ТЕМА: Туристичні центри Азії.

ЛЕКЦІЯ № 10

Мета: вивчити види туризму та основні центри Азії, характеристику туризма її регіонів, провідні країни та туристичні обєкти.

 

ПЛАН

1. Туристичні регіони та ресурси Південно-Західної Азії.

2. Туристично-рекреаційні райони та центри Південної та Південно-Східної Азії.

3. Туристично-рекреаційні райони та центри Східної Азії

 

1. Країни мають сприятливі передумови для розвитку рекреаційної галузі економіки. У більшості з них є унікальні природні умови — гірські ландшафти, курорти узбережжя Чорного, Середземного й Червоного морів; історичні та культурні пам'ятки трьохтисячолітньої історії (археологічні роз­копки, печерні монастирі в Афганістані, Туреччині, релігійні пам'ятки). Цікаві для туристів екзотичний спосіб життя в оази­сах, горах, а також сучасна екзотика багатих «золотих князівств» Перської затоки.

Основні центри туризму: Єрусалим, Хайфа, узбережжя Мерт­вого моря в Ізраїлі; узбережжя Егейського і Середземного морів, Стамбул, Ізмір, Анталіія, руїни Трої, Ефеса і Мілета у Туреччині; Мекка і Медіна в Саудівський Аравії; Сапа і Шибам у Ємені; руїни Персеполіса (столиця Ірану часів Ахеменідів) в Ірані; руїни м. Пе­тра (столиця Набатейського царства у IV ст. до н. є.) у Йорданії; храмовий комплекс Баальбека (І—III ст.), стародавні Біблос і Тір у Лівані; Дамаск, руїни Пальміри (II—III ст. н. є) в Сірії.

Особливістю туризму Південно-Західної Азії є потужний релі­гійний туризм. Регіон — найбільший у світі центр паломництва. В Ізраїлі розташовані 8 святих місць іудеїв (Єрусалим, Сафад, Хеврон тощо), 11 — християн (Віфлеєм, Єрусалим, Назарет, береги Галілейського (Тіверіадського) озера, Наблус, гори Табор і Кармел та іп.), мусульман — Єрусалим і Хеврон. В Іраку мусульманськими релігійними центрами є Неджеф, Кербела, Багдад, а в Ірані — Мешхед і Кум. У Саудівській Аравії знаходяться святі місця всіх мусульман — Мекка і Медіна. Мекка, де народився пророк Мухаммед, є найсвятішим місцем для одного мільярда мусульман світу. Тут розташовані головна мечеть Харам («Божий будинок»), храм Кааба («Куб») і Чорний камінь («Кибла»). Щорічне паломництво до святих місць (хадж) здійснюють близько 4,5 млн осіб.

Ізраїль. Єрусалим — священне місто для християн, іуде­їв та мусульман. У 1980 році ізраїльтяни оголосили Єрусалим «вічною та неподільною столицею» своєї країни. За біблійним міфом, у східній частині міста, на Храмовій горі, знаходиться «пуп Землі» — точка, з якої Господь почав створювати світ. Перше — Стіна плачу. У 586 р. до н. є. вавилонський цар Навуходоно-сор II захопив Єрусалим і зруйнував храм Соломона, від якого залишились розбиті колони. За часів Кіра храм 5ув відновлений і сюди на великі свята прибували тисячі паломників зі всього світу. Друге священне місце на Храмовій горі — мусульманська святиня Харам-еш-Шеріф (Священний двір) з мечетями Скелі (або Мечеть Омара) та Аль-Акса. Мечеть Омара (Золотий купол Ске­лі) став символом Єрусалима, важливим для історії всіх трьох світових релігій. Саме в цьому місці Авраам готувався принести у жертву свого сина Ісаака, а через століття пророк Мухаммед вознісся до Аллаха.

У північно-східній частині Старого Міста в Єрусалимі роз­ташований Християнський квартал. Тут проходить Віа Долороза, або Скорботний шлях, — шлях страждань Христа. Віа Долороза закінчується храмом Гроба Господнього. Храм Гроба Господнього спорудив у IV ст. візантійський імператор Костянтин на місці розп'яття Ісуса Христа. Тут знаходиться закритий склом уламок скелі. У центрі храму є мармурова плита, під якою був похований Христос. Неподалік від Єрусалиму — місто Віфлеєм.

Саудівська Аравія. Місто Мекка — духовний центр ісламу. Кааба — головна святиня ісламу, центр мусульманського світу, «кибла». Під час молитви всі мусульмани повертаються обличчям у сторону Мекки, де знаходиться Кааба, до Кааби звернені міхраби всіх мечетей світу. До мечеті Харам Бейт-Уллах вхід немусульманину заборонений. З часів Мухаммеда Кааба декілька разів пошкоджувалась, але ніколи не була зруй­нована повністю. Мечеть Харам Бейт-Уллах — одна з найбільших мечетей світу. В центрі внутрішнього двору знаходиться храм Кааба, що має форму куба висотою 15 метрів і складений з кам'яних плит. Всередину Кааби допускаються лише король Саудівської Аравії або його представ­ник, глави дипломатичних місій з інших мусульманських країн, представники духовенства. Стіни Кааби всередині прикрашають лише тексти з Корану. У південно-східному куті Кааби на висоті близько одного метра у спеціальній ніші встановлений знаменитий Чорний камінь. Поцілунки і доторкання до священного каменя є найдавнішою традицією мусульман. Перед Чорним каменем на відстані декількох метрів від нього знаходиться стіна, з якої б'є святе джерело Земзем. Мусульмани вірять, що воно не висохне до наступлення дня Страшного суду. Паломники, іцо приходять до Кааби, повинні сім разів обійти святиню проти годинникової стрілки. Щорічно Каабу відвідують близько двох мільйонів па­ломників.

Сучасний Ірак знаходиться на території Давньої Месопота­мії — однієї з колисок близькосхідних цивілізацій - держави, як Шумер, Аккад, Ассирія і Вавилон. Приблизно за 90км на південь від Багдада знаходяться руїни знаменитого Вавилона, висячі сади Семіраміди. В давньому місті Ніневія, зруйнованому військами вавилонян і мідян, знайдені палаци УП-УПІ ст. до н. є. з предме­тами побуту та царська бібліотека з клинописними табличками.

На території Ірану зна­ходяться руїни знаменитої столиці Давньої Персії — Персеполя, закладеного царем Дарієм. Місто Парса (греки називали його Персеполь — «місто персів») будувалося більше півстоліття і в ре­зультаті затьмарило своїм розмахом і розкішшю все, що було створено за минулі століття в інших країнах Сходу. Ворота міста оберігали статуї крилатих биків. В 330 р. до н. є. Александр Ве­ликий спалив столицю Перського царства, помстившись цим за зруйнований афінський Акрополь. Ісфаган — резиденцію монарха в Центральній Персії — середньовічні поети називали «половиною світу»: у ньому налічувалось 102 мечеті, 273 відкриті купальні і 1802 караван-сараї; вражали мандрівників тінисті алеї та казкові палаци, оточені ставами.

Йорданія є частиною Святої Землі, про яку згадується в Бі­блії. Через Йорданію Мойсей вів єврейський народ з єгипетського по­лону. Найвідомішою історичною пам'яткою Йорданії є Петра — ле­гендарне місто арабського племені набатеїв, де всі споруди вирізані в монолітних скелях. Петра розташована в горах, за 262 км від столиці. Але найбільше йорданці пишаються славнозвісним Мертвим морем.

Більшість курортів цього регіону зосереджені на Мертвому морі в Ізраїлі. Місцевість навколо Мертвого моря багата на гарячі мінеральні джерела. Найбільше з них розташоване на південному сході самого узбережжя, в Хамей Зоар, поряд з оазою Ейн-Геді.

У горах на висоті 1000 м за 25 км від Мертвого моря розташоване курортне місто Арад, основними перевагами якого є найчистіше гірське повітря, насичене випарами Мертвого моря, і м'який клімат. Це унікальний курорт для профілактики і лікування астми.

В Ізраїлі є термальні курорти на озері Кінерет у місті Тіверія.

У Лівані біля підніжжя хребта Антиліван знаходиться не­величке провінційне містечко Баальбек — місце паломництва вчених і туристів. У Баальбеці знаходяться руїни храму Юпітера римської доби. Храм стоїть на платформі, яка відома як «Баальбецька веранда», що збудована набагато раніше за саме римське святилище і складається з величезних кам'яних блоків. Храм Бахуса в Баальбеку — блискучий зразок римської архітектури.

Невеликий Кіпр щороку приймає сотні тисяч гостей, які при­бувають на відпочинок біля моря, а також, щоб відвідати місця, де жили перші християни.

Про Дамаск, столицю Сірії, існує легенда, що Мухаммед, по­бачивши його, відмовився увійти до міста, сказавши: «Для людини існує один рай — надземний, і я не хочу мати інший рай на зем­лі». Близько 1000 р. до н. є. Дамаск став столицею Арамейського царства. На території Сирії є три селища, мешканці яких досі розмовляють арамейською мовою (давньою мовою семіто-хамітської мовної сім'ї), якою розмовляв Ісус Христос.

Однією з найвизначніших пам'яток архітектури раннього Се­редньовіччя у Дамаску є славнозвісна мечеть Омейядів, збудована халіфом Аль-Валідом у VIII ст. Колись тут стояв античний храм, пізніше була збудована базиліка, згодом перетворена в церкву Іоанна Предтечі. У 705-715 рр. базиліку перебудували в мечеть.

У ній привертають увагу частково вцілілі фрагменти виконаних сірійськими майстрами мозаїк із зображеннями дерев, палаців, фантастичної архітектури міст.

За 245 км на північний схід від Дамаска, між Середземним морем і долиною Євфрату лежать руїни легендарної Пальміри. Згідно з Біблією, це поселення (у Старому Завіті — Тадмар) було засноване царем Соломоном як фортеця для стримування арамей­ських загонів.

Туреччина. Да березі Егейського моря, під пагорбом Гіссарлік, знаходяться руїни Трої.

На території Туреччини знаходиться і гора Арарат, до якої, за Біблією, дістався ковчег праведника Ноя після всесвітнього потопу. У різні роки XX ст. десятки експедицій з різних країн шукали на Арараті ковчег. Арарат — це два згаслих вулкани — Великий Арарат (5165 м) і Малий Арарат (3925 м), які зрослися своїми осно­вами. Іншу категорію туристів до Туреччини приваблюють теплі моря, субтропічний середземноморський клімат і розкішні піщані пляжі. У цій країні можна і засмагати та плавати в морі, і ката­тися на лижах на гірськолижних трасах, що прокладені в горах, яких у країні чимало (Понтійські гори, гори Тавра).

Стамбул. За легендами, засновником міста в VII ст. до н. є. був мегарський вождь Візант. У IV ст. н. є. римський імператор Костянтин вибрав поселення Візантій, щоб заснувати тут нову столицю імперії, яку й назвали на його честь Константинополем. Головний візантій­ський пам'ятник Константинополя — храм Св. Софії (Айя-Софія). Місце, де під час молитви стояв імператор, вважалось центром світу. У 1453 р. султан Мехмед II завоював Константинополь, що став столицею Османської імперії, і перейменував його в Стамбул. Храм Св. Софії був перетворений у мечеть. Зараз Айя-Софія — один з найбільш популярних музеїв світу. Інша відома мечеть — Блакитна мечеть, яку побудували в 1616 р. просто навпроти Айя-Софії, і за задумом архітектора вона повинна була затьмарити знаменитий храм. Крім сакральних споруд, увагу туристів у Стамбулі привертають палаци Топкапи та Долмабахчі.

У центрі сучасного Афганістану, за 87 км на північний захід від Кабулу розташована провінція Баміан. У давнину тут про­ходили найважливіші транеєвразійські торгові шляхи, зокрема і знаменитий Шовковий шлях. До поширення ісламу Баміан був центром буддизму. Тут на початку нашої ери і протягом сотень років у скелях висотою до 90 м у м'якому піщанику були вирубані більше двох тисяч печер і гротів. Печери слугували келіями і за­лами, де жили й молились буддійські монахи і паломники. Най­визначнішою пам'яткою комплексу були величезні статуї Будди, висічені у скелі — «велика» висотою майже 55 м і «мала» висо­тою 35 м. їх створили у V ст. н. є. Статуї неодноразово піддавались руйну­ванню. На початку 70-х рр. XX ст. Баміан став історико-культурним пам'ятником, що знаходиться під егідою ЮНЕСКО, але, на жаль, це не врятувало пам'ятник від знищепня талібами.

Для багатьох країн регіону туризм став важливим джерелом валютних надходжень (Йорданія, Кіпр, Ізраїль, ОАЕ, Кувейт, Бах­рейн тощо). Іноземних туристів приваблюють унікальні природні умови і чудова туристична інфраструктура (готелі, кемпінги, моте­лі, різноманітна система розваг та ін.). Однак основним фактором, що стримує потік іноземних туристів, є нестабільний політичний та економічний стан у деяких країнах регіону (Афганістан, Ірак, Ізраїль, Ємен), що негативно позначається на розвитку не лише рекреаційної сфери, а й економіки загалом.

 

2. Гімалаїї, Каракорум, тропічні пустелі, савани, вологі ліси, чудові морські узбережжя Індії та Мальдівських островів, а також істо­ричні й культурні реліквії та екзотика місцевого способу життя: культурні скарбниці ламаїстських монастирів, індуїзм і йога, ін­дуїстська і монгольська архітектура, монументи буддистів, сикхів, фестивалі, релігійні свята тощо.

Туристичною перлиною регіону є Індія, з її різноманітною тропічною природою, строкатим етноконфесійним складом населення, великою кількістю міст з унікальними історико-культурними пам'ятками різних епох (Нью-Делі, Мумбаї, Колката, Ченнаї, священний для індуїстів Бенарес на р. Ґанґ, місто Аґра із всесвітньовідомим дивом архітектури XVII ст. — мавзолеєм Тадж-Махал). Індія — давня країна, що була місцем народження чотирьох релігій: індуїзму, буддизму, джайнізму та сикхізму. В Індії багато храмів. Зокрема, зберігся храм Муктешвара (X ст.). Башта святилища росте вгору, сягаючи 50 метрів, і символізує священну гору Меру. У місті Ґая знаходиться храм Махабодхі. За версією археологів, храм був закладений у І ст. н. є. За легендою, його наказав побудувати цар Ашока на місці, що пов'язане з принцом Сіддхартхі, який після просвітлення став Буддою. У 2002 році храм Махабодхі завдяки зусиллям ІОНЕСКО увійшов до переліку об'єктів Всесвітньої спадщини. «Золотий храм» Хармандир (XVIII ст.) нагадує і церкву, і мечеть одночасно. За 420 км від Акри зберігся ансамбль у Каджурахо (20 храмів). У Каджурахо дві групи храмів: більші — брахманські, присвячені Шиві і Вішну, менші — джайнські. Храм індуїстського бога Шиви — Кандар'я Махадева — збу­дований десь у 1000 р. Його

Тисячі туристів відвідують Тадж-Махал в Акрі — пам'ятник, споруджений султаном Шах-Джаханом своїй улюбленій дружині Арджуманд Бану, який вважають перлиною архітектури Сходу. Тадж-Махал казково прекрасний: у залежності від часу дня і спів­відношення світла й тіні він змінює свій вигляд і по-різному діє на глядача. Споруда немов висить між небом і землею, дивуючи своїми пропорціями, оточуючими садами і дзеркалом вод. Будівля увінчана куполом у формі перлини, що у мусульман є символом жіночності та раю.

Уже зараз великою популярністю у туристів користується пляжі штатів Гоа і Керала.

У Гімалаях чимало гірських курортів. Для Непалу туристичний бізнес є найбільшим джерелом доходів. Туристів приваблює Лумбіні (місце народження Будди в 563 р. до н. о.), а альпіністів — восьмитисячники Гімалаїв.

На території Пакистану знаходяться історичні монументи Тхатти, археологічні пам'ятки Мохенджо-Даро. У XIX ст. побли­зу поселення Хараппа почалось відкриття цивілізації долини ріки Інд. Археологи вважають, що це була одна з найбільш розвинених цивілізацій Давнього Світу. Мохенджо-Даро збе­реглося краще Харанпи і стало головним місцем розкопок, а зараз його руїни включені до списку Всесвітпьої спадщини ІОНЕСКО. Відкрита розкопками площа Мохенджо-Даро становить 260 гекта­рів, а в давнину місто було значно більшим. Міста долини Інду були збудовані з випаленої цегли. Повсюдно були проведені на високому технічному рівні водопровід та каналізаційні стоки. Існує гіпотеза, що ці міста — столиці-близнюки однієї Індської держави.

У Шрі-Ланці туристи відвідують священні місця Анурадхапура і Канді, давні міста Полоннарува і Сигірія. На острові є гора, яку шанують прибічники буддизму, індуїзму, а також християнства та ісламу. Ця гора висотою 2243 м називається пік Адама і схожа на гігантську піраміду. Негомбо, Берувела, Когалла і Калутара - найбільш популярні курорти у різних частинах острова, на території яких діють дайвінг-центри, спортивні клуби для шанувальників віндсерфінгу, водних лиж, сноркеллінгу, підводного полювання, організовуються пізнавальні тури.

Мальдівські острови спеціалізуються на купально-пляжному відпочинку і пізнавальному дайвінг-туризмі. З травня по жовтень погодні умови часто обмежують можливість занурення, але майже біля кожного острова «домашній риф», до якого можна пірнати просто з берега у будь-яку погоду. Великий інтерес туристів викликають місця, які називають Канду Ольхі. Це уще­лини, що формують тунелі від океану до рифу, де можна бачити великих риб і спостерігати кораловий ріст.

Базою для розвитку туристичної галузі є унікальні й мальовничі екваторіальні ландшафти, курортні зони узбережжя, історико-архітектурні пам'ятки різних епох, екзотика сучасного життя і традиції різних народів. Але загалом туристичний бізнес у регіоні не отримав належного розвитку (крім Сінгапуру і Таїлан­ду). Мальдіви складаються із майже 1 200 невеликих коралових островів, які лише на кілька метрів підіймаються над водою. Заселеними є лише 220 атолів. Площа країни - 298 км2, населення - майже 400 тис. осіб, столиця - Мале.

Головним туристичним ресурсом країни є океанічні пляжі, які вважаються одними із найбільш мальовничих на планеті. Білий м'який пісок, чиста блакитна вода, яка зливається з небом, буяння тропічної рослинності формують образ туристичного едему. Його доповнює і стиль відпочинку: спокійне усамітнення, несквапність, респектабельність, які не відміняють активного відпочинку. Атоли Фаафу, Північний Мале, Баа, оздоровлення (Атоли Південний і Північний Арі), дайвінг (Атоли Лаваньї, Алавелі, Маччафуші, Вілігілі-вару, Эллаїду, Батала, Рангалі-Фінолу), "медовий" місяць (Атол Південний Мале), сімейний відпочинок (Атол Північний Мале).

Мальдіви бідні на культурно-історичні ресурси. На атолі Кураматі знаходиться археологічна зона, де вів розкопки Тур Хейердал.

Сінґапур називають «Азією у мініатюрі», «Азією на одну мить». Незабутнє враження на туристів, які щойно прибули до Сінгапуру, справляє столичний аеропорт «Чанґі», який можна назвати одним із див світу. Морський порт Сінґапуру — один з найбільших у світі. Сінґапур є беззаперечним лідером на азійському ринку ділового туризму, чому сприяє сучасна інфраструктура, хороша доступ­ність, яку забезпечують високоякісні автодороги та сучасне метро, привабливий образ території. Сінґапур — одна з найбільш роз­винутих в економічному відношенні територій, крупний міжнародний і регіональний центр торгівлі, фі­нансів, маркетингу, послуг і розробок найновіших технологій, найважливіший транспортний і комунікаційний вузол регіону. Сінґапур — безвізова країна.

Видатні історико-архітектурні пам'ятки: храмовий комплекс Анґкор-Ват XII ст. у Камбоджі, храми Борободур і Прамбанан в Індонезії, давні столиці Таїланду Сукотан і Аютія (ХІП-ХІУ ст.). Приваблюють туристів національний нарк Комодо (Індонезія), океанічний парк «Рифи Туббатаха» (Філіппі­ни), національні парки Ґунунґ-Мулу та Кінабалу (Малайзія).

Опинившись на стику двох культур — індійської та китайської, Індокитай увібрав у себе дух і традиції обидвох. Відкриття культури Індокитаю розпочалось у XX ст., коли в джунглях були знайдені скульптурні зображення Будди та численні буддійські храми.

За 240 км від Пномпеня, на березі озера Тонлесап, серед джунглів розташований величезний архітектурний комплекс Ангкор давньої столиці Камбоджі за часів кхмерської імперії. З IX по XII ст. це місце було культурним центром. На території Анґкора є залишки більш ніж сотні давніх па­лаців та храмів. З висоти пташиного польоту храмовий комплекс нагадує в плані обриси сузір'я Дракона. Храм комплексу — триярусний і п'ятибаштовий Анґкор-Ват. Храм є національним символом Камбоджі і саме його силует красується на прапорі країни. Другий за значущістю храм Анґкора — Байон з 54 баштами. У XV ст. Анґкор почав занепадати, поступово його поглинули джунглі. У наші дні храми відновлюють і сюди часто прибувають археологи, історики, реставратори та туристи.

Своєрідним символом Бангкока, столиці Таїланду, є розташо­ваний на західному березі річки Чао-Прайї буддійський храм Ват-Арун. У перекладі з тайської мови його назва звучить як «Храм світанку». Центральна бапіта піднімається на 79 м і уособлює собою гору Меру, яка в індуїстській та яванській міфології є цен­тром світу, де знаходиться житло бога Брами та інших божеств, її оточують чотири нижчих башти. На сонці всі башти храму сяють завдяки яскравій інкрустації. У плані храмовий комплекс Ват-Лрун нагадує храм Анґкор-Ват давньої столиці Камбоджі. Туристам, що відвідують Бангкок, обов'язково показують знаме­нитий храм Ват По. Це найбільший і найстаріший буддійський храм Бангкока; він був збудований за два століття до того, як місто стало столицею Таїланду. Храм вважається першим універ­ситетом країни, тут зберігаються манускрипти, що розповідають про астрономію, геологію, історію військової справи. Храм вва­жається і найдавнішим центром тайського традиційного масажу. Найвизначніша ж пам'ятка храму — гігантська статуя Лежачого Будди, яка знаходиться в одному з центральних приміщень хра­му, її довжина — 46 м. Статуя зроблена з суміші подрібнених морських ракушок, піску та глини, вкрита листами сусального золота. Крім Лежачого Будди, на території храму знаходяться ще 394 скульптури Будди. Вони були привезені сюди з багатьох зруйнованих буддійських храмів Південно-Східної Азії. Головною ж святинею Таїланду — фігурою «смарагдового Будди», вирізаного з величезного цільного нефриту, володіє храм Ват Пра Кео.

Індонезію відвідує порівняно небагато туристів, хоча це дуже цікава країна з безліччю давніх пам'яток. Найвизначнішою з них є Боробудур («монастирський пагорб») — найбільший у світі буд­дійський храм (12,3 тис. км2) на острові Ява, збудований близько 800 р. Боробудур заново «відкрили» на початку XIX ст., а реставрували у 70-х рр. XXст. Він занесений до списку ЮНЕСКО.

Розташований на острові Ява храмовий комплекс Прамбанан (теж занесений до списку ІОНЕСКО) с найбільшим в Ін­донезії храмом, що присвячений богу Шиві. За об'ємом, величчю і складністю декору його можна порівпяти лише з Боробудуром. Комплекс Прамбанан включає декілька сотень окремих храмів. Його башти зведені у середині IX ст. Крім храму Шиви висотою 47 м, тут знаходяться ще дві головні споруди. Вони присвячені богам Вішну і Брахма. Поряд храми з меншими баштами. Вони споруджені в пам'ять про їхніх слуг та помічників. Сотні ви­різьблених зображень на стінах храмів Прамбанана розповідають багато історій, пов'язаних з міфами і легендами індуїзму. Через землетрус 2006 р. стіни багатьох споруд були зруйновані.

Острів Балі користується найбільшою популярністю серед туристів. Тут розташовані численні сучасні готелі, у розпорядженні яких знаходяться чудові пляжі. На острові відкриті для відвідування давні храми індуїстів, Парк птахів, Парк рептилій.

На острові Ява зберігся найбільший у світі буддійський храмовий комплекс VІІІ ст. - Боробудур - місце паломництва і масового туризму.

Суматра - "рай" для любителів природи й екологічного туризму. На них чекають екваторіальні ліси, вулкани, водоспади, гарячі сірководневі джерела, спеції, які ростуть прямо над головою. Тут розташовано ряд національних парків та заповідників. Широко відомий парк відпочинку Ганнінг. Туристів сюди приваблює можливість здійснення трекінгу гірськими лісами, а також відвідування центру реабілітації орангутангів.

Популярною туристичною дестинацією Індонезії є національний парк Комодо, який розкинувся у центрі архіпелагу на 603 км2 суходолу і 1 214 км2 морських вод. Парк включає три головні острови - Комодо, Рінка, Падар і численні дрібні острівки.

Символом процвітання Малайзії та її столиці Куала-Лумнур є хмарочос «Петронас Тауер», побудований па місці колишнього іпо­дрому. Хмарочос являє собою дві башти, кожна з яких у плані схожа на восьмипроменеву зірку (за традиціями і символами ісламу). Башти сполучені на рівні 42 поверху мостом-переходом. Висота «Петронас Тауер» становить 451,9 м. Швидкісні ліфти доносять відвідувачів на верхній поверх хмарочоса за 90 секунд. Офіційно башти-близнюки були відкриті 28 серпня 1999 року.

На думку любителів дайвінгу, одні з кращих місць для за­нурення знаходяться у Малайзії. Популярність до них прийшла в кінці 1980-х рр. і була пов'язана з діяльністю Товариства Кусто. Найбільш цікаві місця для занять дайвінгом — острови Лабуан, Лайанґ-Лайанґ, Сипудан, Тиоман і Реданґ.

Поблизу острова Ла­буан, що розташований при вході у затоку Бруней, відбувалися жорстокі бої між американським та японським флотами під час Другої світової війни. Багато фрегатів, есмінців і навіть крейсери обох воюючих сторін лежать тут, на дні Південнокитайського моря. Оскільки вони лежать на глибинах до 35 м, то легко досяжні для аквалангістів. Лайанґ-Лайанґ — кораловий острів, дно лагуни якого є верхівкою вулкану. Води навколо острова паселені губ­ками, чорними, червоними і білими коралами, горгонаріями, тут живуть гігантські манти, сірі рифові акули тощо. Острів Сипудан багато аквалангістів світу вважають місцем з кращим дайвінгом уздовж стрімких скель і прибережним дайвінгом. Це єдине місце в Азії, де під час занурення можна опинитися серед сотень черепах чи тисяч баракуд. Острів Тиоман — найбільша рифова система західної частини Південнокитайського моря. Основним об'єктом пізнавального дайвінгу тут є китові акули. Острів Реданґ відомий кораловими утвореннями, перш за все найбільшим одиничним коралом світу, що має форму гриба висотою 20 м і діаметром 300 м. Тут проходять міграційні шляхи гігантських безпанцирних черепах.

На Філіппінські острови приваблюють туристів океанічний парк «Рифи Туббатаха», рисові тераси Філіпиінських Кордільєр. Лусон є найбільшим островом Філіпнінського архіпелагу. Саме тут розташована столиця Філіппін — Маніла. Населення шести гірських провінцій Лусона становлять різні племена. Найчисельніше — іфуаґо. Іфуаґо відомі як гірські рисоводи. Круті схили гір­ського поселення Бапауе перетворені на величезну драбину терас, їх загальна площа становить близько 8 тис. км2. Окрім Банауе, на острові Лусон відомі ще чотири райони, вкриті сходами високогір-ських полів. До наших днів на Лусоні можна побачити ритуальні танці, пов'язані з посадкою рису чи збором урожаю.

 

3. Передумовою розвитку туристичної галузі є один з найбіль­ших у світі природний і культурпий потенціал: Тібет, Карако­рум, Тянь-Шань, «Кам'яний ліс» Куньміна, долина річки Лі, «Три ущелини» Янцзи, водоспад Хукоу на р. Хуанхе, зона вулканічної активності на острові Хоккайдо, національний парк «Внутрішнє Японське море», «Три краєвиди» Японії (Мацусіма, Аманохасі-дате, Ітсукусіма), затока Каґасіма — серед найвідоміпіих у світі природних об'єктів. У регіоні 27 гір є священними для даосистів, 14 для буддистів. Природні ландшафти доповнені культурними спорудами (Велика Китайська стіна, пагоди, павільйони, арки, храми, даоські, буддійські, в тому числі ламаїстські монастирі, імператорські палаци, вілли, мавзолеї, пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо). їх доповнюють самобутнє театральне мистецтво, характерпі види спорту (сумо, карате, кендо, айкідо, кюдо), фес­тивалі, інститут гейш, чайна церемонія тощо.

Основні центри туризму: Пекін, Шеньян, Сіань, Сучжоу, Лхаса (Китай), Сеул (Південна Корея), Токіо, Кіото, Нара, Хіросіма та Нагасакі (Японія).

Монголія, як і багато інших країн, заохочує розвиток туризму. Найбільш перспективними стали екологічні, етнографічні та історичні пізнавальні тури. Країна і сьогодні зберігає спосіб життя, давні традиції та самобутню культуру кочівників. У якій ще столиці світу можна побачити юрти, де живуть городяни, і вершників, які на конях поспішають на роботу до офісів? Окрім такої "екзотики", Улан-Батор приваблює туристів численними атракціями: мавзолей Сухе-Батора, Зимовий палац останнього імператора Монголії, монастирі Гандан і Чойжин-Ламин-Сум, дзвін Миру, численні музеї і галереї (Музей історії і природознавства з чи не найкращою у світі колекцією кісток динозаврів, Музей мистецтв, Музей національної іграшки та ін.).

Метою багатьох відвідувачів країни є Каракорум - колишня столиця монгольської імперії ХIII-ХVІ ст., де збереглися залишки кам'яних стін, ремісничі квартали, культові споруди, палац хана Удегея і ведуться інтенсивні археологічні розвідки, які обіцяють нові відкриття.

Серед природних об'єктів Монголії незмінною увагою туристів користуються могутній водоспад у верхів'ї річки Орхон, "монгольська Швейцарія" - озеро Хубсугул і його околиці, каньйон річки Чулут, виняткове за масштабами планети кладовище викопних тварин юрського і крейдяного періодів у пустелі Гобі та кладовище динозаврів у горах Немегету.

У 2009 р. в околицях Улан-Батора, на священній горі Боґд Кан Уул, з'явився перший монгольський гірськолижний курорт "Sky Resort", що ознаменувало початок нового етапу в освоєнні багатих ландшафтних ресурсів країни.

Для європейців Китай — таємнича країна, схована за Тібетом. Розміри території, величезна різноманітність природних умов виділяють Китай серед інших азійських країн. Плоскі алювіальні рівнини і найвищі гори, порослі густим лісом передгір'я і безлюдні високогірські пустелі, сильні морози і жара, катастрофічні повені і довготривалі посухи — все це Китай. Китай славиться пе лише своїми філософами, а й винаходами паперу і пороху, книгодруку­вання й механічного годинника, календаря та літальних апаратів. Найбільше поширення у Китаї отримав екскурсійно-пізнавальний туризм. У країні створені дві порівняно розвинені туристичні зони. По території першої прокладені традиційні туристичні маршрути з відвіданням Пекіну, Сіаня, Шанхаю, Сучжоу, Ханчжоу та інших історико-культурних центрів. Туристам пропонується здійснити екскурсії на ділянку Великої Китайської стіни, в храм Неба, від­відати музей теракотових фігур, Ліс меморіальних стріл і велику пагоду «Дика гуска», оглянути відмілини Шанхайвайтань і нові райони Шанхаю, помилуватися пейзажами архітектурно-паркових ансамблів Сучжоу і озера Сіху в Ханчжоу. Друга зона включає від­криті приморські райони. Головні туристичні маршрути тут прохо­дять по Ляодунському і Шаньдунському півостровах, до дельт рік Янцзи і Чжуцзян. Туристи можуть побачити унікальні північні й півдеппі приморські пейзажі, покупатися в морі, позасмагати. У всіх приморських містах створені комплекси для відпочинку, де можна провести час після екскурсій.

Найвідоміший туристичний об'єкт Китаю — Велика Китай­ська стіна, що є найдовшою спорудою на Землі. Вона починається біля Ляодунської затоки, проходить поблизу Пекіна і закінчується. в пустелі Гобі. Відстань по прямій між двома крайніми точками стіни — 2450 км. Загальна ж довжина стіни з її відгалужен­нями, звивами і паралельними валами досягає майже 8852 км. Ініціатором зведення Великої Китайської стіни є перший імпе­ратор з династії Цинь. Будівництво грандіозної фортифікаційної споруди було розпочато у III ст. до п. є. для захисту північних кордонів держави від кочівників. Багато ділянок стіни непога­но збереглися аж до наших днів, а ті, що зазнали ушкоджень, китайці реставрують. Усипальниця розташована біля північного під­ніжжя гори Лішань, неподалік міста Сіань. У ній було знайдено теракотову армію, яка повинна була охороняти смертний покій імператора. Жодна з 6 тисяч теракотових фігур не повторює іншу, обличчя воїнів мають індивідуальні риси. Серед них. не лише китайці, а й представники інших народів, що воювали під зна­менами Цинь Шихуанді. Більшість воїнів стоять у повний зріст, деякі на конях або колісницях. Археологи створили тут музей, забравши розкопи під дах.

У 1420 році в самому серці Пекіну виросло так зване «Забо­ронене місто», в якому могли знаходитись лише імператор, члени його сім'ї та численні придворні. В уявленні китайців це Забо­ронене місто було не лише центром їхньої держави, а й всього світу. Воно вважається найбільшим палацовим комплексом у сві­ті. Резиденція китайських імператорів включає близько 9 тисяч приміщень. Внутрішній двір міста перетинає Золота річка, через яку перекинуто 5 мостів — символів доброчесності. На високій мармуровій терасі знаходиться Палац вищої гармонії, в якому на троні сидів сам імператор. Заборонене місто було резиденцією для 24 китайських імператорів.

Останніми роками серед західних туристів все більшою по­пулярністю користується екологічний туризм. Уряд Китаю склав каталог головних районів екологічного туризму в країні. Ці райони включають природно-культурні об'єкти на півночі Китаю і чудові гори й річки на півдні та в центрі країни.

Провінція Шаньдун — місце проведення Міжнародного фестивалю паперових зміїв і фестивалю Конфуція. Пізнання етнокультурних особливостей Китаю є не­повним без ознайомлення зі специфічними видами китайських бойових мистецтв, гімнастики.

Японія — єдина у світі країна, де сучасна атрибутика поєдну­ється зі збереженими багатовіковими традиціями. На вулицях ба­гатомільйонних японських міст, серед хмарочосів, у суперсучасних потягах, що несуться зі швидкістю 200-300 км/год, нерідко можна зустріти людей, одягнутих у національний одяг та взуття. Сучасні японські будинки значною мірою зберігають особливості житла предків. Туристичний бізнес приносить Японії чималі прибутки. Туристичний потенціал країни багатий і різноманітний. На тери­торії Японії знаходиться 13 об'єктів, занесених до Списку об'єктів Всесвітньої спадщини ІОНЕСКО. Серед них: комплекс буддійських храмів і пам'ятників Хорюдзі біля м. Нара; історичні пам'ятники давньої Нари; замок Хімедзі; острів Якусіма, що знаменитий рідкіс­ною рослинністю, особливо кедрами, що вважаються найстарішими у світі; історичні пам'ятники Кіото (храми, замки в м. Кіото, Удзі, Оцу); меморіал миру в м. Хіросіма; синтоїстський храм Іцукусіма па священному острові Міядзіма; міста-фортеці (гусуку) та інші пам'ятники королівства Рюкю (Окінава). В Японії прийнято виділяти «три найкрасивіших сади». У березні - квітні, коли починає квітнути сакура (вид місцевих вишень), японці і туристи можуть годинами споглядати на неї. Для цього заняття навіть є спе­ціальна назва — «ханамі» — милування квітами вишні.

В Японії нараховується близько 4 тисяч музеїв, у тому числі до 2 тисяч історичних, 800 художніх галерей, близько 100 акваріумів, більше 500 зоопарків, більше 430 «парків для відпочинку» (Іеізиге Іапсі). У країні немає музеїв, які можна було б порівняти з найвідо-мішими музеями світу. Ллє тут є музеї землетрусів, вулканів та інші науково-пізнавальні музеї, багато добре оснащених музеїв науки та техніки, є музеї динозаврів, рушників і навіть — музей камікадзе. Саме тут у роки Другої світової війни розташовувався табір, де здійснювалась підготовка японських солдатів-смертників і звідки вони відправлялися на загибель. Серед експонатів є багато фотографій та листів. Найбільший музей Японії — Токійський державний музей, в якому зберігається 100 тис. експонатів. Важливими туристичними об'єктами є 28 національних парків Японії. На території багатьох з них знаходяться також об'єкти, що мають велике культурно-історичне значення. Один з найбільш відвідуваних парків у світі — знаменитий Фудзі-Хаконе-Ідзу, в якому розташована гора Фудзі. З кінця 1980-х рр. в Японії активно будувались те­матичні парки різних напрямів, зокрема Токійський «Диснейленд» (перший парк такого роду в Японії і за межами США), «Юніверсал Студіос» в Осака, «Диснейсі» — варіант «Диснейленду» на воді. На території Японії нараховується близько 230 тисяч храмів, у тому числі більше 80 тис. синтоїстських і трохи менше буддистських, близько 10 тис. християнських. Дав­ньою столицею Японії було Кіото. Одна з найвизначніших пам'яток Кіото — храмовий комплекс Отовасан Кийомідзудера, який часто називають Кийомідзу-дера — «храмом чистої води». Храм не раз потерпав від пожеж. У XVII ст. за наказом сьогуна Іеміцу Токуґави храм було відновлено і в такому вигляді він дійшов до наших днів. Всі його конструкції з'єднані без єдиного цвяха. У головному храмі Хондо знаходиться статуя богині Канон; поряд з нею — зобраясення бога багатства Бисямонтена. Триярусна пагода комплексу є однією з найбільших в Японії. У XIV ст. сьогун Асікаґа Йосиміцу вирішив побудувати для себе в Кіото нову рези­денцію, яка б стала земним втіленням уявлень про буддійський рай. Частиною цього палацового комплексу став Кінкакудзі — «Золотий павільйон». У Середньовіччя в Японії було зведено дуже багато замків. Більшість з них пізніше були зруйновані внаслідок міжусобних воєн і пожеж, але основна їх частина відновлена, як правило, за першими проектами. Найкрасивішим вважається замок, роз­ташований у місті Хімедзі (о. Хонсю), що має статус Національ­ного скарбу. Його називають «білою чаплею» за подібність із цим птахом. Найбільший із замків — Осакський — був збудований військовим правителем Хідейосі у XVI ст.

Природні чинники країни (холодні і спінені зими на півно­чі, переважання гірських ландшафтів на 3/4 території країни, тривалі лижні сезони — з грудня до початку квітня), а також хороша транспортна доступність багатьох територій сприяли розви­тку гірськолижного туризму в Японії. Більше 10 лижних центрів міжнародного класу знаходяться на острові Хоккайдо. Найбільш популярні схили олімпійських Саппоро і Наґано. У Саппоро про­ходить фестиваль снігу, на якому виготовляють великі снігові фігури героїв японської міфології та історії. Гірськолияші курорти Японії — одні з найдорожчих у світі.

Південна Корея. Узбережжя Жовтого моря - головний район пляжно-купального відпочинку, а Кенпходе і Наксан у його межах вважаються найкращими пляжами.

Приблизно за 100 км від південного узбережжя знаходиться острів Чечжудо. Завдяки своєму ізольованому положенню, унікальній природі і м'якому тропічному клімату острів перетворився на популярне місце відпочинку. Головні туристичні принади острова - пляжі із чорним піском, каскади мальовничих водоспадів, згаслий вулкан Халласан із кратерним озером на вершині. Потоки застиглої лави утворили на схилах вулкану численні тунелі, гроти, печери, знайомство з якими залишає незабутні враження у відвідувачів.

У країні створено ряд національних парків, які стали основою розвитку окремих видів туризму: Сораксан, відомий первісними ландшафтами і належить до найбільш мальовничих місць планети, пропонує екологічні тури і гірськолижний відпочинок, Чірісан вважається найкращим місцем для трекінгу й альпінізму; Соннісан з храмом Попчуса (553 р.) є головною туристичною звабою центральної частини РК; Сорак Уотерпія знаний термальними джерелами.

Гірські лижі і сноуборд користуються серед корейців великою популярністю, що дозволило залучати гірські ландшафти до активного туристичного використання і створювати відповідну інфраструктуру, яка не поступається кращим зразкам європейської. Гірськолижних курортів у країні доволі багато. Найбільш популярними серед них є Канвондо, Чолла-Пукто, Стар-Хілл. Гірськолижний сезон, зазвичай, триває із кінця листопада до середини березня.

Сеул - головний центр політичного, економічного та культурного життя країни.

Велетенський дольмен бронзового віку, парк-музей "Корейське село", фортеця Хвасон, яка занесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, гробниці династії Лі, розважальний комплекс "Еверленд", фортеці Намхансансон і Пуюсансансон - далеко не повний перелік атракцій, розміщених довкола столиці.