З-за плеча

Можна вдарити танком,

Рубаючи бур’ян навкруги,

І можна заїхати в чужі округи,

І повиносить усім двері

Зарядом життя,

І до останнього книша –

Відібрати ввесь їх черствий хліб.

 

Та це лише прогнози,

Неварті плани для спецслужб.

Хоча, до місця їхня сила:

Ми - тут, ми – зараз. Ми – грішим.

І це – приємливо.

Вникаючи – мов падаєм в нору.

Я не засну – не хочу.

Я – живу!

(20.04.11)

Як ранній спогад

Тривожить потяг спокій ранку

Йдучи в шляхи по паралельній колії,

Звучи до першого сніданку –

Вже хліб і чай зготовані.

 

В гостях у викликів останніх

Знайшлось дитинство й трохи літа.

Виклики ідеалів вічних,

Тривалостей із світла.

(09.06.11)

Первісна самотність

Цей сон наснився мені 3 дні тому,у вівторок 29 листопада 2011 року. Це неймовірні почуття! Вони не захоплюючі, вони - тривожні і дуже навіть тривожні.
Перша дія, яка сталася - сон наснився між 07:00 і 08:30. (Далі, оповідаю про сон) Перше що було - я прокинувся вранці і виглянув у вікно. Побачене не злякало мене. Воно просто кинуло мене в стриманну паніку. За шибками, скільки сягав кругозір я бачив численні мілкі озера-ставки і...ДИНОЗАВРІВ.
Те що показували у спец документально-наукових фільмах, мало відображало відчуті мною враження та осягнений ефект! Я бачив, як динозаври "відпочивали", безтурботно купалися у ставках, чеепурили себе, наподобі птахів; проте, над усе я відчув і спостеріг їхню легку рухливість голови, шиї, тіла. Я відчув, що їхня шкіра за пружністю, дотиком, властивостями нагадує шкіру ящірок, жаб, а не змій чи крокодилів - вона не наскільки груба, але не означає, що не потужна.
Мене, щиро виражаючись, побачене кинуло в паніку. Адже кругом, кругом - давнє, забуте, архаїчне, дике, навколо - небезпека! І мене поневолі відразу осягнуло розуміння, що я не можу існувати Тут довго і що мої шанси - це архаїка розуму, пітекантропізм, 300 млн льє в просторі чи щось тому подібне. Надії на поверенення в мене немає. Життя за тривалість виживання в цьому ПідЗабутому колишньому світі.
Одна радість - зі мною залишилася моя любима кішка (вже стара, в реальному житті), яку я пам’ятаю з дитинства (середнього етапу, можливо кінець початкових класів). І з думками про мою архаїчну нову майбутність я прокинувся.
Мої враження після сну – ті ж. Я дуже стривожений такою близькістю небезпеки та сигналів мого підсвідомого. Тому я почав глушити його. "Клин клином вибивати" - музикою Бурзума, альбомом 2011 року Burzum "Fallen" 2011. Першим і основним сигналом-памяттю про сон була пісня з названого альбому: "Til Hel Og Tilbake Igjen" (в російськ. переводі: "К Хель и обратно")

(03.12.11)

Про червів

Опариші, опариші,

В’юнкі та білі, молоді опариші,

Універсальні черв’яки.

Божі двірники, зелений патруль – опариші,

Опариші клінічні,

Антиінфекційні, риболовні, динамічні.

Черв’яки опариші.

Жовтороті і кругленькі,

Опариші маленькі.

 

Опариші, опариші,

Черв’яки опариші:

Риболовні і кругленькі,

Санітарні чер’яки.

(24.12.10)

 

І.

В кінці цього року

Вже недалеко свято самоти.

розвішані обмани на ялинці.

Глибокий космос пустоти,

Із згадкою про тебе, на одинці.

 

Колишать спогад словофрази,

Пророцтво перше твоїх слів.

Чужа правда проходить як міф.

Ми храми Божих світів...

* * *

ІІ. Храми кращих світів

Мы храмы Божьих миров.

Не будут больше плакать ангелы от боли

Растанут камни на сердцах.

В судьбе не будет уже крови

ни от любви, ни от неволи

 

«Цвета тени» (Посвещ. «Аксамит»)

Туман. Глаза скучают, видят, что хотят.

Зима. В небе вороны летят - чужой привет.

На вопросы скрыт ответ. Более вопросов нет

Чем задан грустными глазами: где ты, твоё?

 

Курсор для тебя.

А я останусь, в твоём анимэ,

памятью первого июля; 4-го нет.

Не напишется ответ.

24.12.11

 

«З того, що є» (Посвещ. «Аксамит»)

Натисне сірістю елегій,

на зонт, небо від дощу.

Бо Бог його благословляє

і кличе на Прощу.

 

Ми просимо і вічно плачем,

мовляв: нічого в нас нема.

В нас є душа й життя,

Сни, свобода і Благословення

17, 24.12.11