Методи контролю знань

Контроль, перевірка і оцінка навчальної діяльності учнів.

План

1. Сутність і функції контролю та перевірки знань учнів.

2. Види і методи контролю ЗУН.

3. Оцінка, критерії оцінювання ЗУН.

1. Важливою умовою підвищення ефективності навчання є систематичне отримання вчителем об'єктивної зворотної інформації про хід навчально-пізнавальної діяльності учнів. Цю інформацію він одержує завдяки контролю знань учнів.

З одного боку контроль є завершальною ланкою в оволодінні новими ЗУН, а з другого—сполучною.

Головна мета контролю—забезпечення ефективності навчання.

Основна мета контролю як дидактичного засобу управління навчанням полягає в забезпеченні ефективності навчання шляхом систематизації знань, умінь і навичок учнів, самостійного застосування ними здобутих знань на практиці. До його завдань також належить стимулювання учнів старанно навчатися, формування в них прагнення до самоосвіти.

Значення контролю:

· дізнатись про наявність прогалин у знаннях учнів;

· стимулювання навчальної діяльності;

· перевірка повноти знань;

Контроль складається з:

1) перевірки—виявлення рівня ЗУН;

2) оцінки—вимірювання рівня ЗУН;

3) обліку—фіксування результату у вигляді оцінок у шкільній документації.

Перевірка знань — встановлення обсягу рівня і якості знань в кожний момент навчання.

 

. Окрім перевірки, елементами контролю є оцінювання (процес) та оцінка (результат перевірки). Оцінки фіксують у вигляді балів у журналах, табелях успішності, базах даних. Основою для оцінювання успішності учня є результати контролю. Облік успішності передбачає фіксацію результатів контролю у вигляді оцінного судження або числового бала з метою аналізу стану навчального процесу за певний період, причин його неефективного функціонування. Отже, структура контролю складається з перевірки, оцінювання, оцінки та обліку.

Контроль здійснюється в процесі засвоєння знань, а перевірка на етапі виявлення результатів цього процесу (перевірка домашнього завдання, контрольної роботи, самостійної роботи).

Під обліком успішності розуміють систематичне оновлення інформації про результати учіння і фіксація їх у вигляді балів в шкільній документації

Що ж саме перевіряють?

· обсяг знань;

· рівень знань;

· якість знань

Функції контролю:

· освітня;

· виховна;

· розвиваюча;

· стимулююча;

· управлінська;

· діагностична;

· контролююча;

· перспективна.

Основними засобами контролю є спостереження за діяльністю учня під час занять, вивчення продуктів навчальної праці учня, перевірка знань, умінь та навичок.

2. Види контролю:

· попередній контроль—здійснюється з діагностичною метою перед вивченням нової теми на етапі актуалізації опорних знань учнів;

· поточний контроль—полягає в систематичному спостереженні вчителем за навчальною діяльністю учнів для отримання даних про засвоєння нового матеріалу;

· періодичний (тематичний)—передбачає виявлення і оцінювання ЗУН засвоєних на кількох попередніх уроках при вивченні певної теми;

· підсумковий—є обліком успішності учнів наприкінці навчальної чверті, семестру. Цей контроль включає оцінки за поточний та тематичний контроль;

· заключний—здійснюється наприкінці навчального року з метою обліку успішності учнів за рік.

Вимоги до контролю:

· індивідуальний характер—виявлення знань кожного учня;

· систематичність контролю—постійна перевірка домашнього завдання, систематичне опитування за допомогою завдань (усних, письмових), розробка системи опитування;

· об'єктивність—на оцінку не повинні впливати суб'єктивні чинники (поведінка учнів, батьки, відношення до учня);

· гласність контролю—повідомлення учневі й всьому класові результатів перевірки, мотивація оцінки4

· всебічність контролю—перевірка теоретичних знань і практичних умінь і навичок;

· етичні вимоги: педагогічний такт, віра в дитину, відчуття міри в заохоченні і покаранні;

· своєчасність контролю в межах уроку та всієї теми;

· диференційований підхід до учнів.

Методи контролю знань

Методи контролю – це способи діагностичної діяльності, які дозволяють здійснювати зворотний зв'язок у процесі навчання з метою отримання даних про успішність навчання, ефективність навчального процесу. Вони повинні забезпечувати систематичне, повне, точне і оперативне отримання інформації про навчальний процес.

Вчитель перевіряє та оцінює успішність учнів, керуючись документами Міністерства освіти і науки України, педагогічною теорією і практикою, критеріями оцінювання.

Метод усного контролю — самий розповсюджений ефективний метод контролю ЗУН учнів, який застосовується на всіх етапах уроку. Суть його полягає у виявленні рівня теоретичних знань учнів. Усне опитування може проводитись на початку уроку в актуалізації та при перевірці домашнього завдання. Вчитель ставить оцінки за цей матеріал. Усне опитування може проводитись після пояснення нового матеріалу для з'ясування рівня його засвоєння (осмислення). Не ставляться оцінки. Також усне опитування може проводитись в кінці уроку на етапі узагальнення і систематизації.

Усне опитування – це бесіда, розповідь учня, роз'яснення, читання тексту, технологічної карти, схеми та ін. Основою усного контролю слугує монологічна відповідь учня (у підсумковому контролі це більш повний, системний виклад) або запитально-відповідна форма – бесіда, у якій вчитель ставить запитання і чекає відповіді учня. Усний контроль, як поточний, проводиться на кожному уроці в індивідуальній, фронтальній або комбінованій формі. Методами опитування, можуть бути дидактичні картки, ігри, технічні засоби.

 

Письмова перевірка—більш ефективна, оскільки всі учні класу виявляють свої знання, всі одержують оцінку, вона займає менше часу і дає можливість опитати всіх учнів. Цей метод сприяє підвищенню самостійної пізнавальної діяльності учнів, формує культуру письмового мовлення, сприяє ефективному використанню часу на уроці.

Графічна перевірка— робота з контрольною роботою, побудова таблиць, схем, графіків, діаграм, цей метод сприяє узагальненню знань та їх систематизацію.

Практична перевірка— залучення учнів до конкретної практичної діяльності, під час якої перевіряється вміння застосовувати знання на практиці. Можна вважати ефективним, але нечасто використовуваним способом перевірки результатів навчання. Мається на увазі проведення учнем лабораторних дослідів, створення виробів та ін. Вже з цього переліку видно, що вказаний метод більш підходить до професійної школи: технічної, медичної, педагогічної освіти.

Тестова перевірка— учні, спираючись на свої знання. Обирають правильну відповідь, можуть бути знання для конструювання відповіді. Дидактичні тести є порівняно новим методом перевірки результатів навчання. Тестовий контроль (тест досягнень) – це набір стандартизованих завдань з визначеного матеріалу, який встановлює ступінь засвоєння його учнями. Перші їх зразки з'явилися наприкінці XIX століття. Перевага тестів у їх об'єктивності, тобто незалежності перевірки та оцінки знань від учителя. Однак, до тесту наука пред'являє високі вимоги, розглядаючи його як вимірювальний прилад. З цієї точки зору розробка тестів - справа спеціалістів.

 

 

3. Оцінка

Під оцінкою успішності учнів розуміють систему певних показників, які відображають об'єктивні ЗУН учнів.

Оцінка— визначення ступеня засвоєння учнями ЗУН відповідно до вимог, що висуваються до них шкільними програмами.

Об'єктом оцінювання учнів є:

· теоретичні знання;

· практичні вміння та навички;

· досвід творчої діяльності;

· досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності (поведінка).

Успіхи навчання— пізнавальна діяльність учнів, яка характеризується кількісними та якісними показниками, що фіксуються в оцінці успішності.

Оцінювання знань— визначення і вираження в умовних одиницях (балах), а також оціночних судженнях вчителя ЗУН учнів відповідно до вимог шкільних програм.

Оцінка включає в себе бал, тобто кількісний числівник, цифрову або символічну форму вираження та фіксації оцінювання успішності.

Оцінні судження— коротка характеристика результатів учіння, висловлена в словесній формі їх позитивних моментів і недоліків та емоційного ставлення вчителя до відповіді учня.

 

Норми оцінок— конкретні вимоги, які регулюють виставлення оцінок з різних навчальних предметів за усну відповідь чи письмову роботу.

Вона опосередковано характеризує розвиток учня, його здібності, ставлення до навчання і може бути виражена у формі якісної словесної характеристики (словесне оцінювання):("правильно", "неправильно", "погано", "добре", "досконало" та ін.), числового балу (12-бальна система).

Оцінка є важливим засобом стимулювання учнів до навчання тоді, коли вона сприймається як нагорода за наполегливу та сумлінну працю; може впливати на учнів і негативно, якщо неправильно вмотивована, супроводжується образливими зауваженнями, байдужістю вчителя до учня, до результатів його роботи.

Єдині вимоги до оцінювання знань, умінь та навичок формулюються у вигляді критеріїв і норм. Критерій - міра оцінки, показник, на основі якого визначається рівень оволодіння знаннями, уміннями і навичками.

Основними критеріями оцінювання знань є:

1) глибина - кількість усвідомлених учнем істотних зв'язків і відношень у знаннях;

2) повнота - кількість усіх елементів знання про вивчений об'єкт;

3) міцність - збереження в пам'яті вивченого матеріалу, безпомилковість його відтворення;

4) оперативність - уміння учня використовувати знання у стандартних однотипних умовах;

5) якість - критерій, що охоплює повноту, міцність, глибину, оперативність знань тощо;

6) гнучкість - уміння учня використовувати знання у змінних, варіативних умовах;

7) систематичність - засвоєння навчального матеріалу в його логічній послідовності та наступності.

За цими критеріями визначають рівні знань учнів: репродуктивний (знання сприйняті, зафіксовані в пам'яті і можуть бути відтворені); реконструктивний (знання застосовуються в стандартних або варіативних умовах); творчий (знання продуктивно застосовуються в змінених, нестандартних ситуаціях).

Рейтингова система введена в сучасні навчальних закладах. Вона передбачає визначення рівня оволодіння учнями зміст навчального матеріалу з кожної навчальної теми чи навчального блоку (кредиту) цілого курсу та сформовані уміння і навички.

Правила використання рейтингової системи:

· повне охоплення всього обсягу навчального матеріалу;

· чітке визначення мінімуму та максимуму ЗУН учнів;

· поділ змісту навчального матеріалу і навчальних завдань на чітко окреслені дидактичні блоки;

· відкритість процесу визначення рівня оволодіння знаннями (гласність).

Використання цієї системи вимагає нового підходу до технології аналізу і оцінки навчальної діяльності учнів.

Ця система ґрунтується на демократизмі, гуманізації, сприяє підвищенню відповідальності учнів за навчання, сприяє активізації діяльності учнів та стимулює учнів до систематичної праці.