Найпоширеніші шкідники кукурудзи та заходи захисту від них

Ковалики. Найбільшої шкоди кукурудзі та іншим польовим культурам завдають личинки таких видів: ковалик посівний (Agriotes sputator), ковалик смугастий (A.lineatus), ковалик темний (A.obscurus), ковалик західний (A.ustulatus), ковалик широкий (Selatosomus latus), ковалик блискучий (S.aeneus).

Жуки мають видовжене тіло (7-14 мм), зверху від світло- до темно-коричневого і чорного кольору і здатні підстрибувати, видаючи при цьому звук. Личинки (дротяники) мають вузьке червоподібне тонке, циліндричне жорстке тіло, від жовтого до червоно-бурого кольору з трьома парами однаково розвинутих ніг.

Цикл розвитку коваликів 3-5 років. Личинки виїдають зародок та ендосперм посіяного насіння, пізніше пошкоджують сходи рослин. Зимують личинки різного віку у ґрунті на глибині від 25-30 до 70-90 см. ЕПШ – 3- 5 екз./м².

Важливе значення для зниження чисельності дротяників мають дотримання сівозміни, міжрядний обробіток. Кращими попередниками є озима пшениця і цукрові буряки. Ефективним заходом є обробка насіння інсектицидами.

Чорниші. Найпоширенішими є види: мідляк кукурудзяний (Pedinus femoralis), мідляк широкогрудий (Blaps lethifers), мідляк чорний (Oodescelis polita).

Жуки достатньо великі – від 7-10 мм завдовжки (кукурудзяний) до 17-27 мм (широкогрудий), з овальним чорним тілом. Забарвлення личинок (несправжні дротяники) від жовтого до темно-жовтого і сіро-жовтого кольору, тіло сплюснутоциліндричної форми. Личинка відрізняється від справжніх дротяників опуклою головою та розвиненішою парою передніх ніг.

Цикл розвитку кукурудзяного і чорного мідяка – 1 рік, широкогрудого – 2-3 роки. Шкодять личинки, виїдаючи порожнини в висіяному і набубнявілому насінні, пошкоджуючи підземну частину стебел, паростки та коріння. Зимують жуки в ґрунті в лялечкових колисочках, а також личинки на глибині 15-30 см. ЕПШ – 3-5 екз./м².

Для обмеження розмноження і шкідливості достатньо дотримуватися сівозміни і вологозберігаючої системи обробітку ґрунту. У роки масового розмноження необхідно обробити насіння кукурудзи перед сівбою одним із дозволених для протруювання інсектицидів.

Кукурудзяний стебловий метелик (Ostrinia nubilalis). Поширений у лісостеповій і на півночі степової зони. Найшкідливіший у Західному Лісостепу. Пошкоджує близько 50 видів культурних і понад 100 видів диких рослин.

Метелик у розмаху крил 26-32 мм з добре вираженим статевим поліморфізмом. У самки передні крила біло-жовті, з двома поперечними хвилястими лініями, задні крила – світліші. Передні крила самців світло-коричневі або бурувато-сірі з блідо-жовтими смужками, задні – з світлою перев’яззю посередині. Гусениця – жовто-сіра з рожевим відтінком і темною смужкою вздовж спинки, завдовжки 20-25 мм.

Зимують гусениці в стеблах пошкоджених рослин. Навесні заляльковуються. Літ метеликів збігається з фазою викидання волотей. Самки відкладають яйця на нижній бік листків купками. Гусениці, що відродилися, через пазуху листків потрапляють усередину стебла, де живляться. На час збирання врожаю перебувають у нижній частині стебел. ЕПШ – 10% заселених рослин.

Розмноження шкідника обмежують знищення бур’янів, збирання кукурудзи на низькому зрізі, очищення поля від рослинних решток, глибока зяблева оранка. На початку і в період масового відкладання яєць шкідника застосовують випуск трихограми. При ЕПШ гусениць посіви обробляють одним із дозволених інсектицидів.

Західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera). Надзвичайно загрозливий карантинний шкідник американського континенту. Вперше в Європі виявлений у 1992 році на території Югославії. З того часу він поширився на територіях Угорщини, Хорватії, Румунії, Боснії та Герцеговини, Болгарії, Італії, Сербії, Словаччини, Словенії, Швейцарії, Австрії, Чехії, Франції, Бельгії, Голландії, Великобританії. В Україні шкідника вперше було виявлено в 2001 році у Закарпатській області. Спостерігається тенденція до збільшення чисельності шкідника в зоні поширення в Україні – в Закарпатській та виявлення у Львівській й Івано-Франківській областях. На сьогодні інвазія шкідника загрожує всім кукурудзосійним областям Лісостепу та Степу.

Жуки 4,2-6,8 мм завдовжки, голова чорна, вусики трохи довші за тіло, передньоспинка жовтувата, надкрила блідо-жовто-червоні з чорними смугами, стегна, гомілки та лапки чорні або світлі із затіненим чорним краєм. Личинка блідо-жовта, червоподібна, 12,5-15,5 мм завдовжки. Шкідник розвивається в одному поколінні за рік. Зимує в стадії яйця в поверхневому шарі ґрунту. Імаго виходить наприкінці липня – на початку серпня. Період виходу жуків триває близько 6 тижнів.

Жуки пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають молоді качани кукурудзи. Імаго належить до олігофагів і може живитися не лише на кукурудзі, а й на злакових, бобових та гарбузових культурах. Личинка – монофаг, живиться лише корінням кукурудзи, що призводить до його поганого розвитку та ураження кореневими гнилями. Пошкоджені рослини жовтіють, відстають у рості, нерідко молоді рослини зовсім гинуть. Пошкоджені дорослі рослини під час сильних вітрів і дощів легко полягають.