Сільське господарство характеризується великими масштабами і розмаїттям продукції, високої продуктивністю праці, підвищеним рівнем матеріально-технічної оснащеності, широким розвитком спеціалізації, значної концентрацією высокотоварного виробництва. На загальну обсягу сільськогосподарської продукції вони займають місце у світі після Китаю та Росії, а, по сільськогосподарському експорту багато років зберігають місце. Бистрому розвитку галузі у минулому столітті, по-перше, сприяв приплив європейських іммігрантів, принесли досвід, навички та методи господарювання. Другий чинник — наявність родючих земель і, стимулировавшая їх освоєння. Третій чинник — відсутність пережитків феодалізму, гальмували створення товарних капіталістичних ферм і сімейних господарств, на більшу частину країни, крім Півдня. За сучасних умов розвитку сільського господарства сприяють такі чинники, як науково-технічна революція, аграрно-промышленная інтеграція, регулювання і вплив світового рынка.
У системі агропромислового комплексу, сформованого країни у другій половині XX в., сільському господарстві займає підлегле становище. Якщо загалом на АПК до 1991 р. доводилося 18% зайнятих, то, на сільському господарстві — лише 2,1%, у своїй близькі показники і за часткою в ВВП — 16 і 2% відповідно. Проте сільському господарстві залишається дуже важливою галуззю економічним значенням, представляючи базову сферу, має велике міжнародне та національне значення. Нині на фермах працює 4,8 млн. тракторів, 662 тис. зернових комбайнів і багато іншої техніки. Виросло застосування мінеральних добрив. Широка мережу досвідчених станцій, державні й приватні своїх наукових та навчальних сільськогосподарських установ допомагає швидкому впровадженню передових наукових методів на фермах. Але зростання виробничих витрат обумовлює збаламучену фінансове становище фермерів. Фермерська заборгованість сягає 14— 24% вартості фермерських активів. Тисячі фермерів щорічно разоряются.
Останні 30 років кількість ферм скоротилася з 4 до 2 млн. Триває процес концентрації сільськогосподарського виробництва. Лише окремих районах спостерігалося зростання ферм з допомогою появи ферм-дач, чи ферм-“хобби”, наприклад, в приміських областях тихоокеанських штатів і Северо-востока.
Кількісно до нашого часу переважають дрібні ферми (менш 40 тис. дол. товарної продукції). Складаючи 71% всіх господарств, вони дають лише десять% товарної продукції. Частка дрібних ферм особливо велика півдні. Саме серед малих і середніх ферм домінують сімейні господарства, не які застосовують найманої праці. Великі ж використовують найманої праці в широких масштабах. Основну частка сільського господарства виробляють великі ферми (понад 100 тис. дол.), складові 17% від кількості всіх господарств. Усі фермери США — білі, тоді як серед найманих робітників чимало негрів, індіанців і іспано-язичних, зокрема иммигрантов.
Про що відбувається концентрації сільського господарства можна судити і з постійного збільшення середньої площі ферм, що нині зросла до 187 га. Земельні наділи дуже високі у країнах, де є багато великих скотарських ранчо із величезними пастбищными угіддями. Більшість (2/3) країни перебуває у приватної власності, інше належить державі (переважно західні гірські землі). Фермерські землі становлять 62% приватних володінь. Великі землевласники — 5% від загальної кількості — сконцентрували половину фермерських площ; 3/5 фермерів — повні власники, інші — часткові власники і орендарі. Проте повним власникам належить лише 1/3 фермерських земель. Оренда найпоширеніша Північному Центре.
Характерно як на сільського господарства домінування тваринництва (54% за вартістю продукції 1992 р.). У дивовижній країні традиційно склалися тісні зв'язки між землеробством і тваринництвом. У складі сільськогосподарських угідь (427 млн. га) переважають пасовища (66%), в посівах висока частка кормових культур.
Країна має дуже великим зерновим господарством (другою місці за збору збіжжя після Китаю — 298 млн. тонн на середньому за 1993—1995 рр.). Серед зернових
