Мал. 7 - Введення товстого зонда (А) та промивання шлунка (В)

 

ФРАКЦІЙНЕ ДУОДЕНАЛЬНЕ ЗОНДУВАННЯ

Мета: діагностика дискінезій та запалення жовчних шляхів, забір жовчі для бактеріологічного та паразитологічного дослідження.

Оснащення: гумові рукавички, захисні окуляри. Обов`язковою умовою фракційного дуоденального зондування є одночасне відсмоктування шлункового вмісту, що можливо при використанні двоканального гастродуоденального зонда. Крім останнього, необхідні штатив з пробірками, мірна пробірка, стерильні пробірки, шприц, 25 % розчин сульфату магнію або 40 % розчин глюкози, спиртівка, предметні скельця та мікроскоп.

Методика: зондування проводиться натщесерце. Довжину відрізка зонда, що вводять, визначають індивідуально, вимірюючи відстань від різців до пупка, до якої додають 15-17 см, щоб олива досягнула 12-палої кишки. Хворого садять на кушетку, ледь закинувши голову назад, і просять відкрити рота. Олива зонда вкладається на корінь язика і хворого просять ковтати. Під час ковтання зонд просовують у стравохід, а потім у шлунок на відстань близько 40 см від кінця оливи.

Після цього хворого вкладають на правий бік, під який підкладають високий валик або подушку, щоб олива в силу своєї ваги просувалась у 12-палу кишку. Вільний кінець зонда опускають в одну із пробірок штатива, який ставиться в узголів`ї хворого. В положенні лежачи хворий продовжує сам заковтувати зонд до потрібної відмітки. Як правило через воротар шлунка олива проходить через 2 год. Для пришвидшення її просування можна запропонувати хворому походити 20-30 хв, повільно ковтаючи зонд.

Дуоденальний вміст кожні 5 хв збирають в окремі пробірки. У здорових людей після введення зонда відкривається сфінктер Одді і виливається 15-20 мл світло-жовтої жовчі (порція А), яка є сумішшю жовчі та секрету підшлункової залози з кишковим соком. Ця перша, так звана холедохова фаза, в нормі триває 10-15 хв. Протягом наступних 3-6 хв (2 фаза) сфінктер Одді скорочений – жовч не виділяється. 3-тя фаза, власне холедохова, починається через 5-7 хв після введення хімічного подразника (25 % розчину магнію сульфата або 40 % розчину глюкози) і закінчується відкриттям сфінкера Люткенса-Мартинова; за 2-5 хв виділяється 3-5 мл світло-жовтої жовчі (порція А1). Міхурна фаза відповідає випорожненню жовчного міхура на хімічний подразник. У здорових людей вона характеризується виділенням протягом 20-30 хв 30-50 мл жовчі (порція В) темно-жовтого або коричневого кольору. 5-та фаза настає після розслаблення дистальної частини загальної печінкової протоки (сфінктера Мірицці). Протягом 10-20 хв можна отримати 10-30 мл світло-жовтої жовчі (порція С) з печінкових протоків. Обов΄язково проводять забір кожної порції жовчі для бактеріологічного дослідження у стерильні пробірки.

 

 

Мал. 8 - Техніка проведення дуоденального зондування

 

 

Промивання кишечника

Показання: ботулізм, гострі кишкові інфекції, кишкова непрохідність, виведення газів та промивання нижньої частини товстого кишечника.

Мета: звільнення кишки від токсинів, калових мас, газів, підготовка хворого до діагностичних маніпуляцій, хірургічних втручань, механічне усунення непрохідності в нижній частині товстого кишечника, стимуляція перистальтики кишечника.

Оснащення: лійка об’ємом 0,5 л, гумова трубка довжиною 1,5 метра, 10-12 л води при температурі 38 ^оС, кухоль, клейонка, відро або миска.

Методика: покласти хворого на лівий бік з приведеними до живота ногами, під сідниці підкласти клейонку. Біля ліжка поставити миску або відро для зливання води. Кінець трубки змазати вазеліном і ввести легкими обертальними рухами у пряму кишку на глибину 20-30 см. На вільний кінець трубки надіти лійку і встановити її нижче рівня сідниць хворого у нахиленому положенні. Наливаючи воду в лійку, поступово піднімати її до 0,5 м над тілом хворого. Коли вода дійде до горла лійки, лійку опустити і чекати, коли вона наповниться вмістом кишечника. Випорожнити лійку, і як тільки рідина перестане витікати, знову наповнити водою і повторити процедуру до витікання чистої води. Необхідно контролювати кількість введеної і виведеної рідини. Після закінчення процедури лійку зняти, вимити і прокип’ятити. Трубку в прямій кишці залишити на 10 – 20 хвилин, опустивши нижній кінець у відро для стікання рідини і відходження газів. Витягнути трубку, промити в проточній воді з милом та прокип’ятити.

Мал. 9 - Промивання кишечника та необхідне приладдя

КАТЕТЕРИЗАЦІЯ СЕЧОВОГО МІХУРА

Мета: введення катетера в сечовий міхур для видалення сечі, промивання сечового міхура, введення лікарських речовин, забирання сечі для дослідження.

Оснащення:

халат, фартух, маска, рукавички; стерильний бікс із вкладеними туди катетером, салфетками, тупферами; стерильний корцанг і пінцет; стерильний лоток; розчин фурациліну 1: 5000; стерильне вазелінове масло; лоток для збирання сечі; клейонка, пелюшка; ємність із дезрозчином.

Мал. 10 - Види катетерів - (а) м’який, (б) металевий чоловічий, (в) металевий жіночий

Алгоритм катетеризації сечового міхура в жінки

Підготовка до маніпуляції:

1 Поясніть пацієнтці про хід і мету процедури.

2 Надягніть маску.

3 Надягніть рукавички.

4 Обробіть стерильний бікс 1 % розчином хлораміну (зовнішню поверхню).

5 Відкрийте бікс, не торкаючись внутрішнього боку.

6 Зніміть рукавички.

7 Обробіть руки, як перед ін’єкцією.

8 Візьміть зі стерильного столу робочим пінцетом лоток, 4 кульки, пінцет, серветки. Закрийте стіл.

9 Візьміть з бікса стерильний катетер стерильним робочим пінцетом, покладіть його в стерильний лоток.

10 Стерильним пінцетом із лотка почергово змочіть кульки із флакона (попередньо невелику кількість розчину злити) або змочіть у стерильній ємності з фурациліном.

11 Обробіть стерильним вазеліновим маслом або гліцерином катетер (катетер тримати стерильним пінцетом).

12 Одягніть рукавички.

13 Покладіть пацієнтку на спину з зігнутими коліньми і розведеними ногами (попередньо пацієнтка підмита).

14 Покладіть під пацієнтку церату, судно або поставте сечоприймач.

Виконання маніпуляції:

1 Розведіть 1 і 2 пальцями лівої руки великі й малі статеві губи, визначте місце знаходження зовнішнього отвору сечівника.

2 Візьміть пінцетом кульки зі стерильного лотка з фурациліном, промокальними рухами обробіть зовнішній отвір сечівника (тричі міняючи кульки). Відпрацьовані кульки кладіть у судно.

3 Стерильним пінцетом візьміть стерильний катетер на відстані 3-5 см від сліпого кінця. Зовнішній кінець катетера зафіксуйте між 2-3 пальцями правої руки.

4 Введіть обережно без зусиль катетер у сечівник на 5-7 см, зовнішній кінець катетера опустіть у сечоприймач. Поява сечі свідчить про те, що катетер знаходиться в сечовому міхурі.

Закінчення маніпуляції:

1 Після зупинки самостійного виділення сечі з катетера злегка натисніть над лобком, видаліть із сечового міхура залишки сечі і витягніть катетер.

2 Після використання катетер знежирте і замочіть у 3% розчині хлораміну на 1 годину (згідно з наказом № 408). Заповніть канал дезрозчином і проведіть перед-стерилізаційну обробку і стерилізацію.

3 Зніміть рукави-ки.

4 Допоможіть пацієнтці встати.

5 Вимийте руки.

Мал. 11 - Катетеризація сечового міхура жінки

Алгоритм катетеризації сечового міхура в чоловіка

Підготовка до маніпуляції:

1 Поясніть пацієнтові хід і мету процедури.

2 Надягніть маску.

3 Надягніть рукавички.

4 Обробіть стерильний бікс із зовнішнього боку 1 % розчином

хлораміну.

5 Відкрийте бікс, не торкаючись внутрішнього боку.

6 Зніміть рукавички.

7 Обробіть руки, як перед ін'єкцією.

8 Візьміть зі стерильного столу робочим пінцетом лоток, 4 кульки, пінцет, серветки, закрийте стіл.

9 Візьміть із бікса стерильний катетер стерильним робочим пінцетом, покладіть його в стерильний лоток.

10 Стерильним пінцетом із лотка почергово змочіть кульки із флакона (попередньо невелику кількість розчину злити) або в стерильній ємності з фурациліном.

11 Обробіть стерильним вазеліновим маслом або гліцерином катетер (тримаючи катетер стерильним пінцетом).

12 Одягніть рукавички.

13 Допоможіть прийняти пацієнтові зручне положення, “напівсидячи”, з розведеними стегнами.

14 Підстеліть під таз і стегна клейонку та пелюшку.

15 Поставте між стегнами пацієнта лоток зі стерильними серветками, судно чи сечоприймач.

Виконання маніпуляції:

1 Звільніть голівку статевого члена від крайної плоті 1 та 2 пальцями лівої руки.

2 Правою рукою голівку статевого члена в ділянці зовнішнього отвору обробіть марлевою кулькою, змоченою антисептичним розчином (тричі змінюючи кульки).

3 1 та 2 пальцями лівої рука привідкрийте зовнішній отвір сечівника.

4 Правою рукою стерильним пінцетом візьміть катетер зі стерильного лотка на відстані 5-6 см від його отвору, а зовнішній кінець катетера найзручніше утримувати між 4 і 5 пальцями тієї самої руки.

5 Кінчик катетера введіть у зовнішній отвір сечівника і, потроху перехоплюючи його пінцетом, просовуйте глибше в сечівник, а статевий член лівою рукою підтягніть доверху, неначе натягуючи його на катетер. Іноді буває стійкий спазм сфінктера. Для його усунення пацієнту рекомендують заспокоїтися, розслабитися, глибоко дихати.

6 Опустіть зовнішній кінець катетера в сечоприймач.

Закінчення маніпуляції:

1 Після виділення сечі злегка натисніть над лобком. Витягніть катетер і одночасно залишками сечі промийте сечівник.

2 Після використання катетера проведіть його дезінфекцію, передстерилізаційну обробку і стерилізацію.

3 Зніміть рукавички.

4 Допоможіть пацієнту встати.

ВИЗНАЧЕННЯ ЖОВЧНИХ ПІГМЕНТІВ У СЕЧІ (ПРОБА РОЗІНА)

 

Мета: діагностика вірусних гепатитів, жовтяниць іншої етіології.

Оснащення: гумові рукавички, пробірка, піпетка, розчин Люголя чи реактив Блюменталя.

Методика: в пробірку наливають 3-5 мл сечі хворого, на яку обережно по стінці нашаровують 2-3 краплі розчину Люголя (1 г йоду і 2 г йодистого калію на 50 мл дистильованої води). За наявності в сечі жовчних пігментів відразу чи через хвилину на межі рідин з’являється зелене кільце, яке зберігається дуже довго.

 

 

РЕКТОРОМАНОСКОПІЯ

 

Мета: виявлення патології дистального відділу шлунково-кишкового тракту.

Оснащення: гумові рукавички, захисні окуляри, ректороманоскоп, вазелін, вата, спирт, склянка з дезрозчином для дезінфекції використаних тубусів і обтураторів, стерильні пробірки з петлями.

Методика: підготовка хворого до ректороманоскопії починається з бесіди про сутність дослідження з наголошенням на його необхідності. Напередодні потрібно провести пальпаторне дослідження органів черевної порожнини. Хворий не вечеряє або приймає легку їжу (чай, сухарі, рис, картопля). Між 20-21 годиною ставлять очисну клізму з 1,5 л кип’яченої води (t – 36,5-37 ˚С). Вранці за 2 год до дослідження клізму повторюють. Така підготовка до ректороманоскопії потребує багато часу і є важкою для хворих. Крім того, можливі зміни слизової оболонки кишківника, що знижує діагностичну цінність огляду. З метою усунення вищезазначених недоліків, підвищення інформативності ректороманоскопічного дослідження, можливості проведення додаткових досліджень (вивчення рН слизової, забір матеріалу на бактеріологічне та паразитологічне дослідження), проведення ректороманоскопії в амбулаторних умовах запропоновано підготовку до ректороманоскопії проводити шляхом інсуфляції товстої кишки газом (повітря, кисень). Сутність такої підготовки полягає в тому, що за годину до дослідження в положенні лежачи на правому боці через анальний отвір дозовано вводиться газ у кількості 1000-1500 мл. Хворому пропонують його утримати протягом 10-15 хв, після чого він встає, робить кілька присідань і йде до туалету. Після цього можна проводити огляд. Положення хворого при ректороманоскопії – колінно-ліктьове або колінно-грудне, для хворого в тяжкому стані - лежачи на спині або на правому боці. Перед дослідженням оглядається періанальна ділянка (почервоніння, складчастість, наявність гемороїдальних вузлів та ін.). Тубус ректороманоскопа з обтуратором підігрівають до температури тіла і змащують вазеліном, обертальними рухами вводять через анальний отвір на глибину 8-10 см, потім вилучають обтуратор, вставляють окуляр, включають світло і проводять огляд при просуванні тубуса всередину кишки і його виведенні. При цьому, обережно обертаючи кінець тубуса, лікар оглядає слизову оболонку прямої кишки і нижнього сегмента (25-30 см) сигмоподібної кишки. Необхідно звертати увагу на колір, блиск, гладкість, вологість, еластичність, резистентність слизової, рельєф судин, наявність ерозій, виразок, новоутворень, патологічних виділень, кровоточивості і крововиливів. Крім того, звертається увага на тонус та перистальтичну функцію кишки. Ділянка анального отвору оглядається при вилученні тубуса і повороті його кінця в боки, вверх і вниз. Більш точно можна визначити морфологічні зміни слизової оболонки прямої кишки за допомогою мікроскопа при ректомікроскопії.

 

 

ОВОСКОПІЯ КАЛУ

 

Мета: виявлення яєць, личинок або фрагментів гельмінтів у випорожненнях для діагностики гельмінтозів.

Оснащення: ізотонічний розчин NaCl, 10% розчин формаліну, ефір, ємність місткістю 150 мл, лійка на 50 мл, центрифуга, пробірки з гумовою грушею.

Методика: в пробірці змішують 2 г фекалій і 10 мл ізотонічного розчину NaCl. Закривають пробкою та струшують протягом 30 сек. Пробку видаляють, а вміст центрифугують протягом 2 хв при 2000 об/хв. Після центрифугування надосадову рідину зливають, до осаду додають 10 мл 10 % розчину формаліну, ретельно змішують і дають відстоятися 5 хв. Додають до неї 3-4 мл ефіру, закривають пробкою, струшують до тримання однорідної маси, видаляють пробку і центрифугують повторно протягом 2хв. Зливають усе і досліджують осад.

 

ШВИДКІ ЛАБОРАТОРНІ ТЕСТИ ДЛЯ ЕКСПРЕС-ДІАГНОСТИКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

Мета: експрес-діагностика інфекційних хвороб.

Оснащення: гумові рукавички, захисні окуляри, спирт, пробірки (тільки для венозної крові або сироватки чи плазми), ланцети (для взяття цільної крові з пальця), центрифуга (тільки для плазми), годинник або таймер, тест-набори.

Методика: для експресного виявлення специфічних антигенів та антитіл досліджують суцільну кров (з вени чи з пальця) або сироватку та плазму крові.

Для відбору суцільної крові з пальця потрібно:

- помити руки пацієнта водою з милом або протерти змоченою у спирті ваткою;

- рухами від зап'ястя до кінчиків пальців розім'яти середній або безіменний пальці, не торкаючись місця проколу;

- проколоти шкіру стерильним ланцетом, витерти першу краплю крові;

- м'яко масажуючи палець, досягти утворення достатньої краплі крові;

- використовуючи піпетку, набрати нею приблизно 50 (мю) крові, при цьому необхідно уникати утворення бульок, та внести весь об'єм крові у зону S (лунку) тест-касети;

- можна вносити досліджувану суцільну кров з пальця шляхом стікаючої краплі: підвести палець пацієнта зверху зони S на касеті та капнути дві краплі крові у центр лунки або торкнутися стікаючою краплею безпосередньо центру лунки (S);

- суцільну кров з пальця необхідно дослідити негайно, не зберігаючи.

Для отримання сироватки необхідно зібрати кров у ємність без коагулянта, дати крові згорнутися, відділити сироватку якомога швидше, щоб уникнути гемолізу, і перенести її в окрему пробірку або флакон.

Для отримання плазми кров збирають у ємність з коагулянтом, потім після осідання формених елементів (центрифугуванням) відділяють плазму в окрему ємність.

Сироватку або плазму вносять у зону S на касеті. Зразки сироватки і плазми крові можуть зберігатися протягом 3-7 днів при температурі +2-8 ºС, для довготривалого зберігання – при температурі нижче -20 ºС. Перед тестуванням заморожені зразки розморожують та ретельно перемішують.

Суцільна венозна кров може зберігатися при температурі +2-8 ºС та використовуватися для тестування протягом двох днів.

У разі необхідності транспортування зразки упаковують згідно з відповідними санітарно-епідемічними вимогами.

Перед використанням касету, буфер та зразки необхідно витримати при кімнатній температурі стільки часу, щоб їх температура дорівнювала кімнатній (+15-25 ºС).

Відкрити запаяний пакет, витягнути тест-касету та розмістити на робочому столі горизонтально. Підготувати необхідне устаткування та протокол дослідження.

Для зразків суцільної крові з пальця: наповнити піпетку кров'ю та видавити приблизно 50 (мю) її у лунку S на касеті, після чого додати 1 краплю буфера (приблизно 40 мю) та зазначити час; використовуючи краплю крові, що падає з пальця, внести 2 краплі суцільної крові в центр лунки S на касеті, потім додати 1 краплю буфера та зазначити час.

Для зразків сироватки або плазми: тримаючи піпетку вертикально, внести 3 краплі сироватки або плазми (приблизно 75 мю) в лунку S на касеті та зазначити час.

Для зразків суцільної венозної крові: тримаючи піпетку вертикально, внести 2 краплі суцільної венозної крові (приблизно 50 мю) у лунку S на касеті, додати 1 краплю буфера (приблизно 40 мю) та зазначити час.

У всіх варіантах дослідження дочекатися появи червоної лінії або ліній. Результат зараховувати через 15 хвилин. Не можна брати до уваги результати після 20 хвилин.

Мал. 12 - Зовнішній вигляд швидких тестів для експрес-діагностики інфекційних хвороб

		2 краплі венозної крові
	3 краплі сироватки, плазми

Б

результат

позитивний негативний несправжній

1 крапля буфера

2 краплі крові з пальця

1 крапля буфера

2 краплі крові з пальця

2 краплі буфера

A

3 краплі сироватки або плазми додати у кожну лунку

Мал. 13 – Експрес-тест для визначення HBsAg (А): 1 – місце нанесення сироватки або плазми, 2 – Т-місце появи результатів тесту, 3 – С-місце знаходження контрольної смужки. Проведення визначення специфічних антигенів (Б)

Мал. 14 – Експрес-тест HBV-combo

Методика визначення групи крові

Мета: визначення групи крові.

Оснащення: гумові рукавички, захисні окуляри, спирт, ланцети (для взяття цільної крові з пальця), годинник або таймер, тарілка, маркер, сироватки двох серій - 0(І), А(ІІ), В(ІІІ), AB(IV) груп, предметні скельця, ізотонічний розчин натрію хлориду.

Методика: тарілку ділять маркером на сектори і позначають їх 0(І), А(ІІ), В(ІІІ) У відповідний сектор тарілки за допомогою піпетки наносять велику краплю сироватки двох серій - 0(І), А(ІІ), В(ІІІ) груп. Подушечку пальця пацієнта обробляють спиртом і проколюють шкіру скарифікатором. Першу краплю крові знімають марлевою кулькою, наступні - різними кутками предметного скельця наносять послідовно в краплю сироватки і ретельно розмішують. Крапля крові, що наноситься, має бути в 5-10 разів меншою від краплі сироватки. Потім шляхом погойдування тарілки ретельно перемішують кров із сироваткою. Спочатку оцінюють результат реакції через 3 хв, після чого додають краплю ізотонічного розчину натрію хлориду, знову змішують шляхом погойдування тарілки і через 5 хв проводять кінцеву оцінку реакції аглютинації. Якщо реакція ізогемаглютинації позитивна, склеєні пластівці еритроцитів не розділяються в разі додавання ізотонічного розчину натрію хлориду і перемішування. Якщо реакція негативна, краплі сироватки прозорі, пластівці еритроцитів відсутні. Якщо сироватки 0(І), А(ІІ), В(ІІІ) груп крові дають позитивну реакцію в усіх сироватках, кров належить до AB(IV) групи. Тоді необхідно провести реакцію аглютинації зі стандартною сироваткою AB(IV) групи за такою самою методикою. Якщо всі 3 сироватки в обох серіях не дають реакції аглютинації, досліджувана кров є 0(І) групи. Якщо реакція ізогемаглютинації негативна із сироваткою А(ІІ) групи обох серій і позитивна із сироваткою 0(І) і В(ІІІ) груп, досліджувана кров є А(ІІ) групи. У разі позитивної реакції ізогемаглютинації із сироваткою 0(І) і А(ІІ) груп і негативної із сироваткою В(ІІІ) в обох серіях кров є В(ІІІ) групи.

Поява інших комбінацій є помилковою, тому визначення групи крові слід повторити. Групу крові і резус-належність вносять в історію хвороби і в паспорт, зазначаючи дату, проведене дослідження підтверджують підписом лікаря.