довжину кінцівок, можемо встановити укорочення або подовження всієї кінців-
ки або окремих її сегментів. Виміри дозволяють також виміряти ті або інші
компенсаторні пристосування, виникаючі в результаті укорочення (подовжен-
ня) кінцівки.
Справжнє, або анатомічне укорочення (подовження) кінцівки. У нор-
мі анатомічна довжина верхньої кінцівки складається із суми довжини плеча і
довжини предпліччя.
Справжнє укорочення виявляється при посегментному порівняльному
виміренні., якої не будь кістки. Воно зберігається при неправильно зрозшихся
переломах, особливо у випадку зміщення по довжині або під кутому а також
при захворюваннях епіфізарного хряща з наступним порушенням росту кістки
у довжину.
Відносне або дислокаційне вкорочення (подовження) кінцівки.
Спостерігається при зміщенні суглобових кінців і порушенні взаємовід-
ношення між суглобовими поверхнями (вивих стегна). При порівняльному
надсегментному виміренні різниця у довжині відповідних кісток не виявляєть-
ся. Прикладом відносного (дислокаційного) укорочення може служити укоро-
чення ноги при вивиху стегна угору при якому, не дивлячись на. ОДнакову ана-
томічну довжину кінцівки, визначається укорочення кінцівки на боці вивиху.
Уявне або проекційне укорочення кінцівки. Анатомічного укорочення немає.
Укорочення кінцівки настав за рахунок фіксації патологічної установки в од-
ному або декількох суглобах,або хребетному стовпі. Наприклад сколіоз попе-
рекового відділу з перекосом тазу (внаслідок перенесеної травми а6o захворю-
вання). Проекційним це укорочення називається тому, що сума проекцій окре-
мих сегментів на горизонтальну площину менше їх загальної анатомічної дов-
жини. Прикладом такого укорочення
ному суглобі внаслідок анкілозу.
Є Згинальна
установка кінцівки у колін-
Сумарне, або клінічне функціональне укорочення складається із двох або
з трьох видів укорочення. Визначаться воно шляхом підкладанням під стопу
укороченої ноги у положенні хворого стоячи різної товщини спеціальних до-
щечок до того часу, поки таз не займе звичайне у нормі положення.
Висоту підкладених під стопу дощечок заміряють сантиметровою стріч-
кою і визначають сумарне або клінічне укорочення.
Визначення функції: Щадяча кульгавість говорить про больовий синд-
ром,який не дозволяє хворому повністю навантажити ногу. Це зустрічається
при запальних захворюваннях, різноманітних травмах. Нещадяча кульгавість,
навпаки, спостерігається при відсутності билі і свідчить частіше всього про
укорочення кінцівки внаслідок перенесеної травми (неправильно зросшийся
перелом з великим зміщенням по довжині), анкілоз або контрактура суглобу.
При цьому хворий не дивлячись на кульгавість, при ходінні повністю наванта-
жує ногу.
Рентгенологічне дослідження - повинно виконуватись, як мінімум у двох
проекціях (передньозздній і боковий).
Регенерація кісткової тканини (утворення кісткової мозолі) При зро-
щенні переломів кісток відбувається ряд складних як місцевих, так і загальних
біологічних змін. Вірно було б аналізувати стадії утворення кісткової мозолі по
гістологічним ознаки, біохімічних змінах, клінічній картині і т.п.. Це досить
тяжкий розподіл. Однак процеси, які відбуваються у ділянці перелогу, можна
уявити собі у вигляді досить визначеної схеми. Будь-який перелом кісток су-
проводжується крововиливом у місце перелому, або гематомою. Однак при па-
тологічною переломі кістки гематома може бути відсутня. Таким чином, утво-
рення кісткової мозолі починається з формування гематоми. В подальшому
відбувається трансформація гематоми у кісткову мозолю.
Перша стадія - клінічно продовжується перші 10 днів, відбувається фор-
мування мезенхімальної тканини із гематоми. У гематому швидко вростає гра-
нуляційна тканина, яка йде з кінців відломків кістки. Із гематоми, фібрину, на-
брякової рідини утворюється студениста маса,
утримуюча відломки кістки
етап слизової кісткової мозолі. В цей час відмічається збільшення кількості
кальцію і фосфору у гематомі, який поступає в основному із кінців кістки, а та-
кож із кісткової системи всього организму – етап грануляційної кісткової
Мозолі.
Основне значення у правильному і швидкому утворенні мозолі має відно-
влення судинної системи на місці перелому, так як первинна осифікація може
відбуватися тільки при досить розвинутій капілярній судинній сітці, коли мож-
ливе функціонування остеобластів.
Друга стадія зрощення переломів починається з 10 і продовжується до
50 дня з моменту перелому, характеризується утворенням колагенових волокон,
у яких починає концентруватися білка що є основою для утворення остеоідних
балочок, з’являються хрящові клітини – це характерно для 6-го тижня після пе-
релому. Кальцинацією хряща, закінчується ця стадія утворення кісткової мо-
золі.
Протягом перших 2-3 тижнів відбувається утворення первинної кістко-
Вої мозолів
Третя стадія - зрощення переломів не має чіткої межі.Кальцифікація кі-
сткової мозолі розпочинається відразу після утворення остеоідної тканини.
Клінічно відмічається повна нерухомість відломків, хоча на рентгензнімку кіс-
ткова мозоль може не визначитися, але у кінці III періоду (90 днів) вона вже
видна.
Відповідно ходу кровоносних судин формуються Гаверсові канали –
вторинна, або остаточна, постійна кісткова мозоль
Види кісткової (анатомічно) мозолі:
Періостальна (зовнішня)
Ендостальна (внутрішня)
Інтермедіарна (безпосередньо між уламками)
Параоссальна (м’які тканини)
Зрощення кісткових уламків відбувається за рахунок інтермедіарної мо-
золі, після чого пері-, ендо-, та параоссальні мозолі піддаються резорбції 
Незростаючі переломи або переломи із сповільненою консолідацією,
прийнято називати переломи з відхиленням до нормального процесу остеогене-
зу, на місці перелому визначається рухомість і болісність у строки, значно(але
не більше чим у двічі) перевищують середні строки зрощення даної кістки.
Р-графія - визначається щілина між фрагментами, кісткова мозоля вира-
жена слабо, кістково-мозкові порожнини кінців фрагментів нідe не спаяні кіст-
ковою речовиною, як при хибних суглобах, а самі кінці не склерозовані. В ос-
нові цих переломів лежить переважно місцеві причини - часті необгрунтовані
зміни гіпсових пов’язок, недостатня репозиція фрагментів у сполученні з пога-
ною їх фіксацією, інтерпозиція м’яких тканин, інфекційні захворювання, гіпо-
вітаміноз і ти.
ЛІКУВАННЯ - усунення вище перерахованих причин.
ХИБНІ СУГЛОБИ (PSEUDOARTHROSIS)
Хибним суглобом, або псевдоартрозом, прийнято називати стійку рухо-
мість на протязі діафізарного відділу кістки, викликану відсутністю зрощення
фрагментів у строки, які втричі і більше перевищують середні строки зрощення
перелому даної. локалізації. Хибні суглоби розділяють на набуті і вроджені.
Останні виникають в результаті внутрішньоутробної патології і частіше всього
локалізуються не межі середньої і нижньої третини в/берцової кістки. Набуті
псевдоартрози розвиваються внаслідок різних причин місцевого і загального
характеру. Нерідко вони сполучаються. До місцевих причин відносяться: інтер-
позиція м"яких тканин при закритих переломах, необґрунтовано часті зміни ме-
тодів лікування, порушення їх методики (перерозтягнення фрагментів при за-
стосуванні скелетного витягнення, погана фіксація гіпсової пов"язки, інфекція
у ділянці перелому і наявність дефекту кісткової тканини при відкритих і вог-
непальних переломах, порушення методики хірургічної обробки відкритої кіст-
ково-м"язевої рани, надмірна резекція кінців фрагментів, поширене розмоз-
ження м"яких тканин і ін.). До причин загального характеру приводячих до
розвитку псевдоартрозів відносяться ендокринні розлади, захворювання і по-
шкодження нервової системи, інфекції, авітаміноз. 
Лікування - оперативне. Консервативна терапія ефекту не дає. Основні
методи лікування. При захворюваннях і пошкодженнях органів опору і руху за-
стосовують два основних методи лікування: консервативний і оперативний.
Консервативний метод:
Лікувальна фізкультура: мета ЛФК заклюнеться у відновленні (повному
або частковому) втраченої в результаті травми або захворювання функції, а та-
кож попередженні розвитку деформації одного або декількох сегментів або
анатомічних ділянок апарату руху і опору.
МЕХАНОТЕРАПІЯ: основа методу полягає у методично повторюваних
рухах хворим на спеціальних машинах, прискорюючих процес відновлення ру-
хової функції того або іншого відділу апарату руху.
ПРАЦЕТЕРАПІЯ: це використання звичайне в побуті і звичних робочих
рухах з лікувальною метою для відновлення функції.
МАСАЖ: це лікувальний метод, в основі якого лежить нанесення не по-
верхню тіла людини дозованих механічних подразнень як5і викликають пере-
сування тканинних рідин (крові, лімфи) стискання, розтягнення і зміщення тка-
нин, масаж сприятливо впливає на стан судинної і нервової системи, він по-
кращує обмінні процеси шкіри і тканин, сприяє розсмоктуванню відкладень у
тканинах, надає болезаспокійливу дію, підвищує скоротливу здатність м’язів.
ТЕРМОТЕРАПІЯ / теплові процедури /- це використання з лікувальною
метою тепла підігрітих фізичних середовищ, до яких відносяться парафін, озо-
карит, лікувальні грязі, пісок, повітря, вода. Внаслідок розширення артеріол
підсилюється кровообіг. Це приводить до місцевої гіперемії, підсиленню про-
цесів мікроциркуляції i, відповідно, обміну у тканинах і органах, регенератор-
ним процесам у них і розсмоктуванню продуктів тканинного розпаду.
ЕЛЕКТРОЛІКУВАННЯ - електротерапія - застосування з лікувальною
метою різних видів електрики. 3s допомогою цих процедур можна впливати на
регуляторну функцію різноманітних відділів нервової системи, крово і лімфоо-
бігу, процедури обміну у тканинах і інше.
БАЛЬНЕОТЕРАПІЯ - це лікування різноманітними ваннами і мінераль- 
ними водами різного хімічного складу. 3 цією метою використовують різні
рянні ванни, торфо і грязелікувення, родонові ванни, хвойні.
КЛІМАТОТЕРАПІЯ – морський, гірський, степовий клімат.
РЕНТІ'ЕОТЕРПІЯ-- лікування за допомогою промені Рейтгену засто-
совується при необхідності глибокої місцевої дії на хворобливі тканини або во-
гнища.
Використовують при новоутвореннях кісток, хронічному остеомієліті,
спондильозі, кістково-суглобовому туберкульозі.
ТРАНСПОРТНА ІМОБІЛІЗАЦІЯ. Слово "іммобілізація" означає “не-
рухомий" і під ним розуміють створення нерухомості пошкодженої частини ті-
ла для забезпечення її спокою.
Іммобілізація використовується при переломах кісток, пошкодженнях су-
глобів, нервів, поширених пошкодженнях м’яких тканин, запальних процесах
кінцівок, пораненні великих судин і поширених опіках.
Іммобілізація буває
двох видів: транспортна і лікувальна. Транспортні шини діляться HА шини фік-
суючі і шини, сполучаючи фіксацію з витягненням.
Основні принципи транспортної іммобілізації:
І. Шини обов’язково повинна захоплювати два, а інколи (нижня кінцівка
) і три суглоби.
2. При іммобілізації кінцівки необхідно надати їй функціональне поло-
ження, при якому кінцівка менше за все травмується.
3. при закритих переломах необхідно для закінчення іммобілізації вико-
нати легке і обережне витягнення пошкодженої кінцівки по осі.
4. При відкритих переломах вправлення відламків не виконується накла-
дають стерильну пов’язку і кінцівку фіксують у тому положенні, в якому вона
знаходиться у момент пошкодження..
5. При закритих переломах знімати одяг із потерпілого не потрібно. При
відкритих переломах необхідно наложити стерильну пов’язку.
6. Не можна накладати жорстку шину прямо на тіло: необхідно підкласти
м’яку підстилку (вата, сіно, рушник).
7. Під час накладання хворого з носилок пошкоджену кінцівку повинен
тримати помічник.
8. Потрібно пем"ятати, що неправильво виконана імобілізація може при-
нести шкоду В результаті травматизації. Така недостатня імобілізація закритого
перелом може перетворити його у відкритий і тим самим погіршити її кінець.
ГІПСОВІ П0В"ЯЗКЙ. На теперішній час для фіксації тканин з лікуваль-
ною і транспортною метою широко використовують гіпсові пов"язки.
М.І.Пирогов детально розробив і запропонував застосовувати їх у мирний час і
військовий час.
Технічно правильно і по показанням накладені гіпсові пов’язки або шина
(лонгет) створюють необхідний спокій пошкодженого органу і забезпечують
сприятливий кінець консервативної терапії або оперативного лікування.
Гіпсова пов’язка також служить гарним дренуючим засобом для рани (
впитує секрет виділений раною) запобігає попаданню в рану вторинної інфек-
ції, т. як гіпс, внаслідок властивої йому адсорбуючих властивостей, є гарним
фізіологічним антисептиком. Головною властивістю гіпсової пов’язки є фікса-
ція.
ПОКАЗАННЯ - переломи, захворювання і пошкодження суглобу, сухо-
жиль, хребетного стовпа, контрактура, кістково-суглобовому туберкульозі,
внутрішньосуглобовому переломі, поширених ранах.
Гіпс відноситься до мінералів, складається із сульфату кальцію і води
(CaSO4*2H2O).У природі він являє собою камінь білого або сірого кольору,
який вміщує біля 20% води. Медичний гіпс одержують із природного, піддаючі
його на заводі дробленню і обпалюванню при Т. 140 до 180 гр.С. При цьому
гіпс втрачає вологу і перетворюється на безводний сипучий білий порошок,
який вміщує 5, 25% води (2CaSO4*H2O)
Для визначення якості гіпсу застосовують наступні проби:
ПРОБА I - одержаний гіпс затискають в кулак. Завдяки сипучості гіпс
легко проникає через міжпальцеві щілини і в кульці залишається тільки части-
на гіпсу. Якщо у розтиснутому кулаку на долоні залишається спресований ком,
значить гіпс зволожений.
ПРОБА 2. Негіпсований лонгет із 2 - З шарів марлі наклеюють на перед-
пліччя або кисть. При хорошій якості гіпсу затвердіння відбувається через 5 - 7
хв. Після зняття лангети гіпс не кришиться і зберігає форму.
ПРОБА 3. У блюдце наливають трохи води і насипають невелику кіль-
кість гіпсу / приблизно 5 частин гіпсу на З частини води /.
РОЗМІШАВШИ МАСУ, ЗАЛИШАЮТЬ НА
5-10
ХВ.
ЗА
ЦЕЙ ЧАС ГІПС ПОВИНЕН
ЗАТВЕРДІТИ.
Якщо при роздавлюванні між пальцями шматочки твердого гіпсу, змі-
щуються крихти без вологи, значить гіпс гарної якості. Шматочки поганого гіп-
су з великою кількістю вологи при роздавленні перетворюються у кашицю.
ШИНИ - це різноманітні пристосування або виготовлення промісловим
способом засоби предназнєчені для фіксації частин тіла при різних пошко-
дженнях.
ІМПРОВІЗОВАНІ - виготовлені із підручного матеріалу.
ТАБЕЛЬНІ '- які є на медичному забезпеченні у готовому вигляді.
ЛІКУВАЛЬНІ...
ТРАНСПОРТНІ...
ПОСТІЙНЕ ВИТЯІ'НЕННЯ. В теперішній час цей метод є одним із
найбільш поширених методів консервативного лікування. Цей метод викорис-
товують для лікування закритих і відкритих переломів з великим зміщенням
фрагментів при усуненні контрактура вродженому і застарілому вивихові стег-
на і ін.
СКЕЛЕНЕ ВИТЯГ'НЕННЯ. Здійснюють проведенням спиці через кіст-
ку і витягненням за допомогою вантажу,безпосередньо за кістку. Метод скеле-
тного витягання у нашій країні був запропонований в 1910 p. К.Ф.Вегнером у
Харкові.
КЛЕЙОВЕ І ЛИПКОПЛАСТИРНЕ ВИТЯЖЕННЯ. Як самостійний
метод застосовують при переломах будь-якої локалізації без зміщення фрагме-
нтів у дорослих, при переломі мищелків в/берцової або стегнової кісток без ве-
ликого зміщення відростків, при вколочених переломах і ін.
Смуги липкого пластирю шириною 8 10 см. кладуть на м’які тканини зо-
внішньої і внутрішньої поверхні сегмента а потім у верхній, середній і нижній
третинах закріплюють трьома циркулярними турами липкого пластиру.
ОІІЕРАЦЇЇ, ЯКІ ВИКОНУЮ'ЬСЯ НА КІСТКАХ. Операції не кістках
можуть виконуватися піднадкісно (субперіостально) і надпідкісно (апериоста-
льно)
ОСТЕОТОМІЯ (osteotomia) порушення цілісності шляхом розсічення
кістки з метою усунення її деформації. Показання до остеотомії - анкілоз суг-
лобу у функціонально невигідному положенні, контрактура і різноманітні варі-
анти викривлення кісток вродженого або набутого, характеру.
ОСТЕОХЛАДІЯ (osteoklasia) закрита безкровна операція (підшкірний
перелом кістки) виконується з метою виправлення набутої або вродженої де-
формації довгої трубчастої кістки. ЇЇ застосовують при неправильно зростаю-
чих або зрослих переломах кісток.
ТРЕПАНАЦІЯ (trepanatio) - операція розтину кісткової порожнини.
СЕКВЕСТРЕКТОМІЯ (secvestectomia) - операція видалення змертвілих
ділянок шкіри. які відділилися (секвеструвалися) і вільно лежачих усередині
кістки у секвестральній коробці, або розміщеній у м’яких тканинах.
ТУНЕЛЇЗАЦІЯ - просвердлювання кістки за допомогою електросвердла
різного діаметру з метою стимуляції регенерації кісткової тканини при псевдо-
артрозах довгих трубчатих кісток.
ПОДОВЖЕННЯ КІСТКИ - застосовують при укороченні кінцівки. В
основі операції лежить остеотомія з косою або _ _ подібним розрізом.
УКОРОЧЕННЯ КІСТКИ - менш складне. У дорослих простіше укоро-
тити здорову ногу, чим подовжити хвору.
РЕЗЕКЦІЯ (resectio) – операція, направлена на видалення частини пато-
логічне зміненого органу або анатомічного утворення.
ТРАНСІПЛАНТАЦІЯ ()- Пересадка кістки може здійснюватись у одно-
го і того ж хворого із одного місця в друге (аутотрансплантація), від однієї
людини іншій (алотрансплантація), від молодої тварини людині (псенотранс-
плантеція).
ОСТЕОСИНТЕЗ ()- сполучення фрагментів пошкодженої кістки, що пе-
редбачає усунення відкритим і закритим способом зміщення фрагментів по-
шкодженої кістки і щільне стулення їх у вправленому положенні не строк, не-
обхідний для зростання.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
І. Г.С. Юмашев "Травматологія і ортопедія ". Москва"' Медицина ". 1977. 504с.
2. Я.Г.Дубров. Посібник з травматології. Москва " Медицина "1973.
3. Л.Г.Дубров. " Амбулаторна травматологія " Москва " Медицина ". 1986. 288с.
4. І.І.Деребіна, О.С.Носонкіна " Травматична хвороба “.Ленінград “ Медицина "
1987. 302 с.
5. Л.П.Соков " Курс травматології і ортопедії ". Москва Видавництво. Універ-
ситет дружби народів 1985. 408 с.
6.Л.А.Смирнов І.В.Шумада “ Травматологія і ортопедія "(практичне заняття)
Київ " Вища школа " 1984. 352 с.
7. В.Ф. Трубніков " Травматологія і ортопедія " Київ, " Вища школа " 1986,
591с.
