Змішувач; 2 – калорифер; 3 – реактор; 4 – адсорбер; 5 – вентилятор

Адсорбент готують в реакторі шляхом обробки активного вугілля типу АР водним розчином хлориду натрію, що готується в ємкості змішувача, з подальшою сушкою гарячим повітрям, яке надходить надходить з калорифера. Модифікований таким чином адсорбент через верхній люк завантажують в концентричні простори – порожнини циліндрового адсорбера, що утворюються перфоро­ваними вертикальними кільцевими стінками. Відхідні гази, що підлягають очищенню, фільтрують через розташовані в них шари гранульованого вугілля. В результаті хімічної взаємодії з хлоридом натрію пари ртуті зв'язуються і утримуються адсорбентом. Після насичення ртуттю поглинач вивантажують з адсорбера і ртуть, що міститься в ньому, рекуперують пірометалургійним методом.

При обробці 40 тис. м³/год вентиляційних викидів з концентра­цією ртуті 0,13 мг/м³ 5,5 т завантаженого в адсорбер моди­фікованого вугілля (вміст NaCl 3–5%, товщина шару 0,2 м, поверхня фільтрації 40 м²) забезпечують ступінь очищення 99,0±1,0% при швидкості фільтрації газу 0,28 м/с, загальному опорі установки не більше 1 кПа і терміні служби вугілля більше півтора роки.

Разом з активним вугіллям як носії для хемосорбентів можуть бути використані і інші адсорбенти (силікагелі, цеоліти, глинозем), речовини з високорозвиненою поверхнею (пемза, оксид магнію, кремнезем і ін.), а також різноманітні волокнисті матеріали.

При очищенні значних об'ємів ртутьвмісних газових викидів на ряді виробництв використовують подрібнену (розмір зерен 4-15 мм) марганцеву руду (піролюзит).

Очищення базується на реакції, що проходить на поверхні зерен:

2 Hg + MnO₂ → Hg₂MnO₂. (4.16)

За наявності в газах кисню і оксиду сірки (IV), одночасно утворюються сульфати марганцю і ртуті. Оскільки в газових викидах деяких виробництв (наприклад, відхідних газах ртутних заводів) вміст оксиду сірки (IV) значно вище, ніж ртуті, з метою направленого використання піролюзиту перед контактом з ним гази очищають від оксиду сірки (IV) (зазвичай вапняком). Після видалення основної кількості оксиду сірки (IV) гази підігрівають до 50-70°С з метою попередження конденсації вологи, що знаходиться в них, і контактують з піролюзитом. Демеркурізовані гази викидають в атмосферу.

При обробці відхідних газів ртутних заводів відповідно до описаної технології в шарі піролюзиту заввишки 0,6 м при швид­кості газів в адсорбері 0,2 м/с ступінь їх демеркурізації складає 90-96% при витраті 20 т піролюзиту на 1 т вловленої ртуті. В той же час при очищенні піролюзитом вентиляційних викидів виробництва ртутних термометрів залишкова концентрація ртуті досягає
0,02 мг/м³ при ступені демеркурізації 80%. Невисока глибина очищення разом з токсичністю пилу піролюзиту, підвищенням гідравлічного опору його шару за рахунок самоущільнення в процесі роботи і ряд інших чинників обмежує останнім часом інтерес до практичного використання цього методу.

Окрім перерахованих твердофазних методів для очищення відхідних газів від парів ртуті можуть бути застосовані деякі іонообмінні методи, зокрема з використанням зернистих або волокнистих матеріалів: катіоніту в Hg²⁺- формі або аніонобмінної смоли, що містить сполуки йоду і адсорбований йод.

Питання для самоконтролю.

1. Адсорбція з газів парів летких розчинників.

2. Адсорбційне очищення газів від оксидів азоту.

3. Адсорбційне очищення газів від оксиду сірки (IV).

4. Адсорбційне очищення від хлору і хлориду водню.

5. Адсорбційне очищення від сполук фтору.

6. Адсорбційне очищення від йоду і йодиду водню.

7. Адсорбційне очищення газів від сірководню.

8. Адсорбційне очищення сірковмісних органічних сполук.

9. Адсорбційне очищення газів від парів ртуті.