1. Білас Ю. Ю. Вітчизняне правозастосування: методологія дослідження / Ю. Ю. Білас // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ України. – 2010. – № 2. – С. 83-90.
2. Кондратьєв Р. Моральний імператив у правозастосуванні/ Р. Кондратьєв // Право України: республіканський юридичний журнал. – 2010. – № 5. – С. 85-89.
3. Костовська К. Особливості юридичної техніки неписаних (усних) актів правозастосування в діяльності органів внутрішніх справ / К. Костовська // Підприємництво, господарство, право. – 2012. – № 6. – С. 3-6.
4. Кузьмін Р. Ефективність правозастосування та підхід до її забезпечення (теоретичні аспекти) / Р. Кузьмін, О. Юлдашев // Вісник Академії прокуратури України. – 2007. – № 3. – С. 11-17.
5. Ніколаєнко С. Проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування щодо захисту прав інтелектуальної власності / С. Ніколаєнко // Інтелектуальна власність. – 2007. – № 2. – С. 4-14.
6. Осауленко О.І. Місце правозастосовчих актів у системі правових актів / О.І. Осауленко // Держава і право. – 2010. – №49. – С.23-27.
7. Осетинський А. Сучасні аспекти інституційного забезпечення касаційного перегляду судових рішень та єдності правозастосування у національних судових системах країн ЄС / А. Осетинський // Право України. – 2007. – № 5. – С. 7-14.
8. Перепелюк А. М. Природа правозастосування як елемента правової системи / А. М. Перепелюк // Держава і право. – 2011. – № 3(53). – С. 55-60.
9. Рогач О. Я. Проблема суддівського розсуду у сучасній практиці правозастосування / О. Я. Рогач // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2010. – № 3. – С. 88-96.
10. Сердюк І. А. Нормативно-правовий акт у співвідношенні з актом застосування та актом тлумачення норма права / І. А. Сердюк // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2010. – №3. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/Vlduvs/2010_3/
11. Стецик Н. Судові правотворчі акти: загальнотеоретична характеристика / Н. Стецик // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2011. – № 52. – С. 27-32.
12. Ткачук О. Перегляд судових рішень Верховним судом України: проблемні питання правозастосування / О. Ткачук, Д. Луспеник // Право України. – 2011. – № 10. – С. 107-117.
13. Уварова О. Загальні принципи права та їх роль у правозастосуванні з позицій природно-правового і позитивістського підходів до права / О. Уварова // Вісник академії правових наук України. – 2008. – № 2. – С. 244-252.
14. Шмарьова Т. Дискусійні аспекти правозастосування в контексті конвенційних стандартів / Т. Шмарьова // Юридичний журнал. – 2009. – № 10. – С. 32-41.
Перелік документів, які складаються під час вивчення теми
ü рішення суду про задоволення регресних вимог;
ü рішення суду про ліквідацію юридичної особи;
ü рішення суду про оголошення фізичної особи померлою;
ü ухвала суду про відкриття провадження у справі;
ü ухвала суду про залишення позовної заяви без руху;
ü ухвала суду про повернення позовної заяви;
ü протокол про адміністративне правопорушення;
ü постанова прокурора про відкриття дисциплінарного провадження.
Тестові завдання
1. Акт застосування норм права (правозастосовний акт) – це…
а) індивідуальний правовий акт-волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права (компетентного державного органу або посадової особи), що встановлює (змінює, припиняє) на основі юридичних норм права і обов'язки учасників конкретних правовідносин або міру відповідальності конкретних осіб за вчинене ними правопорушення;
б) правовий акт-документ офіційного тлумачення правових норм, який містить формально-обов'язкове роз'яснення їх змісту;
в) інтерпретаційний акт-волевиявлення уповноваженого суб'єкта права, що встановлює (змінює, припиняє) на основі юридичних норм права і обов'язки учасників конкретних правовідносин;
г) нормативно-правовий акт-волевиявлення уповноваженого суб'єкта права, що встановлює (змінює, припиняє) на основі юридичних норм права і обов'язки учасників конкретних правовідносин або міру відповідальності конкретних осіб за вчинене ними правопорушення;
д) офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
