Виробничі травми професійні захворювання нещасні випадки виробничого характеру

При правильній організації праці, дотриманні технологічної і трудової дисципліни процес виробничої діяльності відбувається без випадків травматизму, професійних захворювань та аварій, а при відхиленні від затвердженої технології робіт, порушенні режимів експлуатації обладнання, техніки безпеки та виробничої санітарії можуть виникати ситуації, що спричиняють травмування або професійні захворювання.

Характерною особливістю травматичних випадків є їх раптовість та короткочасність періоду виникнення. На відміну від цього професійні захворювання виникають, як правило, через довгострокову дію на працівників шкідливого виробничного чинника, що впливає на працездатність або здоров’я людини.

Травмування (грец. Trauma-рана, пошкодження) – це раптове порушення анатомічної цілісності організму або його функцій через короткочасну дію будь-якого зовнішнього чинника внаслідок чого настає тимчасова або постійна втрата працездатності.

Збіг обставин, за яких виникає травмування працюючих, розглядається як небезпечна подія, що призвела до нещасного випадку.

Нещасним випадком називається випадок з працівником при виконанні ним трудових обов’язків під дією небезпечного виробничого чинника.

Нещасні випадки за тяжкістю наслідків бувають: легкі, тяжкі й смертельні. Ступінь тяжкості нещасного випадку встановлюють лікарняні заклади, де потерпілий перебував на лікуванні.

Легким вважається нещасний випадок, що призвів до незначної втрати працездатності, яка відновлюється без суттєвих змін у стані здоров’я потерпілого.

Тяжким є нещасний випадок, що призвів до довгострокової втрати працездатності або закінчився переходом потерпілого на тимчасову чи постійну інвалідність.

Больові процеси, що розвиваються в організмі при нещасних випадках обумовлюються з одного боку, характером і ступенем ушкодження тканин та органів, з іншого – місцевою або загальною реакцією організму на травмуючий чинник.

Больова реакція організму може спричинятися механічною, тепловою, хімічною, електричною або комбінованою дією виробничих небезпечних чинників.

Від сили й тривалості дії травмуючого чинника та локалізації травми залежить відповідна реакція організму, що може проявитися у місцевому виливі крові, запальному процесі, омертвінні (некрозі) та загибелі тканини, органів або навіть людини.

За характером ушкоджень розрізняють такі види травм: рани, забиття, переломи, вивихи, опіки, теплові і термічні удари і таке інше.

Механічні травматичні ураження організму можуть бути відкритими або закритими та супроводжуватися крововиливами в тканини та порожнини тіла, а поранення крупних судин може виявитися смертельним.

Термічні ураження спричиняються дією на тканини високих (опіки) і низьких(відмороження) температур.

Хімічні ураження призводять до хімічних опіків, що спричиняються дією на тканини кислот, лугів, отруйних і токсичних речовин.

В умовах техногенного середовища можуть виникати психічні виробничі травми під дією тяжких, раптових емоційних переживань(нервове потрясіння, екстремальна ситуація, переляк, страх і т. ін.). Психічні травми можуть спричиняти гострі реакції у вигляді втрати свідомості, шокового стану, аж до тривалого патологічного ураження організму –неврозу, посіпування і т.ін.

Залежно від обставин травми поділяються на виробничі й невиробничі, мова про яких йтиметься в іншому розділі.

Залежно від роду діяльності розрізняють також промисловий, сільськогосподарський, транспортний, побутовий, спортивний, воєнний та дитячий травматизм, що виділяється в окрему групу.

В процесі виробничої діяльності можуть створюватися такі умови праці за яких деякі чинники праці постійно або протягом тривалого періоду будуть шкідливо діяти на стан здоров’я працюючих, причому результат цієї дії може проявлятися через відповідний час. Така дія може стати прямою або опосередкованою причиною порушення стану здоров’я та призвести до професійних захворювань.

Дія шкідливого виробничого чинника не завжди призводить до специфічних професійних захворювань, вона може спровокувати розвиток інших захворювань, що отримали назву «виробничо зумовлені захворювання».

Найбільш характерними наслідками впливу професійних шкідливостей є професійні отруєння й захворювання.

Професійне отруєння – це гостра або хронічна інтоксикація, викликана шкідливим хімічним чинником в умовах виробництва.

Професійне захворювання – захворювання, що викликане дією шкідливого чинника в умовах виробничої діяльності.

Термін «профзахворювання» має законодавчо-страхове значення. Список професійних захворювань затверджується у законодавчому порядку.

Професійні шкідливі чинники невеликої інтенсивності, у більшості випадків, не призводять до виражених змін у стані здоров‘я працюючих. Стан здоров‘я працюючих порушується тоді коли вони перевищують гранично допустиму межу.

Професійна патологія в Україні реєструється у працівників більш як 250 професій при середньому стажі роботи до 20 років та середньому віці до 50 років.

Рівень професійних захворювань в Україні є досить високим – майже 2 випадки на 10000 працюючих. При цьому намітилася стійка тенденція до зростання кількості випадків (з 2007р. у 2008р. в 1,5 рази збільшилася кількість потерпілих).

У структурі професійних захворювань переважає пилова етіологів, віброшумова патологія, загазованість у таких галузях промисловості як металургійна, машинобудівна, хімічна, будівельна і ін.

Крім несприятливих виробничих умов, зростання професійної захворюваності пояснюється різким підвищенням нервово-емоційного напруження, скороченням коштів на охорону праці, нехтуванням вимогами технологічної дисципліни та чинним законодавством, використанням шкідливих речовин та технологічного обладнання без належної сертифікації та гігієнічної експертизи, а також низьким рівнем виробничої та особистої гігієнічної культури.

У системі профілактики професійних та виробничо зумовлених захворювань важливе значення має атестація робочих місць за санітарно-гігієнічною оцінкою умов праці відповідно до гігієнічного класифікатора (№4137-86).

Для забезпечення здорових і безпечних умов праці необхідно таке облаштування об’єктів виробничої діяльності, така організація робіт й такі технологічні процеси, за яких виключалися б потенційні причини виробничого травмування й професійних захворювань.

Досягнення позитивних змін у справі профілактики виробничого травматизму, професійних й виробничо-зумовлених захворювань можливе за рахунок поліпшення та оздоровлення умов праці й дотримання вимог санітарно-гігієнічних нормативів та законодавчих актів з охорони праці та позитивних змін у ставленні працівників до особистої безпеки при виконанні робіт.

Охорона життя й здоров’я працюючих від впливу небезпечних та шкідливих виробничих чинників має важливіше соціальне значення, здоров’я працюючих є національним багатством держави оскільки має вплив на працездатність людини, а відтак на її добробут і подальший розвиток технічного процесу.

Політика.

Усі аварії, нещасні випадки та інциденти підлягають розслідуванню і обліку, встановлюються причини їх виникнення та реалізуються профі­лактичні заходи згідно з чинним законодавством.
Сфера дії. Поширюється на всі підрозділи підприємства.
Повноваження та відповідальність. Кожен керівник знає свої обов’язки щодо розслідування та обліку інцидентів, нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що трапляються, та несе відповідальність за їх порушення.
Порядок розслідування та обліку інцидентів, нещасних випадків на
виробництві, професійних захворювань, аварій визначений та доведений до всього колективу підприємства. Визначено порядок інформування про інцидент, нещасний випадок, професійне захворювання, аварію на вироб­ництві та склад комісій з їх розслідування.
Аналіз причин виникнення інцидентів, нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань і аварій покладається на СОП.
Корегувальні дії в процесі виробництва застосовують керівники всіх рівнів на підставі:
– докладів виробничого персоналу;

– документів, у яких відображені результати контролю, перевірок, випробувань з охорони праці, що проводилися в структурному підрозділі;
– матеріалів розслідування інцидентів, нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань і аварій;
– протоколів нарад з охорони праці;
– приписів служб державного нагляду і контролю з охорони праці;
– подань експертів з охорони праці Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань та тех­нічних інспекторів профспілок;
– приписів служб охорони праці;
– протоколів аудиту.

Процедури корегувальних дій, необхідних для усунення причин виникнення інцидентів, нещасних випадків на виробництві, аварій та професійних захворювань включають:
– вивчення причин встановлених невідповідностей, що відносяться до стану безпеки та охорони праці працюючих, процесу або системи менеджменту охорони праці та реєстрації результатів такого вивчення;
– ефективний та своєчасний розгляд приписів і подань служб нагляду та контролю;
– визначення корегувальних дій для усунення причин невід по­від­ностей;
– проведення контролю для підтвердження того, що корегувальні дії реалізовані та є достатніми.

Корегувальні дії до порушників норм та правил з охорони праці застосовує керівник підприємства за поданням керівника служби охоро­ни праці, а також начальники структурних підрозділів у межах своїх посадових повноважень.

Попередження причин виникнення потенційної небезпеки для життя та здоров’я працівників забезпечується:

– вхідним контролем сировини, матеріалів, напівфабрикатів;
– системою адміністративно-громадського контролю з охорони праці;
– корегуванням існуючих та впровадженням нових технологічних процесів, засобів колективного захисту робітників, впровадження сучас­ного обладнання, запобіжних, блокуючих засобів та попереджувальної і аварійної сигналізації;
– безпечною підготовкою і організацією виробництва;
– навчанням персоналу з охорони праці;
– метрологічним забезпеченням контролю шкідливих та небезпечних виробничих факторів;
– всебічним аналізом встановлених невідповідностей і оперативним вживанням заходів щодо їх усунення.
Процедури безперервного поліпшення діяльності підрозділів та підприємства в цілому ініціюється:
– аналізом системи управління охороною праці з боку вищого керівництва;
– аналізом причин аварій, нещасних випадків, професійних захво­рювань та інцидентів;
– приписами органів державного нагляду з охорони праці;

– аналізом рівня задоволеності персоналу.
Документація: – Порядок обліку, аналізу та оцінки ризику виникнення нещасного випадку.
– Положення про систему управління охороною праці.