Фактори впливу на організацію Процес менеджменту
2.1. Функції і технологія менеджменту
Сутність, особливості та класифікація функцій менеджменту
Взаємозв'язок загальних
і койкретних функцій менеджменту
2.2. Планування
як загальна функція менеджменту
Сутність і види планування Загальна характеристика бізнес-планування
2.3. Організування
як загальна функція менеджменту
Сутність та особливості функції
організування
Побудова організацій
Аналіз та оцінювання організаційних структур управління
Формування організаційних структур управління в умовах зовнішньоекономічної діяльності Організаційні структури управління великих підприємств в умовах ЗЕД Організаційні структури управління дрібних і середніх підприємств в умовах ЗЕД
2.4. Мотивування
як загальна функція менеджменту
Сутність і теоретико-прикладні засади мотивування Матеріальне стимулювання праці
2.5. Контролювання
як загальна функція менеджменту
Сутність й особливості контролювання
Види контролю
45 53
58 61
66 91
95 100
119 129 133 138
156 165
185 187
З.Забезпечення результатів управлінської діяльності
4. Соціально-психологічні та економічні аспекти менеджменту
Система контролювання
виробничих процесів 192
2.6. Регулювання
як загальна функція менеджменту 196
3.1. Методи менеджменту
Сутність та особливості формування методів менеджменту 200
Класифікація та характеристика методів менеджменту 201
3.2. Управлінські рішення
Сутність, класифікація
та процес вироблення
управлінських рішень 217
Оптимізація управлінських
рішень 223
3.3. Інформація та комунікації у менеджменті
Сутність комунікацій
та їх інформаційне забезпечення 230
Комунікаційний процес 234
Комунікації ділових партнерів 237
Особливості спілкування
та проведення переговорів
з іноземними контрагентами 242
3.4. Керівництво та лідерство в організації
Сутність, основні засади
керівництва та лідерства 261
Підходи до керівництва 267
Стилі керівництва і 268
Конфлікти як об'єкт керівництва 288
Стреси як об'єкт керівництва 294
4.1. Відповідальність та етика
в менеджменті 299
Юридична та соціальна відповідальність у менеджменті 300
Етика у менеджменті 301
Взаємозв'язок відповідальності
й етики у менеджменті 303
4.2. Організаційні зміни, організаційний розвиток
і ефективність менеджменту
Організаційні зміни та організаційний розвиток як об'єкти управління Ефективність менеджменту
4.3. Зарубіжні системи Менеджменту Особливості японської системи менеджменту
Особливості німецької системи
менеджменту
Особливості шведської системи
менеджменту
Особливості фінської системи
менеджменту
Особливості французької системи
менеджменту
Комплексні тести
Психологічні тести
Література
Короткий термінологічний словник
305 312
315 334 339 344
348 358 377 390 399
1.
Сутність, значення та особливості розвитку менеджменту
Процеси глобалізації у світовій економіці, поглиблення міжнародного поділу праці, формування сучасних організацій (транснаціональних корпорацій, холдингових компаній, промислово-фінансових груп, франчайзингових об'єднань тощо) вимагають створення в кожній країні клімату підприємницької активності, механізмів інноваційного розвитку, ефективної ринкової інфраструктури. Сучасний етап розвитку національної економіки України характеризується пошуком найефективніших важелів та інструментів ведення виробничо-господарської діяльності. Підвищення ролі приватної власності, розвиток фондового ринку, активізація зовнішньоекономічної діяльності потребують удосконалення механізму управління організаціями як найважливішого чинника впливу на працівників з метою досягнення поставлених цілей. Саме управлінська діяльність визначає успіхи організації на внутрішньому і зовнішньому ринках, якість інститу-ційних і структурних змін, здатність до адаптації в умовах жорсткої конкуренції.
1.1. Сутність і значення менеджменту
Однією з найголовніших складових успіху економічно розвинутих країн світу (СІЛА, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Канада, Швеція та ін.) є викорис-
Сутність, значення та особливості розвитку менеджменту
тання менеджменту, тобто науково обґрунтованої та якісно побудованої системи управління організацією. Менеджмент виступає як результативний засіб формування ринкових стратегій, залучення інвестицій, здійснення нововведень, оптимізації співвідношення попиту і пропозиції тощо. Наприклад, від пересічних американців дуже часто можна почути, що ефективну економіку СІЛА сформували три чинники — автомобілі, автомобільні дороги й менеджмент. *
Предмет, об'єкт і суб'єкт менеджменту
В умовах розвитку ринкових відносин менеджмент активно проникає на українські підприємства. Підприємці зацікавлені у використанні його основних надбань, оскільки це дає змогу досягнути стрункої побудови організації, знизити трудомісткість управлінських робіт, оптимізувати чисельність апарату управління, посилити управлінський вплив, зосередити зусилля всіх працівників на досягненні поставлених цілей. В організаціях усе більшого значення набуває діяльність керівників нової формації — менеджерів. Саме ці категорії працівників сприяють утвердженню підприємства на ринку, успіху в конкурентній боротьбі, втіленню нових ідей та результативних стратегій. Добре підготовлений менеджер, який володіє широкими знаннями у сфері сучасної економіки, основами інформаційних і комп'ютерних технологій, технікою ділового спілкування з вітчизняними та зарубіжними партнерами, може забезпечити успіх організації, її інноваційний розвиток, сприятливий інвестиційний клімат. Побудоване на засадах сучасного менеджменту управління організацією характеризується, з одного боку, стабільністю в отриманні високих економічних, технологічних, соціальних та інших результатів, з іншого — високою динамікою позитивних змін.
Вивчення науки про менеджмент є обов'язковою складовою підготовки фахівців економічних спеціальностей в усьому світі. В Україні дисципліни «Менеджмент» (напрям підготовки «Економіка і підприємництво») і «Основи менеджменту» (напрям підготовки «Менеджмент») входять у відповідні державні стандарти і є важливим чинником здобуття економічної освіти.
Предметом вивчення науки про менеджмент є:
1. Теоретичні засади управлінської діяльності (закони, закономірності, принципи, категорії, механізми, моделі тощо).
Сутність і значення менеджменту 9
2. Практика управління організаціями (підприємствами, корпораціями, господарськими товариствами тощо).
3. Проектування систем менеджменту (формування взаємопов'язаних і взаємодіючих управлінських важелів, які забезпечують управлінський вплив керуючої системи організації на керовану).
Об'єкт вивчення менеджменту — процес управління виробничо-господарською діяльністю підприємств, корпорацій, господарських товариств, об'єднань та інших організацій. Дослідження процесу менеджменту, виокремлення його етапів дають змогу послідовно ознайомитись з усіма управлінськими категоріями, виявити взаємозв'язки між ними, зрозуміти характер та особливості здійснення управлінського впливу. Це сприяє формуванню в майбутніх економістів та менеджерів управлінського мислення, керівних навичок, здатності до прийняття управлінських рішень.
Отже, суб'єктом вивчення менеджменту є працівники керуючої і керованої систем організації, їх професійний та кваліфікаційний рівень, ступінь виконання ними повноважень, обсяги відповідальності, а також взаємозв'язки в системі менеджменту.
На сучасному етапі розвитку національної економіки України використання надбань вітчизняного та зарубіжного менеджменту дасть змогу підприємцям та управлінцям забезпечити зростання ефективності діяльності організацій, підвищити якість інституційних та структурних змін, сприяти формуванню гнучкості шляхом нарощення здатності до адаптивності в умовах жорсткої конкуренції.
Категорії «управління» і «менеджмент»
Термін «менеджмент» в Україні почали використовувати на початку 90-х років XX ст., що було зумовлено падінням командно-адміністративної економічної системи і початком інтеграції країни у світовий економічний простір. Поряд із ним застосовується термін «управління». Однак між цими термінами існує суттєва відмінність, тому їх не можна ототожнювати. Управління — це цілеспрямована дія на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв'язку зі зміною обставин. Управляти можна технічними системами, комп'ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо. Менеджмент є різновидом управління, який стосу-
Сутність, значення та особливості розвитку менеджменту
Сутність і значення менеджменту
ється лише управління людьми (працівниками, колективами працівників, групами, організацією тощо).
Менеджмент — цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.
На рис. 1.1 показано співвідношення між поняттями «управління» та «менеджмент».
Рис. 1.1. Співвідношення між поняттями «управління» та «менеджмент»
Феномен менеджменту викликав зацікавлення представників багатьох наук і професій. Нині у світі існує понад п'ятдесят визначень поняття «менеджмент». В його основі лежить англійське дієслово «ію тападе» — керувати, яке походить від латинського «тапиз» — рука. Парадигми менеджменту дають різнобічне трактування цього поняття і його ролі у виробничо-господарській діяльності. Наприклад, Оксфордський словник англійської мови дає такі його тлумачення:
1) Менеджмент — це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками).
2) Менеджмент — це влада та мистецтво керівництва.
3) Менеджмент — це вміння й адміністративні навички організовувати ефективну роботу апарату (служб працівників).
4) Менеджмент — це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.
Нерідко менеджмент трактується як сукупність принципів, методів, засобів, функцій і форм управління організаціями, установами з метою реалізації стратегічних планів, досягнення ефективності виробництва і збільшення прибутку.
З функціонального погляду менеджмент — це процес планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання, покликаний забезпечити формування та досягнення цілей організацій (підприємств, товариств, банків, асоціацій та їх підрозділів).
За напрямами реалізації функцій менеджмент поділяють на такі види:
— виробничий менеджмент — управлінський процес, спрямований на формування комплексної системи виробництва на засадах оптимального використання ресурсів з метою забезпечення необхідного рівня прибутковості;
— фінансовий менеджмент — управлінський процес, спрямований на формування системи залучення, ефективного розподілу та використання фінансових ресурсів організації;
— маркетинг — управлінський процес, спрямований на задоволення потреб споживачів шляхом створення пропозиції товарів і послуг, які мають матеріальну і споживчу цінність.
Український економіст Валерій Терещенко зазначає, що менеджеризм (менеджмент) як американська теорія управління зміщує акцент з правових питань у галузь соціології, суспільних відносин, людських стосунків, психофізіології праці, психотехніки, колективної психології. Менеджерів розглядають як розпорядників економічного життя суспільства. Економісти Олег Білоус та Євген Панченко вказують на те, що менеджмент забезпечує реалізацію мети підприємства — задоволення соціальних потреб через ринок, виробництво товарів або надання послуг.
У менеджменті основними є такі категорії: «організації», «функції управління», «рівні управління», «методи менеджменту», «стилі керівництва», «комунікації», «управлінські рішення» тощо.
Методи дослідження у менеджменті
З метою з'ясування тенденцій розвитку, законів і принципів менеджменту застосовують різноманітні методи дослідження.
1. Діалектичний метод. Вивчає явища в розвитку, а саме — взаємозумовлений і суперечливий розвиток явищ дійсності.
2. Конкретно-історичний метод. Передбачає вивчення досліджуваного явища в розвитку з урахуванням причин, умов і чинників, які зумовили зміни, тенденції розвитку явища тощо.
3. Системний метод. Постає як сукупність методологічних засобів, процедур, прийомів, спрямованих на дослідження складних об'єктів з урахуванням усіх наявних взаємозв'язків та динамічних характеристик.
Сутність, значення та особливості розвитку менеджменту
4. Аналітичний метод. Полягає в розчленуванні цілого на частини і розгляданні їх як цілого. Використовують стосовно складних явищ та об'єктів.
5. Балансовий метод. Використовують для вимірювання впливу чинників на узагальнюючий показник. У його основі складання балансів, які є аналітичною формою порівняння планових і звітних показників, надходжень і витрат, активів і пасивів. Цей метод дає змогу проаналізувати відповідність показників у вартісних і кількісних величинах, виявити відхилення та причини, які зумовили такий стан речей.
6. Методи моделювання (вербального, фізичного, аналогового, математичного). Застосовують їх за умови, коли неможливо через складність взаємозв'язків дослідити розвиток об'єкта під впливом різноманітних чинників. У таких ситуаціях ефективні імітаційні моделі, які мають бути адекватними та максимально наближеними до особливостей об'єкта і реалій його буття.
7. Експертні методи. їх використовують за умови, коли неможливо кількісно визначити певні параметри. До них належать органолептичні методи, тобто визначення в кількісній формі результатів суб'єктивного сприйняття спеціалістами (експертами) ознак чи властивостей оцінюваного явища.
8. Економіко-математичні методи. До них відносять методи вивчення випадкових або ймовірнісних явищ. Завдяки їм виявляють закономірності серед випадковостей. До цієї групи належать методи елементарної математики (диференційне, інтегральне та варіаційне обчислення); методи математичного аналізу (вивчення одномірних та багатомірних статистичних залежностей); методи математичної статистики (виробничі функції, міжгалузевий баланс тощо); економетричні методи (лінійне, нелінійне, блочне, динамічне програмування); методи математичного програмування (метод випуклого програмування, сіткове програмування, управління запасами тощо); методи економічної кібернетики (системний аналіз, імітаційні методи); методи теорії ймовірностей та ін.
9. Соціологічні методи (анкетування, інтерв'ювання, тестування). Ґрунтуються на соціологічних опитуваннях вибірки цільових респондентів.
Для розширення пізнавальних, дослідницьких можливостей доцільно інтегрувати всі методи, що сприятиме формуванню комплексного бачення сутності, розвитку взаємозв'язків між основними категоріями менеджменту.
Сутність і значення менеджменту
Менеджери та підприємці
Однією з центральних фігур сучасного менеджменту є менеджер.
Менеджер — управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні ідеї господарювання, нововведення та досягнення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни у міжнародних відносинах, своєчасно впливає на кон'юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.
Ролі менеджерів. Американський економіст Мінцберг виділив десять управлінських ролей (видів діяльності), які об'єднав у три групи.
1. Міжособистісні ролі:
— головний керівник;
— лідер;
— ланка, яка зв'язує із зовнішніми організаціями та особами.
2. Інформаційні ролі:
— приймач інформації (внутрішньої та зовнішньої);
— розповсюджувач інформації;
— представник (при зовнішніх контактах організації).
3. Ролі, пов'язані з прийняттям рішень:
— підприємець, який веде пошук можливостей удосконалення організації;
— ліквідатор порушень у діяльності організації;
— розповсюджувач ресурсів;
— відповідальний за переговори, які веде організація. Кожен менеджер виконує всі ролі. Однак їх значущість визначається конкретними посадами управлінців.
Сучасний менеджер повинен володіти багатьма важливими для його успішного професійного функціонування якостями, які можна звести до чотирьох основних груп.
1. Професійно-ділові: високий професіоналізм; здатність генерувати корисні ідеї, приймати нестандартні управлінські рішення та нести відповідальність за них; прагнення до професійного зростання; підприємливість; авторитетність; здатність до інновацій та розумного ризику; уміння здійснювати антикризове управління тощо.
2. Адміністративно-організаційні: оперативність; уміння здійснювати стратегічний і тактичний контроль; уміння залежно від ситуації змінювати стиль управлінської діяльності; уміння розробляти довгострокові програми й організовувати їх реалізацію; здатність стимулювати ініціативу; послідовність у своїх діях; уміння дово-
Сутність, значення та особливості розвитку менеджменту
дити справу до кінця; інтернальність (усвідомлення, що від нього залежить успіх справи); внутрішній контроль; уміння формувати єдину команду, використовувати знання підлеглих; усвідомлення меж своєї влади; здатність делегувати повноваження; уміння організовувати час тощо.
3. Соціально-психологічні: психологічна компетентність; управлінська культура; розум; культура ділового спілкування; прагнення до лідерства і влади; уміння керувати своєю поведінкою і регулювати свій психічний стан; колегіальність; толерантність; оптимізм; екстра-вертність (спрямованість зусиль, енергії на зовнішній світ); уміння керувати конфліктами; чітко висловлювати свої думки та публічно виступати; інтелектуальність; здатність оптимізувати соціально-психологічний клімат у колективі, створювати психологічний комфорт; емоційна стійкість та стресостійкість; почуття гумору; уміння створювати та підтримувати свій імідж тощо.
4. Моральні: патріотизм; національна свідомість; державницька позиція; інтелігентність; людяність; порядність; почуття обов'язку; громадянська позиція; готовність допомагати людям; чесність; повага до гідності людей тощо.
Завдання підприємців. Окрім менеджера, в ринковій економіці надзвичайно важливу роль відіграє ще одна ключова фігура — підприємець. Підприємництво за своєю сутністю є основним механізмом здійснення структурних змін в економіці, забезпечення економічного зростання, формування заново створеного капіталу, забезпечення результативної інноваційної та інвестиційної діяльності тощо.
Підприємець — людина, яка готова йти на ризик, нововведення, новаторство, зміни в організації; регулює процес створення нового; несе фінансову, моральну та соціальну відповідальність; отримує грошовий дохід та задоволення від досягнень; розвиває власну справу на засадах вкладення додаткових фінансових коштів (своїх та позичених) і залучення матеріальних цінностей.
Кардинальна відмінність між підприємцем та менеджером полягає в тому, що підприємець генерує ідею (наприклад, створення хлібопекарні), реалізовує її за власні або позичені кошти (засновує підприємство з випікання хліба, фінансує ввесь процес) та наймає менеджера для керівної роботи, який здійснює управління створеною підприємцем організацією. Відмінності між менеджером та підприємцем відображені у табл. 1.1.
Сутність і значення менеджменту
Таблиця 1.1 Відмінності між менеджером та підприємцем
| Ознаки | Характерні особливості | |
| Менеджер | Підприємець | |
| 1. Формальний статус | Є найманою робочою силою, залученою на певних умовах для здійснення управлінської діяльності | Започатковує певну справу, відкриває підприємство, виступає в ролі власника, інвестора, засновника тощо, який використовує свої або позичені кошти та інші ресурси |
| 2. Виробничо-господарська орієнтація | Зорієнтований на виконання плану і досягнення ефективності наявних у його розпорядженні ресурсів | Зорієнтований на пошук нових можливостей |
| 3. Здійснення задуманого | Приймає рішення та забезпечує його виконання | Ризикує, тобто може замінити ідею, яка виявилася нежиттєздатною |
| 4. Залучення ресурсів | Залучає ресурси з метою забезпечення роботи підрозділів, тому зацікавлений у їх нагромадженні | Залучає ресурси для досягнення визначеної мети, виявляє гнучкість, використовує оренду, кредит, лізинг тощо |
| 5. Матеріальні інтереси | Отримує за свою роботу заробітну плату | Є власником або розпорядником ресурсів і майна організації, бере участь у прибутках, отримує дивіденди |
| 6. Ставлення до побудови організації | Використовує організаційну структуру управління, яка склалась, і має ієрархічну природу | Надає перевагу горизонтальним організаційним структурам, які опираються на неформальні зв'язки |
Певною мірою ролі менеджера і підприємця можуть збігатися. Так, підприємець, який започаткував нове підприємство, може його очолити, тобто стати менеджером. А менеджер може відкрити власну справу й стати підприємцем. Але такий збіг ролей менеджера і підприємця можливий тільки тимчасово, оскільки через певний час функції працівників конкретизуються, і вони займуть відповідні позиції в організації. Тривале поєднання ролей «підприємець-менеджер» можливе тільки на невеликих підприємствах.
Сутність, значення та особливості розвитку менеджменту
Рівні управління
Об'єктивність процесів управління передбачає поділ управлінської праці. З огляду на його спрямування виокремлюють горизонтальний (призначення конкретних менеджерів для керівництва підрозділами) і вертикальний (координація управлінської роботи) види поділу.
Наслідком вертикального поділу є створення рівнів управління. Американський соціолог Толкотт Парсонс (1902—1979) називає три рівні управління:
— технічний;
— управлінський;
— інституційний.
Цим рівням відповідають три групи менеджерів (керівників):
— керівники низової ланки (операційні управлінці);
— керівники середньої ланки;
— керівники вищої ланки.
Форма піраміди (рис. 1.2) демонструє взаємозалежність рівнів управління та чисельності управлінців. У табл. 1.2 наведено характеристику представників трьох рівнів управління та визначено їхні пріоритетні функції.
Керівники вищої ланки управління
Управлінський рівень
Керівники середньої ланки4 . управління
Технічний рівень
Керівники низової ланки управління (операційні управлінці)
Рис. 1.2. Графічне зображення рівнів управління
Поділ управлінської праці за вертикаллю та горизонталлю є передумовою формування ефективної організаційної структури управління. Цей процес забезпечує чітку ієрархію, спеціалізацію управлінської праці, функціональний розподіл, що сприяє зростанню ефективності системи менеджменту організації. Збільшення чи зменшення кількості рівнів управління спричинить зниження ефективності менеджменту в організації.
Сутність і значення менеджменту
Таблиця 1.2
| Характеристика рівнів | управління | |
| РІВНІ | Представники рівнів | Функції представників |
| управління | управління | рівнів управління |
| Інституційний | Директор, | Забезпечують інтереси |
| рівень | заступники | і потреби власників, |
| директора; | здійснюють стратегічне | |
| президент, віце- | і загальне керівництво, | |
| президенти; ректор, | виробляють політику | |
| проректори та ін. | організації | |
| Управлінський | Завідувач відділом, | Забезпечують реалізацію |
| рівень | декан, начальник | політики функціонування |
| цеху, начальник | організації, розробленої | |
| відділу тощо | вищим керівництвом, | |
| відповідають за доведення | ||
| деталізованих завдань | ||
| до підрозділів та їх | ||
| виконання | ||
| Технічний | Майстер, начальник | Відповідають за донесення |
| рівень | виробничої дільниці, | поставлених завдань до |
| завідувач бюро, | безпосередніх виконавців | |
| завідувач кафедри, | та ефективність їх | |
| старший продавець | виконання | |
| тощо |
Закони, закономірності та принципи менеджменту
У процесі розвитку менеджменту сформувалися певні норми управління організаціями — закони, закономірності та принципи. їх інтегрування є стрижнем науки про управління працівниками.
Закони менеджменту. В управлінській діяльності використовують сталі та незаперечні норми управління організаціями, тобто закони менеджменту:
1. Закон спеціалізації управління. Передбачає розподіл управлінської діяльності на засадах застосування конкретних функцій менеджменту і таких категорій, як повноваження, компетентність, відповідальність тощо.
2. Закон інтеграції управління. Спрямований на досягнення єдності зусиль усіх підрозділів, служб, працівників для виконання завдань організації шляхом застосування правил, процедур ієрархії управління, особистих зв'язків, стилів керівництва.
3. Закон оптимального поєднання централізації і децентралізації управління. Покликаний сформувати оптимальний рівень делегування вищим керівництвом ниж-
---------и,
Бібліотека ТУП
Б
Сутність, значення та особливості розвитку менеджменту
Сутність і значення менеджменту
чим рівням своїх повноважень з метою досягнення високих результатів і сприятливого психологічного клімату в організації.
4. Закон демократизації управління. Акцентує увагу на участі працівників в управлінських процесах, забезпеченні двостороннього спілкування, розвитку особистих і професійних якостей підлеглих тощо.
5. Закон економії часу в управлінні. Спрямований на підвищення ефективності управлінської праці, зменшення трудомісткості через впровадження передових методів і прийомів праці.
6. Закон пропорційного розвитку систем управління. Передбачає послідовну та перманентну (постійну) еволюцію всіх управлінських систем організації (виробничої, фінансової, соціальної, інформаційної тощо).
Закономірності менеджменту. Об'єктивні, стійкі, загальні та повторювальні зв'язки між явищами, процесами, категоріями менеджменту є закономірностями менеджменту. Відповідно до цього в менеджменті виділяють такі закономірності:
— процесу менеджменту;
— функцій та методів менеджменту;
— управлінських рішень;
— керуючої та керованої систем організації;
— внутрішнього та зовнішнього середовища організації;
— розвитку менеджменту тощо.
Принципи менеджменту. Важливу роль в управлінській діяльності відіграють принципи менеджменту, які на засадах застосування законів і закономірностей менеджменту відображають прикладний характер управління організаціями.
1. Цілеспрямованість. Відповідно до цього принципу будь-яка діяльність в організації повинна спрямовуватися на досягнення конкретних виробничо-господарських цілей та виконання поставлених завдань.
2. Урахування потреб та інтересів. Покликаний задовольняти потреби та інтереси працівників з метою досягнення цілей організації на засадах застосування мотивування.
3. Ієрархічність. Передбачає розташування управлінських посад в організаційній структурі від найнижчого рівня управління до найвищого.
4. Взаємозалежність. Згідно з ним кожна організація складається із взаємозалежних внутрішніх змінних (цілі, структура, технологія, працівники, завдання, ресурси). При цьому фактори зовнішнього середовища постійно
впливають на організацію (відповідно і на її внутрішнє середовище) та викликають відповідну реакцію з її боку.
5. Динамічна рівновага. Передбачає безперервний розвиток організації та утримання загальної рівноваги на кожному етапі цього розвитку.
6. Економічність. Формує засади функціонування організації щодо збалансованості витрат, надходжень тощо, забезпечує розвиток бюджетних відносин.
7. Активізація. Спонукає організацію до діяльності, постійного розвитку, впровадження інновацій та ін.
8. Системність. Відповідно до цього принципу організація розглядається як відкрита система, що складається із взаємодіючих та взаємопов'язаних елементів.
9. Єдиновладдя. Передбачає наявність єдиного відповідального центру, який здійснює керівництво та координацію діяльності організації з метою досягнення її цілей.
Усі принципи менеджменту взаємопов'язані. Відмова від якогось із них або недостатнє їх врахування в управлінській діяльності знижує якість управлінських рішень та ефективність менеджменту.
Закони, закономірності та принципи менеджменту формують засади сучасної управлінської науки. Власне протягом історичного розвитку менеджменту бачення та тлумачення основних норм та засад управління постійно змінювались.
Запитання. Завдання
1. Розкрийте сутність терміна «менеджмент» і вкажіть його відмінність від терміна «управління».
2. Наведіть класифікацію менеджменту за ознакою напрямів реалізації та охарактеризуйте кожен із видів менеджменту.
3. Охарактеризуйте категорійний апарат менеджменту.
4. Поясніть методологію менеджменту і на конкретних прикладах охарактеризуйте методи дослідження, що застосовуються у менеджменті.
5. Які основні функції менеджерів та підприємців? Охарактеризуйте їх.
6. Сформуйте портрет сучасного менеджера: риси, якості, функції, ролі тощо.
7. У чому полягає необхідність поділу управлінської праці? Що зумовлює вертикальний та горизонтальний поділи?
8. Дайте всебічну характеристику інституційному, управлінському та технічному рівню управління і на прикладах поясніть взаємодію між ними.
9. Поясніть дію законів, закономірностей та принципів менеджменту на прикладі конкретної організації (підприємства, установи, групи, відділу тощо).
Сутність, значення та особливості розвитку менеджменту
10. Охарактеризуйте взаємозв'язки між основними принципами менеджменту.
11. Обгрунтуйте на конкретних прикладах пріоритетність навичок (концептуальних, технологічних, комунікативних) для представників кожного з рівнів управління та поясніть, чому рівні управління графічно зображують за допомогою піраміди.
12. Охарактеризуйте відмінність між менеджером і підприємцем щодо їх фінансового та майнового стану.
13. За допомогою застосування соціологічних методів дізнайтесь у своїх колег, якими, на їхній погляд, рисами та якостями повинен володіти сучасний менеджер.
14. Обгрунтуйте переваги та недоліки трактувань терміна «менеджмент». Оберіть оптимальний варіант.
15. Яка роль менеджерів та підприємців у розвитку національної ринкової економіки?
