Податкові соціальні пільги

Право на податкову соціальну пільгу має платник податку, який отримує доходи протягом місяця від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород), якщо нарахована заробітна плата за місяць не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Такий платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги, з урахуванням встановленої категорії платників та відповідного розміру соціальної пільги (табл. 1):

БОзп = ЗПн – Утримання – ПСП, (1)

де ЗПн - нарахована сума заробітної плати;

ПСП - податкова соціальна пільга.

Таблиця 1 – Перелік та розмір податкових соціальних пільг (відповідно до п. 169.1 Податкового Кодексу України)

У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, застосовується одна податкова соціальна пільга, що передбачає найбільший розмір. Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги та документи, що підтверджують таке право та дозволяють встановити розмір пільги (для платника, який має право на застосування податкової соціальної пільги, більшої, ніж передбачена у пункті 1 табл. 4.1). Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України. Податкова соціальна пільга для державних службовців застосовується без подання відповідних заяв, але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги.

Податкова соціальна пільга не може бути застосована до:

- доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;

- заробітної плати, яку платник податку протягом звітного періоду отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад`юнктів, військослужбовців, що виплачуються з бюджету;

- доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності.

Якщо податкова соціальна пільга застосовується без підстав під час отримання платником податку інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця або за кількома місцями отримання доходів, то такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу, починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, в якому право на застосування пільги відновлюється..

Платник податку може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подасть заяву про відмову від такої пільги всім роботодавцям із зазначенням місяця, колі відбулося таке порушення. На підставі цього кожний роботодавець нараховує і утримує відповідну суму недоплати та штраф у розмірі 100 % суми цієї недоплати за рахунок найближчої виплати доходу платнику, а у разі недостатності – за рахунок наступних виплат. Якщо сума недоплати та/або штрафу не буде утримана податковим агентом за рахунок доходу платника податку, то такі суми включаються до річної податкової декларації платника податку. Право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому сума недоплати та штраф повністю погашаються.