11. Тоді жінка запитала: Кого ж викликати тобі? І відповідав він: Самуїла виклич мені.
12. І побачила жінка Самуїла, і голосно зойкнула; і звернулася до Саула, кажучи: Нащо ти обдурив мене? Адже ти – Саул!
13. І сказав їй цар: Не бійся; що ти бачиш? І відповідала жінка: Бачу, наче бога, що виходить із землі.
14. Який він на вигляд? – Запитав у неї [Саул]. Вона сказала: Виходить з-під землі муж літній, зодягнутий в довгу одежу. Тоді впізнав Саул, що це Самуїл, і впав лицем до землі і поклонився.
15. І сказав Самуїл Саулові: Для чого ти тривожиш мене, щоб я вийшов? І відповідав Саул: Важко мені дуже; филистимляни воюють супроти мене, а Бог відступив од мене і вже не відповідає мені через пророків, і уві сні; тому я викликав тебе, щоб ти навчив мене, що маю робити.
16. І сказав Самуїл: Для чого ж ти запитуєш мене, коли Господь відступив од тебе і зробився ворогом твоїм?
17. Господь зробить те, що говорив через мене; відніме Господь царство з рук твоїх і віддасть його ближньому твоєму, Давидові.
18. Оскільки ти не послухав голосу Господнього і не виконав лютости гніву його на Амалика, то Господь і вчинить це над тобою сьогодні.
19. І віддасть Господь Ізраїля, разом із тобою, в руки филистимлян; завтра ти і сини твої [будете] зі мною; і табір ізраїльський віддасть Господь в руки филистимлян.
20. Тоді Саул раптом упав тілом своїм на землю, бо вельми злякався слів Самуїлових; причому, і сили не стало в ньому, бо він не їв хліба увесь той день і всю ніч.
21. І підійшла жінка ота до Саула, і побачила, що він вельми злякався, і сказала: Бачиш, служниця твоя підкорилася голосові твоєму, і наразила життя своє на небезпеку, і виконала наказ, що ти мені говорив.
22. Тепер прошу, послухай ти також голосу служниці твоєї; я запропоную тобі шматок хліба, з'їж, і буде в тобі сила, коли підеш дорогою.
23. Але він відмовився і сказав: Не буду їсти. І почали умовляти його служники його, а також ота жінка; і він підкорився голосові їхньому, і підвівся із землі, і сів на ліжко.
24. А в жінки тієї було у домі вгодоване теля, і вона поспішила заколоти його, і, взявши борошна, замісила і спекла опрісноків.
25. І запропонувала Саулові і служникам його, і вони їли, і підвелися, і пішли тієї ж ночі.
ЦАРІВ 29
1. І зібрали филистимляни все військо своє у Афекові; а ізраїльтяни отаборилися біля джерела, що в Ізреелі.
2. Князі филистимські йшли сотнями й тисячами; а Давид і люди його йшли позаду з Ахішем.
3. І говорили князі филистимські: Що це за євреї? Ахіш відповідав князям филистимським: Хіба ви не знаєте, що це Давид, служник Саулів, царя Ізраїльського? Він при мені вже більше року, і я не знайшов у ньому анічого потайного, від часу його приходу аж донині.
4. І розгнівалися на нього князі филистимські; і сказали йому князі филистимські: Відпусти цього чоловіка, нехай він сидить на своєму місці, котре ти йому призначив, щоб він не йшов з нами на війну і не зробився супротивником нашим на війні. Чим він може сягнути прихильности свого володаря, як не головами цих мужів?
5. Чи не той це Давид, котрому співали в хороводах, говорячи: Саул уразив тисячі, а Давид – десятки тисяч?
6. І прикликав Ахіш Давида, і сказав йому: Живий Господь! Ти чесний, і очам моїм приємно було б, аби ти виходив і входив зі мною у військо; Бо я не примітив у тобі поганого від часу приходу твого до мене донині: Але в очах князів ти не добрий.
7. Отож, повернися тепер, і йди з миром, і не дратуй князів филистимських.
8. Але Давид сказав Ахішові: Що я вчинив, і що ти знайшов у служникові твоєму від того часу, як я перед тобою, і донині, чому б мені не йти і не воювати з ворогами володаря мого, царя?
9. І відповідав Ахіш Давидові: Будь певен, що в моїх очах ти гарний, мов Ангел Божий; але князі филистимські сказали: Нехай він не йде з нами на війну.
10. Отож, підведися вранці, ти і служники володаря твого, котрі прийшли з тобою; і підведіться вранці, і, коли розвидниться, відходьте.
11. І підвівся Давид, сам і люди його, щоби йти вранці і повернутися на землю филистимську. А филистимляни пішли [війною] на Ізреель.
ЦАРІВ 30
1. Третього дня після того, як Давид і його люди пішли на Ціклаґ, амаликитяни напали з півдня на Ціклаґ і спалили його вогнем.
2. А жінок [і всіх], що були в ньому, від малого до великого, не забили, але забрали в неволю, та й пішли своєю дорогою.
3. І прийшов Давид і люди його до міста, і ось, воно спалене вогнем, а дружини їхні, і сини їхні, і дочки їхні – забрані в неволю.
4. І зчинив Давид і народ, що був із ним, лемент, і плакали, аж доки не стало в них сили плакати.
5. Узяті були в неволю й обидві дружини Давидові, ізреелітка Ахіноам та Авігаїл, колишня [дружина] кармелітянина Навала.
6. Давид був дуже знічений, бо народ хотів побити його камінням; тому що сумував душею увесь народ, кожний за синами своїми і за доньками своїми.
7. Але Давид зміцнився [надією] на Господа, Бога свого і, сказав Давид Евіятарові, священикові, синові Ахімелеховому: Принеси мені ефода. І приніс Евіятар ефода до Давида.
8. І запитав Давид у Господа, говорячи: Чи переслідувати мені оте полчище, і чи дожену я їх? І сказано йому: Переслідуй, доженеш і визволиш.
9. І пішов Давид сам і шістсот мужів, які були з ним: і прийшли аж до потоку Бесор; і стомлені, зупинилися там.
10. І переслідував Давид сам і чотириста мужів, а двісті вояків лишилися, тому що не мали сили перейти потік Бесор.
11. І знайшли єгиптянина в полі, і привели його до Давида, і дали йому хліба і він їв, і напоїли його водою.
12. І дали йому частину в'язки із сушеної смоковниці та дві в'язки родзинок, і він їв і зміцнів; бо він не їв хліба і не пив води три дні і три ночі.
13. І сказав йому Давид: Чий ти і звідки? І сказав він: Я – єгипетський юнак, раб одного амаликитянина; покинув мене володар мій, тому що вже три дні, як я захворів.
14. Ми напали на полудневу частину Керети, і у володіння Юдині, і в полудневу частину Калева, а Ціклаґ спалили вогнем.
15. І сказав йому Давид: Чи доведеш мене до того збіговиська розбійників? І сказав він: Присягнися мені Богом, що ти не вб'єш мене, і що не віддаси мене в руки володаря мого; і я доведу тебе до цього збіговиська розбійників.
16. І він повів його; Аж ось, [амаликитяни], розпорошившись по всій тій країні, їдять і п'ють, і святкують з причини великої здобичі, котру вони взяли на землі филистимській та в краю Юдиному.
17. І вбивав їх Давид від сутінок аж до вечора наступного дня, і ніхто не врятувався, окрім чотирьох сотень юнаків, які сіли на верблюдів і повтікали.
18. І відібрав Давид усе, що захопили амаликитяни, і обидвох своїх дружин визволив Давид.
19. І не пропало у них анічого, ні малого, ані великого, ніхто із синів, і жодна з дочок, а також із здобичі, ані з усього, що [амаликитяни] загарбали в них; усе повернув Давид.
20. І взяв Давид усю худобу дрібну та худобу велику, і гнали її перед своєю худобою і казали: Це – здобич Давидова.
21. І прийшов Давид до тих двох сотень людей, котрі не мали сили йти за ним, і [котрих] він лишив біля потоку Бесор, і вийшли вони назустріч Давидові і назустріч людям, які були з ним. І коли підійшов Давид до цих людей, то привітав їх.
22. Тоді недобрі і мерзенні із людей, які ходили з Давидом, почали говорити: За те, що вони не ходили з нами, не дамо їм із здобичі, котру ми відібрали; нехай кожний візьме тільки свою дружину та дітей і
нехай ідуть! 23. Але Давид сказав: Не вчиняйте так, браття мої, потому, як Господь дав нам це, і зберіг нас, і віддав у руки наші полчища, які приходили супроти нас.
24. І хто буде слухати вас у цій справі? Яка частина тих, що ходили на війну, така сама має бути і для тих, хто залишався при обозі; треба розподілити на всіх.
25. Так було від того часу і після; – і поставив він це у закон і за правило для Ізраїля до цього дня.
26. І прийшов Давид до Ціклаґу, і послав із здобичі старшинам Юдиним, друзям своїм, говорячи: Ось вам дарунок із здобичі, [захопленої] у ворогів Господніх.
27. Тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамоті південнім, і тим, що в Яттері,
28. І тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа;
29. І тим, що в Рахалі, і тим, що в містах єрахмелеян, і тим, що в містах кенеїв.
30. І тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,
31. І тим, що в Хевроні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.
ЦАРІВ 31
1. А филистимляни воювали з ізраїльтянами, і побігли мужі ізраїльські від филистимлян, і падали, забиті на горі Ґілбоа.
2. І догнали филистимляни Саула і синів його, і вбили филистимляни Йонатана і Амінадава, і Малкі-Шуя, Саулових синів.
3. І відбулася жорстока битва супроти Саула, і стрільці з лука завдали йому ран, лиха, бо він зазнав багатьох поранень від стріл.
4. І сказав Саул зброєносцеві: Оголи меча твого і заколи мене ним, щоб не прийшли ці необрізані, і не вбили мене, і не збиткувалися наді мною. Але зброєносець не хотів, бо дуже боявся. Тоді Саул взяв меча свого і впав на нього.
5. А зброєносець його, побачивши, що Саул помер, сам також упав на меча і помер з ним.
6. Так помер того дня Саул, і три сини його, і зброєносець його, а також усі люди його разом.
7. А ізраїльтяни, які жили на іншій стороні долини і за Йорданом, побачили, що люди ізраїльські побігли, і що Саул помер і сини його, залишили міста свої й побігли, а филистимляни прийшли і жили в них.
8. А другого дня филистимляни прийшли грабувати вбитих, і знайшли Саула і трьох синів його, що впали на горі Ґілбоа.
9. І вони стяли йому голову, і зняли з нього зброю, і послали по всій землі филистимській, щоби сповістити про це в капищах ідолів своїх і народові.
10. І поклали зброю його в капище Астарти, а тіло його повісили на мурові в Бет-Шану.
11. І почули мешканці Ґілеадського Явешу про те, як учинили филистимляни Саулові.
12. І підвелися всі люди міцні, і йшли цілу ніч, і взяли тіло Саулове і тіла синів його з мурів Бет-Шану, і прийшли до Явешу, і спалили їх там.
13. І взяли кості їхні, і поховали під дубом в Явешу, і постилися сім днів.
Друга Книга Царів
Царів 1
1. По смерті Саула, коли Давид повернувся, розгромивши Амалика, то він пробув у Ціклаґу два дні.
2. А третього дня приходить чоловік із табору Саулового: одежа на ньому розідрана і порох на голові його. Прийшов до Давида і впав на землю і поклонився [йому].
3. І сказав йому Давид: Звідки ти прийшов? І сказав той: Я утік із табору Ізраїльського.
4. І сказав йому Давид: Що сталося? Розкажи мені. І той сказав: Народ порозбігався з поля бою, і багато з народу погинуло, упавши, і помер Саул, і син його Йонатан.
5. І сказав Давид юнакові, котрий оповідав йому: Яким чином тобі відомо, що Саул і син його Йонатан загинули?
6. І сказав юнак, котрий оповідав йому: Я випадково втрапив на гору Ґілбоа: аж ось, Саул упав на свого списа, а колісниці і вершники наздоганяли його.
7. Тоді він озирнувся і, побачивши мене, покликав мене.
8. І я сказав: Ось я! Він сказав: Хто ти? І я сказав йому: Я – амаликитянин.
9. Тоді він сказав мені: Підійди до мене і вбий мене; бо туга смертельна виповнила мене; душа моя все ще при мені.
10. І підійшов я до нього і вбив його, бо знав, що він не буде жити після свого падіння [на списа], і взяв я вінця, що був на голові його, і зап'ястя, що було на руці його, і приніс до володаря мого сюди.
11. Тоді схопив Давид одежу свою, і розідрав її, а також і всі люди, що були з ним.
12. І ридали, і плакали, і постилися до вечора за Саула і за сина його Йонатана, і за народ Господній, і за Ізраїля, що впали вони від меча.
13. І сказав Давид юнакові, котрий оповідав йому: – Звідки ти? І сказав він: Я син зайшлого, амаликитянина.
14. Тоді Давид сказав йому: Як же не побоявся ти піднести руку, щоб убити помазанця Господнього?
15. І прикликав Давид одного із юнаків, і сказав йому: Підійди, убий його. І [той] убив його, і він помер.
16. І сказав Давид до нього: кров твоя на голові твоїй; тому що уста твої свідчили супроти тебе, коли ти говорив: Я убив помазанця Господнього.
17. І оплакав Давид Саула і сина його Йонатана цією жалобною піснею.
18. І звелів навчити синів Юдиних пісні про лука, як написано у книзі Праведного, і сказав:
19. Врода твоя, о Ізраїлю, погинула на верховинах твоїх! Як упали сильні!
20. Не оповідайте в Ґаті, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не раділи дочки филистимлян, щоб не захоплювалися доньки необрізаних.
21. Гори Ґілбоавські! Хай не впаде роса, ні дощ на вас, і нехай не буде вам ланів з плодами, бо там повалений щит сильних, щит Саулів, мовби не був він помазаний єлеєм.
22. Без крови поранених, без лою сильних лук Йонатанів не повертався назад, і меч Саулів не повертався дарма.
23. Саул і Йонатан, люб'язні і в злагоді за життя, не розлучилися і в смерті своїй; прудкіші орлів, сильніші левів [вони були].
24. Доні Ізраїльські! Плачте за Саулом, котрий одягав вас у багряницю і приносив на одежу вашу золоту оздобу!
25. Як упали мужі на полі бою! Забитий Йонатан на верховинах своїх.
26. Сумую по тобі, брате мій, Йонатане; ти був вельми дорогий для мене, і любов твоя була для мене вищою, аніж жіноча.
27. Як упали сильні, загинула зброя вояцька!
Царів 2
1. Після цього Давид звернувся до Господа, говорячи: Чи йти мені до якогось із міст Юдиних? І сказав йому Господь: Йди. І сказав Давид: Куди йти? І сказав Він: До Хеврону.
2. І пішов туди Давид, а також дві дружини його: ізреелітка Ахіноам та Авігаїл, колишня дружина кармелітянина Навала.
3. І людей, які були з ними, привів Давид, кожного з родиною його, і оселилися в місті Хевроні.
4. І прийшли мужі Юдині, і помазали там Давида на царство над домом Юдиним. І повідали Давидові, що мешканці Явешу Ґілеадського поховали Саула.
5. І послав Давид послів до мешканців Явешу Ґілеадського, сказати їм: Благословенні ви у Господа за те, що вчинили цю милість із володарем своїм, Саулом, поховавши його.
6. І нині нехай віддячить вам Господь милістю та істиною; і я також учиню вам добро за те, що ви це вчинили.
7. Хай же нині зміцніють руки ваші, і будьте мужніми; бо володар ваш Саул помер, а мене помазав дім Юдин царем над собою.
8. Але Авнер, Нерів син, старший Саулового війська, узяв Іш-Бошета, Саулового сина, і привів його до Маханаїму.
9. І настановив його [царем] над Ґілеадом, і над Ашуром, і над Ізреелем, і над Єфремом і над Веніямином, і над усім Ізраїлем.
10. Сорок років було Іш-Бошетові, синові Сауловому, коли він зацарював над Ізраїлем, і царював два роки, – Тільки дім Юдин був за Давидом.
11. А всього днів (часу), коли Давид царював у Хевроні над домом Юдиним, було сім літ і шість місяців.
12. І вийшов Авнер, Нерів син, та служники Іш-Бошета, Саулового сина, з Маханаїма до Ґів'ону.
13. Вийшов і Йоав, син Церуї, та Давидові служники вийшли і зустрілися біля ґів'онського ставка. І засіли вони – ті по один бік ставу, а ті по другий бік ставу.
14. І сказав Авнер до Йоава: Нехай підведуться юнаки і побавляться перед нами. І сказав Йоав: Нехай підведуться.
15. І підвелися, і пішли числом дванадцять веніяминців від Іш-Бошета, Саулового сина, і дванадцятеро служників від Давида.
16. Вони схопили один одного за голову, і [всадили] свого меча попід бік один одному, і попадали разом. І назвали ім'я тій місцині: Хелкат-Гаццурім, що в Ґів'оні.
17. І відбувся того дня найжорстокіший бій, і Авнер із людьми Ізраїльськими зазнав поразки від служників Давидових.
18. І було там троє синів Церуї: Йоав, і Авішай, і Асаїл. А [цей] Асаїл був легкий на ногу свою, мов сарана в полі.
19. І погнався Асаїл за Авнером, і переслідував його, не ухиляючись ні праворуч, ані ліворуч від слідів Авнера.
20. І озирнувся Авнер назад, і сказав: Чи це ти, Асаїле? Той сказав: Я.
21. І сказав йому Авнер: Відхилися праворуч чи ліворуч, і вибери собі одного з юнаків, і візьми собі його зброю. Але Асаїл не захотів відступати од нього.
22. І сказав Авнер ще раз, кажучи: Відстань од мене, щоб я не кинув тебе на землю; тоді з яким обличчям з'явлюся я до брата твого Йоава?
23. Але той не захотів зупинитися. Тоді Авнер повернув списа і вдарив його в живіт, і спис прохромив наскрізь його, і він упав там-таки, і помер на місці. А всі, хто проходив через те місце, де впав Асаїл, зупинялися,
24. І переслідували Йоав та Авішай Авнера. І сонце вже зайшло, коли вони прийшли до пагорба Амма, що навпроти Ґіаху, дорогою на Ґів'онську пустелю.
25. І зібралися веніяминці довкола Авнера, і склали одне ополчення, і зупинилися на вершечку одного пагорба
26. І гукнув Авнер до Йоава, і сказав: Чи вічно меч буде пожирати? Чи ти не відаєш, що наслідки будуть гіркі? І доки ти не скажеш людям, щоб вони перестали переслідувати братів своїх?
27. І сказав Йоав: Живий Бог! Якби ти не говорив інакше, то ще вранці перестали б люди переслідувати братів своїх.
28. І засурмив Йоав сурмою, і зупинився увесь народ, і не переслідував більше ізраїльтян; бій ущух.
29. Тим часом Авнер і люди його йшли рівниною всю ту ніч, і перейшли Йордан, і пройшли увесь Бітрон, і прийшли до Маханаїму.
30. І Йоав повернувся з погоні за Авнером, і зібрав увесь народ, і не вистачало із служників Давидових дев'ятнадцятеро юнаків, окрім Асаїла.
31. А служники Давидові завдали поразки веніяминцям і людям Авнеровим; і впало їх триста шістдесят чоловік.
32. І взяли Асаїла, і поховали його в гробі батька його, що у Віфлеємі. А Йоав з людьми своїми йшов цілу ніч, і вдосвіта добувся Хеврону.
Царів 3
1. І була тривала війна між домом Сауловим і домом Давидовим. Давид усе зміцнювався, а Саулів дім все більше занепадав.
2. І народилися у Давида сини в Хевроні. Первістком його був Амнон, від ізреелітки Ахіноам;
3. А другий син його – Кіл'ав, від Авігаїл, колишньої дружини кармелітянина Навала; а третій – Авесалом, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;
4. А четвертий – Адонійя, син Хаґґіт, а п'ятий – Шефатія, син Авітал,
5. А шостий – Їтреам, від Еґли, Давидової дружини, – оці народилися Давидові у Хевроні.
6. Коли була війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авнер тримався Саулового дому.
7. У Саула була наложниця на ймення Ріцпа, донька Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: Нащо ти злігся з наложницею батька мого?
8. Тоді Авнер спалахнув гнівом на слова Іш-Бошета, і він сказав: Хіба я – псяча голова?! Я нині вчинив милість домові Саула, батька твого, братам його і друзям його, і не віддав тебе в руки Давида, а ти нині шукаєш на мені гріха через жінку.
9. Те і те нехай учинить Бог Авнерові, і ще більше нехай учинить йому! Як присягався Господь Давидові, так і вчиню йому;
10. Відберу царство від дому Саулового, і поставлю трон Давидів над Ізраїлем і над Юдою, від Дана аж до Беер-Шеви.
11. І не міг Іш-Бошет заперечити Авнерові; тому що боявся його.
12. І послав Авнер від себе послів до Давида, сказати: Чия оце земля? І ще сказати: Уклади зі мною угоду, і рука моя буде з тобою, щоб навернути до тебе увесь народ Ізраїльський.
13. І сказав [Давид]: Гаразд, я укладу з тобою угоду, лише одного прошу в тебе. А саме: Ти не побачиш обличчя мого, якщо не приведеш із собою Мелхоли, Саулової доньки, коли ти прийдеш побачити мене.
14. І відпровадив Давид послів до Іш-Бошета, Саулового сина, говорячи: Віддай дружину мою Мелхолу, яку я дістав за сто обрізувань крайньої плоті филистимської.
15. І послав Іш-Бошет, і взяв її від чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.
16. Пішов із нею і чоловік її, і з плачем проводжав її до Бахуріму, але Авнер сказав йому: Повертайся назад. І він повернувся.
17. І звернувся Авнер до старшин Ізраїльських, говорячи: І вчора, і третього дня ви бажали, щоб Давид був царем над вами.
18. Тепер учиніть [це]; Бо Господь сказав Давидові: Рукою служника Мого Давида Я врятую народ Мій, Ізраїля, від руки филистимлян і від руки усіх ворогів його.
19. Те саме говорив Авнер і веніяминцям. І пішов Авнер до Хеврону, аби переказати Давидові все, чого бажали Ізраїль і увесь дім Веніяминів.
20. І прийшов Авнер до Давида у Хеврон і з ним двадцятеро чоловіків, і вчинив Давид бенкет для Авнера і людей, що були з ним.
21. І сказав Авнер Давидові: Я підведуся, і піду, і зберу до володаря мого царя увесь народ Ізраїльський: і вони укладуть з тобою угоду [заповіта], і будеш царювати над усіма, як бажає душа твоя. І відпустив Давид Авнера, і він пішов з миром.
22. Аж ось, служники Давидові з Йоавом повернулися з походу, і принесли з собою багато здобичі; але Авнера вже не було з Давидом у Хевроні; бо [Давид] відпустив його, і він пішов з миром.
23. Коли Йоав та все військо, що ходило з ним, прийшли, то Йоавові повідали: Приходив Авнер, син Нерів, до царя, і той відпустив його, – і той пішов з миром.
24. І прийшов Йоав до царя, і сказав: Що ти зробив? Ось, приходив до тебе Авнер; Нащо ти відпустив його, і він пішов?
25. Ти знаєш Авнера, сина Нерового; він приходив обдурити тебе, аби вивідати вихід твій і вхід твій, і вивідати все, що ти робиш.
26. І вийшов Йоав від Давида, і послав посланців за Авнером, і повернули вони його від Бор-Гассіри, а Давид про те не знав.
27. Коли Авнер повернувся до Хеврону, то Йоав припровадив його до середини брами, аби поговорити з ним потайки, і вдарив його там у живіт. І вмер [Авнер] за кров Асаїла, брата Йоава.
28. І почув [про це] Давид пізніше і сказав: Не маю я провини і царство моє навіки перед Господом за кров Авнера, сина Нерового.
29. Нехай упаде вона на голову Йоава, і на увесь дім батька його; нехай ніколи не залишиться дім Йоава без течивого і прокаженого, або без того, що спирається на кия, і без того, що падає від меча, або без нужденного на хліб.
30. А Йоав і брат його Авішай убили Авнера за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою.
31. І сказав Давид Йоавові і всім людям, що були з ним: Роздеріть одежу свою, і одягніться у рам'я і плачте над Авнером. І цар Давид йшов за гробом [його].
32. Коли ховали Авнера у Хевроні, то цар голосно плакав над гробом Авнера, і плакав увесь народ.
33. І оплакав цар Авнера, говорячи: Хіба смертю підлого помирати Авнерові?
34. Руки твої не були пов'язані, і ноги твої не в кайданах, а ти упав, як падають від розбійників. І увесь народ почав ще гіркіше плакати над ним.
35. І прийшов увесь народ, щоб запросити Давида спожити хліба, коли ще тривав день; але Давид присягнувся, говорячи: Нехай те і те учинить зі мною Бог, і ще більше учинить, якщо я до заходу сонця спожию хліба чи ще чогось.
36. І увесь народ спізнав про це, і сподобалося йому це, як і все, що чинив цар, було до вподоби всьому народові.
37. І спізнав увесь народ і увесь Ізраїль того дня, що не від царя сталася смерть Авнера, сина Нерового.
38. І сказав цар служникам своїм: Чи відаєте, що вождь і великий муж упав цього дня в Ізраїлі?
39. Я зараз іще слабкий, хоча й помазаний на царство, а ці люди, сини Церуї, сильніші від мене; Нехай же відплатить Господь злочинцеві за його зло!
Царів 4
1. І почув [Іш-Бошет], син Саулів, що помер Авнер у Хевроні, і опустились йому руки, і увесь Ізраїль збентежився.
2. У [Іш-Бошета], сина Саулового, було два старшини над військом; ім'я одному – Баана, а ім'я другому – Рехав, сини бееротянина Ріммона, з веніяминових синів, бо й Беерот був зарахований до Веніямина.
3. І повтікали бееротяни до Ґіттаїму, і замешкали там чужинцями аж донині.
4. У Йонатана, сина Саулового, був син кульгавий; він був п'ятирічним, коли прийшла звістка про Саула і Йонатана з Ізреелу. А нянька, вхопивши його на руки, втікала. І коли вона бігла квапливо, то він упав і став кульгавим. Ім'я його Мефівошет.
5. І пішли сини бееротянина Ріммона, Рехав та Баана, і прийшли в найспекотніший час дня до оселі Іш-Бошета, – а він спав у постелі в полудень.
6. Рехав і Баана, брат його, зайшли досередини оселі, [наче для] того, щоб узяти пшениці; і закололи його в живіт, а відтак утікли.
7. Коли вони зайшли в дім, він лежав на своїй постелі, в опочивальні своїй; і вони закололи його, і забили його, і відрубали голову йому, і взяли його голову з собою, і йшли пустельною дорогою цілу ніч.
8. І принесли голову Іш-Бошета, сина Саулового, до Давида у Хеврон, і сказали цареві: Ось голова Іш-Бошета, сина Саулового, ворога твого, котрий шукав душі твоєї. Нині Господь помстився за володаря мого, царя, Саулові і нащадкам його.
9. І відповідав Давид Рехавові та братові його Баані, синам бееротянина Ріммона, і сказав їм: Живий Господь, що визволив душу мою від усілякого утиску.
10. Якщо того, хто приніс мені вість, сказавши: Ось, помер Саул, і хто вважав себе радісним вісником, я схопив і забив його у Ціклаґові, замість того, щоб дати йому нагороду,
11. То тепер, коли люди несправедливі убили справедливого чоловіка в домі його на постелі його, невже я не вимагатиму крови його від руки вашої і не вигублю вас на землі?
12. І наказав Давид служникам, і забили їх, і відрубали їм руки і ноги, і завісили їх понад ставком у Хевроні. А голову Іш-Бошета взяли і поховали у гробі Авнера, в Хевроні.
Царів 5
1. І прийшли всі коліна Ізраїлеві до Давида в Хеврон, і сказали: Ось, ми – кість твоя і плоть твоя.
2. Іще вчора і третього дня, коли Саул царював над нами, ти виводив і вводив Ізраїля. І сказав тобі Господь: Ти будеш пасти народ Мій, Ізраїля, і ти будеш вождем Ізраїля.
3. І прийшла вся старшина Ізраїля до царя в Хеврон, і уклав з ними цар Давид заповіта в Хевроні перед Господом; і помазали Давида на царя над Ізраїлем.
4. Тридцять років було Давидові, коли він зацарював; а царював сорок літ.
5. У Хевроні царював над Юдою сім літ і шість місяців, і в Єрусалимі царював тридцять три роки над усім Ізраїлем та Юдою.
6. І виступив цар і люди його на Єрусалим супроти євусеїв, мешканців тієї країни; але вони говорили Давидові: Ти не увійдеш сюди; тебе відженуть сліпі та кульгаві; Це означало: не увійде сюди Давид.
7. Але Давид захопив фортецю Сіон: це – місто Давидове.
8. І сказав Давид того дня: Кожний, хто заб'є євусеїв, нехай уражає списом і кульгавих та сліпих, які ненавидять Давидову душу. А тому й кажуть: Сліпий і кульгавий не зайде в дім [Господній].
9. І оселився Давид у фортеці, і назвав її Містом Давидовим, і будував Давид навколо від Мілло і всередині.
10. І мав Давид успіх, і звеличувався, і Господь, Бог Саваот, [був] із ним.
11. І прислав Хірам, цар тирський, послів до Давида, і кедрового дерева, і теслів, і каменярів, і вони спорудили дім Давидові.
12. І спізнав Давид, що Господь настановив його міцно царем над Ізраїлем, і що підніс царство заради народу Свого, Ізраїля,
13. І взяв Давид іще наложниць і дружин з Єрусалиму, потому, як прийшов із Хеврону.
14. І народилися ще у Давида сини і дочки. І ось ймення тих, що народилися в нього у Єрусалимі: Шаммуа, і Шовав, і Натан, і Соломон.
15. І Ївхар, і Елішуа, і Нафеґ, і Яфіа;
16. І Елішама, і Еліяда, і Еліфалет.
17. Коли почули филистимляни, що Давида помазали на царство над Ізраїлем, то підвелися филистимляни шукати Давида. І почув Давид, і пішов у фортецю.
18. А филистимляни прийшли і розташувалися у долині Рефаїм.
19. І запитав Давид у Господа, говорячи: Чи йти мені супроти филистимлян? Чи віддаси їх у руки мої? І сказав Господь Давидові: Йди! Бо Я віддам филистимлян у руки твої.
20. І пішов Давид до Баал-Пераціму. І завдав їм там поразки, і сказав Давид: Господь розкидав ворогів моїх переді мною, як розкидає вода. А тому місцині тій дали ім'я: Баал-Перацім.
21. І залишили там [филистимляни] ідолів своїх, а Давид із людьми своїми узяв їх.
22. І прийшли знову филистимляни і розташувалися у долині Рефаїм.
23. І запитав Давид у Господа, і Він відповідав йому: Не виходь назустріч їм, а зайди їм з тилу і йди до них з боку бальзамових дерев.
24. І коли почуєш, немовби шум, що лине від верхівок бальзамових дерев, то рушай. Бо тоді вийшов Господь перед тобою, щоб винищувати військо филистимське.
25. І вчинив Давид, як наказав йому Господь, і завдав поразки филистимлянам від Ґеви аж до Ґезера.
Царів 6
1. І зібрав знову Давид усіх вибраних [людей] з Ізраїля, – тридцять тисяч.
2. І підвівся, і пішов Давид і увесь народ, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб винести звідти Божого Ковчега, котрого названо йменням Господа Сил, що живе серед херувимів.
3. І поставили Ковчега Божого на нову колісницю, і вивезли його з дому Авінадава, що на пагорбі. А сини Авінадавові Узза та Ахйо супроводжували нову колісницю.
4. І повезли її з Ковчегом Божим із дому Авінадава, що на пагорбі; і Ахйо йшов перед Ковчегом.
5. А Давид і всі сини Ізраїля грали перед Господом на музичних знаряддях з кипарисового дерева, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, і на гуслах, і на цимбалах.
