Система запобігання пожежі

Самостійна робота по

Розділ 4. «Пожежна безпека»

План

1. Комплекс заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об’єкта.

2. Система запобігання пожежі.

3. Система протипожежного захисту.

4. Евакуація людей із будівель та приміщень.

5. Способи припинення горіння та основні вогнегасні речовини.

6. Установки та засоби гасіння пожеж.

7. Пожежні сигналізація, оповіщення та зв’язок.

8. Державний пожежний нагляд.

9. Завдання та види пожежної охорони.

Комплекс заходів та засобів щодо забезпечення пожежної

Безпеки об'єкта

Під пожежною безпекою об’єкта розуміють такий його стан, за якого з регламенто­ваною імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей небезпечних чинників пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Комплекс заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта представлений на рисунку 3.

 

Рис. 3. Загальна схема комплексу заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об’єкта

 

Основними системами комплексу заходів та засобів щодо забезпечення пожеж­ної безпеки об'єкта є: система запобігання пожежі, система протипожежного захисту та система організаційно-технічних заходів. Всі заходи організаційно-технічного характеру на об'єкті можна підрозділити на організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні.

Організаційні заходи пожежної безпеки передбачають: організацію пожежної охорони на об'єкті, проведення навчань з питань пожежної безпеки (включаючи інструктажі та пожежно-технічні мінімуми), застосування наочних засобів проти­пожежної пропаганди та агітації, організацією ДПД та ПТК, проведення перевірок, оглядів стану пожежної безпеки приміщень, будівель, об'єкта в цілому та ін.

До технічних заходів належать: суворе дотримання правил і норм, визначених чинними нормативними документами при реконструкції приміщень, будівель та об'єктів, технічному переоснащенні виробництва, експлуатації чи можливому переобладнанні електромереж, опалення, вентиляції, освітлення і т. п.

Заходи режимного характеру передбачають заборону куріння та застосування відкритого вогню в недозволених місцях, недопущення появи сторонніх осіб у вибухонебезпечних приміщеннях чи об'єктах, регламентацію пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт тощо.

Експлуатаційні заходи охоплюють своєчасне проведення профілактичних оглядів, випробувань, ремонтів технологічного та допоміжного устаткування, а також інженерного господарства (електромереж, електроустановок, опалення, вентиляції).

Система запобігання пожежі

Система запобігання пожежі – це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на унеможливлення умов, необхідних для виникнення пожежі.

Умови, необхідні для виникнення пожежі (горіння). Відомо, що основною умовою для горіння є наявність трьох чинників: горючої речовини, окисника та джерела запалювання. Крім того, необхідно, щоб горюча речовина була нагріта до необхідної температури і зна­ходилась у відповідному кількісному співвідношенні з окисником, а джерело запа­лювання мало необхідну енергію для початкового імпульсу (запалювання). Так сірником неможливо запалити дерев'яну колоду чи стіл, у той же час аркуш паперу легко загориться.

До джерел запалювання, які ініціюють горіння належать: відкрите полум'я, розжарені предмети, електричні заряди, теплові процеси хімічного, електричного та механічного походження, іскри від ударів та тертя, сонячна радіація, електромагнітні та інші випромінювання. Джерела запалювання можуть бути високо-, середньо- та малопотужними.

Горючими речовинами вважаються речовини, які при дії на них високої температури, відкритого полум'я чи іншого джерела запалювання можуть займатися і в подальшому горіти з утворенням тепла та зазвичай випромінюванням світла. До складу переважної більшості горючих речовин входять вуглець (Карбон) та водень (Гідроген), які є основними горючими складниками цих речовин. Крім вуглецю та водню горючі речовини можуть містити й інші елементи та сполуки. Є також ціла низка горючих речовин, які являють собою прості елементи, наприклад сірка, фосфор, вуглець. Горючі речовини не лише відрізняються за своїм хімічним складом, а й за фізичним станом, тобто можуть перебувати в твердому, рідинному чи газоподібному стані. Як правило, найбільш небезпечними у пожежному відношенні є горючі речовини в газоподібному стані.

Горючі речовини мають різну теплотворну здатність, тому температура на пожежах залежить не лише від кількості речовини, що горить, але й від її складу. В таблиці 13 наведена температура полум'я, під час горіння деяких речовин та матеріалів.

До окисників належать хлор, фтор, оксиди азоту, селітра тощо, однак з практичної точки зору найбільш важливе значення має горіння, яке виникає при окисненні горючої речовини киснем повітря. Зі зменшенням вмісту кисню в повітрі уповільнюється швидкість горіння, а при вмісті кисню менше 14% (норма 21%) горіння більшості речовин стає неможливим. Хоча деякі речовини містять кисню стільки, що його достатньо для реакції горіння без доступу повітря (порох, вибухівка).

Запобігання утворення горючого середовища досягається:

– застосуванням герметичного виробничого устаткування;

– максимально можливою заміною в технологічних процесах горючих речовин та матеріалів негорючими;

– обмеженням кількості пожежо- та вибухонебезпечних речовин при використанні та зберіганні, а також правильним їх розміщенням;

– ізоляцією горючого та вибухонебезпечного середовища;

– організацією контролю за складом повітря в приміщенні та контролю за станом середовища в апаратах;

– застосуванням робочої та аварійної вентиляції;

– відведенням горючого середовища в спеціальні пристрої та безпечні місця;

– застосуванням в установках з горючими речови­нами пристроїв захисту від пошкоджень та аварій;

– використанням інгібувальних (хімічно активні компоненти, що сприяють припиненню пожежі) та флегматизаційних (інертні компоненти, що роблять середовище негорючим) добавок та ін.

Запобігання виникнення в горючому середовищі джерела запалювання досягається:

– використанням устаткування та пристроїв, при роботі яких не виникає джерел запалювання;

– використанням електроустаткування, що відповідає за виконанням класу пожежо- та вибухонебезпеки приміщень та зон, груп і категорії вибухонебезпечної суміші;

– виконанням вимог щодо сумісного зберігання речовин та матеріалів;

– використанням устаткування, що задовольняє вимоги електростатичної іскробезпеки;

– улаштуванням блискавкозахисту;

– організацією автоматичного контролю параметрів, що визначають джерела запалювання;

– використанням швидкодіючих засобів захисного вимкнення;

– заземленням устаткування, видовжених металоконструкцій;

– використанням при роботі з ЛЗР інструментів, що не допускають іскроутворення;

– ліквідацією умов для самоспалахування речовин і матеріалів;

– усуненням контакту з повітрям пірофорних речовин;

– підтриманням температури нагрівання поверхні устаткування пристроїв, речовин та матеріалів, які можуть контактувати з горючим середовищем нижче гранично допустимої (80% температури самозаймання).