Етапи динаміки: І – орієнтування, ІІ – реалізація, ІІІ – контроль

На етапі орієнтування виділяють фази:

· орієнтування в макроструктурі спілкування (в партнері, в соціально-психологічній ситуації, в можливості обрати адекватні засоби спілкування);

Формулювання комунікативної задачі (К-задачі) з врахуванням кожного із основних параметрів спілкування та вироблення на цьому підґрунті спільної програми спілкування – тобто формування так званого “сукупного” суб’єкта спілкування.

На етапі реалізації:

· реалізація плану спільних дій; здійснення К-задачі, спільної стратегії спілкування; поступове розгортання комунікативних циклів.

На етапі контролю:

Оцінюється результативність та ефективність всього комунікативного процесу, контроль виступає у формі зворотного зв’язку на К-задачу, що була сформульована на першому етапі комунікативного процесу.

Будь-яка ситуація спілкування може бути визначена за схемою, що містить в собі такі параметри: 1) мета діючих осіб та цільова структура ситуації;2) правила; 3) ролі; 4) репертуар дій; 5) послідовність взаємодії; 6) поняття як засоби взаєморозуміння; 7) комунікативні коди; 7) співвіднесеність із фізичним та предметним середовищем. Дамо (за Ю.Ємельяновим) коротку характеристику цим термінам. 1) Мета діючих осіб та цільова структура ситуації, як правило, беручи участь в ситуації, індивід має головну мету та допоміжні, які їй підпорядковані. Мета може бути як усвідомленою так і неусвідомленою. В разі, якщо цільова структура непогоджена може виникнути асиметрія інших параметрів ситуації взаємодії, що знизить продуктивність спілкування. 2) Правила. Це вимоги про бажану та небажану поведінку, які поділяють всі учасники ситуацій. 3) Ролі. Кожна ситуація містить в собі низку певних ролей, знання та виконання яких дозволяє людині ефективно спілкуватися із своїм оточенням. У будь якій діяльності, що добре організована – ролі обов‘язково взаємопогоджені та підпорядковані миті діяльності. 4) Репертуари дій. Кожна дія людини (інструментальна чи експресивна) одночасно є одиницею діяльності та елементом певного репертуару, т.т. набору дій що спрямовані на досягнення тієї чи іншої мети. Такі блоки тілесних та мовленевих дій (репертуари) вважаються прийнятними чи припустимими для тієї чи іншої ситуації. 5) Послідовність взаємодії. Окремі репертуари дій набувають цілісного змісту тільки в тому разі, якщо вони об‘єднані в чітку послідовність чи паттерн. Засвоєння людиною таких паттернів, що використовуються в стандартних ситуаціях складає основу його соціальних вмінь та навичок. Наприклад, паттерн діалогу є послідовністю репертуарів говоріння та слухання, що забезпечується відповідними навичками. 6) Поняття як засоби взаєморозуміння. Всім ситуаціям спілкування притаманне використання системи спеціальних понять що є необхідним для досягнення групової та індивідуальної мети. Кожній ситуації відповідає своя система понять і свій стиль їх викладання для того, щоб суб‘єкти спілкування досягли взаєморозуміння. 7) Комунікативні коди. Будь яка міжособистісна ситуація має свою лінгвістичну специфіку, що є ситуативно обумовлена та необхідна учасникам комунікації в ході досягнення своєї мети. Знання мов, в тому числі професійних, володіння функціональними стилями, спеціальними лексиконами розширює можливості учасників спілкування в оволодінні ситуацією. З іншого боку, тільки участь в реальних життєвих ситуаціях гарантує навчання невербальній поведінці та оволодінні мовленевими стилями. 8) Співвіднесеність із фізичним та предметним середовищем. Кожна ситуація взаємодії має свої просторові кордони, а її учасники, як правило обмежені певним місцем дії. Предметне насичення даного простору як правило погоджено із його цільовою характеристикою. Можна сказати, що ряд предметів в цій ситуації є своєрідними опорними точками для учасників ситуації. Наприклад, стиль офісних меблів та характер інтер‘єру офісу багато в чому визначає ставлення учасників переговорів один до одного. Кожний опорний предмет несе поряд із інструментальною (прагматичною) і особливу соціальну функцію. Приклад: годинник для офісу, один варіант якщо це дешевий електронний варіант, другий варіант, якщо це коштовна антикварна річ, яка показує не лише рівень достатку господаря кабінету, але й його гарний смак. В цьому разі всі предмети наділені символічними змістами. Що стосується фізичного середовища ситуації спілкування, то вона перебуває під впливом так званих модифікаторів. Мова йде про температуру, вологість, освітлення, звук, колір, запах. Модифікатори в змозі серйозно впливати на результативність взаємодії учасників спілкування.

Наведена схема аналізу динаміки міжособистісної ситуації спілкування розглядає перший параметр (мета), як незалежну змінну, а всі інші параметри ситуації розглядаються як залежні змінні. Оскільки автори цього підходу виходять із того, що ситуація спілкування завжди має мету, навіть, якщо вона не усвідомлена учасниками спілкування.

Підіб’ємо деяк і підсумки.

Спілкування – важлива умова людського буття. Воно є одночасно і об’єктивним, зовнішнім фактором впливу на людину і, в той же час формою існування її індивідуального-психологічного буття.