ТЕМА 3 – Виробнича санітарія. Метеорологічні умови у виробничих приміщеннях. Промислові шкідливі та токсичні речовини

Виробнича санітарія

Гігієна праці – це галузь практичної та наукової діяльності, що вивчає стан здоров’я працівників у його обумовленості умовами праці і на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров’я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.

Виробнича санітарія - система організаційних, гігієнічних і санітарно-гігієнічних заходів та засобів, які попереджують влив шкідливих виробничих чинників на працюючих.

Діяльність – специфічна, притаманна людині, форма активного ставлення до навколишнього світу, трудова діяльність підрозділяється на три основні стадії праці: ручну, механізовану й автоматизовану, які в свою чергу відрізняються величиною фізичного навантаження та нервово-емоційного напруження. З фізіологічної точки зору трудовий процес ділиться на фізичний та розумовий.

Фізична діяльність визначається, в основному, роботою м'язів, до яких у процесі роботи посилено припливає кров, забезпечуючи надходження кисню та вилучення продуктів окиснення. Цьому сприяє активна робота серця та органів дихання. При цьому відбувається витрата енергії. За величиною загальних енергови­трат організму фізичні роботи поділяються на легкі (Іа, Іб), середньої важкості (ІІa, ІІ6) та важкі (ІІІ).

Чим вища категорія виконуваної роботи, тим більше навантаження на опорно-­м'язову, дихальну та серцево-судинну системи.

Розумова діяльність людини визначається, в основному, участю в трудовому процесі центральної нервової системи та органів чуття. При розумовій роботі уповіль­нюється частота серцевих скорочень, підвищується кров'яний тиск, послаблюються обмінні процеси, зменшується кровопостачання кінцівок та черевної порожнини, вод­ночас збільшується кровопостачання мозку (у 8-10 разів порівняно зі станом спо­кою). Розумова діяльність дуже тісно пов'язана з роботою органів чуття - зору та слуху. Порівняно з фізичною діяльністю, напруженість органів чуття зростає в 5-10 разів.

Умови праці – сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, які вливають на здоров’я, працездатність людини під час виконання їм трудових обов’язків.

Оцінка умов праці проводиться на підставі "Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу". Виходячи з принципів гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:

1 клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

2 клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями чинни­ків виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступ­ної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді.

3 клас - шкідливі умови праці - характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити неспри­ятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство.

4 клас - небезпечні (екстремальні) - умови праці, що характеризуються таки­ми рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих профе­сійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

Визначення загальної оцінки умов праці базується на диференційованому аналізі визначення умов праці для окремих чинників виробничого середовища і трудового процесу. До чинників виробничого середовища належать: параметри мікроклімату; вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони; рівень шуму, вібрації, інфра- та уль­тразвуку, освітленості та ін.