Анамнестичні данні – інформація про травму, чи виникнення його з раннього віку, з народження, чи після перенесених інфекційних уражень суглобів, пухлин. Основні скарги на біль, деформацію, порушення активних, пасивних рухів, вимушене положення сегменту кінцівки, її вкорочення.
При огляді пацієнта спостерігається незвичайне вимушене положення кінцівки, або її сегмента, симптом “пружинячої” рухомості, деконфігурація і деформація суглоба (диференційні з переломом критерії). Інколи можна намацати вивихнутий кінець кістки. При вивиху акроміального кінця ключиці виникає позитивний симптом клавіші (при натискуванні на дистальний кінець ключиці зникає деформація в ділянці ключично-акроміального зчленування, а при відпусканні – з’являється).
При обстеженні хворого з вивихом необхідно визначити пульсацію периферійних судин, яка може зникати внаслідок притиснення або розриву судин, перевірити порушення чутливості і рухів сегментів кінцівки.
Рентгенологічне обстеження дозволяє встановити положення суглобових поверхонь та вид вивиху, наявність можливих переломів кісток.
Надання першої допомоги при вивихах, її задачі.
1. При наявності кровотечі із судин – зупинка кровотечі джгутом чи імпровізованими джгутами (закрутка, перетягання ременем, шнурком і т.п.), накладання тиснучої пов’язки.
2. Знеболююча терапія (введення морфінних препаратів, 50% розчину анальгіна, при можливості введення 2% розчину новокаїну, лідокаїну в ділянку суглобу (10–20 мл).
3. При відкритому вивиху накладання первинної пов’язки з метою профілактики вторинного мікробного забруднення.
4. Транспортна іммобілізація: аутоіммобілізація, підручними засобами, табельними транспортними шинами (драбинчастою шиною Крамера, диктовою, шиною Дітеріхса).
5. При необхідності введення серцевих препаратів: кофеїну, кордіаміну.
- При шоці, колапсі трансфузії реополіглюкіну, лактасолю, фізрозчину, 5% розчину глюкози.
Задачі транспортної іммобілізації:
1. Забезпечення спокою та надійної іммобілізації ушкодженій кінцівці, тулубу або іншої ділянці тіла.
2. Протишокова дія, купування болю.
3. Профілактика вторинної кровотечі.
4. Профілактика розповсюдження інфекції.
Основні принципи транспортної іммобілізації:
· для знерухомлення ушкодженої кінцівки необхідно іммобілізувати два суміжних суглоби, а при вивиху плечової або стегнової кістки три суглоби (рис. 17,18);
· моделювання шини необхідно проводить по здоровій кінцівці, або на тому, хто її буде накладати, тобто на медпрацівнику;
· при іммобілізації кінцівки необхідно надати їй фізіологічне положення, а якщо це неможливо, то таке положення, при якому кінцівка менш за все травмується;
· при відкритих вивихах вправлення не виконують, накладають стерильну пов’язку і кінцівку фіксують в том положенні, в якому вона знаходиться в момент ушкодження;
· іммобілізація накладається поверх одягу і взуття потерпілого, між шиною і кінцівкою потерпілого кладеться м’яка ватно-марлева підкладка;
· при відкритих вивихах на рану необхідно накласти стерильну пов’язку;
· при фіксації шини не повинно закриватися місце накладання джгута, щоб була можливість корегувати стан джгута;
· іммобілізована кінцівка перед транспортуванням в холодну пору року повинна бути обов’язково утеплена з метою профілактики відмороження;
· під час перекладання потерпілого з нош, ушкоджену кінцівку повинен тримати помічник.
Треба пам’ятати, що невірно виконана іммобілізація може принести шкоду в результаті додаткової травматизації.
При ушкоджені хребта, потерпілого кладуть на тверду поверхню (рис. 19). Додаткові призначення виконуються потерпілому з урахуванням його загального стану.
