Бордзаня С.П

Студента 11 групи

 

Викладач

Тичина І. М.

 

 

Житомир – 2012
План

1) Біографія Стівена Кінга…………………………………………………….3

2) Аналіз теорій особистості………………………………………………….6

3) Аналіз особистості за теоріями……………………………………………9

4) Використана література…………………………………………………...11
Біографія Стівена Кінга

Стівен Едвін Кінг з'явився на світ 21 вересня 1947 року в Громадській Госпіталі Мена міста Портленд, штат Мен. Через два роки після такої знаменної події, батько Стівена, відставний капітан торгового флоту, вийшов з дому за сигаретами і... так і не повернувся.

Залишившись наодинці з купою неоплачених рахунків, а також з дворічним Стівеном та чотирирічним Девідом, Рут Кінг не опустила руки. Їй довелося самостійно утримувати двох підростаючих синів, працюючи то в пральні, то в булочної.

Кінг почав писати з семи років, після того як на горищі в будинку своєї тітки він виявив ящик набитий фантастикою і фільмами жахів. У січні 1959-го Стівен зі своїм братом Девідом вирішують видати свою газету, названу "Гірчичник Дейва". Поширювалася газета в основному по родичах і сусідах за ціною п'ять центів за випуск.

До закінчення школи Стівен також придбав невеликий досвід роботи журналістом - починаючи від аматорського "гірчичника Дейва" і шкільної газети "Барабан" до посади спортивного репортера Лісбонской газети "Уїклі ентерпрайз". Тому з вибором життєвого шляху проблем не було - письменницьке ремесло закликало і манило!

Навчаючись у випускному класі, Стівен коливається - піти йому добровольцем у В'єтнам, де Америка вже два роки вела війну, або вступати до університету. Мати Кінга наполягла на отриманні сином вищої освіти, мотивуючи це тим, що у Стівена був слабкий зір. Хоча сам Стівен тривалий час не визнавав поганий зір своєю проблемою.

Закінчивши Старшу школу Лісбон Фоллз дерхемах в 1966 році, Стівен надходить в Університет штату Мен в Орон. Протягом першого курсу Кінг також завершив свій перший повноцінний роман "Довга прогулянка". Він відправив роман у видавництво "Беннет / Рандом Хауз", але отримав відмову, в результаті чого на деякий час закинув роботу над романами.

Під час свого навчання в університеті, Стівен веде активне громадське життя - стає членом Студентського Сенату, веде щотижневу колонку в студентській газеті "Кампус Мена". Свої спогади про студентське життя, антивоєнних настроях, Стівен Кінг пізніше використовує у своєму романі "Серця в Атлантиді".

2-го січня 1971 року Стівен Кінг і Табіта Спрюс вступають в шлюб, в якому щасливо живуть і понині.

Кінг закінчив Університет зі званням бакалавр англійської в 1970-м, що давало йому право викладання англійської в середній школі. В цей же час медкомісія визнає Стівена непридатним до військової служби через плоскостопість, високий кров'яний тиск і слабкий зір.

Молодому спеціалісту завжди важко знайти роботу, не був винятком і Стівен. Перший час молода сім'я жила на заробіток Стівена у пральні Нью-Франкліна (що становив 1,6 долара на годину), студентську позику Табіті, а також на періодичні гонорари Кінга за публікації його оповідань у чоловічих журналах. Табіта також підробляла офіціанткою в другій зміні в місцевому кафе "Данкін Донутс". Важке фінансове становище сім'ї погіршувалася ще й тим, що за три роки Стівен встиг двічі стати татом - народилися син Джо і дочка Наомі. У той важкий час будь-який додатковий рахунок на дитячі ліки був серйозним ударом для їхнього сімейного бюджету.

Восени 1971-го Стівен отримує роботу викладача англійської в Академії Хемпден з окладом шість тисяч чотириста доларів на рік. Викладаючи, Стівен вперто продовжує писати оповідання та працює над романами вечорами і у вихідні. Так само завзято видавництва і журнали відхиляють його рукописи. Подумки Стівен вже уявляє себе в образі старезного вчителя, як хобі продовжує працювати над кількома старими рукописами.

Поворотний момент у житті Стівена настав в той момент, коли його дружина виявила в сміттєвому кошику три зім'яті чорнові сторінки нового роману і прочитала їх. Саме Табіта наполягла на тому, що в ідеї про зацькованою однокласниками дівчини з паранормальними здібностями щось є. Кінг дописав роман і відіслав його у видавництво "Даблдей", де працював його друг Уїльям Томпсон. Незабаром роман включають в план видавництва і виплачують Кінгу аванс в розмірі двох з половиною тисяч.

12 травня 1973 єдиний телефонний дзвінок раз і назавжди змінює життя Стівена Кінга. Білл Томпсон повідомляє йому, що "Даблдей" продав права на видання "Керрі" видавництву "Сігнет букс" за чотириста тисяч доларів. За контрактом Стівен Кінг отримував рівно половину цієї суми. Ошелешений новиною, Стівен йде прогулятися і в ознаменування незвичайної події, а також у подарунок до Дня Матері, купує Табіте фен для волосся. Нечуваний гонорар дозволив йому залишити роботу викладача англійської і цілком присвятити себе улюбленій справі - письменництва.

В лютому 1974-го помирає його мати. Стівен важко переносить смерть настільки близького і кохану людину. Смерть матері залишає в його душі незабутню рану - в даний час він регулярно вносить пожертвування в Американський Центр Раку.

У романі "Сяйво" Кінг розповідає про долю вчителя, у якого були проблеми з алкоголем. Стівен як у воду дивився - за десятирічний період, що минув з 1974-го року, він не тільки фактично став алкоголіком, а й додав до алкоголізму неабияке захоплення наркотиками. Про цей період він відверто розповідає у своїй багато в чому автобіографічної книги "Як писати книги". Наприклад, Кінг практично не пам'ятає, як створювався роман "Куджо", виданий в 1981-му році. Роман "Томмінокери" писався під різноманітної наркотою. В цей час Кинг випивав по упаковці шестнадцатіунцевих банок за вечір. Дійшло навіть до того, що він не міг спокійно заснути, поки в холодильнику залишалася хоча б одна не випита банку пива. Чак Веррілл, редактор Кінга у видавництві "Вікінг" згадує як в 1985-м зустрічався з Кінгом для обговорення його роману "Воно". Кінг прехал в Нью-Йорк у справах, пов'язаних із закінченням зйомок фільму "Максимальне прискорення". Чак зазначив, що Стівен постійно пив якісь пігулки і був дуже напружений, хоча і цілком адекватно сприймав оточуючих. Як це не парадоксально, саме в період з 1974 по 1987 Стівен Кінга створює свої найбільш яскраві і жорсткі твори.

Кінець захопленню спиртним і наркотиками було покладено тільки в 1987-му році дружиною Стівена Табітою і (як не дивно) Енні Вілкс - божевільною медсестрою з роману "Мізері". Стівен вирішив, що з нього вистачить бути заручником Енні, уособлюючи для нього кокаїн і алкоголь. Крім того, він по-справжньому любив своїх дітей і дружину, яка в ультимативній формі зажадала від нього припинити процес самознищення. З тих пір, з алкогольних напоїв Кінг п'є хіба що Пепсі.

Можливо, в проблемах Кінга таїться сенс нескінченних переїздів, в яких знаходилася їхня сім'я в сімдесяті. У 1977-му році Кінги на три місяці виїжджають в Англію, після повернення вони купують новий будинок в Центральному Лоувеле. Проживши в ньому одне літо, вони переїжджають до містечка Оррінгтон, розташований поблизу Бангора - одного з найбільших міст штату Мен, де Кінг читає курс письменницької майстерності в рідному університеті.

В кінці 70-х Кінг вирішує видати свої ранні романи "Змиритися з цим" і "Довга прогулянка", написані ним ще на першому курсі університету. Романи були написані ще до "Керрі", але, на жаль, не могли бути видані протягом довгого часу. Тепер Кінг вирішив видати свої книги під псевдонімом, користуючись відкритими перед ним можливостями та нехтуючи порадами видавців, які застерігали його від такого кроку. У підсумку, роман "Змиритися з цим" був перейменований в "Лють" і виданий під псевдонімом Річард Бахман. Здійснилося - новий автор був народжений!

Бахман встиг написати ще п'ять книг і навіть став культовим письменником. Протягом досить довгого періоду його справжня сутність ховалася усіма, хто знав правду. Проте кота в мішку не сховаєш і, кілька років потому, допитливий клерк книжкового магазину на ім'я Стів Браун знайшов підозрілим наявність імені Стівен Кінг на одній з форм авторського права Бахмана. Провівши власне розслідування, містер Браун, зрозумів, що книги Кінга і Бахмана писав один і той же автор! Згодом він відобразив це викриття у романі "Темна половина".

Романи Кінга багаторазово екранізувалися (починаючи з екранізації "Керрі" в 1976-му році), але дуже часто бачення режисера не збігалося з баченням Кінга. Яскравий приклад подібного розбіжності поглядів - відома картина "Сяйво" Стенлі Кубрика (1980-й рік). Кінгу не сподобалася трактовка подій роману Кубриком. Тому, в 1985-му році Стівен Кінг пробує себе в новій ролі - режисера і сценариста.

У вересні 2002-го Стівен Кінг виступив в американських ЗМІ з заявою про відхід з літературного поприща. При цьому Кінг не заперечує, того, що якщо у нього з'явиться гарна ідея, то він обов'язково напише книгу.

Аналіз теорій особистості

Комплекс неповноцінності в теорії А.Адлера

Адлер вважав, що у кожної людини відбувається захворювання саме того органу, який був менш розвинений, менш успішно функціонував і, в цілому, був "неповноцінний" від народження. Так наприклад, деякі люди народжуються з важкою алергією, що може призвести до пошкодження, скажімо, легенів. Ці люди можуть страждати частими бронхітами або інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів. Адлер згодом спостерігав, що люди з вираженою органічної слабкістю або дефектом часто намагаються компенсувати ці дефекти шляхом тренування і вправ, що нерідко призводить до розвитку видатного майстерності чи сили. Історія та література надають багато прикладів виняткових досягнень, які є результатом зусиль, зроблених для подолання недостатності органу. Демосфен, заїкуватих з дитинства, став одним з найвидатніших у світі ораторів. Таким чином, неповноцінність органу, тобто його вроджена слабкість або недостатнє функціонування, може призводити до вражаючим досягненням в житті людини. Але вона ж може спричинити за собою і надмірно виражене відчуття власної неповноцінності, якщо зусилля, спрямовані на компенсацію дефекту, не призводять до бажаного результату.

Звичайно, в ідеї про те, що організм намагається компенсувати свою слабкість, не було нічого нового. Лікарям давно було відомо, що якщо, наприклад, одна нирка погано функціонує, інша бере на себе її функції і несе подвійне навантаження. Але Адлер вказав на те, що цей процес компенсації має місце в психічній сфері: люди часто прагнуть не тільки компенсувати недостатність органу, але в них також з'являється суб'єктивної почуття неповноцінності, яке розвивається з відчуття власного психологічного чи соціального безсилля.

 

Особистісні типи в теорії Адлера поділяються на:

- управляючий (самовпевненість, напористість, відсутність соціального інтересу, установка переваги над оточуючими, схильність до асоціального способу розв’язання проблем),

- беручий(паразитичне ставлення до світу, задоволення своїх потреб за рахунок інших, відсутність соціального інтересу),

- уникаючий (низька активність, низький соціальний інтерес, домінування мотивації уникнення невдачі);

- соціально-корисний (висока активність, високий соціальний інтерес, турбота про інших людей, зацікавленість у спілкуванні з іншими, розвиток співробітництва).

Базові типи особистості в теорії К.Юнга

За Ego-спрямованістю К.Юнг поділяє людей на екстравертів(для них характерна рухливість, комунікабельність, мотивування зовнішніми факторами, контактність), інтровертів(для них характерна стриманість, зосередженість на собі, мотивація внутрішніми факторами, схильність до самотності).

 

За основними психологічними функціями Юнг поділяв людей на такі типи:

- розумовий (Вироблення уявлень про дійсність на основі логіки)

- сенсорний (Безпосереднє, безоціночне, реалістичне сприйняття зовнішнього світу)

- чуттєвий (Вироблення уявлень про дійсність на основі емоцій)

- інтуїтивний (Безпосереднє неусвідомлене сприйняття внутрішнього досвіду)

 

В результаті поєднання попередніх характеристик, К.Юнг виділив 8 базових типів особистості.

 

1) екстравертований етичний

2) екстравертований розумовий

3) екстравертований сенсорний

4) екстравертований інтуїтивний

5) інтравертований розумовий

6) інтравертований етичний

7) інтравертований сенсорний

8) інтравертований інтуїтивний

 

 

Соціальні типи в теорії Е. Фромма

Е. Фромм виділив 5 соціальних типів характеру:

1) Рецептивний тип (непродуктивний тип соціального характеру, який характеризується пасивністю у соціальних стосунках, заниженою самооцінкою, прагненням до отримання задоволення за рахунок інших.)

2) Експлуатуючий тип(непродуктивний тип соціального характеру, який характеризується наявністю агресії до людей та речей, схильністю до запозичення та плагіату в інтелектуальній діяльності.)

3) Накопичувальний тип(непродуктивний тип соціального характеру, який характеризується прагненням за будь-яку ціну зберегти вже накопичене)

4) Ринковий тип (непродуктивний тип соціального характеру, який характеризується сприйманням себе та інших як товару, чия індивідуальна цінність залежить від ціни, яку за них можуть запропонувати.)

5) Продуктивний тип (нродуктивний тип соціального характеру, який втілюється в трьох основних іпостасях – праця, любов, думка.)

Основні потреби та типи особистості в теорії К.Хорні

Соціокультурна теорія особистості К.Хорні виділяє такі типи невротичних проблем:

- Потреба в любові та схваленні(прагнення бути об’єктом захоплення з боку оточуючих, підвищена чутливість і сприйнятливість до критики та відторгнення, прагнення бути коханим та бажаним

- Потреба в керуючому партнері(надмірна залежність від оточуючих, страх отримати відмову, страх залишитись самотнім, переоцінка любові як всемогутнього почуття

- Потреба в чітких обмеженнях(схильність дожиття в установленому порядку та з певними обмеженнями, невибагливість, підкорення іншим)

- Потреба у владі(домінування, контроль над іншими як самоціль, презирливе ставлення до слабкості

- Потреба в експлуатації інших(страх бути використаним, страх „безглуздо” виглядати перед кимось)

- Потреба в суспільному визнанні(прагнення бути об’єктом захоплення з боку інших, залежність самооцінки від суспільного статусу)

- Потреба в захопленні собою(прагнення створити прикрашений образ себе, потреба в компліментах та лестощах з боку інших, прагнення позбавитись недоліків та вад в очах оточуючих

- Потреба в честолюбстві(прагнення бути найкращим, страх невдачі

- Потреба в самодостатності та незалежності(уникнення стосунків, які передбачають будь-яку відповідальність, спроби тримати від усіх дистанцію

- Потреба в бездоганності(спроби бути морально безгрішним та бездоганним в усіх відношеннях, прагнення справляти враження досконалості)

 

 

Аналіз особистості за теоріями

Аналіз біографії Стівена Кінга за теорією А.Адлера

Комплекс неповноцінності: у Стівена Кінга були проблеми з очима. Але Стівен намагався не визнавати цієї проблеми. Він навіть хотів піти добровольцем у В’єтнам, де Америка вела воєнні дії, але його вчасно відмовила його матір, посилаючись на слабкість очей сина. Згодом медкомісія визнає Стівена непридатним до військової служби через плоскостопість, високий кров'яний тиск і слабкий зір. І лише тоді Кінг визнав поганий зір як проблему. Є припущення, що Кінг довго не визнавав свій слабкий зір проблемою, оскільки хотів бути сильним у очах своє матері, яка самотужки змогла виростити Стівена і його брата.

Особистісні типи

Проаналізувавши життєвий шлях Стівена Кінга, я дійшов висновку, що він належить до соціально-корисного і керуючого типу. Домінує – соціально-корисний, оскільки Стівен ще з дитинства займався творчістю. Він турбується проблемами інших людей. Так, Стівен Кінг регулярно вносить пожертвування в Американський Центр Раку, від якого померла його мати. Про його соціальний інтерес свідчать його твори, в яких часто викриваються соціальні проблеми Америки. Керуючий тип – Кінг впевнений у своїх силах і можливостях. Але такий тип у нього був не завжди. До свого визнання його типом був соціально-корисний і уникаючий. Це пояснюється тим, що твори Кінга тривалий час не друкувались, і він вже змирився з долею звичайного вчителя. І можливо він і не змінився б, якби його дружина не змусила Стівена повірити в свої сили.

 

Аналіз біографії Стівена Кінга за теорією К.Юнга.

За Ego-спрямованістю Стівен Кінг відноситься до інтровертів. Так, для нього характерна зосередженість на внутрішньому світі, мотивація внутрішніми факторами. До того ж, інтроверсія більш характерна для письменників, оскільки вона вимагає зосередженості, вмінні осмислено висловлювати свої думки.

За основними психологічними функціями Кінг тяжіє до інтуїтивного типу. Це доводять його твори, які пройняті містикою, вірою у існування неіснуючого.

Цікаво те, що хоч події в його творах не можуть мати місце в реальному світі, вони вирізняються своєрідною закономірністю і логічністю.

Таким чином, Стівен Кінг належить до інтровертованого інтуїтивного типу.

 

Аналіз біографії Стівена Кінга за теорією Е. Фромма

Стівен Кінг належить до продуктивного типу соціального характеру. До того ж, він проявив себе у всіх трьох іпостасіях:

- Праця - Кінг з фанатичною відданістю відноситься до написання творів. Він продовжує писати й зараз, незважаючи на те, що вже досить давно оголосив про закінчення творчої кар’єри.

- Любов - Кінг живе у щасливому шлюбі зі своєю дружиною, яка пройшла з ним весь тернистий шлях від невідомості до всесвітньої слави. Саме Табіта Кінг є головною музою для письменника.

- Думка - ідеї Стівена Кінга щодо сутності людей знаходять підтримку у його читачів.

 

Аналіз біографії Стівена Кінга за теорією К.Хорні

- Потреба в любові та схваленні – у Кінга вона виражається у сприйнятливості до критики та відторгнення. Особливо це проявляється у ранньому періоді його творчості – він дуже болісно сприймав критику у свою сторону.

- Потреба в керуючому партнері – дружина Стівена завжди допомагала йому у його професійному зростанні, була його «музою».

- Потреба в суспільному визнанні – Стівен Кінг з дитинства уявляв себе відомим письменником.

- Потреба в захопленні собою - у письменника тривалий час була «зіркова хвороба», яка підкріплювалась вживанням наркотиків.

- Потреба в честолюбстві – Кінг дуже болісно переживав часи, коли його твори не друкувались. Але навіть тоді, коли Кінг став відомим, він опублікував деякі твори під псевдонімом Річард Бахман для того, щоб отримати незалежну оцінку своїх творів.

 

Використана література

1) Заброцький М.М. Психологія особистості: навч. посіб. для вищ. навч. закл./ М. М. Заброцький, О. М. Савиченко, І. М. Тичина; М-во освіти і науки України, Житомир. держ. ун-т ім. І.Франка. -[3-є вид.]. -К.: Освіта України, 2009.-364 c.

2) http://www.stephenking.ru/sk_biogr.html

3) http://uk.wikipedia.org/wiki/Стівен_Кінг

4) http://uareferat.com/Теорія_особистості_А_Адлера_і_основи_індивідуальної_психотерапії