Знайомство, ухвалення правил тренінгу
Умійте слухати один одного. Це означає необхідність дивитися на того, що говорить і не перебивати його. Коли хтось закінчує говорити, наступний бере слово та коротко повторює те, що було сказане попереднім, перш ніж приступити до викладу своїх думок. Для залучення уваги до виступаючого може бути використаний будь-який предмет (наприклад, ручний м’ячик), який по ходу дискусії переходить з рук в руки. Коли хтось виступає, всі останні зберігають мовчання.
Говоріть по суті. Іноді учасники тренінгу відхиляються від обговорюваної теми. Замість того щоб обсмикувати учасника, керівник дискусії в цьому випадку може сказати: „Я не зовсім розумію, як це пов’язано з нашою темою. Не могли Ви пояснити, що мається на увазі?”.
Проявляйте пошану. Відвертість у висловах з’явиться лише тоді, коли учасники засвоять, що можна не погоджуватися з чиєюсь думкою, але неприпустимо висловлювати оцінки відносно інших людей лише на підставі висловлених ними думок.
Закон „нуль-нуль” (про пунктуальність). Усі учасники повинні збиратися до встановленого часу.
Конфіденційність. Те, що відбувається на занятті, залишається між учасниками.
Правило „стоп”. Якщо обговорення якогось особистого досвіду учасників стає неприємним або небезпечним, той, чий досвід обговорюється, може закрити тему, сказавши „стоп”.
Кожен говорить за себе, від свого імені. Варто говорити не „Всі вважають, що...”, а „Я вважаю, що...” тощо.
Інтерв’ю
Учасники розбиваються на пари і протягом 10 хвилин розмовляють зі своїм партнером, намагаючись дізнатися про нього якомога більше. Потім кожен готує коротке представлення свого співбесідника. Головне завдання – підкреслити його індивідуальність, несхожість на інших. Після чого учасники по черзі представляють один одного.
Мета вправи:
· розвинути уміння слухати партнера і удосконалювати комунікативні навички;
· скоротити комунікативну дистанцію між учасниками тренінгу.
Космічна швидкість
Інструкція: „Передати в колі, у будь-якому порядку, окрім сусіда справа і сусіда зліва, м’яч, але так, щоб м’яч побував у кожного члена команди 1 раз”.
Ускладнення:
· зробити те ж саме, але за якийсь час;
· „А швидше можете?”;
· виконати будь-яким іншим способом за якийсь час. Ведучий пропонує всім учасникам команди після завершення вправи сісти у коло і виразити свій стан на момент початку роботи і її закінчення.
На що слід звернути увагу:
· вироблення командної стратегії;
· розуміння ідеї вправи;
· розуміння інших учасників;
· ухвалення рішень;
· зміни в поведінці;
· зміна на емоційному рівні і в ступені участі кожного.
Питання ведучого повинні бути нейтральними і залишати свободу вибору, аналізу і фантазії:
· Що ви відчували?
· Що змінилося в момент..?
· Чому ви вибрали це рішення?
Мета вправи: відпрацювати навички ухвалення групового рішення про стратегію і тактику виконання поставленого завдання. Сприяти об’єднанню групи і поглибленню процесів самораскриття.
Говорю, що бачу
Опис поведінки означає повідомлення про спостережувані специфічні дії інших людей без оцінювання, тобто без приписування ним мотивів дій, оцінки установок, особових рис. Перший крок в розвитку здатності висловлюватися в описовому ключі, а не у формі оцінок – поліпшення уміння спостерігати і повідомляти про свої спостереження, не даючи оцінок.
Сидячи у колі, учасники спостерігають за поведінкою інших і по черзі говорять, що вони бачать щодо будь-якого з учасників. Наприклад: „Коля сидить, поклавши ногу на ногу”, „Костя посміхається”.
Ведучий стежить за тим, щоб не використовувалися оцінні думки і висновки. Після виконання вправи обговорюється, чи часто спостерігалася тенденція використовувати оцінки, чи було складною ця вправа, що відчували учасники.
Мета вправи: програти ситуації безоцінювани висловів.
Невпевнені, упевнені і агресивні відповіді
Кожному членові групи пропонується продемонструвати в заданій ситуації невпевнений, упевнений і агресивний типи відповідей. Ситуації можна запропонувати наступні:
· друг розмовляє з вами, а ви хочете піти;
· ваш товариш влаштував вам зустріч з незнайомою людиною, не попередивши вас;
· люди, що сидять позаду вас в кінотеатрі, заважають вам гучною розмовою;
· ваш сусід відволікає вас від цікавого виступу, задаючи дурні, на ваш погляд, питання;
· вчитель говорить, що ваша зачіска не відповідає зовнішньому вигляду учня;
· друг просить вас позичити йому яку-небудь вашу дорогу річ, а ви вважаєте його людиною неакуратною, не зовсім відповідальною.
Для кожного учасника використовується тільки одна ситуація. Можна розіграти дані ситуації в парах. Група повинна обговорити відповідь кожного учасника. На вправу відводиться 40-50 хвилин.
Ціль вправи:
· сформувати адекватні реакції в різних ситуаціях;
· провести „трансактний аналіз” відповідей і формування необхідних „рольових” прибудов.
Ведучий розповідає про різні типи поведінки в конфліктній ситуації (по Томасу): пристосування, компроміс, співпрацю, ігнорування, суперництво і конкуренцію. Проводиться тест Томаса. Після цього доцільно провести 1-2 ролеві ігри (на розсуд ведучого), на прикладі яких учасники можуть спостерігати різні типи поведінки.
Перебільшення або повна зміна поведінки
Це рольова гра, в якій членам групи дається можливість програти свої внутрішньоособові конфлікти. Розігрування ролей використовується для розширення усвідомлення поведінки і можливості його зміни.
Учасник сам вибирає небажану особисту поведінку або група допомагає йому вибрати поведінку, яка їм не усвідомлюється.
Якщо член групи не усвідомлює цієї поведінки, він повинен перебільшити її. Наприклад, боязкий член групи повинен говорити голосно, авторитарним тоном, постійно схвалюючи себе. Якщо ж учасник усвідомлює поведінку і вважає її небажаною, він повинен повністю змінити її. На розігрування ролей кожному дається 5-7 хвилин. Потім всі учасники діляться своїми спостереженнями і відчуттями.
Мета вправи: сформувати навички модифікації і корекції поведінки на основі аналізу розігруваних ролей і групового розбору поведінки.
Заняття 2
Вітання
Учасники сідають у коло і по черзі вітають один одного, обов’язково підкреслюючи індивідуальність партнера, наприклад: „Я радий тебе бачити, і хочу сказати, що ти виглядаєш прекрасно” або „Привіт, ти як завжди енергійний і веселий”. Можна пригадати про ту індивідуальну межу, яку сама людина виділила при першому знайомстві (див. вправа „Уявлення”). Учасник може звертатися до всіх відразу або до конкретної людини. Під час цієї психологічної розминки група повинна настроїтися на довірчий стиль спілкування, продемонструвати своє добре відношення один до одного.
Ведучому слід звертати увагу на манери встановлення контактів.
На заняття відводиться 10-15 хвилин.
Після закінчення вправи ведучий розбирає типові помилки, допущені учасниками, і демонструє найбільш продуктивні способи вітань.
Цілі вправи:
· сформувати довірчий стиль спілкування в процесі налагодження контактів;
· створити позитивні емоційні установки на довірче спілкування.
Сигнал
Учасники стоять у колі, достатньо близько один до одного, і тримаються ззаду за руки. Хтось, легко стискаючи руку, посилає сигнал, який передається по колу, поки не повернеться до автора. У вигляді ускладнення можна посилати декілька сигналів одночасно, в один або в різні боки.
Мета вправи: розминка, поліпшити атмосферу в групі.
Ведучий розповідає про техніку активного слухання.
Техніка слухання
Учасники розбиваються на пари і вирішують, хто говорить, а хто слухає. Потім ведучий повідомляє, що завданням тих, що слухають буде уважне вислухування протягом 2-3 хвилин „дуже нудної розповіді”. Потім ведучий відкликає у бік майбутніх „розповідачів”, нібито для того, щоб проінструктувати їх, як зробити розповідь „дуже нудною”. Насправді дає роз’яснення (так, щоб ті, що слухають не чули цього), що суть не в ступені скучности розповіді, а в тому, щоб той, що розповідає фіксував типові реакції тих, що слухають. Для цього розповідачеві рекомендується після хвилинного відрізання мови зробити в зручний момент паузу і продовжити розповідь після отримання якої-небудь реакції тих, що слухають (кивок, жест, слова та ін.). Якщо протягом 7-10 секунд виражена реакція відсутня, слід продовжити розповідь протягом ще однієї хвилини і знову урватися і запам’ятати наступну реакцію того, що слухає. На цьому вправа припиняється.
Всім членам групи розкривається дійсний зміст інструкції і мета вправи. Розповідачів просять тримати в пам’яті зміст реакції тих, що слухають (класифікувавши видиму відсутність реакцій як „глухе мовчання”). Ведучий наводить список найбільш типових прийомів слухання, називаючи їх і даючи необхідні пояснення.
Мета вправи: розвинути навички активного слухання.
Рольова гра „Згладжування конфліктів”
Ведучий розповідає про важливість такого уміння, як уміння швидко і ефективно згладжувати конфлікти; оголошує про те, що зараз досвідченим шляхом варто спробувати з’ясувати основні методи врегулювання конфліктів.
Учасники розбиваються на трійки. Впродовж 5 хвилин кожна трійка придумує сценарій, по якому двоє учасників представляють конфліктуючі сторони (наприклад, подружжя, що свариться), а третій – грає миротворця, арбітра.
На обговорення ведучий виносить наступні питання:
· Які методи згладжування конфліктів були продемонстровані?
· Які, на ваш погляд, цікаві знахідки використовували учасники під час гри?
· Як треба було себе вести тим учасникам, кому не вдалося згладити конфлікт?
Мета вправи: відпрацювати уміння і навички згладжування конфліктів.
Заняття 3
Друкарська машинка
Ведучий загадує учасникам слово або фразу. Букви, складові тексту, розподіляються між членами групи. Потім фраза повинна бути сказана щонайшвидше, причому кожен називає свою букву, а в проміжках між словами всі ляскають в долоні.
Мета вправи: розминка, виробити навички згуртованих дій.
Якби..., я став би...
Вправа відбувається по колу: один учасник ставить умову, в якій обумовлена деяка конфліктна ситуація. Наприклад: „Якби мене обрахували в магазині...”. Наступний, той, що поряд сидить, продовжує (закінчує) пропозицію. Наприклад: „... я почав би вимагати книгу скарг”.
Доцільно провести цю вправу у декілька етапів, в кожному з яких беруть участь всі присутні, після чого слідує обговорення.
Ведучий відзначає, що як конфліктні ситуації, так і виходи з них можуть повторюватися.
Мета вправи: виробити навички швидкого реагування на конфліктну ситуацію.
Контраргументи
Кожен член групи повинен розповісти решті учасників про свої слабкі сторони – про те, чого він не приймає в собі. Це можуть бути риси вдачі, звички, що заважають в житті, які хотілося б змінити.
Решта учасників уважно слухає і після закінчення виступу обговорює сказане, намагаючись привести контраргументи, тобто те, що можна протиставити відміченим недолікам, або навіть показуючи, що наші слабкості в одних випадках стають наший силою в інших.
На вправу відводиться 40-50 хвилин.
Цілі вправи:
· створити умови для саморозкриття;
· навчити вести полеміку і контраргументацію.
Заняття 4
Остання зустріч
Уявіть собі, що заняття вже закінчилися і ви розлучаєтеся. Але чи все ви встигли сказати один одному? Можливо, ви забули поділитися з групою своїми переживаннями? Або є людина, думка якої про себе ви хотіли б дізнатися? Або ви хочете подякувати будь-кому? Зробіть це „тут і тепер”.
Мета вправи: удосконалювати комунікативну культуру, стимулювати активність учасників.
Вправа на групову згуртованість „Єдність”
Учасники розсаджуються у коло. Кожен стискає руку в кулак, і по команді ведучого всі „викидають” пальці. Група повинна прагнути до того, щоб всі учасники незалежно один від одного вибрали одне і те ж число.
Учасникам забороняється переговорюватися. Гра продовжується до тих пір, поки група не досягне своєї мети.
Цілі вправи:
· виробити інтелектуальну єдність на прогностичному рівні;
· сформувати емоційно-вольову єдність групи.
Позиція
Учасники утворюють два круги: внутрішній і зовнішній. Зовнішній круг рухається, внутрішній залишається на місці. Що знаходяться в зовнішньому крузі висловлюють своє враження про партнера по внутрішньому кругу, починаючи з фрази „Я бачу тебе”, „Я хочу тобі сказати”, „Мені подобається в тобі”. Через 2 хвилини зовнішній круг зміщується на одну людину тощо.
Мета вправи: рефлексія взаємооцінюваних позицій учасників тренінгових занять.
Рольова гра
Кожен учасник по черзі розповідає про конфлікт, свідком якого він був колись. Ця розповідь повинна послужити сценарієм подальшої рольової гри, в якій повинні брати участь всі присутні. Розповідач може бути і сценаристом, і режисером рольової гри, робити декілька дублів і так далі.
Учасникам надається максимум свободи. З боку ведучого повинно бути лише одна умова: кожен конфлікт повинен закінчитися благополучно, компромісом.
Мета вправи: закріпити отриманий на тренінгу досвід.
Довіряюче падіння
Учасники утворюють велике коло. Одна людина встає в центр кола. Він повинен впасти на руки кому-небудь з кола, для цього потрібно закрити очі, розслабитися і падати назад. Кожен повинен мати можливість падати і ловити.
Після закінчення завдання група обговорює враження від виконаної вправи.
Цілі вправи:
· сформувати навички психомоторної взаємодії;
· скоротити комунікативну дистанцію між членами групи.
