховання і навчання; способи посилення тенденції прогресивних змін, які закономірно відбуваються в процесі фізичного виховання. Це означає, що управління не можна звести лише до перенесення системи з одного положення на інше. Вирішальними в регулюванні є знання, а на їх основі - усвідомлення способу керування оптимальними процесами, що протистоять дезорганізації.

Саме тому організаторський компонент діяльності висуває високі вимоги до особистісних якостей викладача фізичного виховання. Важливе значення в організаторській діяльності викладача мають гнучкість і критичність розума, вміння бути енергійним, ініціативним, вимогливим, наполегливим, рішучім, працездатним.

Конструктивна функція викладача у галузі фізичного виховання і навчання – це комплекс професійних елементів з логічної структуризації змісту навчально-виховного процесу, що спрямований на фізичний розвиток учнів, формування у них особистісних якостей, що призводять їх фізичному вдосконаленню. Конструктивна функція пов’язана з наступними знаннями і вміннями:

• складання комплексів вправ, частини заняття або заняття в цілому;

• підбір вправ, конструювання поза навчальних заходів, комплексів занять;

• розробка рухового режиму осіб, які займаються, професійно-спрямованого режиму;

• побудова навчальної та позанавчальної роботи;

• розробка навчального плану, графіка навчального процесу, навчальної програми з фізичного виховання;

• складання розкладу навчальних занять з фізичного виховання;

• складання індивідуальних планів роботи, планів-конспектів занять, положень про спортивні заходи, документів обліку роботи, документів звітності.

Конструктивна діяльність проявляється як у навчальному, так і у виховному процесі. У навчальному процесі він пов'язаний з умінням викладача планувати свою працю, визначати спроможності учнів щодо засвоєння навчального матеріалу та відповідно з цим конструювати, обирати заздалегідь способи його організації та результати.

У виховному плані конструктивна діяльність викладача фізичного виховання спрямована на організацію і контроль успішності формування особистісних якостей тих, хто займаються. Досвідчений викладач, який володіє аналітичним мисленням, може передбачати реакцію учнів на той чи інший спосіб впливу. Викладача, який підтримує тісні контакти з тими, хто займається і користується повагою кожного з них окремо та групи в цілому, завжди супроводжує успіх. Ці контакти дозволяють викладачеві впливати на моральний клімат у навчально-тренувальній групі або класі, упереджуючи негативні настрої.

Практика підтверджує, якщо викладач фізичного виховання працює чесно, творчо, плідно, то всі турботи відразу ж забуваються, стоїть лише його учням добитися хоч би маленьких успіхів. Саме тому такі горді викладачі-ветерани своїми учнями, що добиваються великих успіхів на виробництві, в науці, навчанні.

Проектувальна функція – це комплекс професійних елементів з послідовного розподілу в часі змісту педагогічного процесу. Вона зводиться до перспективного і поточного планування заходів фізичної культури (постановка цілі педагогічної діяльності; визначення завдань занять і планування процесу їх вирішення; планування змісту теми або заняття), навчальних навантажень і певних результатів, яких повинні досягти ті, хто займається, а також передбачення можливих змін у процесі навчання, внесенні змін у програми і плани, відпрацювання педагогічних операцій. Здійснюючи контроль за темпами реального розвитку осіб, які займаються, викладач повинен вносити корективи до плану роботи. Особлива роль належить плануванню занять. Це підбір навчального матеріалу відповідно до завдань заняття, віку, статевих і індивідуальних особливостей осіб, які займаються, специфіки групи. Також важливо внести до конспекту інформацію про систему, зміст і послідовність власних дій викладача, а також про прийоми підвищення активності осіб, які займаються в процесі заняття.

Гностична функція – це комплекс професійних елементів з впровадження у практичній діяльності знань з основ теорії фізичного виховання та залучення учасників педагогічного процесу до дослідницької діяльності, що передбачає:

• аналіз індивідуальних особливостей кожного учня або групи, його стану (згуртованості, спрацьованості, цілей тощо), змін, що відбуваються;

• аналіз педагогічних ситуацій та розкриття причин їх виникнення;

• прогнозування результату, методів та засобів роботи;

• використання методів психолого-педагогічного дослідження;

• аналіз переваг і недоліків розвитку особистості самого викладача;

• аналіз власного досвіду та досвіду роботи інших викладачів;

• вміння визначати ступінь розвитку фізичних якостей осіб, які займаються;

• вміння визначати ступінь технічної підготовленості осіб, які займаються;

• вивчення умов, засобів, форм, методів навчально-виховної роботи;

• використання сучасних мультимедійних технологій;

• підготовка до навчально-виховного процесу, змагань, звітів;

• обробка результатів моніторингу фізичної підготовленості тих, хто займається.

Викладач фізичного виховання повинен систематично поповнювати свої знання з теорії і методики фізичного виховання, творчо використовувати їх в діяльності своїх учнів, вдосконалювати власну діяльність й підготовленість. Проте цим не обмежується пізнавальна спрямованість його роботи. Важливо в цьому процесі і те, що викладач не лише користувач знань і дисциплінований виконавець, але і сам є джерелом знань, формує пізнавальне відношення учнів до процесу занять фізичними вправами і розвиває як у себе, так і у них творче мислення.

Контрольна функція – це комплекс професійних елементів, що спрямовані на виявлення адекватності педагогічно спрямованих впливів та їх ефектів щодо запланованих результатів процесу фізичного виховання і при виникненні розбіжностей, прийняття необхідних рішень з корекції керуючих впливів. Вона не лише тісно пов'язана з управлінням процесом фізкультурно-оздоровчих занять або тренування, але і відрізняється від неї. Важливе місце в цьому процесі займає психологічна сторона контролю, оскільки викладач фізичного виховання, як ніхто інший, повинен знати тих, хто займається, їх індивідуальні особливості і вміст моделі, до якої вони спільно прагнуть. Контроль передбачає наявність відносно самостійних систем знань.

Перша система знань контролю - моделі рухів, дій, процесу підготовки. З цими моделями порівнюється стан кожного окремого учня і визначається шлях, який йому треба пройти, конкретна мета щодо поточних планів та найближче майбутнє. Ці моделі, природно, базуються не на суб'єктивних перевагах, особистих симпатіях викладачів і тих, хто займається, а, навпроти, на загальноприйнятих закономірностях свідомості і діяльності.

Друга система знань контролю - процедури виміру або додання числа і міри руховим проявам тих, хто займається. Сюди відносяться всі інструментальні виміри різних показників фізичної, технічної, функціональної підготовленості. Виміри ці можуть бути кількісними і якісними. Але викладач не завжди може використовувати інструментальні виміри і йому найчастіше доводиться користуватися простими вимірювальними приладами - рулеткою і секундоміром. Всяка зміряна величина є показником індивідуальним, і якщо її порівняти з нормативом або з модельним показником, то ця величина набуває сенсу, направляє хід мислення викладача, інформує його і дає привід для подальших дій.

Третя система знань контролю — оцінка досягнутого стану тих, хто займається. Перш за все це процедура встановлення відмінностей між поточним станам і їх орієнтирами, визначення величини розбіжностей між належним і достеменним станами.

Важливу і постійно зростаючу роль в процесі фізичної підготовки мають вимірювання кількісних показників фізичних рухів і психічних станів, які з великою точністю можуть здійснювати самі учні. Таким вимірюванням і оцінкам їх треба спеціально навчати. Цей процес навчання зводиться до формування суб'єктивних метричних еталонів рухів і психічних станів.

Дізнатися чи має той, хто займається здібності до суб'єктивного вимірювання фізичних властивостей рухів, можна наступним шляхом. Якщо він може за завданням точно виконати дію заданого параметру, а потім з високою точністю визначити розміри рухів, виконаних без установки на точність, є всі підстави говорити про те, що він володіє такими здібностями. Якщо ж він здібний ступінчасто підвищувати потужність своїх дій на задану величину, то про таку здібність можна упевнено сказати: учень здібний контролювати за шкалою метричні показники своїх дій.

Четверта і п'ята системи знань — прийняття рішення і способи корекції процесу фізичного виховання. Прийняття рішення базується на встановленій відмінності між дійсним станом і орієнтиром. Прийняття рішення вимагає з переліку можливих засобів вибрати такі, які для даного випадку є оптимальними, найпродуктивнішими. При внесенні корекцій до процесу фізичного виховання слід враховувати, що не всі показники обов'язково повинні збільшуватися кількісно. Адже процес розвитку йде так, що одні показники зменшуються, окремі процеси зовсім зникають, а нові утворюються і набирають силу на вищих рівнях фізичного вдосконалення. Водночас і самі функції контролю змінюються в процесі тривалих систематичних занять фізичними вправами.

Адміністративно-господарська функція – комплекс професійних елементів, що спрямовані на матеріальне забезпечення процесу фізичного виховання:

• придбання і ремонт спортивного устаткування і інвентарю;

• створення і благоустрій спортивних майданчиків;

• забезпечення туристичних походів, тощо.

До структури загально педагогічних входять інформаційна, орієнтовно-виховна, мобілізаційна, розвиваюча функціївикладача фізичного виховання.

Інформаційна функція – це комплекс професійних елементів з надбання і передачі особам, які виступають у якості об'єкта педагогічного процесу з фізичного виховання його змісту. До них відносяться наступні вміння та навички:

• набувати знань з матеріалу, що викладається;

• набувати знань з методики матеріалу, що викладається;

• використовувати особистий досвід;

• використовувати спеціальну та наукову літературу;

• фіксувати результати самостійної роботи тих, хто займається;

• використовувати наочні засоби;

• дотримуватися дидактичних принципів;

• переробляти матеріал в доступний;

• виділяти головне в матеріалі, що викладається;

• логічно викладати, добре володіти мовою.

Орієнтаційно-виховна функція – це комплекс професійних елементів з формування ціннісних орієнтацій, етичних та ідейних поглядів особистості тих, хто займається. До них відносяться наступні вміння та навички:

• виховувати осіб, які займаються власним прикладом;

• виховувати бажання змагатися у осіб, які займаються;

• заохочувати до занять фізичними вправами осіб, які займаються;

• карати і заохочувати осіб, які займаються;

• виховувати самоорганізованість в осіб, які займаються

• розширювати науковий світогляд осіб, які займаються;

• виховувати колективізм у осіб, які займаються

• виховувати патріотизм у осіб, які займаються

• формувати у осіб, які займаються свідоме відношення до праці,

• виховувати у осіб, які займаються естетичні погляди.

Виховання осіб, які займаються один з основних видів професійної діяльності викладача фізичного виховання. Основні принципи якими повинен керуватися викладач фізичного виховання: науковість; виховання особистості в колективі; єдність вимог і повага особистості учня; послідовність; систематичність і єдність виховних дій; індивідуальний підхід і опора на позитивне в особистості учня. Виходячи з цих принципів, викладач фізичного виховання підбирає засоби і методи вирішення конкретних завдань для формування потрібних позитивних якостей особистості своїх вихованців.

Викладач фізичного виховання повинен вести учнів до висот фізичного вдосконалення, спортивної майстерності і здоров’я, а так само не залишати поза увагою завдання виховання людини. У зв'язку з цим його слід розглядати як:

• педагога, який виховує моральність;

• психолога, який формує в учнів вольові якості;

• гігієніста, який визначає режим;

• фізіолога, який розуміє процеси, що відбуваються під впливом фізичних навантажень;

• спортсмена, який відмінно знає теорію, планування, техніку і тактику фізичних вправ, методику навчання, засоби і методи виховання фізичних якостей, сміливості і рішучості, визначення величини навантаження і багато що інше.

Засоби і методи виховання передбачають вплив на емоційну сферу особистості тих, хто займається. Соціальні почуття: товариськість, любов до людей та ін., що мають велику спонукальну силу, формуються в процесі надбання знань, спілкування з іншими учнями, а також внаслідок фізичних вправ, спеціально організованих для вирішення виховних завдань. Шляхом дії словесних методів засвоюються знання, норми поведінки. Учень визначає їх значущість для себе і для суспільства. Переконаність виявляється не лише у формі емоційного ставлення, поглядів, але і у формі відчуття, пристрасності в захисті своїх переконань.

Виховна роботі викладача фізичного виховання має бути втіленням соціальної, психологічної і педагогічної єдності. При оцінці вихованості учнів, спортсменів необхідно виділяти найбільш точні й конкретні критерії оцінки не лише особи, але і колективу, тобто того середовища, в якому здійснюється виховний процес. Успіху в цій справі можна добитися, лише застосовуючи комплексний підхід до організації виховного процесу. Такий підхід щодо виховання передбачає єдність цілей і основних напрямів виховної діяльності, що координують засоби і методи з конкретними завданнями виховання та передбачають диференційований підхід до різних груп учнів, постійний контроль результатів роботи.

Фізичні вправи і ігри — хороший засіб етичного виховання, формування емоційної сфери особистості учнів. Проте, самі вони не завжди дають бажаний ефект. Все залежить від того, які завдання ставить викладач перед учнем, які формує у нього установки, вимоги в кожному занятті. Тому поряд із завданнями, що відносяться до рухової активності, необхідно ставити і виховні завдання та вирішувати їх як основними засобами – фізичними вправами, так і комплексно з використанням системи методів виховних завдань.

В процесі розвитку позитивних якостей особистості тих, хто займається важливе значення має правильно організоване керівництво їхнім самовихованням. Свідома, систематична робота особи над собою, що спрямована на формування і вдосконалення позитивних і усунення негативних якостей є метою самовиховання. Хоча виховання і самовиховання це взаємопов'язані категорії, між ними існують відмінності. Якщо в процесі виховання викладачем враховуються вікові й індивідуальні особливості тих, хто займається, а його особа виступає в ролі предмету педагогічної дії з боку викладача і колективу, то в процесі самовиховання всі дії учня спрямовані на самого себе. Самовиховання починається лише з того моменту, коли той, хто займається досяг певного рівня морально-психологічній зрілості, що характеризується сформованою самосвідомістю. Але у процесі самовиховання іноді не усвідомлюються окремі недоліки властивостей особистості, які знаходяться поза увагою тих, хто займається.

Важливо, щоб самовиховання тих, хто займається стало їх потребою. Особливо це стосується дітей і підлітків, у яких воно найчастіше здійснюється стихійно і засновано на наслідуванні. Бажання бути схожим на дорослих або однолітків, які мають вищі результати, не завжди приводить до потрібних взірців для наслідування. Завдання викладача фізичного виховання полягає в тому, щоб сформувати уявлення про ідеал етичної поведінки, естетичний ідеал і підказати засоби і методи його досягнення.

Функція, що розвиває – це комплекс професійних елементів з розкриття внутрішнього потенціалу тих, хто займається. До неї відносяться наступні навички та вміння:

• формувати прийоми розумової діяльності у осіб, які займаються;

• формувати прийоми трудової діяльності у осіб, які займаються;

• формувати прийоми моторної діяльності у осіб, які займаються;

• підвищувати різнобічність роботи у осіб, які займаються;

• ускладнювати завдання для осіб, які займаються;

• збільшувати складність вправ;

• передбачати навчання виходу зі складних становищ;

• працювати з особами, які відстають;

• здійснювати індивідуальний похід;

• збільшувати самостійність і творчість об'єкту педагогічної системи.

Мобілізаційна функція - комплекс професійних елементів щодо спрямування внутрішнього потенціалу осіб, які займається на досягнення мети педагогічного процесу. До неї відносяться навички та вміння:

• зміцнювати переконаність осіб, які займається в необхідності всебічного розвитку;

• формувати інтерес осіб, які займається до змісту та форм занять;

• формувати опору на особові і громадські мотиви;

• управляти увагою осіб, які займаються;

• проводити систематичний контроль за ходом навчання осіб, які займаються;

• проводити об'єктивну оцінку діяльності осіб, які займаються;

• застосовувати заохочення та покарання осіб, які займаються;

• навчати саморозвитку та правильному руховому режиму осіб, які займаються.

За мобілізаційною функцією особлива увага викладача фізичного виховання має бути звернена на реалізацію принципів свідомості і активності у спілкуванні з учнями. Досвідчені викладачі завжди переймаються активізацією свідомості осіб, які займаються, оскільки у процесі фізичного виховання не повинно бути механічного бездумного виконання ними рухових завдань. Необхідно мобілізувати бажання осіб, які займаються навчитися самовихованню, розвитку та удосконалення у всіх напрямах підготовки. Викладач повинен наставляти їх, пояснювати і допомагати. Принцип свідомості вимагає від осіб, які займаються знання і розуміння всього того, що вони виконують на заняттях з фізичного виховання та під час інших фізкультурно-оздоровчих заходів.

До структури специфічних входять рухова і освітньо-просвітницька функції викладача фізичного виховання.

Рухова функція - комплекс професійних елементів з реалізації моторного потенціалу тих, хто займається. Викладач фізичного виховання зобов’язаний вміти сам виконувати вправи, технічно вірно показувати вправи, змінювати елементи вправ, показувати елементи вправ, виконувати різні варіанти вправи, пересуватися різними способами, вибирати місце викладача, надавати страхування та фізичну допомогу тим, хто займається, підтримувати власний рівень фізичної підготовленості, доцільно використовувати різні способи організації тих, хто займається, володіти командним голосом.

Освітньо-просвітницька функція полягає у передачі учням спеціальних знань і вмінь. Діяльність викладача фізичного виховання завжди пов'язана з рішенням педагогічних завдань. Рішення педагогічного завдання має проходити через низку етапів: аналіз педагогічної ситуації; висунення гіпотез про можливі способи вирішити завдання, що стоять перед викладачем; прогностична оцінка передбачуваних засобів і вибір найбільш відповідних щодо наявної педагогічної ситуації; реалізація засобів і поточний аналіз інформації про хід рішення педагогічної ситуації, а при необхідності – коректування; після отримання результатів проводити ретроспективний аналіз досягнутого результату і зіставлення його із запланованим.