Додатки

 

Підготовка оздоровчого табору до приймання дітей

Дитячий оздоровчий табір (центр, комплекс) є позашкільним оздоров­чо-виховним закладом і створюється за наявності необхідної матеріально-технічної бази, педагогічних та інших кадрів з метою організації змістовно­го дозвілля і відпочинку, зміцнення здоров'я, задоволення інтересів і ду­ховних запитів дітей та учнівської молоді.

Оздоровчий табір може бути сезонним або цілорічної дії, розміщуватись у стаціонарних або орендованих при­міщеннях, у палатках, а також на базі пансіонатів, будинків відпочинку, санаторіях і профілакторіїв, туристських установ, навчальних закладів тощо.

Вимога до території, споруд і будівель оздоровчого табору. Його обладнання визначаються чинними будівельними, санітарно-гігієнічними правилами і нормами.

Перед початком оздоровчого сезо­ну оздоровчий табір приймається в експлуатацію комісією за участю пред­ставників засновників (власників), відповідних органів державної вико­навчої влада, місцевого самовряду­вання, санітарно-епідеміологічної служби та пожежного нагляду, дер­жавної інспекції з охорони праці, профспілкового комітету базового підприємства, установи, організації.

Засновник (власник) забезпечує оздоровчий табір відповідною доку­ментацією (акт про приймання табору в експлуатацію, санітарний пас­порт, інструкції з техніки безпеки дітей та обслуговуючого персоналу, рекомендації стосовно профілактики травматизму та упередження нещасних випадків з дітьми та учнівською молоддю тощо).

При прийнятті на роботу кожен працівник табору повинен надати ме­дичну довідку встановленого зразка про стан здоров'я, ознайомитись з умовами праці, правилами внутріш­нього розпорядку, посадовими обо­в'язками.

Персонал оздоровчого табору проходить обов'язковий інструктаж з охорони праці, техніки безпеки, дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил, протипожежних вимог, надання невідкладної долікарської до­помоги. Проведення даного інструктажу оформлюється наказом по табо­ру та записом у спеціальному журналі.

 

 

 

Перевезення дітей до місць відпочинку

Порядок перевезення організова­них груп дітей до оздоровчого табору пасажирським автомобільним транс­портом визначено постановою Кабінету Міністрів України.

Вказані перевезення повинні здійснюватись із забезпеченням висо­кого рівня безпеки, надійності та якості транспортного обслуговуван­ня дисциплінованими й досвідчени­ми водіями, вимога до яких встанов­лено Правилами дорожнього руху і які мають стаж керування транспортним засобом більш ніж три роки.

Максимальна кількість дітей для перевезення автобусом не повинна перевищувати кількості місць для си­діння в ньому згідно з паспортом заводу-виготовлювача.

Для перевезення організованих груп дітей слід отримати спеціальний дозвіл, який видається:

а) у межах Автономної Республіки Крим, області: школам, професійно-технічним та іншим навчальним за­кладам – районним (міським) відділом освіти; оздоровчим закла­дам, туристичним фірмам, іншим ус­тановам, підприємствам та організа­ціям – керівниками установ, підприємств та організацій, яким вони підпорядковуються, і у випад­ках, передбачених законодавством,

– відповідними підрозділами місцевих держадміністрацій, виконавчих рад чи профспілковими комітетами;

б) за межами Автономної Республіки Крим, області: школам, професійно-технічним та іншим навчальним закладам – Міносвіти Автономної Республіки Крим, обласним, Київсь­ким та Севастопольським міським управліннями освіти; оздоровчим закладам, туристичним фірмам, іншим установам, підприємствам та організаціям – керівниками уста­нов, підприємств та організацій, яким вони підпорядковуються, а у випад­ках передбачених законодавством,

– відповідними підрозділами місце­вих держадміністрацій чи профспілко­вими комітетами з обов'язковим по­відомленням Державтоінспекції.

Перевезення організованих груп дітей колоною з п'яти і більше авто­бусів узгоджується замовником з органами Державтоінспекції.

До перевезення організованих груп дітей замовнику і перевізнику необ­хідно:

а) визначити маршрут, використо­вуючи при цьому, як правило, дороги, якими вже здійснюються регу­лярні автобусні перевезення;

б) визначити зупинки автобуса:

• технологічні проміжні — одна на перші 50 кілометрів і не менше однієї на кожні наступні 100 кіло­метрів маршрутів більшої протяжності;

• для відпочинку – на 5 хвилин через кожну годину руху і на 30 хви­лин – через кожні 5 годин руху (до­пускається поєднання 30-хвилинного відпочинку з перервою на обід);

• дія приймання їжі – через 3 – 5 годин руху;

• для відпочинку (ночівлі);

в) скласти схему маршруту;

г) скласти розклад руху. Перевезення організованих груп дітей виконуються тільки у світлу пору доби і за сприятливі погодні умови. Схема маршруту та розклад руху скла­даються в трьох примірниках, узгоджу­ються перевізником з відповідними органами Державтоінспекції і затвер­джуються замовником. На схему марш­руту наносяться ділянки доріг, населені пункти, аварійно небез­печні ділянки тощо. Спереду і ззаду транспортного засобу обов'язково встановлюється розпізнавальний знак «Діти».

Замовник перевезення зобов'яза­ний скласти списки груп дітей у трьох.примірниках (для перевізника, за­мовника і керівника групи), допус­кати до поїздки дітей, які не мають протипоказань для далеких переїздів за станом здоров'я, призначити на кожні десять дітей керівника групи, відповідального за супроводження дітей під час поїздки, а на групу дітей, якаскладається з тридцяти чоловік, ще й медичного працівника та провести інструктаж з правил поведінки і техніки безпеки.

Керівник групи зобов'язаний провести бесіду з дітьми, ознайомити їх з правилами поведінки і техніки без­пеки під час поїздки, забезпечувати додержання належного порядку дітьми під час руху (діти повинні си­діти на призначених для цього місцях), а також підчас посадки (ви­садки) з автобуса.

При організації перевезення організованих груп дітей на відпочи­нок залізницею слід керуватися «Пра­вилами безпеки громадян на залізнич­ному транспорті України», затвердженими наказом Міністерства транспор­ту України 19 лютого 1998 р № 54.

Після подачі потяга до перону. повної його зупинки, супроводжуючі та вихователі організовано ведуть гру­пи дітей до вагона і разом з провідни­ком організують їх посадку.

Дітей старшого віку слід розміщу­вати на верхніх полицях, які в обо­в'язковому порядку повинні бути ос­нащені запобіжними ременями. Піл час прибуття до пункту призначення висадка дітей здійснюється з дозволу провідника.

Дітям забороняється відкривати вікна вагонів і двері тамбурів під нас руху потяга, виходити в тамбури (ро­бочий і неробочий), а також на перон під час зупинки, зупиняти потяг стоп-краном.

Супроводжуючі і вихователі по­винні в обов'язковому порядку організувати нічні чергування у ва­гоні, а також цілодобове чергування біля дверей тамбурів. У кожному ва­гоні повинна бути аптечка першої медичної допомоги.

 

 

 

Заходи безпеки на території оздоровчого табору

Кожна зміна оздоровчого табору комплектується одночасно дітьми усіх вікових груп. Додатковий прийом дітей можливий лише з дозволу територіальної санітарно-епідеміологічної станції. Тривалість зміни повинна становити 21 день. Між змінами по­винна бути перерва не менше двох днів для проведення генерального прибирання та санітарної обробки території, приміщень, обладнання та інвентарю.

Після прибуття до табору всі діти проходять профілактичний медичний огляд, Лікар та медична сестра пере­віряють довідки лікувальних установ про стан здоров'я дітей, проводять термометрію та розподіл дітей за ме­дичними групами, подають відповідну інформацію і рекомендації щодо проведення з дітьми оздоровчих за­ходів директору оздоровчого табору та педагогічному персоналу, при не­обхідності проводять санітарну оброб­ку прибулих.

Вихователі та вожаті знайомлять дітей з територією оздоровчого табо­ру, правилами протипожежної безпеки, користування атракціонами, спортивними майданчиками, з вимогами щодо дотримання ними дисцип­ліни та режиму дня.

Режим дня в оздоровчому таборі погоджується з лікарем і повинен бути диференційованим залежно від віку дітей. Слід передбачати максимальне перебування дітей на свіжому повітрі, повноцінне харчування, достатню тривалість сну, раціональну організа­цію самообслуговування дітей, занять фізичною культурою і спортом, сус­пільно корисною працею.

 

Кожен працівник оздоровчого та­бору повинен дотримуватись загаль­них заходів безпеки. У випадку загрози життю і здоров'ю дітей вживати всіх заходів для ліквідації небезпеки, бути максимально пильним при ви­явленні осередків травматизму, порушень санітарно-гігієнічного режиму, протипожежної безпеки, оперативно інформувати про це керівництво оздоровчого закладу.

Педагогічний та виховательський персонал повинен забезпечити по­стійний контроль за дотриманням дітьми правил електробезпеки, не до­пускати перебування дітей у підвалах корпусів, на території технічних і гос­подарських служб, очисних споруд, будівельних майданчиків, трансфор­маторних підстанцій, інших об'єктів підвищеної небезпеки.

Медичні працівники зобов'язані слідкувати за дотриманням дітьми особистої гігієни, не допускати кон­тактів здорових дітей з хворими, за­безпечувати своєчасну госпіталізацію в закріплених лікувально-профілак­тичних закладах дітей, які постраж­дали внаслідок нещасного випадку або захворіли інфекційними хворобами.

У кожному оздоровчому таборі повинен бути розроблений план ева­куації дітей на випадок пожежі або стихійного лиха.

Перебування сторонніх осіб на те­риторії дитячого оздоровчого табору неприпустиме.

Дня організації відвідин дітей бать­ками на території табору слід облад­нати спеціальний майданчик. Медичні працівники повинні забезпечити контроль за складом та якістю харчових продуктів, що передаються дітям батьками. Вихід дітей під час зустрічі з батьками за територію оздо­ровчого табору небажаний.

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ТА ПЛАНУВАННЯ В ДИТЯЧОМУ ОЗДОРОВЧОМУ ТАБОРІ

Позитивним досвідом є складання режиму дня табору і законів табірного життя у віршованій формі: режим

7.30 – 7.45 Прийом дітей

7.45 – 8.00 Діти, дружно по порядку,

Всі вставаймо на зарядку!

8.00 – 8.30 Увага! Струнко! Так стояти!

Рапорт здати! Прапор підняти!

8.30 – 9.00 Всі за стіл!

Дізнатись час:

На сніданок, що у нас?

9.00 – 12.30 Хто куди: хто у походи,

Хто в кіно, хто на городи;

Ті на пляжі загорають,

Ті малюють, ті читають.

12.30 – 13.00 На обід усяк спішить.

Ми на їжу приналяжем,

Все з'їмо, усім покажем

Наш дитячий апетит..

13.00 – 15.00 Сон солодкий по обіді,

Тихо, не буди сусіда.

15.00 – 17.00 Ось прийшов веселий час!

Сто розваг для тебе в нас;

Бігай, грайся, розважайся

Чи в басейні покупайся.

17.00 – 17.30 Полудень.

17.30 ­– 18.00 Сурма кличе нас. Пора!

На лінійку, дітвора.

 

Закони дитячого життя в оздоровчому таборі:

1. Не сумувати, друзі.звеселяти.

2. Гігієна, спорт і труд завжди поруч ідуть.

3. Повітря, сонце і травиця в лузі - ось найкращі наші друзі!

4. Тут немає тат і мам, прибери усе ти сам.

5. Старших себе поважай, малюків не ображай.

6. Люби і знай свій рідшим край.

Кожний загін в літніх оздоровчих таборах мав свою назву і відповідний їй девіз. Давайте познайомимося з деякими з них:

– загін "Сонечко ", девіз:

"Гори, сонечко, ясно,

Відпочинемо прекрасно!

Один, два - не лінуйся,

Три, чотири - загартуйся!"

– загін "Калина", девіз:

"Без верби і калини

Нема України.

Хочуть бути всі здорові

У загоні калиновім!"

– загін "Капітошки", девіз:

"Ми - веселі капітошки,

Ми - одна сім'я.

Дуже дружні і веселі,

Радо носим це ім'я!"

– загін "Невгамовні", девіз:

"Невгамовні ми малята,

Ми всі дружні і завзяті}"

– загін "Світлячки", девіз:

"Ми – загін "Світлячки",

Все ми робим залюбки:

Граємо, співаємо

І перемагаємо!"

Загін оздоровчого табору повинен мати не тільки власний девіз, а й речівку, наприклад:

Загін вожатих - «Невгамовні лідери»

Девіз: «Невгамовний наш загін,

Дитину кожну любить він».

Речівка: -1,2, 3,4 в ногу,

- «Невгамовним» дай дорогу!

- Хто іще?

- Ми йдемо!

- Весело ми живемо! -Сумувати ніколи!

- Бо ідуть канікули!

Загін - «Водограй»

Девіз: «Грай, співай, відпочивай.

Хто найкращий? - Водограй!»

Речівка: - Будь веселий!

- Завжди так!

- Будь бадьорий!

- Тільки так!

- Настрій - во!

- Погода-клас!

- Приєднайтеся до нас!

Загін - «Дивосвіт»

Девіз: «Дивосвіт, Дивосвіт, ми шлемо усім привіт,

всі рівняйтеся на нас, бо світ навколо - просто клас!»

Речівка: - Бум, Бум, Бум -

- Проженемо ми весь сум!

- Бам, бам, бам -

- Буде весело всім нам!

- Хай дивосвіт пізнає кожен

- Сміх і радість переможуть!

 

 

Орієнтовний план роботи дитячого оздоровчого табору

1.06 Міжнародний день захисту дітей. Конкурс на кращу козацьку кашу.

Концерт. Ігро-дискотека. Бесіди, інструктажі по ТБ, протипожежній

безпеці, правилах дорожнього руху.

5.06 Відкриття табірної зміни.

Конкурс емблем, газет та загонових пісень.

6.06 Станція «"Червона калина». Вікторина "«Що ти знаєш про природу

рідного краю».

7.06 Станція «Зелена». Гра-мандрівка ""Ключ старого лісу». Навчання в

«Лісовій школі». Усний журнал. Зелена аптека. Акція «Боротьба з

королем сміття».

8.06 Станція «Мистецтво». Караоке в таборі.

9.06 Станція «Мистецтво». Конкурс візиток «Ех, таланти ви наші!»

Літературна вітальня «Фантазери», фестиваль «Світ моїх

захоплень». Конкурс малюнків «Країна в якій я живу».

11.06 Станція «Містечко друзів». Конкурс «Міс табору». Фестиваль тезок

«Збираємося разом».

12.06 Станція «Богатирі». Спортивна олімпіада. Змагання з міні-футболу.

Усний журнал «В здоровому тілі -здоровий дух»

13.06 Станція «Бізнес-грай". Виставка «Град веселих майстрів». Конкурс

скульптур з піску. Свято творчих майстрів (кулінари, художники,

перукарі)

14.06 Станція «"В гостях у казки». Конкурс інсценізації казки.

«Казковий Єралаш». Екскурсія до бібліотеки.

15.06 Станція "«Озерна». Свято «Нептуна». Ігри та розваги. Конкурс

«Чарівна русалонька».

16.06 Станція «Будьмо ввічливі». Лицарський турнір

ввічливості. Гра «Що? Де? Коли?», ігрова дискотека.

18.06 Станція "імперія кіно". Перегляд кінофільму історичного змісту.

19.06 Станція «Сміхограй». Конкурс веселих гримерів.

20.06 Станція «Козацькі забави». Конкурс козацької пісні.

21.06 Підведення підсумків подорожі. Святковий концерт «Від усієї душі». Закриття табірної зміни. Похід в ліс «Пікнік». Гра «Солодке дерево».

 

Організація загартувальних процедур та купання дітей

 

З перших днів перебування в таборі з дітьми слід проводити загартувальні процедури. Повітряні ванни влаштовуються в затінку при темпе­ратурі повітря не нижче 18—19 градусів, і їх тривалість поступово дово­диться до 1 —2 годин на день для дітей основної групи й 30 хвилин — 1 години для дітей підготовчої та спеціальної груп.

Загартування сонцем необхідно починати при температурі у затінку не нижче 18 градусів, без вітру, з 4–5 хвилин, поступово доводячи час прийняття цієї процедури до 50– 60 хвилин на день.

Загартування водою слід розпочинати з обтирання вологим рушником після ранкової гігієнічної гімнастики. Темпе­ратура води для обтирання поступово знижується з 30 до 20–15 градусів.

Купання дітей у річці, водоймі, морі проводиться відповідно до доз­волу територіальної санітарно-епіде­мологічної станції у спеціально відве­деному для цього місці. Дно водойми повинно бути щільним, вільним від гострих каменів, сторонніх предметів, ям. На березі повинні бути обладнані навіси для захисту дітей від сонячних променів.

Починати купання дітей бажано у безвітряний сонячний день при тем­пературі повітря 24 градуси та темпе­ратурі води не нижче 20 градусів. Че­рез 1–2 тижні дозволяється купан­ня при температурі повітря 18 градусів і температурі води 16 градусів. Час перебування у воді щоденно збільшується на 1–2 хвилини і доводиться для дітей 7– 12 років до 30-35 хвилин, для дітей 13-15 років — до 40 хвилин.

Купання дітей у річці, водоймі, морі, басейні повинно проводитись у присутності директора табору або його заступника, вихователів і вожатих, медичних працівників, інструкторів з фізичної культури і спорту. Перед початком купання дітей оглядає лікар, який визначає тривалість пе­ребування їх у воді, а також отриман­ня ними сонячних ванн.

Інструктор з фізичної культури і спорту перевіряє готовність пляжу та місця купання, проводить інструктаж дітей щодо правил поведінки на воді, порядку купання. Не дозволяється купання дітей натщесерце, відразу після їжі та фізичних вправ з великою м'язовою навантаженістю. На березі повинні знаходитись рятувальні засо­би, сумка першої медичної допомо­ги. Вихователі й вожаті повинні бути ознайомлені з методикою рятування та надання першої допомоги потерп­ілим на воді.

Для кожного загону (групи) на те­риторії пляжу відводиться окрема ділянка, а водний простір повинен бути розподіленим на сектори та огородже­ним поплавцями. Допливати до знаків огородження зони купання дозво­ляється лише дітям, які вміють плава­ти, решта – купаються біля берега. Найбільша глибина води в зоні купан­ня не повинна перевищувати 1,25 м.

Дозволяється одночасне перебування у воді не більше 10 дітей з одного загону (групи). Один з вихователів або вожатих повинен знаходитись у воді біля обмежувальних знаків у во­доймі, другий — спостерігати за дітьми, що купаються, з берега. Ви­хователі та вожаті перевіряють на­явність дітей перед кожним входжен­ням їх у воду та виходом з неї.

Суворо забороняються пустощі й ігри дітей у воді, пірнання та запли­вання за огороджувальні знаки.

Навчання дітей плаванню здійснюється інструктором з фізичної культури та спорту за окремим планом у години, відведені для прове­дення оздоровчих заходів.

Під час купання дітей у душовій або бані присутність вихователів та вожатих, медичного працівника обов'язкова. Температура води регу­люється за вказівкою медичного пра­цівника. Змішувачі холодної та гаря­чої води повинні бути справними.

 

 

 

Проведення туристичних походів та екскурсій

Основними формами туристично-краєзнавчої та екскурсійної роботи з дітьми в оздоровчому таборі є:

в) туристична прогулянка, яка яв­ляє собою нетривалий за часом гру­повий вихід дітей за межі оздоровчо­го табору з метою ознайомлення з на­вколишньою місцевістю, населеним пунктом, пам'ятними місцями;

б) екскурсія – групове відвідан­ня одного або кількох екскурсійних об'єктів (географічних, історичних, культурних) з навчально-пізнавальною та виховною метою;

в) туристичний похід – проход­ження групи дітей за визначеним мар­шрутом активним способом пересу­вання з метою фізичного розвитку, змістовного відпочинку, засвоєння та виконання відповідних спортивно-туристичних нормативів.

Туристичні походи та екскурсії з дітьми проводяться відповідно до за­твердженого плану роботи та з дозво­лу директора й лікаря дитячого оздо­ровчого табору.

Директор оздоровчого табору ви­дає наказ, яким затверджує список дітей, що йдуть у похід (на екскур­сію), керівників походу та груп, ви­значає маршрут, часвідправлення й повернення дітей до табору. На мар­шрутній схемі позначаються основні пункти пересування групи, місця відпочинку, купання, ночівлі тощо.

Перед проведенням походу слід отримати відомості від територіальної санітарно-епідеміологічної стації про можливість використання місцевих джерел питної води та щодо екологіч­ної обстановки на маршруті.

Усі учасники походу проходять необхідний інструктаж з правил без­пеки, поводження з отруйними рос­линами і грибами, для них органі­зується навчання орієнтування на місцевості, елементарним туристич­ним навичкам.

До участі у походах та екскурсіях допускаються лише здорові діти.

У похідному загоні на кожні 15 ді­тей повинен бути керівник; який несе персональну відповідальність за здо­ров'я і життя дітей, дотримання ними правил безпеки.

Маршрути руху дітей не повинні проходити через кручі, урвища, броди тощо. При пересуванні груп дітей до­рогами з автомобільним рухом на по­чатку та в кінці колони обов'язкове застосування сигнальних прапорців.

При погіршенні метеорологічних умов керівник походу спільно з ме­дичним працівником вирішує питан­ня про його припинення або зміну маршруту.

У випадку травмування чи рапто­вого захворювання дитини під час походу керівник походу і медичний працівник повинні організувати її доставку до найближчого лікарняно­го закладу і повідомити про це керів­ництву оздоровчого табору.

 

 

 

Проведення масових і спортивних заходів

Приміщення, де проводяться ма­сові заходи, повинні мати не менше двох входів і виходів, біля яких під час проведення заходів необхідно організувати чергування вихователів та вожатих.

Присутність під час проведення масових заходів (спартакіад, фести­валів, свят, концертів) дирек­тора оздоровчого табору, лікаря, ви­хователів і вожатих обов'язкова.

Категорично забороняється роз­палювати багаття легкозаймистими засобами, влаштовувати феєрверки, факельні ходи та інші заходи, пов'я­зані з небезпекою виникнення по­жежі.

Заняття дітей у спортивних секці­ях погоджуються з лікарем оздоров­чого табору. Керівництво оздоровчо­го табору, інструктор з фізичної куль­тури та спорту повинні забезпечити належний стан спортивних споруд і майданчиків, повну придатність інвентаря та обладнання.

На спортивні майданчики діти до­пускаються лише в спортивному одязі та взутті.

Організація суспільно – корисної праці дітей

Трудова діяльність дітей в оздоров­чому таборі організується з урахуван­ням їхнього віку, статі та має відпові­дати переліку видів робіт, дозволених для неповнолітніх нормативними до­кументами органів освіти й охорони праці.

Для фізично ослаблених дітей та для тих, що перенесли хворобу, ступінь їх участі у суспільно корисній праці та самообслуговуванні визна­чається лікарем оздоровчого табору.

Серед основних видів трудової діяльності Дітей у таборі – приби­рання житлових приміщень, ігрових кімнат, чергування в обідньому залі їдальні, робота в табірних теплицях та оранжереях, на дослідних ділянках, в технічних і художніх гуртках, офор­млення виставок, виготовлення ігра­шок, найпростіших моделей, догля­дання дерев, квітів, збір гербаріїв, лікарських трав, посильна допомога підприємствам агропромислового комплексу у зборі овочів, фруктів, ягід, прополюванні городніх культур.

Загальна тривалість суспільно ко­рисної праці та самообслуговування не повинна перевищувати 3 години на день. Після кожної години роботи слід робити 10–15-хвилинну перерву.

Усі види суспільно корисних робіт та самообслуговування повинні про­водитись дітьми після відповідного інструктажу з правил техніки безпе­ки та під наглядом вихователів, во­жатих, керівників гуртків.

Під час прибирання приміщень дітям забороняється мити вікна, пла­фони, прибирати санітарні кімнати й туалети. Діти не повинні залучатися до приготування їжі, чищення варе­них овочів, миття посуду.

Категорично забороняється дітям працювати на механізмах (хліборізці, м'ясорубці, картоплечистці, посудо­мийній та пральній машинах тощо), розносити й роздавати гарячу їжу, переносити вантажі, користуватися хімікатами, працювати в місцях, де проведено обробку грунту отрутохі­мікатами.

При роботі дітей у технічній май­стерні керівники гуртків несуть пер­сональну відповідальність за безпеку їхнього життя та здоров'я, відповіда­ють за справність інструментів, елект­роприладів, наявність огороджень, рубильників, рухомих частин верстатів, механізмів, іншого обладнання.

Перед початком занять керівник гуртка інструктує кожну дитину на робочому місці з питань поводження з обладнанням, інструментами, пока­зує безпечні прийоми праці.

 

 

Період закінчення табірної змінита роз'їзду дітей

В останні дні табірної зміни ме­дичні працівники здійснюють по­глиблений медичний огляд дітей. За визначеною методикою аналізуються показники фізичного розвитку, функціонального стану організму ди­тини, рівень захворюваності в таборі. Комплексний аналіз цих показників дає змогу оцінити ефективність фізич­ного виховання, загартування, хар­чування, медичного обслуговування дитячого колективу.

У зв'язку з тим, що наприкінці та­бірної зміни, як правило, збільшуєть­ся кількість порушень дітьми дисцип­ліни та режимних моментів, вихова­телі і вожаті повинні посилити нагляд за дітьми, забезпечити повну зай­нятість дітей суспільно корисними справами, заняттями в гуртках, спортивних секціях тощо.

Особливу увагу слід приділити правильній організації від'їзду дітей з табору. З дітьми слід прове­сти бесіди щодо правил поведінки і техніки безпеки під час поїздки. Діти під наглядом керівників груп здійснюють організовану посадку в автобуси. Після перевірки їх пов­ної наявності директор оздоровчо­го табору дає дозвіл на рух автоко­лони.

У місці прибуття необхідно забез­печити організовану висадку дітей з автобусів, особливо уважно прокон­тролювати процес передачі дітей бать­кам або особам, що їх замінюють.

 

 

СЦЕНАРІЇ ІГОР

у приміщенні і на відкритому просторі для дітей різного віку

Комплекс рухливих ігор для дітей 10-12 років

Дві команди стають паралельно колонами. Перед ними на відстані п'яти кроків малюють лінію. У кожній команді є «заєць», «вовк», «пантера», «тигр», «лев». За командою звірята біжать вперед, оббігають пра­порець і повертаються на своє місце. Хто назворотному шляху перетне контрольну лінію, приносить своїй команді І очко. Звірят викликають у будь-якому порядку, тому необхідно бути дуже уважним. Тривалість стар­ту 3 – 4 хвилини.

 

«Пінгвіни з м'ячем»

Дві команди шикуються в колони за лінією старту. На відстані 10м від неї—прапорці. Після сигналу перші номери затискають між колінами один волейбольний м 'яч, другий тримають у руках 1 рухаються до прапорця (діти перехиляються з ноги на ногу, як пінгвіни). Коли перший учасник дістанеться прапорця, він передає у свою команду два м'ячі: один—уда­ром ноги, другий — кидком рука­ми. Сам стає у кінець своєї команди.

Гра закінчується, коли всі «пінгвіни» виконають завдання, а м'ячі знову повернуться до першого номера. По­рушенням вважається втрата м'яча під час бігу і прийом м'яча гравцем, який заступив за лінію старту.

 

«Повітряний міст»

Команди шикуються колонами за зростом (попереду—найменші) па­ралельно одна одній. На відстані 3—4 м від них малюють лінію, до якої виходять капітани команд з во­лейбольними м'ячами в руках. Після сигналу кожний капітан кидає м'яч першому гравцю своєї команди і той ловить його, а потім швидко повер­тається назад і присідає. М'яч від кап­ітана летить до другого гравця, який робить те саме і т. д. Гра закінчується, коли останній гравець передає м'яч капітану і той піднімає його вгору. Гру повторюють 2—3 рази; Якщо м'яч упав на землю, його можна підняти і продовжити гру. Виграє та команда, яка швидше побудує «повітряний міст».

«Естафети-паровозики»

Перед командами, які стоять у ко­лонах, малюють лінію, а на відстані 10м від неї ставлять прапорець. За сиг­налом до прапорця біжать перші гравці. Вони оббігають прапорець, повертаються до своєї команди, об­бігають її і знову біжать до прапорця. Коли ці гравці порівняються зі стар­товою лінією, до них приєднуються другі номери (беруть перших за талію). Тепер гравці вдвох оббігають прапо­рець, а потім усю команду. Гра закін­чується після виконання завдання всією командою.

 

Комплекс рухливих ігор для дітей 13-14 років.

«Канат»

Команди розташовуються на про­тилежних сторонах майданчика за лініями. Перпендикулярно до серед­ньої лінії кладуть канат довжиною 4—6 м. За сигналом гравці біжать до каната, щоб заволодіти ним і перетяг­ти на свою сторону, суперник нама­гається зробити те саме. У боротьбі виграє найбільш спритна команда. Гру проводять з різних вихідних по­ложень: стоячи спиною до каната, си­дячи по-турецьки. За однакових ре­зультатів надається третя спроба.

 

«Переправа в обручах»

Команди вишикувані в колону по одному. Перед стартовою лінією стоїть направляючий і тримає в руках гімна­стичний обруч. Після сигналу обруч одягають на пояс два перших гравці і швидко перебігають на протилежний бік майданчика (дистанція до 10—15м). Перший номер залишаєть­ся за фінішною лінією, а другий, не знімаючи обруча, швидко повертаєть­ся назад і повторює завдання з третім номером. Потім він сам залишається на протилежному «березі», а «переправу» наступного учасника здійснює третій номер і т.д. Виграє команда, яка першою закінчить переправу.

«Принеси м`яч»

« Команди вишикувані в колону по одному чи в шеренгу перед лінією старту. На протилежному боці май­данчика, навпроти кожної команди, лежить коробка з м'ячами по кількості гравців у команді. За сигналом пер­ший номер біжить до коробки, бере один м'яч і бігом, повертається назад на своє місце, передаючи естафету на­ступному учаснику. Другий номер повторює те саме і т.д. Естафета закін­чується тоді, коли принесе свій м'яч і стане в колону останній гравець.

 

«Бар`єрний біг»

Команди вишикувані на стартовій лінії. Поперек дистанції через кожні 4—5 м натягнуті три—п'ята довгих еластичних мотузок. Після сигналу учасники почергово проходять дис­танцію туди і назад, перестрибуючи через бар'єри. За торкання шнура ко­манда отримує штрафне очко. Висота бар'єрів варіюється залежно від віку і підготовленості учасників. Перемагає команда, яка першою закінчить еста­фету і допустить найменшу кількість помилок.

 

 

«Хто далі стрибне?»

Склад команд — 8—10 чоловік. Команди вишикувані у шеренги об­личчям один до одного, між ними дві стрибкові смуги. Перші номери ста­ють за стартовою лінією і виконують стрибок у довжину з місця і т.д. за номерами.

 

«Естафета зі скакалками»

Команди вишикувані в колону по одному, в руках у направляючих ко­роткі скакалки. Після сигналу перші номери починають переміщення, стрибаючи обумовленим способом через скакалку. Обійшовши прапо­рець, що знаходиться на відстані 6—8 м від лінії старту, повертаються назад, передають скакалку наступним номерам. Умови естафети: під час пе­реміщення з урахуванням відстані зробити 8—12 обертів скакалки. Спо­соби стрибків: «качалочки» — на два кроки один оберт скакалки; бігом — на кожен біговий крок один оберт скакалки.

 

«Снайпери»

Склад команди 6—8 чоловік. Ко­манди вишикувані у шеренги за 1,5—2 м перед лінією кидання, у кожного учасника в руках по два те­нісних м'ячі. На відстані 5—8м від лінії кидання знаходиться мішень.

Після сигналу гравці почергово ви­ходять вперед і виконують по два кидки в ціль. Виграє команда, яка влучила більшу кількість разів і ви­тратила при цьому меншу кількість м'ячів.

 

Естафета з елементами спортивних ігор

«М`яч у кільце»

Команди вишикувані в колону по одному перед баскетбольними щита­ми на відстані 2—3 м. За сигналом перший номер кидає м'яч в кільце, потім кладе м'яч, а другий гравець підхоплює його і теж кидає в кільце і т.д. Виграє команда, яка набрала більшу кількість влучень. Гравець, який не влучив у кошик, повинен, спіймавши м'яч, оббігти з ним стійку щита і лише тоді передати м'яч наступ­ному гравцеві.

 

«Баскетбольний слалом»

Склад команди до 10 чоловік. Ко­манди вишикувані за лінією старту, в руках у перших номерів баскетбольні м'ячі. Після сигналу учасники з ве­денням м'яча оббігають «вісімкою» вертикальні стійки, що розташовані на відстані 1—2м одна від одної. Потім, рухаючись вперед, перекидають м'яч через горизонтальну планку (натяг­нутий шнур), ловлять його, кидають у стінку, знову ловлять і кидають у кільце. Після влучення (число спроб не обмежене) учасник перекидає м'яч назад наступному гравцеві, а сам по­вертається до команди.

 

«Шайбу!»

Склад команди 10—12 чоловік. Команди вишикувані в колону по одному, в руках у направляючих хо­кейні ключки і на підлозі по шайбі. Перед кожною командою вздовж прямої лінії стоять 2—3 стійки, а на протилежному боці майданчика — ворота. Після сигналу перші номери біжать із шайбою, обводять стійки, виконують кидок по воро­тах, потім бігом повертаються на­зад, передають ключку наступному учаснику. Щоб запобігти виникненню пауз у грі використовується кілька шайб.

 

Естафети з колективними діями

«Хто швидше?»

Команди вишикувані в шеренги. Перед кожною командою поставлено по дві стійки висотою 50—60 см, між ними «дверний проміжок». Після сиг­налу гравці кожної команди почер­гово швидко пробігають «двері» і пе­решиковуються у свою шеренгу на протилежному боці майданчика.

 

«Парні гонки»

Команда вишикувала в колону по одному. Направляючі — перший і другий номери - стоять у парі. Після сигналу перша пара рухається умов­леним способом до протилежної лінії. Перший залишається за лінією, дру­гий повертається назад і виконує зав­дання з третім номером, потім сам за­лишається на місці, а третій номер повертається за партнером і т. д. Спо­соби переміщення: бігом, тримаючись за руки; боком, приставними крока­ми, обличчям один до одного, три­маючись за руки; те саме, стоячи один за одним, тримаючи партнера за пояс; стрибками на двох ногах, обхопивши один одного.

«Сороконіжки»

Команди шикуються в колону по одному перед лінією старту і розподіляються на групи по 3—5 чо­ловік. За командою «Приготувати­ся!» всі учасники першої групи при­сідають, тримаючи руки на поясі. За командою «Марш!» вони умовним кроком чи стрибками проходять навприсядки установлену дистан­цію, зберігаючи з'єднання і не вста­ючи. Те саме повторюють учасники другої групи і т.д. Виграє команда, учасники якої першими перейдуть фінішну лінію, не порушуючи вста­новлених правил.

 

Естафети комічного характеру

«Каракатиця»

Команди вишикувані в колони по одному. Направляючі у вихідному положенні — упор сидячи. За сиг­налом вони трішки піднімають таз і швидко пересуваються в упорі на ру­ках До лінії, розташованої на відстані 5—6м від старту. Як тільки ноги пе­ретнуть фінішну лінію, гравці встають і бігом повертаються назад, стаючи в кінець колони, а рух починають другі учасники.

«Розсипав — збери»

Команди вишикувані на старті. В руках у перших номерів по коробці, в якій знаходяться 10—12 тенісних м'ячів. За сигналом учасник підбігає до обруча, що лежить на підлозі на відстані 5—6 м від стар­ту, висипає всередину вміст своєї коробки і швидко відносить її на­зад, передаючи другому учаснику. Той біжить до обруча і, зібравши розсипані м'ячі в коробку, повер­тається і передає її наступному учас­нику, який знову висипає м'ячі в обручі т.д.

 

 

ІГРИ НА МІСЦЕВОСТІ

 

«ЗАХИСТ МОСТУ»

Для гри необхідно збудувати перекидний місток через струмок! Мостом може слугувати гімнастична колода. Коли міст уже «збудований», учасники гри поділяються на дві команди. Одна команда наступає, тобто намагається перейти через місток, а інша його захищає.

Захисники розміщаються в 5—7 м від переправи, в руках кожного з них по два тенісних м'ячики.

За сигналом керівника наступаючі по одному біжать до мосту, їхня мета — якомога швидше перебігти на протилежний бік. Захисники кидають у «перебіжчиків» м'ячі або шишки, а ті, в свою чергу, намагаються вивернутися або спіймати м'яч, за що отримують п'ять балів. Той, хто перебрався через міст на інший бік, отримує три бали. Якщо ж м'яч потрапив у гравця, то він вибуває з боротьби.

Гра закінчується, як тільки гравці використали свої «боєприпаси», кинули по два м'ячі.

В іншому варіанті гри захисники розміщуються по обидва боки від мосту. У цьому разі можна піднімати м'ячі, що перелетіли з іншого боку, і знову кидати в

пе­ребігаючих.

Після закінчення перебіжки підраховуються бали кожної команди. Після цього гравці міняються ролями. Переможця визначають, підрахувавши бали — штурму та оборони.

 

«ЕСТАФЕТА МАРАФОНЦІВ»

Для естафети керівник вибирає два пункти, відстань між якими 1,5 км. Для того, щоб з одного пункта потрапити до іншого, потрібно пройти через невеликий ліс, перебратися через яр, пройти через чагарник, ялинник тощо.

Усі учасники естафети розподіляються на 2—4 команди по 12—15 осіб. Капітани розставляють гравців між стартом і фінішем з розрахунком, щоб кожний з них під час естафети пробігав не більше 100—150 м. Важкі ділянки скорочують до 80—100 м, рівні відрізки дистанції збільшують до 150 м.

У середині дистанції, на старті і на фініші свої місця займають судді. Дається сигнал, і перші номери команд направляються вперед. Кожний намагається якомога швидше пробігти свій відрізок шляху і передати естафетну паличку товаришеві по команді.

Переможе та команда, яка першою суддям надала естафетну паличку. Перемога залежатиме від вдалої розстановки гравців на дистанції, вміння юних марафонців долати перешкоди і правильно розподіляти сили під час бігу.

 

«ЛІСОВЕ П'ЯТИБОРСТВО»

У цій грі беруть участь 6—8 дітей одного віку. Хлопчики й дівчатка змагаються окремо. Вибирають ділянку пересіченої місцевості довжиною 400—600 м з таким розрахунком, щоб маршрут мав форму кола, тобто старт і фініш знаходилися поруч. Пересічений рельєф доповнюють декількома перешкодами, котрі учасники долатимуть у ході гри. На старт вирушають гравці за жеребом, з інтервалом у 60 секунд. Кожний учасник має на спині номер.

Перший етап. Пробігти 60 м лісовою стежкою і стрибнути у «вікно», зроблене з двох жердинок або між деревами.

Другий етап. Оббігти з правого і лівого боків (зиг-загом) десять дерев, перев'язаних стрічкою.

Третій етап. Проповзти по-пластунськи коридором, який утворено з 5—6 жердин, прикріплених до кілочків. Довжина такого коридора 6—7 м, висота 50 см. Потім за допомогою жердини перестрибнути через канаву шириною в два метри.

Четвертий етап. Пробігти по перекинутій через струмок (або рівчак) колоді, з розгону перестрибнути рівчак шириною 1,5 м.

П'ятий етап. Пробігти по пеньках, біля яких лежать шишки. Потім кинути десять шишок і влучити ними у дерево, продовжуючи при цьому бігти до фінішу.

Підсумки змагання п'ятиборців підводять за часом, затраченим учасником на подолання дистанції. Судді на етапах нараховують гравцям штрафні секунди за помилки під час подолання перешкод і за неточні влучання в ціль.

 

«БОРОТЬБА ЗА ПРАПОРЦІ»

Для проведення гри вибирають дві галявини на відстані 200—300 м одна від одної і на кожній встановлюють по десять прапорців. На галявині однієї команди вони—синього кольору, а другої — оранжевого.

У грі беруть участь дві команди по 15 дітей. У кожній з них п'ять дітей — «вартові», інші — «розвідники».

Гра починається за сигналом сурми. «Вартові» охороняють по два прапорці, розміщених у 8—10 метрах один від одного. «Розвідники» намагаються непомітно потрапити на галявину суперника, захопити прапорці й перенести у свій табір. По дорозі до своєї галявини їх можуть «заквачити» і відібрати прапорець. Для цього достатньо торкнутися гравця рукою. Той, хто втратив прапорець, а також гравець, якого «заквачив» «вартовий», вважається полоненим. За кожного з них, за правилами гри, команда повертає суперникові один прапорець.

Гра триває, допоки одна з команд не здобуде чотири «ворожих» прапорці. Можна грати, засікаючи час, наприклад одну годину, після чого треба підвести підсумки. Таким чином переможця визначають за кількістю прапорців, які здобули гравці.

 

«КРОКОМІРИ»

На початку гри всі гравці вимірюють середню довжину свого кроку. Для цього певну відстань, наприклад 100 м, потрібно пройти, рахуючи кроки, а потім цю відстань поділити на кількість зроблених кроків.

Мета гри — дізнатися, хто з дітей найточніше може визначити відстань між двома точками: стовпами, деревами або прапорцями.

У центрі галявини або футбольного поля — прапорець, від якого по п'яти-шести радіусах розміщені прапорці на різній відстані від центра (але довжина цих різних відстаней відома керівникові). Усі гравці розподіляються на пари, отримують олівці, папір і, користуючись кроком як міркою, визначають відстань до вказаного прапорця. Виграє та пара, яка найточніше зробить вимір. Потім дають завдання кожній парі визначити відстань від центра до кожного прапорця.

Визначають переможця у кожній парі, а потім і серед усіх учасників гри.

 

«ТЕЛЕФОН БЕЗ ДРОТУ»

Гравці розподіляються на дві команди, одна з яких йде до лісу. Це «зв'язківці». Вони розміщуються за 10—15 кроків один від одного. Керівник дає останньому в такому ланцюгові «зв'язківцю» аркуш паперу, на якому вже написано 5—6 фраз, кожна з яких містить 5—6 слів. Наприклад, «завтра увечері — багаття старшого загону». Через 10—15 хвилин у ліс відправляється друга група. Це -«розвідники».

За сигналом керівника останній «зв'язківець» передає «телефонограми». Слово за словом чітко вимовляє слова першої фрази сусідові. Той передає почуте далі. Таким чином, фраза проходить через «живий ланцюг» і доходить до останнього гравця, який записує таку «телефонограму». Закінчивши передачу першої фрази, останній зв'язківець відразу починає передавати наступну і т.д.

Мета «розвідників» — непоміченими опинитися якомога ближче до зв'язківців і дізнатися, які фрази вони передають по телефону без дроту. Все почуте вони запам'ятовують або записують. Якщо «зв'язківець» помітить «розвідника» й назве його ім'я, той повинен залишити свій пост.

Гра закінчується за сигналом керівника після того, як всі фрази будуть передані по телефону. Підводяться підсумки.

Перемога на боці «розвідників» лише у тому випадку, якщо їм вдалося записати половину переданої інформації.

 

ПОГОНЯ ЗА «ЛИСИЦЕЮ»

Гра проводиться на місцевості з природними перешкодами.

Серед 8—10 гравців вибирають «лисицю», а інші виконуватимуть роль «мисливців». «Лисиця» одягає через плече сумку з дрібними шматками паперу. Таких шматочків розміром 6x6 см в кожній сумці має бути не менше 100— 150 шт. У кожної «лисиці» папірці певного кольору.

На відстані 2—3 км від центрального пункту (галявини) розмічають фініш. Туди заздалегідь відправляють двох—трьох суддів. «Лисиці» — спритні й витривалі бігуни. Через кожні 10—15 кроків вони «мітять» територію, викидаючи папірці й петляючи лісом, щоб переслідувачам важко було їх упіймати. При цьому вони тримаються недалеко один від одного, намагаються підтримувати між собою зв'язок, оскільки під час гри доводиться допомагати один одному, відволікаючи на себе увагу переслідувачів. «Лисицю» тоді вважають спійманою, якщо комусь із «мисливців» удасться її заплямити. За час погоні переслідувачі збирають папірці, які до цього викидали «лисиці», і на фініші здають їх керівникові.

Гру продовжують до того часу, поки «лисиці», яких не вдалося спіймати, прибіжать до фінішу. Але якщо хоча б одна з них перетне фініш, то перемога на їхньому боці. «Мисливці» перемагають у тому разі, якщо «лисицям» не вдалося дійти до фінішу.

«КВАЧ У ЛІСІ»

Для гри вибирають галявинку. Учасники розбігаються в різні боки від ведучого, який намагається наздогнати, доторкнутися і «заквачити» когось із них.

Рятуючись від погоні, гравець підбігає до будь-якого дерева і торкається його. В такий момент його «заквачувати» не можна. Якщо ж ведучий хоче продовжити переслідування цього гравця, то йому потрібно голосно рахувати до п'яти, відходячи щоразу від дерева. Перш ніж рахунок закінчиться, той, хто стоїть біля дерева, відбігає, і погоня продовжується. Ведучим стає той, кого першим «заквачили».

Можна провести гру, дещо змінивши її правила. Не можна «заквачувати» гравця, якщо його ноги не торкаються землі, тобто він стоїть на пеньку, висить на сучку або обхватує стовбур дерева руками і ногами.

Можна влаштувати на галявині¹ «квача-перетинача». У цьому випадку будь-хто з гравців, маючи бажання викрити товариша, перетинає дорогу ведучому. Після цього він починає наздоганяти того, хто перетнув йому шлях.

«МИСЛИВЦІ» - СПОРТСМЕНИ

Широко відома спортивна гра «Полювання на лисиць» з використанням радіотехніки. У нас джерелом звуку слугуватимуть дитячі голоси.

Серед учасників вибирають п'ять гравців, які вміють гарно наслідувати голоси тварин і птахів. Керівник відводить їх у глиб лісу і розставляє у 70—80 метрах один від одного. Після цього керівник повертається на галявину до інших гравців (їх 8—10), у кожного з яких— планшет і компас. Це «мисливці»—спортсмени.

Після сигналу сурми вони з інтервалом у п'ять хвилин по одному йдуть у ліс. Необхідно знайти всіх, хто заховався і час від часу подає звукові сигнали, наслідуючи тварин. Це перше завдання. А друге — визначити і нанести на свій аркуш паперу азимути і відстані між пунктами, звідки доносяться голоси «мешканців лісу». Пере­ходити на інші місця їм не дозволяється. Вони подають один і той же сигнал постійно, приміром, один раз на хвилину.

«Мисливець» спортсмен, знайшовши когось із гравців, відмічає його місцезнаходження, почувши інший сигнал, йде в тому напрямку за встановленим азимутом. Після сигналу сурми всі збираються на галявині. Керівник називає переможців, звіряючи інформацію, яку надали учасники гри.

 

«ЗУСТРІЧНИЙ МАРШРУТ»

У грі беруть участь дві команди, у кожній з яких 8—12 дітей. Ділянку пересіченої місцевості вибирають раніше.

Керівник вручає капітанам команд по конверту, в яких знаходяться маршрутні схеми шляху із зазначенням азимутів і відстаней.

За умовами гри кожна команда піде одним і тим же маршрутом у протилежних напрямках. Цей шлях у 1000—1500 м з п'ятьма-сімома етапами, є замкненою ламаною лінією, що проходить в лісі і в полі.

Після сигналу керівника команди, зорієнтувавшись по компасу і визначивши азимути, виходять на маршрут. У кінці кожного етапу є суддя. Це орієнтир, за яким можна визначати правильність шляху. Він дає капітанові команди «перепустку» на право подальшого користування. Команда, що прийшла з протилежного боку, отримує «перепустку» іншого кольору. Після цього гравці визначають азимути наступного етапу і продовжуюють рух. У процесі гри команди обов'язково зустрінуться, оскільки йтимуть тим же шляхом.

Виграє та команда, котра раніше повернеться на галявину і передасть керівникові всі отримані в дорозі кольорові «перепустки».

Добре, якщо в кожній команді буде не один, а декілька компасів. У цьому випадку всі діти будуть активно залучені до гри.

 

 

СПАРТАКІАДА

Місце проведення: спортивний майданчик, відкрита місцевість.

Інвентар: 2 відра, 2 пари калош, 2 мішки, кеглі, 2 шарфи, 2 гімнастичні палки, 2 газети, 2 канати, шишки.

Перед грою гравці поділяються на дві команди.

Ведучий. Вітаємо вас всіх, шановні спортсмени з відкриттям Четвертих Олімпійських ігор нашого табору. Сьогодні вам випала честь позмагатися в різних видах спорту, де ви зможете показати свою спритність, витривалість, винахідливість, силу та командний дух. Слідкувати за проходження наших змагань буде непідкупна суддівська колегія.

Отже, все готове до гри і ми розпочинаємо.

 

Естафета стрибки у довжину.

В цій естафеті не буде розбігу, а заступати буде категорично неможливо. Естафета проходить так: перший учасник стає на лінію старту і здійснює стрибок з місця в довжину. Після приземлення він не повинен рухатися з місця, доки не підведуть лінію, що зафіксує місце приземлення. Проводити лінію потрібно за носками взуття стрибаючого. Наступний учасник ставить ноги прямо перед лінією, не заступаючи за неї, і також здійснює стрибок. Таким чином вся команда здійснює один колективний стрибок. Стрибати потрібно акуратно і не падати при приземленні, в іншому випадку - результат анулюється. Найдовший стрибок є переможним.

 

Естафета «спортивна ходьба»

В нашій естафеті процес ходи буде таким: учасники, роблячи крок, п'яту однієї ноги повинні приставити до носка іншої. Тобто з кожним наступним кроком учасник пересувається вперед на довжину підошви взуття. Дистанція 10 метрів. Команда, яка першою подолає відстань є переможцем.

 

 

Естафета «Стрільба»

Ціллю в даному виді спорту буде звичайне відро, в яке гравці будуть метати шишки (чи м'яч). Відро-мішень встановлюється на відстані 5 метрів від фінішної лінії, а шишки кладуться на фінішну лінію (число шишок дорівнює числу учасників). Перший гравець починає рух від старту до фінішу; досягнувши фінішної лінії, він бере шишку та кидає її. намагаючись попасти в відро. За кожне попадання команда отримує один бал. Попав чи не попав перший гравець, він не затримується біля лінії, а біжить до команди, щоб передати естафету. Так всі гравці по черзі здійснюють «стрілянину»: чия команда швидше і точніше.

 

Естафета «гребля на байдарках»

В цій естафеті кожна команда буде екіпажем байдарки. Команда стає спиною до лінії старту. Кожен гравець береться за пояс гравця, що стоїть попереду. Останній гравець в колоні стоїть, на відміну іншим, обличчям до лінії старту: він — «керуючий», Він тримається за останнього учасника. За сигналом ведучого «Байдарка» починає рухатись: «керуючий», який бачить трасу керує: «вправо», «вліво», «поворот». «Байдарка» повинна дійти до фінішу, обігнути поворотний прапорець і повернутися до старту. «Байдарка», яка першою прийшла до фінішу вважається переможцем.

 

Естафета «гребля на каное»

Якщо ви хочете освоїти греблю на каное, можна зробити так; стати на лінію старту на одне коліно, збоку від коліна вертикально з опором на «воду» тримати гімнастичну палицю - «весло». Старт. Перший учасник цієї естафети рухається вперед: крок на ліву підошву, крок на праве коліно, при цьому через крок потрібно відштовхуватись від землі палкою. Щоб не поранити коліно, потрібно користуватися спеціальним наколінником. Кожен гравець повинен допливти до фінішу і в зворотному напрямку, а потім передати «весло» як естафету іншому.

 

Естафета «Фігурне катання»

В нашій естафеті всім учасникам доведеться розбитися на пари, так як катания у нас буде парним. Кожній napi доведеться взятися за руки, приблизно так, як це роблять фігуристи: в правій руці «партнера» - права рука «партнерки», а в лівій руці – ліва рука «партнерки», руку при цьому перехрещуються. «Спортивна пара» стає на лінію старту, i обидва «фігуристи» піднімають ліву ногу. За сигналом ведучого вони починають стрибати на одній нозі, тримаючись за руки. Звичайно, це не нагадує «плавне ковзання», але щоб його виконати потрібно не менше спритності та наполегливості.

 

Естафета «велогонки»

Велосипед у нас замінює звичайна гімнастична палка. Палку noтрібно осідлати одразу двом учасникам - вони велосипедисти. Кожному велодуету, тримаючи палку, norpiбно «npoїхати» до поворотної відмітки і назад. Перемагають велосипедисти, які проїдуть швидше.

 

Естафета «штовхання ядра»

Для ядра візьмемо газету та зіжмакаємо її, щоб отримати щ1льний невеликий шар. Тепер потрібно згадати як по-справжньому штовхають ядро спортсмени: спортсмен бере ядро в одну руку i щільно притискае до плеча, групується, а потім різко випрямляється так, щоб всі сили були направлені в даний момент на ядро, яке потрібно як би виштовхнути. Перший гравець повинен стати на лінію старту i штовхнути ядро. Другий учасник повинен, підійти до місця приземления ядра i стати так, щоб пальці нir торкнулися впавшого ядра, - це його вихідне положения, з неї він повинен розпочати штовхання. Таким чином, діють i інші учасники. В результаті всієї естафети визначаеться сумарна дальність польоту ядра.

 

«Перетягування каната»

Канат учасники будугь перетягувати, пропустивши його між ніг та стоячи спиною до суперників.

 

Естафета «веселі стрибки»

Учасники команди повинні дострибати до поворотної відмітки та назад на однiй нозі, тримаючи при цьому ногу попереднього учасника.

 

Сценарій

відкриття табірної зміни

Та б і р «Екстрим» с. Каленики.

Дівчинка. Який сьогодні тут зібрався цвіт -

Тут шкіл району гордість, радість і натхнення.

Наповнюється світлом увесь світ –

Їм прославлять майбутнє й сьогодення.

Вожатий. Загони, рівняйсь, струнко:

(здача рапорту/

Товаришу начальнику табору, активісти шкільного життя Решетилівського району прибули на урочисту лінійку, присвячену відкриттю зміни, в повній готовності. Дозвольте розпочати лінійку.

Начальник табору. Урочисту лінійку розпочати дозволяю.

Вожатий. Загони, на державний прапор України, рівняйсь, струнко!

(під звуки козацького маршу виносять державний прапор України) Начальник табору. Табірну зміну оголошую відкритою!

(звучить гімн)

Вожатий. До слова запрошується начальник табору.

(витупи начальника табору, гостей свята).

Пісня «Дипшнство»

Ведучий. Доброго вечора!

Ведучий 2. Ми раді вітати Вас на нашій гостинній землі

Ведучий 1. Ми — це районний табір учнівського активу (разом) «Екстрим»!

(з 'являється Екстрим з рюкзаком за плечима)

Разом. Екстрим?!

Екстрим - це супер,

екстрим - це клас,

екстрим — це відчуття лише для нас.

Ведучий 1. А зараз почнемо з гумором про головне.

Ведучий 2. Дата і час народження; 16 серпня 2005р. 14°° за Калениківським часом.

Місце народження: смт Решетилівка., райво.

Домашняадреса: с. Каленики. Калениківська спеціалізована школа, перший поверх, зелений корпус.

Екстрим, Умовний сигнал — три зелених свистка.

Ведучий 1. Батько: Маценко Василь Григорович – спеціаліст Решетилівського відділу освіти;

Мати: Голуб Галина Олексіївна — начальник Решетилівського відділу освіти.

Хрещений батько: Малинський Валентин Іванович - санепідем лікар:

Хрещена мати: Біда Ніна Андріївна – директор Калениківської спеціалізованої школи.

Вага: 1645кг до обіду, 1870кг - після обіду.

Екстрим. Плюс 50 грам, якщо морозиво.

Ведучий 2. Зріст: 62,5 метри, 5 см та 1 мм.Колір очей: блакитно-каро-зелений.

Колір волосся: на професійній мові перукарів «цветное колорирование»

Особливі прикмети: виріз - слід від операції як наслідок видалення жуйки з перуки; надмірна стрибучість через паркани шкільного майданчика.

Сімейнийстан: закоханий за власним бажанням райво у табірну роботу, одружений з походами, іграми, конкурсами і т.д.

Ведучий 1. Діти: за паспортом — 32, вісім синочків та 24 дочки. Коротко кажучи, як у тій пісні «У нашого Омелечка та й невеличка сімеечка.

Є Ілона, дві Марини, Люда, Інна, дві Ірини, Саша, Даша і Наташа, Юля, Ліна й Неля наша. Є Світлана, є Альоша, Мирослава й знов Ілона, дві Олени, є Оксана, є Аліна, Алла, Яна і крім того ще й Сніжана.

Серед хлопців є Сергій, Євген, Віталій і Андрій, Шурік, Саня, Олександр й Санька - кльовий теж пацан.

Ведучий 1. Освіта: найвища, найуніверсальніша: нянька, лікар, кухар; прибиральниця, сторож, водій, завгосп, діджей, кладовщик і інші.

Особливі відзнаки та нагороди: щирі посмішки дітей та надія на те, що будемо занесені до книги рекордів Гіннеса Решетилівщини.

Близькі родичі:

Бабуся - немає, Дідусь - немає,

Тітка, дядько - (схлипує) сироти ми, сироти.

Спонсори - Сутула Тетяна Костянтинівна, яка не дає нашому Екстриму померти з голоду.

Найкращі та найрідніші сусіди:

Справа - вожаті та вихователі,

Зліва - корінні жителі села Каленики.

Ведучий 2. Емоційний стан табору: піднесений, а у вечірній час – урочисто-піднесений, завдячуючи нашому диск жокею, а вночі….. одна із королівських ночей для працівників табору.

(сценка «Перша ніч у таборі»)

Виступ Екстрима.

Ведучий 1. І як говорять у народі: «Від сумного до веселого - один крок. Тож нехай і ця жвава весела історія подарує вам цілий міх сміху.

(Гумореска, танець «Червона рута»)

Ведучий 2. Тільки в ліс ми завітати,

Муза враз нас тут спіймала.

Покрутилась біля носа

Получився вірш не проза.

(авторський вірш, пісня «Фестивальна»

Вожатий. А зараз, як годиться, традиційне вогнище.

 

 

 

СЦЕНАРІЙ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ

«ХАЙ ЩАСТЮ ДИТИНИ НЕ БУДЕ КІНЦЯ»

(до Міжнародного Дня захисту дітей),

(з досвіду роботи Котелевського центру дитячої та юнацької творчості)

Мета. Розширити знання дітей про Міжнародний день захисту дітей. Акцентувати увагу на проблемах дитинства планети.

Формувати патріотичні почуття. Вчити усвідомлювати єдність своєї долі і долі Батьківщини.

Обладнання. Фонограми пісень, костюми для імітованих коней, обладнання для конкурсів.