МОДУЛЬ 1 – Основи законодавства з охорони праці. Основи виробничої санітарії

ТЕМА 1 – Вступ. Правові та організаційні питання

Охорона праці – це система законодавчих актів, соціально-економічних, технічних, гігієнічних та організаційних заходів, які направлені на створення безпеки, підтримання здоров’я та працездатності людини у процесі роботи.

Мета ОП:

Основна мета ОП:

– запобігання травматизму та профзахворювань;

– створення безпечних і нешкідливих умов праці;

– забезпечення здоров’я та працездатності;

– підвищення продуктивності праці;

– попередження аварійних ситуацій.

Охорона праці в Україні

У жовтні 1992р. Верховна рада України прийняла Закон «Про охорону праці», згідно з яким у 1993 р. Кабінет Міністрів України видав постанову № 62 про створення Державного комітету України з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці).

За даними МОП (міжнародна організація праці) кількість нещасних випадків на виробництві в світі постійно збільшується та на даний момент складає 125 млн. щорічно. В країнах ЄЕС жертвами НВ і ПЗ щорічно стають 10 млн. людей, з яких приблизно 8 тис. – гине. В Україні щорічно на виробництві травмується в середньому 140-180 чоловік, з них 20 – стають інвалідами, а 4-5 - гинуть.

До п’яти основних причин смертельних випадків на виробництві (за даними МОП) належать:

- незадовільна підготовка робітників і роботодавців з питань ОП;

- відсутність контролю за станом безпеки на робочих місцях та виконанням встановлених норм;

- недостатнє забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту;

- недосконалість заходів та засобів колективної безпеки на виробництвах;

- знос (в деяких галузях до 80%) засобів виробництва.

Окрім нещасних випадків виробничого і невиробничого характеру, в Україні щорічно реєструється 2,5 тис. чол., у яких виявлені ПЗ. По галузях виробництва рівень ПЗ розподілений: вугільна промисловість – 60-62%, металургія – 12-14%, машинобудівництво – 8-9%, сільське господарство – 3-4%, інші – 10-15%. Регіональне розподілення ПЗ: Донецька обл. – 42-44%, Дніпропетровська – 17-18%, Луганська – 9-10%, Львівська – 8-9%, Волинська – 3-4%. Серед ПЗ найбільш виражені захворювання пилової етимології (38-40%) та вібраційно-шумової патології (29-31%).

3аконодавчими актами, що визначають основні положення про охорону праці, є загальні закони України, а також спеціальні законодавчі акти. До загальних законів належать: Конституція України, Закони України "Про охорону праці", "Про охорону здоров'я", "Про пожежну безпеку", "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист", "Про забезпечення саніта­рного та епідемічного благополуччя населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захво­рювання, які спричинили втрату працездатності", Кодекс законів про працю України (КЗпП). Спеціальними законодавчими актами в галузі охорони праці є Державні нормативні акти про охорону праці, Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці, Будівельні норми та правила, Санітарні норми, Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів та інші нормативні документи.

В основному законі України - Конституції питанням охорони праці присвяче­ні статті 43 (права щодо праці), 45(право на відпочинок) та 46 (соціальний захист).

Основні положення закону України «Про охорону праці»

Гарантії прав громадян на охорону праці

Права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору. При укладанні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про його права та пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індиві­дуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Працівник має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилася вироб­нича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточу­ють, і навколишнього природного середовища.

Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захво­рювань. Усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власни­ком від нещасних випадків і професійних захворювань. Страхування здійснюється в порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором).

Права працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці. Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робо­чого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги та компенсації, що надаються в передбаченому законом порядку.

Обов'язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці. Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робо­чому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

Обов'язки працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці. Працівник зобов'язаний:

- знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами вироб­ництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

- додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового роз­порядку підприємства;

- проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій. Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному відборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.