зарисовки керамічного матеріалу та індивідуальних знахідок.

Артефакт – будь-який матеріальний об’єкт, виготовлений або модифікований людиною минулого, який виконує певну культурну функцію.

Археологія – галузь історичної науки, яка вивчає минуле людності переважно на основі речових історичних пам’яток, або археологічних пам’яток у широкому значенні слова.

Археологія польова – Сукупність методів вивчення археологічних пам’яток, розташованих під відкритим небом.

Археологічна культура – поняття, що означає спільність археологічних пам’яток, об’єднаних у просторі і часі тотожніми типами речових джерел (кераміка, поховання, житла тощо).

Археологічні розвідки – вид наукового дослідження території або акваторії з метою виявлення та первинного обстеження об’єктів археологічної спадщини, їх локалізації (картографування), інтерпретації об’єктів археологічної спадщини (пам’яток), уточнення даних про вже відомі об’єкти археологічної спадщини.

Археологічні розкопки – вид наукового дослідження археологічної спадщини, який являє собою вивчення археологічних залишків на території об’єкта археологічної спадщини (пам’ятки) і включає, зокрема, земляні роботи, які руйнують об’єкт археологічної спадщини частково або повністю.

Багатошарові поселення – залишки різночасових поселень, що утворилися на одному місці. Інколи нашарування від поселень розділяються стерильним прошарком.

Бровка – смуга не копаного культурного шару поміж квадратами або більшими ділянками, залишена для можливості вивчення стратиграфії.

Вал – оборонна споруда – земляний (у горах кам’яний) насип, який слугував перешкодою для атакуючих і одночасно бойовою позицією та укриттям для оборонців.

Відкритий лист – документ, який дозволяє проводити археологічні дослідження.

Глинобитна архітектура – будови з необпаленої глини та грязі.

Городище – поселення, укріплене одним або декількома земляними чи кам’яними валами, часто з зовнішніми ровами.

Граффіті – будь-які фігурки або написи, продряпані на поверхні предметів.

Датування – визначення часу існування археологічних об’єктів.

Дендрохронологія – датування археологічних об’єктів за річними кільцями зрізів стовбурів дерев, що використовувалися у будівлях.

Джерельна база історичної науки – сукупність джерел, на які спирається історичне пізнання.

Дольмен – мегалітична споруда, яка складається з вертикально поставлених кам’яних плит, перекритих зверху плитою.

Дромос – коридорний прохід до поховальної камери.

Еволюція – в археології поступова зміна форми виробів звичайно в бік поліпшення їхньої якості.

Житло – природний або штучний притулок людини. Зводився для захисту від негоди, приготування і вживання їжі, відпочинку і сну, а починаючи з періоду соціальної диференціації для престижу.

Зачистка – техніка обережного загладжування поверхні землі лопатою або ножем з метою виявлення кольорових відмінностей, та залишків жител, споруд, ям, поховань.

Зображальні джерела – тип історичних джерел, в яких інформація зафіксована у вигляді зображення.

Зонд – металевий прут, який занурюють у ще не розкопані шари для виявлення твердих об’ктів – стін, підлог, скельної основи.

І нгумація – практика поховання тіла померлого у землю на протилежність кремації та залишення тіла на поверхні.

Камеральна обробка матеріалу – первинна обробка знахідок; очищення від залишків культурного шару, шифрування, малювання та фотографування.

Картографічні джерела – вид зображальних джерел, що представляють умовні зображення на папері чи іншому матеріалі різноманітних природних, географічних, політичних та соціально-економічних явищ.

Картографічний метод – один з найефективніших методів в археології, дає можливість уявити поширення ознак або окремих категорій знахідок.

Кераміка – назва усіх предметів, виготовлених з обпаленої глини.

Класифікація – виділення різних груп матеріалу і опис цих груп таким чином, щоб були зрозумілі спільності усередині кожної групи і різниця між ними.

Класифікація джерел – поділ всієї маси джерел на групи (класи, кластери) за спільною (родовою) для джерел кожної групи ознакою.

Кладка – процес штучного або пошарового розміщення у визначеному порядку будівельних матеріалів для утворення масивних частин будинків. Кладки розрізняють за матеріалами, характером розміщення та способом виконання.

Комплекс – група артефактів та інших об’єктів, знайдених на обмеженій території і складаючих одне функціональне ціле, що визначається не тільки сумою артефактів, а й характером взаємозв’язків між його окремими компонентами.

Комплекс відкритий – комплекс, для якого одночасовість предметів, що до нього потрапили, є проблематичною. Комплекс, у який предмети потрапили у різні відтінки часу.

Комплекс закритий – сума предметів, знайдених у положенні, що дозволяє припустити їх одночасовість, комплекс, який розглядається як результат однієї події.

Консервація – технічні міри, що приймаються для запобігання пошкодження археологічних об’єктів у період їх перевезення та збереження у камеральних та музейних умовах.

Котлован – вибірка у ґрунті, відкрита зверху для закладення фундаменту і проведення інших будівельних робіт на визначеному рівні заглиблення.

Кремація – трупоспалення. Існує велика кількість різновидів кремації, однак найчастіше трапляється утримання праху у поховальній урні.

Крепіда – кам’яна кладка, або безладно покладені камені навколо підошви кургану, що запобігають зсуванню ґрунту.

Криця – шлаковидний продукт плавки залізної руди. Після кування стає повноцінним залізом.

Кромлех – термін використовується у широкому значенні для усіх категорій мегалітичних камерних гробниць. У вітчизняній літературі означає кільце з каменю навколо кургану.

Культурний шар – система нашарувань органічних та неорганічних залишків (у тому числі речей, матеріалів, залишків споруд і т.д.), що утворилися в результаті життєдіяльності людини.

Курвіметр – пристрій для вимірювання довжини кривих ліній на картах і планах.

Курган – округлий або видовжений насип, зведений над одним чи кількома похованнями. Нерідко він обмежувався ровом або кам’яними кільцями.

Масовий матеріал – значна за обсягом сукупність однорідного матеріалу, предметів. Найчастіше він присутній у матеріалах поселень, городищ. Серед пам’яток палеоліту – неоліту це кремневі вироби, на поселеннях епохи бронзи – раннього залізного віку – кераміка.

Материк – недоторкана людиною порода; під культурним шаром – у місцях мешкання людини; під поховальним черноземом у місцях поховань; під грунтовим шаром – у незаселених місцях.

Мегаліти – споруди з великих каменів: менгири, кам’яні кільца, дольмени та т.і.

Менгір – один з видів мегалітичних пам’яток, що мають вигляд окремих вертикально поставлених каменів.

Методика польових археологічних досліджень – це система прийомів та засобів, спрямованих на отримання максимальної інформації про об’єкти археологічної спадщини.

Нівелірування – фіксація глибини залягання знахідок на розкопах від умовного 0 за допомогою приборів нівеліра, теодоліта та т.д.

Пам’ятки археології – усі матеріальні залишки діяльності людини, знайдені при розкопках; важливі серед них поселення, поховання, святилища.

Печери штучні – вирубані людиною у гірських та глинистих породах пустоти.

Підйомний матеріал – матеріал, який збирається на поверхні археологічної пам’ятки або у розмивах берегів водоймищ, обвалах, там, де розміщені археологічні об’єкти.

Поховання – поміщення небіжчика або залишків його кремації у землю – природну чи штучну камеру або урну.

Поховальний інвентар – предмети, що клалися у могилу разом з небіжчиком.

Поселення – місце перебування людського колективу, обране на тривалий час і яке має житлові та робочі приміщення, а також штучно створений житловий майданчик та деяку територію, яка до них прилягає.

Речові джерела – тип історичних джерел, інформація в яких фіксується в предметній формі.

Розкоп – дослідження ділянки культурного шару на археологічній пам’ятці з метою вивчення житлових та господарських споруд, елементів планування, давніх поховань, архітектурних об’єктів тощо.

Селище – неукріплене давнє поселення часто невеликих розмірів та з малопотужнім культурним шаром.

Скарб – набір речей (монети, металеві речі, знаряддя праці дорогоцінні метали тощо), сховані у землі або в іншому недоступному місті. Скарби важливі для визначення часу існування окремих речей.

Склепіння – криволінійне перекриття, що з’єднує стіни та опори будівлі.

Склеп – внутрішнє приміщення гробниці, звичайно заглиблене у землю, висічене у скелі або побудоване з великих кам’яних плит.

Сліди – свідчення існування давнього предмета, що збереглися у дуже спотвореному вигляді.

Спектрографічний аналіз – високоточний метод кількісного аналізу невеликих зразків різних матеріалів.

Споруди – залишки будівель, що дозволяють простежити їх планування, способи будівництва та будівельні матеріали.

Стоянка – неукріплене давнє поселення з малопотужним культурним шаром, яке не мало довготривалих споруд.

Стратиграфічний метод – складається у виявленні культурних відкладень, порядку їх чергування та встановлення хронологічного співвідношення між цими шарами.

Стратиграфічний ярус – група споруд, що існували одночасно, та культурний шар, що до них відноситься.

Термін – слово або словосполучення, яке точно визначає поняття, що застосовується у науці, техніці, мистецтві.

Тип – збірка предметів, однакових за призначенням, матеріалом, формою.

Тип історичних джерел – об’єднує джерела, які відзначають спільним способом кодування інформації та її збереження.

Трасологічний метод – вивчення знарядь праці за слідами зносу, що простежуються на робочих поверхнях давніх інструментів.

Траншея – видовжений розвідковий розкоп на археологічній пам’ятці з метою визначення потужності і насиченості культурного шару.

Фрагмент – частина предмета, виокремлена від нього у такий спосіб, що в ній зберігаються морфологічні ознаки, які притаманні цілому виробу.

Шлак – склоподібний матеріал, побічний продукт деяких виробничих процесів (виготовлення скла, кераміки, металів), що потребують високої температури.

Шурф – невеликий розвідковий розкоп на археологічній пам’ятці з метою визначення потужності і насиченості культурного шару

Щоденники – різновид джерел особового походження, що являють собою систематичні авторські записи вражень про події особистого та суспільного життя.

Щоденник археологічний – записи про перебіг подій під час розвідки або розкопок.

Яма – на різних пам’ятках трапляються ями різного призначення: для збереження припасів, скидання сміття, попелу тощо.

[1] При складанні словника використано: Брей У., Трамп Д. Археологический словарь. – М., 1990; Матюшин Г.Н. Археологический словарь. –М., 1996; Основи теорії та методології джерелознавства з історії України ХХ ст.: Навчальний посібник для історичних факультетів.- Дніпропетровськ, 2001; Словник-довідник з археології /Ред. Н.О. Гаврилюк. – К.: Наукова думка, 1996.