Район характеризується досить високим розвитком туристської інфраструктури – готелі, дороги, рятувальні служби, марковані траси тощо. Головними ресурсами є:
v м. Кіто – головний центр туризму в країні, найцікавішим є центр міста з доіспанською архітектурою, крім того Площа незалежності, Палац парламенту, муніципальний палац, велика кількість церков та музеїв. Досить цікавим об’єктом на околицях міста є монумент екваторіальної лінії або „Середина світу”.
v Церкви, собори та колоніальна і доколоніальна архітектура міст Куенка, Отавало та ін.
v гірські ландшафти з висотами від 4500 до 6300м.
v „Проспект вулканів” – Чімборасо, Алтар, Сангай, Котопахі та інші.
v м. Ріобамба – перший осередок незалежності.
v м. Баньос – гарячі та мінеральні джерела.
v Високогірні озера – Моханда, Кікоча, Сан-Пабло.
v Культура та традиції місцевого населення є основою для пізнавального туризму.
v Національні парки: Сангай, Подокарпус
Мал.5. Рекреаційно-туристські райони та центри Еквадору
2) на сході - передгірні рівнини Ор'єнте (головний центр – м. Пуйо);
Головними ресурсами є природоохоронні території (національні парки – Ясуні, Куябено та інші) та притоки Амазонки - Напо, Тигре, Пастаза, Морона і Сантьяго. В національних парках обладнані стоянки і тропи.
3) на заході - Коста (головні центри – м. Гуаякіль, м. Салінас.)
головними ресурсами є:
v Морське узбережжя Тихого океану – так званий еквадорський лазурний берег з великою кількістю курортів – Салінас, Плайяс, Олон, Пунта Карнеро та острівний архіпелаг Хамбелі.
v Архітектура м. Гуаякіль, пам’ятник болівару і Сан Мартіну, будинки XVI-XVII ст..
v Національний парк Махаліла.
4) Галапагоський архіпелаг (головний центр – м. Бекерісо Морено). – унікальний рослинний і тваринний світ, що зумовлений ізоляцією від материка притягує велику кількість туристів.
Болівія
Для економіки Болівії розвиток туризму – пріоритетний напрямок, як і для сусідів по мезорайону, адже спеціалізація господарства на гірничо видобувній галузі не може сприятливо впливати на розвиток держави в умовах переходу до постіндустріального суспільства. А тому маючи значні запаси рекреаційно-туристських ресурсів, а особливо пам’яток, що перебувають під охороною ЮНЕСКО і є надбанням всього людства можна вести мову про великі перспективи держави на туристському ринку, хоча для цього спочатку необхідно зробити значні капіталовкладення в розвиток рекреаційної інфраструктури. За природними умовами, наявністю рекреаційних ресурсів та їх використанням територію Болівії можна поділити на два рекреаційних райони – Східний та Західний (Анди і Альтіплано) /мал. 6 /. На території Анд і Альтіплано сконцентрована переважна більшість суспільно-історичних ресурсів країни, високогірні озера Тітікака, Поопо та деякі інші, мальовничі гірські ландшафти і саме в цьому районі
