Таблиця 2.
Гранично допустимі концентрації деяких речовин у повітрі робочої зони за ГОСТ 12.1.005-88
№ за/п | Найменування шкідливостей | ГДК, мг / м 3 |
Діоксан | 10,0 | |
Фуран | 0,5 | |
Оксид вуглецю | 20,0 | |
Оксид азоту | 2,0 | |
Озон | 0,1 |
Таблиця 3.
Допустимі концентрації CO2 в приміщенні
CO2, г / кг | CO2, л / м 3 | |
Постійне перебування людей (житлові приміщення) | 1,5 | |
Періодичне перебування людей (установи) | 1,75 | 1,25 |
Короткотермінове перебування людей |
2. Розрахунок повітрообміну за надлишковим теплом
Робота надлишкового устаткування та виробничі процеси зазвичай супроводжуються виділенням тепла. Це може призвести до перевищення допустимої температури повітря у приміщенні, особливо у теплий період року.
Необхідну кількість повітрядля відведення надлишків тепла розраховують за формулою:
де (2)
L – кількість припливного повітря за одиницю часу, яке необхідно ввести в приміщення для поглинання надлишкового тепла, м 3 /год;
с – масова питома теплоємність повітря при постійному тиску, причому ;
– густина зовнішнього (припливного) повітря, кг / м 3 (див. табл. 4);
tвн і tзовн – температура відповідно внутрішнього і зовнішнього повітря, ° C, причому температура припливного повітря приймається на 5 – 10 ° C нижчою, ніж температура повітря в приміщенні;
Qнадл – надлишкове тепло, яке визначається різницею тепла, що надходить в приміщення (Qнадх) та втратами тепла з приміщення (Qвідх), ккал / год:
Де
Де
Q 1 – надходження тепла від техніки, ккал / год, причому:
Де
860 – тепловий еквівалент, ккал / кВт; k – коефіцієнт втрат; N 1 – потужність техніки; n – кількість одиниць техніки;
Q 2 – надходження тепла від світильників, ккал/год, причому:
Де
860 – тепловий еквівалент, ккал / кВт; k – коефіцієнт втрат (k = 0,9 для потужних ламп розжарювання, 0,95 – для ламп розжарювання малої та середньої потужності, 0,4 – 0,6 – для люмінісцентних ламп); n - кількість світильників; N 2 – споживана потужність світильників, кВт, причому:
N 2 = pп ∙ S, де
pп – питома потужність освітлення, Вт/м 2 (див. табл. 5, 6); S – площа приміщення, м 2;
Q 3 – надходження тепла від людей, ккал / год, причому:
де
860 – тепловий еквівалент, ккал / кВт; n – кількість працюючих; qлюд – надходження тепла від однієї людини (див. табл. 8);
Q 4 – надходження тепла від сонячної радіації через вікна, ккал / год (площа вікон для приміщень з ПК повинна складати не менше 20% площі підлоги), причому:
Де
n – число вікон; S – площа одного вікна, м 2;
k – коефіцієнт, який враховує матеріал віконного переплетення, зокрема: k = 1,3 для вікон дерев’яних одинарних, k = 0.9 для вікон подвійних, k = 1,45 для вікон металевих одинарних, k = 1,00 для вікон металевих подвійних, k = 0,6 для вікон матових;
qскл – надходження тепла через 1 м 2 вікна при різній орієнтації вікон, зокрема: qскл . = l50 ккал /(м 2 ∙ год) для вікон, орієнтованих на південь; qскл . = l00 ккал /(м 2 ∙ год) – для вікон, орієнтованих на південний схід, південний захід; qскл . = 60 ккал /(м 2 ∙ год) для вікон, орієнтованих на захід, схід;
Qвідх – втрати тепла з приміщення через стіни, двері, вікна, ккал / год, причому:
Де
l – теплопровідність стін, ккал /(год ∙ град ∙ м) (l = 0,75 ккал /(год ∙ град ∙ м) для будівель з силікатної цегли);
d – товщина стін, м (d = 0,25 м для будівель 1-шої групи);
S – площа стін, м 2, причому:
S = a ∙ b + 2 h ∙ (a + b), де