Заходи та засоби захисту від вібрації

Заходи та засоби захисту від вібрації за організаційною ознакою поділяються на:

І - колективні:

1) Зниження вібрації в джерелі виникнення (вибір раціональних технологічних та кінематичних схем; збалансування та врівноваження; недопущення резонансних режимів);

2) Зменшення вібрації на шляхах її поширення:

a. При контакті з віброоб’єктом (вібропоглинання, віброгасіння, віброізоляція);

b. Без контакту з віброоб’єктом (дистанційне керування, автоматичний контроль та сигналізація, захисне огородження)

3) Організаційно-технічні заходи (експлуатація устаткування згідно норм та режимів; своєчасний ремонт та техогляд; контроль параметрів вібрації)

4) Лікувально-профілактичні заходи (обмежений допуск до віброробіт, медичний огляд, режими праці та відпочинку).

ІІ – індивідуальні (ЗІЗ) – для рук, для ніг, для тіла.

Зменшення вібрації в джерелі її виникнення досягається шляхом застосування таких кінематичних та технологічних схем, які усувають чи мінімально знижують дію динамічних сил. При проектуванні устаткування важливо передбачити недопущення резонанс­них режимів його роботи. Це досягається раціональним вибором маси та жорсткості коливальної системи або частоти змушувальної сили.

Контакту працівника з віброоб'єктом можна уникнути шляхом використання дистанційного керування, автоматичного контролю та сигналізації, а також застосування захисного огородження. Якщо цього досягти неможливо, то необхідно при контакті працівника з віброоб'єктом домогтися змен­шення параметрів вібрації на шляху її поширення від джерела змушувальної сили. Це можна досягти за допомогою вібропоглинання, віброгасіння та віброізоляції.

1. Вібропоглинання (вібродемпфірування) полягає в штучному збільшенні втрат у коливальній системі, при цьому енергія вібрації перетворюється в теплову. На практиці для цього використовують конструктивні матеріали з великим внутрішнім тертям (пластмаси, сплави марганцю та міді, магнієві сплави і т. п.) або наносять на поверхні, що вібрують, шар пружно-в'язких матеріалів, які збільшують внутрішнє тертя в коливній системі (покриття поверхонь, що вібрують, гумою та пружно-в'язкими мастиками на основі полімерів, мащення вузлів та з'єднань).

2. Динамічне віброгасіння полягає у збільшенні реактивного опору коливної системи. Засоби динамічного віброгасіння за принципом дії поділяється на ударні та динамічні віброгасники. Недоліки динамічних віброгасників: вони налаштовані на певну частоту, яка відповідає їх резонансному режиму коливання.

Ударні віброгасники бувають маятникового, пружинного і плаваючого типів. Маятникові ударні віброгасники використовуються для гасіння коливань частотою 0,4-2,0 Гц, пружинні - 2-10 Гц, плаваючі -- понад 10 Гц.

Віброгасники камерного типу призначені для перетворення пульсуючого потоку газу чи рідини в рівномірний. Такі віброгасники встановлюються на всмоктувальній та нагнітальній сторонах компресорів, на гідроприводах, водогонах і т. п.

3. Віброізоляція полягає у введені в коливну систему додаткового пружного зв'язку, який перешкоджає передачі вібрації від об'єкта, що вібрує, до основи, суміжних конструкцій чи людини.

Віброізоляція є єдиним ефективним способом зменшення вібрації, що передаєть­ся на руки від ручного механізованого інструмента.

Пружні елементи, що вводяться в коливну систему (віброізолятори, амортизато­ри) можуть бути пружинні, гумові, гідравлічні, пневматичні та комбіновані.

4. Комплекс лікувально-профілактичних заходів захисту від вібрації передбачає: попередній та періодичні медичні огляди; заборону допуску до вібраційних робіт осіб молодших 18 років та таких, що мають відповідні протипокази у стані здоров'я; лікува­льну гімнастику та масаж рук; спеціальні режими праці та відпочинку.

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) від вібрації за місцем контакту працівника з об'єктом, що вібрує підрозділяються: ЗІЗ для рук (рукавиці, рукавички, прокладки); ЗІЗ для ніг (спеціальне взуття, підметки, ковдри, наколінники); ЗІЗ для тіла (нагрудники; пояси, спеціальні костюми).