АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ
Вільна філософська наука, так само, як і смак, і наше вільне мистецтво, і любов до останнього мають свої корені у грецькому житті.
Георг Гегель
Усі філософські питання починаються з давньогрецьких натурфілософів. У їх поетичних висловлюваннях народжується західний світ.
Мартін Хайдеггер
Антична філософія, висунувши та розробивши цілу низку ідей, являє собою колиску не лише європейської філософії, а й культури загалом. Вивчаючи вихідні ідеї античної філософії, можна простежити розвиток людського мислення від простої єдності до диференційованої багатоманітності та свідомої деталізації. Ідеї античної філософії донині пронизують науку, філософію, духовне життя суспільства.
КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ
ФІЗИС (або ФЮЗИС) (з давньогрец. - природа)- у вихідному значенні те. що становить основу будь-чого, що довільно, без впливу ззовні діє, проявляє активність, зростає, розширюється, породжує свої різноманітні прояви.
АРХЕ (з давньогрец. — початок; перший, вихідний, головний пункт: засада) - у давньогрецькій філософії — універсальний початок усього сущого.
АТОМ — дослівно: неподільний, неруйнівний: найменша частинка речовини, яка не підлягає ніякий змінам; за Демокрітом. наявність такої частинки є запорукою незнищуваності світу.
КОСМОС (з давньогрец.— порядок, краса, влаштування, оздоблення) — розуміння Всесвіту як розумно та закономірно впорядкованого.
ІДЕЯ (або ЕЙДОС) — дослівно: вид. вигляд; основне поняття філософії П латом а. що позначає внутрішню неподільну цілісність будь-чого, завершену, одвічну його сутність; за дещо модернізованим тлумаченням - сукупність необхідних та достатніх елементів будь-якого явища або його конструктивний принцип.
ПЛЕМОРФІ'ІМ (з давньогрец.- гіле та морфе) - за Арістотелем вихідні складові будь-якого сущого; матерія - невизначений пасивний матеріал: форма - активне впорядкування матерії.
НООС (або ИУС) (з давньогрец. - розсудок, розум, мудрість) - у давньогрецькій філософії — Світовий розум, розпорядник та впорядник усього сущого у світі.
АТАРАКСІЯ — незворушність, безпристрасність; у школах завершального циклу античної філософії - душевний стан, до якого повинен спрямовувати своє самовдосконалення прихильник мудрості.
Поняття античної філософії. Етапи її розвитку та загальні особливості
Слово "античний*9 в перекладі з давньогрецької означає "давній". Але у звуженому й усталеному вживанні воно позначає початок європейської культури та цивілізації, греко-римський давній світ. Відповідно до "античної філософи"" входять філософські здобутки цього світу. Зауважимо, що поняття "антична філософія"ширше від поняття "давньогрецька філософія", бо охоплює, крім давньогрецької, ще елліністичну, римську й олександрійську філософії. Зазначену відмінність понять чітко видно при розгляді етапів розвитку античної філософії.
На двох перших етапах розвитку поняття античної філософії збігається з поняттям давньогрецької філософії, а в подальшому історичному розвитку сюди додалися і філософські досягнення інших, культурно споріднених із Грецією регіонів. Проте і надалі грецька філософія була не простою, а основною складовою античної філософії, оскільки поставала як вихідна інтелектуальна засада та освячений традицією взірець філософствування.
Чому ж завдячує антична філософія такими своїми якостями? Відповісти на це запитання означає зрозуміти, які умови й донині необхідні для нормального розвитку філософії, і побачити в історії античної філософії деякі виходи на сучасність.
Умови, що сприяли появі феномену античної філософії
географічно-кліматичні — розміщення Волконського півострова, де починався розвиток античної філософії, на перетині трьох континентів (Європа, Азія, Африка); сприятливий клімат; наявність різноманітних природних зон (гори, долини, ріки, морські затоки), що, врешті, створювало ефект своєрідної "природної лабораторії" для випробовування людської кмітливості, розумності та активності
культурно-історичні — Стародавня Греція перебувала в інтенсивних контактах із давнішими цивілізаціями, зверталась до їх здобутків та вміла їх оцінити, переосмислити і використати; сама вона у цьому плані була "цивілізацією другого порядку"
соціальні - високий рівень розвитку соціальних стосунків та діяльності, різноманітність напрямів життєдіяльності; існування полісної (невеличкі міста-держави) форми організації життя та інтенсивні контакти між полісами; демократичний устрій життя у більшості полісів, що сприяло спілкуванню між людьми, культивуванню навичок формування ясних, виразних думок, їх аргументації та доведенню (у демократичних полісах найважливіші державні рішення приймалися на загальних зборах, де всі законні громадяни мали право висловити свою позицію)
відносна зрозумілість античної міфології та її близькість до людини
талановитість, активність та рухливість стародавніх греків
Отже, антична філософія є першою історичною формою європейської філософії;
в античному суспільстві філософія вперше відокремилась від інших сфер життєдіяльності людини та набула автономного характеру розвитку і отримала свою назву;
дала початок багатьом ідеям і напрямам європейської науки та філософії.
