Святий Дон Боско
Народився 16 серпня 1815
Помер 31 січня 1888 (72 роки)
Канонізований 1 квітня 1934
Беатифікований 2 червня 1929
День пам'яті 31 січня
Покровитель молоді, учнів та студентів.
Джованні Боско весь світ знає як Дона Боско. Шанобливе звертання до священика «дон» стало його ім’ям, подібно як у Падре Піо чи Сестри Фаустини.
Народився 16 серпня 1815 року в маленькому селі Кастельнуово д’Асті. Ще в дитинстві, зі смертю батька йому довелось пережити біль втрати всіх тих бідних сиріт, яких пізніше огорне своєю батьківською любов’ю. Тож саме в особі мами Маргарити знайшов приклад християнського життя, який назавжди залишився в глибині його серця.
У 9 років приснився йому віщий сон, що знаходиться він серед великої юрби дітей, які бавляться, але деякі богохулили. Тому Джованні швидко кинувся до них з кулаками, бажаючи стусанами припинити це неподобство. Але тієї ж хвилини побачив перед собою одного Чоловіка, який промовив: «Не бійкою, а добротою та любов’ю муситимеш завоювати цих твоїх друзів … Я дам тобі Вчительку, яка навчить тебе мудрості». Тим чоловіком був Ісус, а вчителькою — Пресвята Богородиця, під опікою якої перебуватиме все своє життя і почитатиме ЇЇ як «Помічницю християн». Різні трюки та фокуси, яких він навчився від жонглерів, використовував для того, щоб привернути увагу своїх однолітків і захистити їх від небезпеки гріха: «В моєму товаристві вони не говорять поганих слів» — казав своїй мамі.
Щоб цілковито посвятити себе спасінню молоді, вирішив стати священиком. Важко працював вдень та навчався вночі для того, щоб мати змогу в 20-річному віці вступити до семінарії в К’єрі та 1841-го року в місті Турин у віці 26 років бути висвяченим на священика. В ті часи Турин був переповнений бідними хлопцями, які поневірялись у пошуках роботи, сиротами та безпритульними, які перебували в постійній небезпеці для душі й тіла. Всі вони шукали собі якоїсь роботи і тинялися вулицями непривітного міста. Отець Боско почав збирати їх кожної неділі в церкві, на галявині чи майдані, щоб забавити їх, наблизити їх до Господа, дати чогось попоїсти. Протягом п’яти років, сповнених труднощів, недосипань та непорозумінь, шукав пристановища для своїх бідних вихованців. Нарешті знайшов відповідне місце для відкриття свого першого ораторія (з лат. Oratorium — місце молитви), на окраїні Турину — Вальдокко. Тут хлопці знайшли житло, опановували різні ремесла, та найважливіше — вчилися любити Господа. Прикладом цієї єдності з Богом був вихованець Ораторії та отця Боско, Домінік Савіо, якого в 1953 році проголошено святим.
Його «розбишаки» (так їх називав жартівливо) надзвичайно любили свого духовного батька. Багато людей запитувало отця Боска про секрет його системи виховання, а він відповідав: «За допомогою доброти та любові намагаюсь привести до Господа цих моїх друзів». Пожертвував своїм хлопцям все, що мав: скромний маєток, свій час, здоров’я, все своє життя. Посвячуючи себе їм — став святим. Для них заснував Салезіянське Згромадження, що складається зі священиків та братів, які бажають продовжувати його діло: бути вихователями та носіями Євангельської Благовісті для молоді, а особливо найбіднішої. Хотів поширити свою місійну діяльність також і на дівчат. Для цього, разом зі святою Марією Доменікою Мадзарелло, заснував Згромадження Дочок Марії Помічниці християн. Салезіяни та Сестри Салезіянки розійшлись по цілому світі, щоб служити бідній та страждаючій молоді, засновуючи для неї школи, технічні та професійні навчальні заклади, сиротинці, при цьому завжди пам’ятаючи про духовне виховання при ораторіях та парафіях.
Отець Боско присвятив весь свій вільний час (часто і той, що був призначений для відпочинку) написанню та розповсюдженню легких для сприйняття та розуміння брошурок, що були створені з метою християнської освіти молоді. Він був не лише особою невгасаючого милосердя, але також одним із великих містиків. Його діло — плід глибокої єдності з Богом, в якій постійно зростав завдяки вірній синівській посвяті волі Господній, завжди та всюди супроводжуваний Пресвятою Богородицею, яка надихала його та керувала всім тим, що робив.. Вмів добре розпізнавати стан душі. Цю здібність здобув завдяки багатьом годинам, які щоденно проводив у сповідальниці, у молитві перед Євхаристійним Ісусом, та постійним контактом з молоддю й іншими вірними, незалежно від віку чи становища. Дон Боско сформував цілі генерації святих, нагалошуючи своїм вихованцям про першочергове значення любові до Господа у їхньому житті, про цінність доброї смерті, що веде до Раю, про необхідність молитви та втечі від гріха, спокус, про вартість святих тайн Сповіді та Причастя у житті кожного християнина. «Мої любі, я вас люблю всім серцем, достатньо бути молодими, щоб мати мою любов». Спосіб,в який приділяв увагу та любов кожному з хлопців, був таким винятковим, що кожен вважав себе улюбленцем отця Івана. «Зустрінете у вашому житті письменників набагато здібніших від мене, але нелегко буде знайти вам когось, хто б любив вас у Христі Ісусі та бажав би вам правдивої радості більше від мене».
Знесилений безупинною працею, важко захворів. Тоді багато його хлопців жертвували за нього Господеві власне життя. “ … Те все, що я зробив — зробив для Господа… можна було зробити й більше … мої діти це зроблять … бо наше Згромадження є під проводом Господа та під Покровом Марії Помічниці християн”. Одне з його передсмертних бажань: «Скажіть молоді, що я чекаю її в Раю…». Помер 31 січня 1888 року у 72-му віці в своїй убогій кімнатці на Вальдокко.
1 квітня 1934 року, в день Воскресіння Господнього, Папа Пій XI, якому пощастило особисто пізнати отця Боска, проголосив його святим.
Цікаві факти: Улітку 1854 року в Туріні спалахнула епідемія холери, епіцентр якої був у Борго Дора - збірному пункті імігрантів неподалік від ораторія дона Боско. У Генуї від холери померло вже 3000 людей. Протягом місяця в Туріні занедужало 800 і вмерло 500 осіб. Мер міста звернувся до городян із закликом про допомогу, але добровольців, готових доглядати за хворими чи перевозити їх до лазарету, не знайшлося. Усі були охоплені панікою. У день Діви Марії Сніжної (5 серпня) дон Боско збирає своїї хлопців і обіцяє; "Якщо ви доручите себе благодаті Божій і не зробите ніякого смертного гріха, то запевняю вас, що ніхто з вас не занедужає холерою". Він просить їх доглядати за хворими.
Хлопці діляться на три групи: старші доглядають за хворими в лазареті й у будинках, а молодші збирають хворих, що вмирають на дорогах і покинутих на самоті в будинках. Найменші залишаються в ораторії, готові надати невідкладну допомогу.
У кожного із собою склянка з оцтом, щоб мити руки після контактів із хворими. Усе місто і навіть антиклерикально налаштована влада вражені і захоплені. Епідемія скінчилася до 21 листопада. Із серпня до листопада у Туріні занедужало 2500 і померло 1400 людей. Жоден із хлопців дона Боско не занедужав.
У 1847 році, коли в ораторій приходили вже сотні підлітків, деяким з них було нікуди йти, тому що вони були бездомними, і вони оселилися разом з доном Боско і його мамою Маргаритою.
Перших гостей влаштували на кухні. Наприкінці року їх буде шість, у 1852 році - тридцять п'ять, у 1854 році - сто п'ятнадцять, у 1860 році - чотириста шістдесят, у 1862 році - шістсот, поки їхня кількість не досягне максимуму - восьмисот. У 1845 році дон Боско заснував вечірню школу, де щовечора навчалося в середньому триста підлітків. У 1847 році він відкрив другий ораторій. У 1850 році заснував товариство взаємодопомоги для робітників. У 1853 році - шевську і кравецьку майстерню. У 1854 році - палітурну майстерню.
У 1856 році - столярну майстерню.
У 1861 році - друкарню.
У 1862 році - ковальську майстерню.
Тим часом у 1850 році був також заснований пансіон, де спочатку жило дванадцять студентів. У 1857 році їх було вже сто двадцять одна людина.
Таким чином, у 1862 році ораторій відвідувало шістсот підлітків, що жили при ньому, і ще шістсот, котрі приходили з будинку.
Окрім шести майстерень, були недільні і вечірні школи, дві школи вокальної й інструментальної музики. В ораторії працювали тридцять дев'ять салезіанців, які разом з доном Боско заснували нову релігійну конгрегацію.
Вислови:
· Багатство ― це колючки, якщо його збирати та зберігати.
· Відвідування церкви. Хочете отримати багато ласк від Господа ― часто відвідуйте Його. Хочете мало ласк ― рідко відвідуйте його. Бажаєте, щоб диявол завжди нападав на вас ― рідко приймайте Ісуса в Євхаристії. Бажаєте, щоб диявол втікав від вас ― часто відвідуйте Ісуса в Євхаристії. Хочете перемогти диявола ― ходіть слідами Ісуса. Хочете, щоб диявол переміг вас ― не відвідуйте Ісуса. Дорогі мої, приймання Святих Тайн є дуже необхідним засобом, щоб перемогти диявола. Отож, часто відвідуйте Ісуса в Євхаристії і диявол не переможе вас.
· Вороги. В людини є три вороги: несподівана смерть; час, що минає; та диявол, який спокушує.
· Диявол боїться радісних людей.
