Основними є агротехнічні заходи, зокрема
основний обробіток ґрунту за типом напівпару. Проводять також
пожнивне лущення дисковими або лемішними знаряддями. Че-
рез 8 – 10 днів з появою сходів пирію у фазі шилець заорюють їх
на глибину до 30 см. Через 10 – 12 днів з появою сходів пирію
проводять культивацію поля з пружинними, роторними та шта-
нговими робочими органами. Треба дотримувати сівозміни, висі-
вати затінюючі культури (озимі, гречку, багаторічні трави),
очищати посівне зерно.
Система зяблевого обробітку в боротьбі з багаторічними коренепаростковими бур`янами.
Коренепаросткові бур’яни найефективніше знищуються при застосуванні систе-
матичного підрізання їх кореневої системи з появою сходів у вигляді розеток листків.
Така можливість з’являється при застосуванні системи парового обробітку ґрунту, і
особливо в чистих парах. Це також стає можливим при застосуванні системи зябле-
вого обробітку ґрунту. При цьому після рано зібраних культур у разі засмічення ко-
ренепаростковими бур’янами проводять два-три лущення, кожного разу збільшуючи
глибину, а потім глибоку оранку. Багаторазове підрізування березки польової або ж
осоту з наступною оранкою на 28–30 см сприяє майже повній загибелі життєздатних
бруньок бур’янів. Цей метод називають «методом виснаження». Тому при застосу-
ванні його дуже важливим є своєчасність наступних поверхневих обробітків з під-
різуванням проростків.
Специфічні заходи боротьби з мало річними бур`янами окремих біологічних груп.
Специфічним заходом боротьби з бур’янами цієї біологічної групи є частий поверхневий обробіток для підтримання грунту в розпушеному стані, особливо у дуже вологих місцях.
Наукові основи сівозмін.
Усі ці теорії обґрунтовували необхідність чергування культур, але однобоко, тоді
як науковий метод потребує врахування взаємодії всіх факторів, що зумовлюють
ефективність чергування культур у сівозміні. Саме з таких позицій до цього питання
підійшов академік Д. М. Прянішніков, об’єднавши в чотири групи всі причини, які
зумовлюють необхідність чергування культур у сівозміні:
1) хімічні основи сівозміни, або вплив правильного чергування культур на умови живлення рослин. Хімічні причини пов`язані з відмінностями в хімічному складі рослин та особливостей їх живлення: різні рослини виносять з грунту різні поживні речовини в неоднаковому співвідношенні; різні рослини характеризуються неоднаковою здатністю засвоювати поживні речовини в малорозчинних сполуках грунту; різні рослини виносять поживні речовини не з однакових шарів грунту.
2) фізичні основи сівозміни, або вплив правильного чергування культур на агрофізичні властивості та вологість ґрунту. Фізичні причини пов`язані з різним впливом рослин і заходів вирощування на фізичний стан і вологість грунту після збирання. Поліпшення фізичних властивостей грунту залежить від залишків коренів і стерньових решток у сівозміні. По порядку зменшення структурності грунту всі с/г культури можна поставити у такий ряд: багаторічні бобові трави, однорічні бобові і злаково-бобові, озимі зернові, ярі зернові, просапні культури.
3) біологічні основи сівозміни, або вплив правильного чергування культур на зменшення забур’яненості сільськогосподарських культур, кількість шкідників та збудників хвороб. Біологічні причини пов`язані з неоднаковою стійкістю культурних рослин в протидії бур`янам, хворобам і шкідникам. При правильному чергуванні с/г культур значно зменшується кількість шкідливих організмів. Сівозміна не лише регулює водно-повітряний і поживний режим, а й відіграє фіто санітарну роль.
4) економічні основи сівозмін, або організаційно-господарське їхнє значення.Організаційно-економічні причини виходять з того, що у сівозміні, порівняно з монокультурою краще використовується протягом весняно-осіннього періоду машино-тракторний парк, значно зменшується напруженість з виконання окремих робіт, збільшується можливість їх проведення в оптимальні строки. Це дозволяє отримувати високі врожаї при найменших витратах.
Подальші дослідження з питань сівозмін дали можливість зробити два надзви-
чайно важливих висновки.
1. У міру інтенсифікації землеробства (хімізація, меліорація та ін.) і застосуван-
ня високої агротехніки науково обґрунтоване чергування культур забезпечує краще
використання добрив, зрошувальної води, дає змогу розширити склад попередників
для багатьох культур. Одночасно зростає значення біологічних причин чергування
культур.
2. В умовах інтенсифікації землеробства є можливість спеціалізувати сівозміни,
тобто насичувати їх головними культурами і застосовувати повторні посіви однієї й
тієї самої культури.
Класифікація сівозмін.
В основу сучасної класифікації покладено кілька ознак,проте головними з них є дві:
основний вид рослинницької продукції, що виробляється всівозміні (зерно, технічні культури, корми, овочі тощо);
співвідношення груп культур, що відрізняються за біологіч-ними особливостями, технологією вирощування та за впливомна родючість ґрунту (зернові та технічні культури суцільної сівби,зернові, бобові, багаторічні трави, просапні, чисті пари).
За першою ознакою сівозміни поділяють на три типи: польові,кормові та спеціальні.
Польовою називається сівозміна, понад половину всієї площіякої відведено для вирощування зернових і технічних польовихкультур.
Кормовими називаються сівозміни, в яких понад половинувсієї площі відведено для вирощування кормових культур. Залеж-но від розміщення і складу кормових культур кормові сівозміниподіляють на два підтипи: прифермські та сінокісно-пасовищні.
Спеціальні сівозміни впроваджують для вирощування культур,що потребують спеціальних умов та агротехніки. Вирощувати такікультури у польових сівозмінах недоцільно. За призначенням такісівозміни бувають овочеві, коноплярські, махоркові, рисові та ін.
Залежно від співвідношення груп культур, різних за біологіч-ними особливостями, технології вирощування і впливу на ро-дючість ґрунту (зернові, просапні, багаторічні трави, чисті пари)польові сівозміни поділяють на такі види: зернопаропросапні;зернопросапні; зернотрав'яні; зернотрав'янопросапні (пло-дозмінні); травопільні; травопільнопросапні; сидеральні та ін.
| Тип сівозмін | Види сівозмін |
| Польові | Зернопарові |
| Зернопаропросапні | |
| Зернопросапні | |
| Зернотрав'яні | |
| Зернотрав'яно-просапні | |
| (плодозмінні) | |
| Просапні | |
| Трав'яно-просапні | |
| Сидеральні | |
| Травопільні | |
| Кормові: | Просапні |
| - прифермські | Трав'яно-просапні |
| Плодозмінні | |
| - лукопасовищні | Травопільні |
| Спеціальні | Зернопросапні |
| Просапні | |
| Трав'яно-просапні | |
| Зернотрав'яні |
