1. Співаю Господові, бо Він високо звеличився; коня і вершника його скинув у море.
2. Господь - сила моя, і пісня моя, Він став моїм порятунком. Він Бог мій, і я прославлю Його, і приготую житло Йому, Богові батька мого, і я звеличу Його.
3. Господь – муж війни, ЄГОВА ймення Йому.
4. Колісниці фараонові і військо його скинув Він у море, і вибрані його старшини втонули у Червоному морі.
5. Безодня їх покрила, вони щезли в глибинах, мов камінь.
6. Правиця Твоя, Господе, уславилася силою; правиця твоя, Господе, понищила ворога ущент.
7. Величчю Слави Твоєї Ти винищив тих, хто повстав супроти Тебе. Ти послав гнів Твій, і він спопелив їх, як стерню.
8. Від подиху гніву Твого розійшлися води, вода стала, як стіна, і загусли безодні в серці моря.
9. Ворог сказав: "Кинуся, наздожену, розділю здобич; насититься ними хіть моя, оголю меча мого, винищить їх рука моя".
10. Ти дихнув духом Твоїм, і покрило їх море: вони поринули, мов свинець, у водах глибоких.
11. Хто, як Ти, Господе, поміж богами? Хто, як Ти, величний святістю, високоповажаний похвалою, Творче чудес?
12. Ти простягнув правицю Свою; і поглинула їх земля.
13. Ти ведеш милістю Твоєю народ оцей, котрого Ти визволив; проводиш силою Твоєю у житло святині Твоєї.
14. Почули народи і тремтять; Жах полонив мешканців Филистії.
15. Тоді осмутилися князі едомські, трепет виповнив вождів моавських, зажурені всі мешканці Ханаана.
16. Нехай же упаде на них страх і жахіття; од могутности руки Твоєї нехай заніміють вони, мов камінь, допоки проходить народ Твій, Господе, доки проходить цей народ, котрого Ти надбав.
17. Введи його і посадови його на горі достатку Твого, на місці, яке Ти витворив житлом Собі, Господе, у святині, [котру] утворили руки Твої, Володарю!
18. Господь буде царювати навіки віків.
19. Коли увійшли коні фараонові із колісницями його, із вершниками його в море, то Господь завернув на них води морські, а сини Ізраїля пройшли суходолом серед моря.
20. І взяла Маріям-пророчиця, сестра Ааронова, в руку свою тімпан і вийшли за нею усі жінки з тімпанами і хороводами.
21. І співуче проказувала Маріям перед ними: Співайте Господові; бо високо звеличився Він, коня і вершника його скинув у море.
22. І повів Мойсей ізраїльтян від Червоного моря, і вони прийшли в пустелю Шур, і йшли вони три дні пустелею, і не знаходили води.
23. Прийшли в Мару, і не могли пити води в Марі, бо вона була гірка, а тому й назване те [місце] Мара.
24. І заремствував народ на Мойсея, кажучи: Що нам пити?
25. [Мойсей] звернувся до Господа, і Господь показав йому дерево, і він кинув його у воду, і вода стала солодкою. Там [Бог] дав [народові] закон і суд, і там випробував його.
26. І сказав: Якщо ти будеш дослухатися голосу Господа, Бога твого, і чинитимеш угодне йому, і зважатимеш на заповіді Його, і дотримуватимешся всіх настанов Його, то не наведу на тебе жодної хвороби, котрі Я навів на єгиптян, бо Я – Господь, зцілювач твій.
27. І прийшли у Елім; там [було] дванадцять криниць води і сімдесят фінікових дерев; і розташувалися там табором при воді.
Вихід 16
Голод
1. І рушили з Еліму, і прийшла вся громада синів Ізраїля у пустелю Сін, що між Елімом і поміж Сінаєм, на п'ятнадцятий день другого місяця по виході їхнього із єгипетської землі.
2. І заремствувала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Аарона в пустелі.
3. І сказали їм сини Ізраїля: О, якби ми померли від руки Господньої на землі єгипетській, коли ми сиділи біля казанів з м'ясом, коли ми їли хліб досхочу! Бо вивели ви нас у цю пустелю, щоб усю громаду поморити голодом.
4. І сказав Господь Мойсеєві! Ось, Я дощем нащедрю вам хліб з неба; і нехай народ виходить і збирає щоденно, скільки треба на день, щоб Мені випробувати його, чи буде він чинити за Моїм законом, чи ні.
5. А шостого дня нехай заготують, що принесуть, і буде удвічі супроти того, по скільки збирають в інші дні.
6. І сказали Мойсей та Аарон усій [громаді] синів Ізраїля: Увечері спізнаєте ви, що Господь вивів нас із землі єгипетської,
7. І вранці побачите славу Господню, бо почув Він нарікання ваше на Господа: А що ми таке, що ремствуєте на нас?
8. І сказав Мойсей: [Спізнаєте], коли увечері Господь дасть вам м'яса в харчі, а вранці хліба досхочу; бо Господь почув нарікання ваше, котре ви зчинили супроти Нього: А ми що? Не на нас ремствування ваше, але на Господа.
9. І сказав Мойсей Ааронові: Скажи всій громаді синів Ізраїля: Постаньте перед Господом, бо Він почув нарікання ваше.
10. І коли говорив Аарон до всієї громади синів Ізраїля, то вони роззирнулися в пустелі, і ось, Слава Господня з'явилася у хмарі.
11. І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
12. Я почув ремство синів Ізраїля; скажи їм: Увечері будете їсти м'ясо, а вранці насититеся хлібом, і спізнаєте, що Я Господь, Бог ваш.
13. Увечері налетіли перепілки і вкрили табір, а вранці лежала роса біля табору.
14. Роса врешті щезла, аж ось, на поверхні пустелі [щось] дрібне, круповидне, дрібоньке, мов іній на землі.
15. І побачили сини Ізраїля, і говорили один одному: Що це? Бо не знали, що це таке. І Мойсей сказав їм: Це хліб, котрого Господь дав вам на поживу.
16. Ось що наказав Господь: Збирайте його кожний по стільки, скільки з'їсть, по гомору на душу, за числом душ, скільки у кого в шатрі, збирайте.
17. І вчинили так сини Ізраїля, і зібрали, хто багато, а хто мало.
18. І вимірювали гомором, і в того, хто зібрав багато, не було зайвого, а в того, хто мало, не було нестачі. Кожний зібрав, скільки міг спожити.
19. І сказав їм Мойсей: Ніхто не лишай цього до ранку.
20. Та не послухали вони Мойсея, і залишили від цього деякі на ранок; і завелася черва, і воно засмерділося; і розгнівався на них Мойсей.
21. І збирали його вранці, кожний скільки йому з'їсти; коли ж з'являлося сонце, воно тануло.
22. А шостого дня зібрали хліба удвічі, по два гомори на кожного; і прийшли всі старшини громади, і доповіли Мойсеєві.
23. І він сказав їм: Ось що повідав Господь: Завтра спокій, свята субота Господня; що треба спекти, – спечіть, і що треба зварити, – зваріть [сьогодні], а що залишиться, відкладіть і збережіть до ранку.
24. І відклали вони до ранку, як звелів їм Мойсей, і воно не засмерділося, і черви в ньому не було.
25. І сказав Мойсей: Їжте його сьогодні; бо сьогодні субота Господня; сьогодні не знайдете його на полі.
26. Шість днів збирайте його; а сьомого дня – субота; не буде його [цього] дня.
27. Але [деякі] з народу вийшли сьомого дня збирати, і не знайшли.
28. І сказав Господь Мойсеєві: Чи довго ви будете ухилятися від виконання заповідей Моїх і законів Моїх?
29. Дивіться, Господь дав вам суботу, а тому Він якраз дає шостого дня хліба на два дні: залишайтеся кожний у себе, ніхто не виходь від місця свого сьомого дня.
30. І спочивав народ сьомого дня.
31. І назвав дім Ізраїля тому [хлібові] ім'я: манна; вона була, наче коріяндрове насіння, біла, а на смак, наче у медівника.
32. І сказав Мойсей: ось, що звелів Господь: Наповніть манною гомора на збереження для ваших поколінь, аби бачили хліб, котрим Я насичував вас у пустелі, коли вивів вас із краю єгипетського.
33. І сказав Мойсей Ааронові: Візьми одну посудину, і поклади до неї повний гомор манни, і постав його перед Господом, на збереження для поколінь ваших.
34. І поставив його Аарон перед Ковчегом свідчення на збереження, як звелів Господь Мойсеєві.
35. Сини Ізраїля їли манну сорок літ, аж доки не прийшли на землю заселену; манну їли вони, доки не прийшли до рубежів землі ханаанської.
36. А гомор є десята частка ефи.
Вихід 17
Спрага.
1. І рушила вся громада синів Ізраїля з пустелі Сін у мандрівку свою, за велінням Господнім, і розташувалися табором у Рефідімі, і не було води напитися народові.
2. І докоряв народ Мойсеєві, і говорили: Дайте нам води погамувати спрагу. І сказав їм Мойсей: Чого ви докоряєте мені? Чого спокушаєте Господа?
3. І спраглий був там народ на воду, і ремствував народ на Мойсея, говорячи: Нащо ти вивів нас із Єгипту, поморити спрагою нас і дітей наших, і череди наші?
4. Мойсей заволав до Господа, і сказав: Що мені робити з народом оцим? Ще трохи, і заб'ють мене камінням.
5. І сказав Господь Мойсеєві: Пройди перед народом, і візьми з собою [деяких] старшин ізраїльських і посоха твого, котрим ти ударив по воді, візьми в руку твою і йди.
6. Ось, Я стану перед тобою там на скелі в Хориві, і ти вдариш у скелю, і рине з неї вода, і буде народ пити. І вчинив так Мойсей на очах старшин ізраїльських.
7. І назвав місцю тому ймення: Масса і Мерива з причини докору синів Ізраїля і тому, що вони спокушали Господа, кажучи: Чи є Господь серед нас, чи немає?
8. І прийшов Амалик і воював з ізраїльтянами в Рефідімі.
9. Мойсей сказав Ісусові [Навину]: Вибери нам мужів, і піди, і завдай поразки Амалику; завтра я стану на вершину пагорба, і посох Божий буде в руці моїй.
10. І вчинив Ісус, як сказав йому Мойсей, і [пішов] битися з Амаликом; а Мойсей та Аарон і Хур піднялися на вершину пагорба.
11. І коли Мойсей підносив руки свої, перемагав Ізраїль, а коли опускав руки свої, долав Амалик.
12. Та руки Мойсеєві важчали, і тоді узяли камінь і підклали його під нього, і він присів на ньому. Аарон же і Хур підтримували йо–го, один з одного, а другий з другого [боку]. І були руки піднесені до заходу сонця.
13. І переміг Ісус Амалика і народ його вістрям меча.
14. І сказав Господь Мойсеєві: Напиши це для пам'яті в книжку і навій Ісусові, що Я назовсім зітру пам'ять амаликитян із піднебесної.
15. І спорудив Мойсей жертовника і назвав йому ймення: Єгова Ніссі (Господь – знамено моє).
16. Тому що, сказав він, рука на престолі Господа: війна у Господа супроти Амалика із роду в рід.
Вихід 18
