Загальний вигляд показника

- де

Р -реквізити-ознаки; Q - реквізит-основа показника, 1:N – розмірність масиву (кількість значень, що приймає показник).

Напр, «кількість матеріалу певного виду, що надійшла від деякого постачальника на вказаний склад підприємства»

Масив даних - набір взаємопов'язаних даних однієї форми з усіма її значеннями. Напр., сукупність даних про рух грошових коштів на підприємстві.

 

Набір взаємопов'язаних даних однієї форми (однієї назви) з усіма її значеннями є масив даних. Прикладом масиву може бути сукупність даних про рух грошових коштів на підприємстві.

Сукупність масивів даних, що стосуються однієї й тієї самої ділянки управлінської роботи, називають інформаційним потоком.

 

Сукупність економічних показників утворює документ (запис), який має самостійне змістовне значення та характеризується повним складом необхідних атрибутів і показників.

 

Прикладом масиву даних є сукупність даних про надходження матеріалів на підприємство від постачальників.

Набір пов’язаних між собою однорідних економічних показників однієї форми утворює масив, що є основною інформаційною сукупністю, якою оперують в інформаційних процедурах.

 

Найбільшими інформаційними одиницями (одиницями найвищого рангу) є ті, які співвідносяться передусім з поняттям об'єкта управління. За такий об'єкт у сфері економіки беруть народне господарство та його ланки. Тому об'єктом управління вважають галузь народного господарства, галузь промисловості, промислове об'єднання (підгалузь), підприємство, комер­ційну структуру тощо.

З позицій підприємства (комерційної структури) є уся сукупність інформації одиницею вищого рангу (рівня). Такою самою одиницею вищого рівня є сукупність інформації будь-якого іншого об'єкта управління. Ця одиниця відома під назвою інформаційна база (ІБ) відповідного об'єкта і тлумачиться досить вільно. Крім об'єктів управлін­ня ними можуть бути будь-які інші, наприклад планування, облік і аналіз господарської діяльності як функціональні управлінські роботи. Тому доречно говорити і про їх ІБ. Інформаційна база становить основу інформаційної системи будь-якого об'єкта, передусім об'єкта управління, тому вона є частиною інформаційної системи (1C). 1C, крім інформаційної бази, містить у собі ще і й організацію в реальних умовах, її зазначене функціонування. Інформаційною системою передбачається склад джерел формування ІБ, її взаємодія з іншими ІБ, цільове призначення.

Необхідно також розрізняти вживання понять “інформаційна база” і “база даних”. Інформаційна база притаманна всім без винятку об'єктам незалежно від рівня управлінської техніки. А ось поняття бази даних (БД) пов'язується лише з організацією даних на принципах автоматизованої бази даних (АБД) і застосування ЕОМ. Інформа­ційна база в умовах використання ЕОМ може бути побудована як єдина база даних або як сукупність кількох таких баз (що особливо часто буває на практиці). Зауважимо, що в спеціальній літературі відомі інші погляди на поняття ІБ та співвідношення його з поняттям БД.

Щодо видів управління інформаційна база об'єкта (наприклад, підприємства) поділяється на ІБ того чи іншого виду управління (наприклад, організаційно-економічного, соціального, технологіч­ного). З позицій структурних підрозділів об'єкта управління, використо­вуваних ресурсів вирізняють ІБ його підрозділів (виробничих, комер­ційних) за такими ознаками: предметами та засобами праці тощо. Згідно зі стадіями (функціями) управління розрізняють інформаційні бази прогнозування, планування, обліку та ін. Отже, ІБ об'єкта поділяється на ряд підсистем, що розглядаються як об'єкт управління, тобто самостійні системи.

 

Фізичний підхід розуміє виділення структурних одиниць даних залежно від носія даних і способу їх фіксації (одиниці наведено у порядку укрупнення): символ  поле  агрегат даних  запис  файл  база даних.

За фізичного підходу до структури економічної інформації (тобто з позиції її подання на носіях) відповідні структурні одиниці виділяються залежно від носія інформації та способу її фіксації.

Наприклад, якщо за основну одиницю інформації взято паперовий доку­мент, то можна виділити одиниці інформації вищого та нижчого рівня. Оди­ницями вищого рівня е документаційне господарство об'єкта управління. Одиницями нижчого рівня є зона документа, рядок, графа, позиція.

При створенні інформаційних систем обробки даних великого значення набувають машинні структури даних. Це пов'язано з розміщенням масивів даних у пам'яті ЕОМ.

Внутрішньою структуризацією масивів даних, як правило, виділяють такі одиниці інформації (від нижчого до найвищого).

Символ		Поле		Агрегат даних
База даних		Файл		Запис

 

Рис. 3.2. Внутрішня структуризація інформаційних масивів

 

Поле - поєднання символів, яке приводить до створення мінімального семантичного елемента масиву (дата, цех, дільниця).

Агрегат даних - це поіменована сукупність двох і більше елементів нижчого рівня. Загалом до агрегату даних можуть належати як елементи, так і інші агрегати даних (наприклад, адреса, дата народження).

Запис - поіменована сукупність полів, об'єднаних за змістовним принципом, яка є об'єктом та результатом одного кроку обробки даних. Прикладом запису можуть бути відомості про робітника.

Файл (інформаційний масив) -поіменована сукупність записів для об'єктів одного типу. Записи, що входять до файлу, мають однакову структуру. Прикладом файлу можуть бути відомості про всіх робітників.

Агрегати даних і записи реалізуються на практиці організацією списків, черг, таблиць.

База даних - поіменована сукупність взаємопов'язаних файлів із мінімальною надмірністю, яка призначена для одночасного використа­ння багатьма користувачами. Прикладом може бути гіпотетична база цеху, яка об'єднує файли «робітники», “верстати”, “вироби”. Між записами цих файлів існують зв'язки типу: робітник працює на верстаті; робітник випускає виріб.

За характером взаємозв'язку елементів усі структури даних можна поділити на лінійні та ієрархічні, або нелінійні. В лінійних структурах усі елементи розміщені на одному рівні, у нелінійних - на кількох рівнях.

До лінійних структур належать послідовні та рядкові структури. Елементи послідовної структури даних розміщуються в тому порядку, який необхідний при їх обробці. Наприклад, файл нарядів зберігається в пам'яті ЕОМ у порядку зростання номерів цехів. Послідовні структури можуть бути упорядковані і неупорядковані.

Рядкові (стрічкові) структури даних є частковим випадком спискової структури, тому стрічковою структурою даних називається список, елементами якого є записи.

До нелінійних структур належать складні списки, дерева, мережі, табличні та гібридні структури.

Складні спискові структури даних - це списки, елементами яких можуть бути інші списки меншого розміру, так звані підсписки. Крім того, у мережах кожного підсписку можна визначити упорядкованість його елементів, тобто вони бувають упорядковані і неупорядковані.

У деревоподібних структурах елементи розміщуються на різних рівнях і сполучаються за допомогою адреси зв'язку. Якщо з їх допомогою можна звернутися лише до двох елементів, то такі деревоподібні структури називають бінарними. Небінарні дерева називаються загальними.

Мережеві структури даних – це розширення дерева за рахунок нових адрес зв'язку.

Табличні структури даних призначені для зберігання інформації про ключові ознаки даної інформаційної сукупності.

Гібридні структури даних містять фрагменти двох різних структур.

 

Економічна інформація має бути зафіксована певним чином, щоб можна було оперувати нею у процесах управління. Це називається поданням (зображенням) інформації. Під формою подання розуміють спосіб фіксування інформації. Вибір форми подання залежить від властивостей інформації, її цільового призначення, методології, техніки обробки та інших факторів. Насамперед розрізняють форми подання усної та письмової інформації.

Для фіксування усної інформації призначені відповідні форми подання, які називаються сигналізаторами. Для письмового фіксування інфор­мації використовуються реєстратори, індикатори, графопобудовники. Реєстратори забезпечують запис точних значень інформації у вигляді неперервних величин, при цьому фіксування їх переважно лінійне; графопобудовники зображують інформацію умовно у вигляді геометричних фігур і відношень між ними.

Письмове фіксування інформації потребує наявності матеріаль­ного середовища, в якому, власне, і подається інформація. Роль такого середовища відіграють носії (засоби) відображення інформації.

Подання економічної інформації здійснюють по-різному, залежно від багатьох факторів, серед яких неабияке значення види інформації. Подан­ня здійснюється під час збирання первинної інформації (результатів розв'язування задач та інших даних) та в процесі її обробки. Якщо для фіксування первинної інформації використовуються переважно паперові документи, то перероблена (вторинна) інформація фіксується машинним шляхом на різних носіях відображення.