Засоби гасіння.При значних витіканнях слід використовувати піну, порошок. У приміщеннях застосовують об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити порошком, СО2. 11 страница

Збільшення тривалості дії Ф. приводить до формування функціонально-структурних порушень. Виявлено різке припинення біоенергетичного обміну в еритроцитах (низький рівень АТФ, коефіцієнту АТФ/АДФ і значення енергетичного заряду), білковоутворювальної функції печінки (гіпопротеінемія, гіпоальбумінемія, збільшення альбуміно-глобулінового індексу), еозіпопенія, ураження емалі зубів до 1V ступеня; зміни в легенях, бронхіт, бронхопневмонія; у залозах нирок - атрофія і склероз клубочкової зони, різка гіперемія; у головному мозку - дистрофічні явища, що охоплюють велику кількість клітин, різкий перицелюлярний набряк; у нирках - некроз канальців, атрофія клубочків; у м’язах серця - дистрофія міоцитів, помірний периваскулярний склероз і міофіброз, у тканині кісток - гістологічні і рентгенологічні зміни. Ф. справляє ембріотропні і мутагенні ефекти.

Ознаки отруєння. Опіки шкіри і очей, подразнення і сухість слизової оболонки носа, чхання, кашель, задуха, нудота, блювота, втрата свідомості, почервоніння і свербіння шкіри, різка хворобливість у носі, відчуття стиснення у грудях, подразнення очей і верхніх дихальних шляхів, сльозотеча, кон’юнктивіт, кровотеча носом, хрипота, при виразних явищах інтоксикації - підвищення температури, посилення кашлю, задуха.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Ф.потрапляє в організм через дихальні шляхи, накопичується в тканинах кісток, зубів, виводиться з сечею. Вміст Ф. у сечі підвищується у декілька разів.

Наслідки дії у майбутньому. Бронхіти, пневмосклероз, дистрофічні зміни в печінці і міокарді,ураження зубів, виразки слизових оболонок очей, носа, порожнини рота, гнійний бронхіт, тетанія, ділотація серця. Смерть настає від крововиливу і набряку легенів.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Необхідно винести потерпілого на свіже повітря, змити отруту зі шкіри водою і змастити кремом, очі і слизові оболонки промити водою протягом не менше 15 хв., в очі ввести по 2-3 краплини 30 % розчину альбуциду, при втраті свідомості - негайно відправити до лікарні.

Засоби індивідуального захисту. Застосовують фільтруючий протигаз марки В, ізолюючий протигаз, респіратори типу “Сніжок” на основі іонітної тканини або “Лепесток- В” на основі тканини ФПП-70. Захисний костюм типу ЯаКк, гумові чоботи і рукавички.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку: Ф. спричинює корозію металів.

Нейтралізація (дегазація). Використовують розчин гідроксиду натрію, відпрацьовані луги (1-30 %) - ВХВ пігментів, лаків, барвників, хімічних реактивів; місце розливу слід залити вапняним молоком, аміачною водою або розчином карбонату натрію.

 

 

ФУРФУРОЛ

(фурфураль, 2-формилфуран, 2-фурилальдегід, фуран-2-альдегід)

 

Молекулярна формула: С₅Н₄О₂. М=96,09.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування: Ф.зберігаютьу цистернах, ємкостях, резервуарах; перевозять залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Ф. блідо-жовта масляниста рідина, має запах свіжого житнього хліба, швидко буріє на повітрі. Т. плавл. мінус 38,7 ⁰С;
т. кип. 162 ⁰С; густина 1159,4 кг/м³ (20 ⁰С). Тиск парів 0,00106 МПа (39 ⁰С). Тепл. утвор. мінус 200 кДж/моль. Розчинність у воді 8,3 % (мас.) (20 ⁰С). Добре розчиняється у спирті, органічних розчинниках. Переганяється із водяною парою. При окисненні рідкими агентами утворює малеїновий ангідрид, малеїнову або пірослизеву кислоту.

Вибухо - і пожежонебезпечність. Горюча рідина. Т. згор. 2339,3 кДж/моль;
Т. спал. 64 ⁰С, т.самозайм. 298 ⁰С. Конц. межі пош. полум’я 2,1-19 % (об.): нижн. т. межа пош. полум’я 64 ⁰С. Нормальна швидкість пош. полум’я 0,87 м/с при 100 ⁰С. БЕМЗ 0,41 мм.

Засоби гасіння: вода зі змочувальниками, піна, порошок.

Основна небезпека. Горюча речовина; потрапляє крізь шкіру всередину; нервова отрута, помірно токсична; подразнює слизові оболонки очей і носа; викликає судоми, погіршення дихання, атаксію, параліч кінцівок.

Поріг сприйняття запаху: 1-1,5 мг/м³.

Поріг подразнюючої дії на очі: при хвилинному вдиханні Ф. у концентрації 3000 мг/м³ відбувається подразнення слизових оболонок очей.

Дія на шкіру. Ф. потрапляє крізь шкіру всередину і викликає зниження кількості еритроцитів, лейкоцитів, кольорового показника, вмісту фібриногену і тромбоцитів у крові, дегенеративні переродження в печінці, атрофічні зміни в нирках. При тривалому контакті з Ф. спостерігаються сильне жовтувато-коричневе забарвлення поверхні рук і ніг (в особливості підошов), іноді екземи і дерматити.

ГДК р.з.: 10 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,05 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,05 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 3 клас - “помірнонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 3 група - “помірнотоксичні”.

За характером токсичності: групи “нервові”, “печінкові”, “кров’яні”.

Л.Д. _{50 шл.}: 425 мг/кг (миші), 125 мг/кг (щури).

Л.К. ₅₀: 5000 мг/м³ (миші).

Токсична дія. Нервова отрута, викликає судоми і паралічі. Справляє подразнювальну дію,при гострому отруєнні спостерігається збудження, подразнення слизових оболонок очей і носа, судоми, ускладнення дихання, атаксія, параліч кінцівок, у крові - зменшення кількості еритроцитів і зниження кольорового показника, тромбоцитів і рівня фібріогену, слинотеча, сльозотеча, набряк легенів. Ф. у концентрації як 0,5-1 мг/л при щоденному 4-годинному отруєнні спричинює загибель тварин протягом місяця. 10 - хвилинне вдихання Ф. у концентрації 0,5 мг/л викликає слабке подразнення слизової оболонки носа, слинотечу, легку нудоту. У робітників гідролізного заводу при вмісті Ф. у повітрі майже на рівні ГДК змін у стані здоров’я не виявлено, але у більшості в крові і сечі визначено Ф., кількість якого до кінця зміни збільшувалася (у крові - від слідів до 0,7 мг %, в сечі - від 20 до 5,1 мг %). При концентраціях Ф. в повітрі в межах 0,0018-0,072 мг/м³ його вміст в біосередовищах вищий; у 11,5 % досліджених знайдено функціональні зміни нервової системи, а у 9 % - більш серйозні розладнання. У деяких до кінця зміни спостерігалось зниження чутливості нюху, підвищення температури тіла і збільшення секреції шлунку. Відчуття заніміння язика і ускладнення дихання, при тривалій дії Ф. у концентраціях, що перевищують ГДК у 7 і більше разів, - кон’юнктивіти, подразнення слизових оболонок і головний біль; при тривалому контакті з Ф. - хронічна нежить із послабленням нюху.

Ознаки отруєння. Збудження, подразнення слизових оболонок очей і носа, судоми, ускладнення дихання, атаксія, параліч кінцівок; слинотеча, сльозотеча.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Потрапляє через органи дихання; метаболізується в альфа-фуранкарбонову (пірослизеву) і фурфурилакрилову кислоти. Виділяється через легені і з сечею в незміненому стані; виводиться з сечею також у виді пірослизевої кислоти.

Наслідки дії у майбутньому. Функціональні зміни у нервовій системі, кон’юнктивіти, екземи, дерматити, хронічна нежить, атрофічні зміни в крові, нирках, дегенеративні переродження в печінці.

 

 

ХЛОР

 

Молекулярна формула: Cl₂; М= 70,9.

Агрегатний стан за н. у.: газ.

Зберігання і транспортування: Зберігається в цистернах, контейнерах, бочках, балонах для рідкого хлору, ємкостях; Зберігається і транспортується в зрідженому стані.

Фізичні і хімічні властивості: зеленувато-жовтий газ із характерним запахом.

Т. плавл. мінус 101,9 ⁰С, т. кип. мінус 34,05 ⁰С, т. крит. 144 ⁰С; густина 3,214 кг/м³, густина за повітрям 2,489; густина крит. 573 кг/м³; тиск крит. 77,1 МПа, розчинність у воді 0,7 г/100 г (20 ⁰С), 0,2 г/100 г (80 ⁰С), коеф. розч. у воді 1,78 (40 ⁰С). Легко зріджується в маслянисту жовто-зелену рідину з густиною 1,553 кг/м³ (мінус 35 ⁰С); досить реакційноздатний; з водою взаємодіє з утворенням НСІ і НОСІ.

Вибухо - і пожежонебезпечність: негорюча речовина.

Основна небезпека. Високотоксична речовина, отруєння Х. і великих концентраціях може призвести до миттєвої смерті внаслідок реіректорного гальмування дихального центру. Смерть виникає також від хімічного опіку легенів.

Дія на шкіру. Газоподібний хлор при високій концентрації або хлорна вода можуть іноді викликати гострий дерматит із потемнінням, почервонінням і набряклістю шкіри. У деяких випадках дерматит може перейти в екзему. При низьких концентраціях Х. виникають “хлорні вугри”. Захворювання може виникнути внаслідок прання одягу або доторкання до нього.

ГДК р.з.: 1 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,1 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,03 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 2 клас небезпеки - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група - “високотоксичні”.

За характером токсичності: група “припікаючі”.

Л.Д. _{50 шл}: 3,5 мг/кг.

Л.К. ₅₀: 2900 мг/м³ (людина, протягом 5 хв.), 368 мг/м³ (миші, 30 хв.).

Токсична дія. Х. подразнює дихальні шляхи, може викликати набряк легенів. Вірогідно, Х. реагує з вологою на тканинах дихальних шляхів, і подразнювальну дію справляють НОСІ і соляна кислота, які при цьому утворюються. У крові порушується вміст вільних амінокислот; у крові і внутрішніх органах - активність деяких оксидаз. Отруєння Х. у великих концентраціях може призвести до миттєвої смерті внаслідок рефлекторного гальмування дихального центру. Потерпілий задихається, обличчя синіє, він метушиться, робить спроби бігти, але одразу падає, рух стає некоординованим, втрачається свідомість, пульс частішає. За менших концентрацій Х. рефлекторна зупинка дихання коротша, через декілька секунд дихання відновлюється, але стає поверхневим, судомним, паузи між дихальними рухами частіші і триваліші, дихання зупиняється через 5- 25 хв. після вдихання газу; через деякий час відбувається зупинка серця. Смерть настає також від хімічного опіку легенів.

При отруєнні Х. у середніх і низьких концентраціях спостерігаються різкий загрудний біль, печія і різі в очах, сльозотеча, задушливий сухий кашель, збудження, а в інших випадках, навпаки, пригнічення. Через 2-3 год. відбувається набряк легенів. Явища подразнення дихальних шляхів зменшуються, відбувається заспокоєння. Кашель стає не таким хворобливим, збільшується задишка, зростає пульс, починається виділення харкотиння зі слизом і відхаркування пінистою жовтою або червоною рідиною. Кров темна, густа, легко зсідається, що призводить іноді до тромбозу вен, особливо на ногах. Вологі і сухі хрипи зберігаються досить довго після зникання інших симптомів. Спостерігаються повнокров’я і набряк слизових зева, гортані, голосових зв’язок. Гостра емфізема легенів перкуторно виявляється ще в рефлекторній фазі, може бути стійким наслідком отруєння. Але стадія набряку легенів може і не розвиватися або бути досить малою. Іноді отруєння, перенесене в перші дні на ногах, через кілька днів закінчувалося смертю.

Отруєння Х. у дуже малих концентраціях найчастіші в умовах виробництва. Супроводжуються вони почервонінням кон’юнктиви, м’якого піднебіння і горлянки, бронхітом, незначною емфіземою легенів, легкою задишкою, почуттям тиску у грудях, часто блювотою. Набряк легенів якщо і розвивається, то на фоні трахеобронхіту. У крові в перший день виявляються лейкоцитоз, лімфопенія, на 2-3 день - навпаки, лімфоцитоз. Зміни кісткового мозку виникають за рахунок утворення більш молодих клітинних форм. У сечі іноді знаходиться білок.

Як наслідки отруєнь, виникають бронхоектази, емфізема легенів, гіалінізація і тромбоз стінок судин, гіпертрофія стінок правого шлуночка із наступною декомпенсацією. Х. у концентраціях 0,001-0,006 мг/л по 6-7 год. на день протягом місяця переноситься без помітних ускладнень.

Відомі випадки хронічного отруєння хлором. У робочого паперової фабрики після 4 років виникли кашель, печія в очах, іноді загальне нездужання протягом 1-2 тижнів, на 5 рік кашель зробився безперервним, з’явились біль і стиснення у грудях, задишка, кровохаркання. Об’єктивно спостерігалась емфізема нижніх частин легенів. Захворювання легенів виникали у робітників, які мали справу з Х., удвічі частіше, ніж у інших робітників. Відзначено запалення порожнини рота, а при тривалому контакті - карієс, виразки слизової оболонки носової перетинки, шлунково-кишкові розладнання, анемію, головний біль, запаморочення, безсоння.

Ознаки отруєння. Потерпілий задихається, обличчя синіє, він метушиться, робить спроби бігти, але одразу падає, рух стає некоординованим, втрачається свідомість, пульс частішає. Спостерігаються різкий загрудний біль, печія і різі в очах, сльозотеча, задушливий сухий кашель, збудження, в інших випадках - навпаки, пригнічення, відділення харкотиння зі слизом і відхаркування пінистою або червоною рідиною.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму Х.Потрапляє в організм через дихальні шляхи, реагує з вологою тканин дихальних шляхів, утворює соляну кислоту і гіпохлоритну кислоти, які потрапляють у кров і порушують баланс амінокислот; виводиться з сечею.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Потерпілому необхідні чисте повітря, спокій, зігрівання. Якомога швидше потрібні киснева інгаляція, госпіталізація. При подразнені верхніх дихальних шляхів рекомендується вдихання розпиленого 2 % розчину бікарбонату натрію. Слід промити очі, ніс, рот 2 % розчином харчової соди, пити тепле молоко з боржомом або содою. При сильному хворобливому кашлі застосовують кодеїн, дионін, гірчичники, при звуженні голосової щілини - тепло на шию, теплі лужні інгаляції, п/ш атропін (1 мл 0,1% розчину), за показаннями - стимулятори дихання (лобелін, цитітон в/в), серцеві засоби (0,25 мл 0,1 % розчину строфантину з глюкозою у вену, п/ш кофеїн, камфора, корглікон).

Засоби індивідуального захисту. Застосовують фільтруючі промислові протигази марок В, М, БКФ, при великих концентраціях (більше 8,6 мг/л) - ізолюючі протигази, ізолюючі костюми КІ-АР “Іній”, КІ-К “Юпітер”, КІ-К-3 “Юпітер-3”, КІ-ТГЗХ “Меркурій”, а також захисні герметичні окуляри, гумові рукавички, чоботи, захисний одяг. Потрібен постійний контроль за станом протигазів.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку. Рідкий хлор руйнує гумові деталі, прогумовану тканину, при сполученні з водою Х. утворює сильну соляну кислоту, яка взаємодіє з більшістю металів; продуктом реакції є водень, який в суміші з хлором вибухонебезпечний.

Нейтралізація (дегазація). Рідкий хлор треба розводити водою до безпечної концентрації; газоподібну хмару Х. слід осаджувати водяною завісою; Х. нейтралізують вапняним молоком, гашеним вапном, аміачною водою, гідроксидом натрію. Слабкі розчини гідроксиду натрію або карбонату натрію застосовують з витратою 10 т на 1 т Х.. Використовують також луги відпрацьовані (1-20 % розчини), що є відходами ВХВ газоподібного кисню.

 

 

ХЛОРБЕНЗОЛ

(фенілхлорид)

Молекулярна формула: С₆Н₅Сl. М=112,56.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування: Зберігають вємкостях, цистернах, резервуарах; транспортується залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Летка безбарвна рідина з характерним запахом. Т. пл. мінус 45,2 ⁰С, т. кип. 132,1 ⁰С; т. крит. 359,2 ⁰С. Густина технічного продукту 1107 кг/м³. Густина крит. 365 кг/м³. Густина парів за повітрям 3,88. Тиск крит. 4,52 МПа. Коеф. розч. парів у воді 9,04 (розр). Коеф. диф. парів 0,0628 см²/с при 0 ⁰С; теплота утворення 51,4 кДж/моль. Пари Х. важчі за повітря, тому накопичуються в низинах, підвалах, тунелях тощо. Х. добре розчиняється в органічних розчинниках.

Вибухо - і пожежонебезпечність. Легкозаймиста речовина. Рідина, що розлилася, виділяє займисті пари. Пари утворюють із повітрям вибухонебезпечні суміші. Тепл. згор. 3074,6 кДж/моль. Т. спал. 29 ⁰С; т. займ. 57 ⁰С; т. самозайм. 637 ⁰С; конц. межі пош. полум’я 1,4-9,8 % (об.); т. межі пош. полум’я: нижн. 28 ⁰С, верхн. 62 ⁰С; макс. тиск вибуху 558 кПа; т. гор. 1530 К; швидкість вигоряння 9,48 ^. 10^-2 кг/(м^{2 .} с); МВВК 16,3 % (об.).

Засоби гасіння.При значних витіканнях слід використовувати піну, порошок. У приміщеннях застосовують об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити порошком, СО2.

Основна небезпека. Легкозаймиста речовина. Пари утворюють із повітрям вибухонебезпечні суміші. Помірно токсична речовина; наркотик, небезпечний при вдиханні парів, діє яко отрута в разі вживання. Можлива смерть від вдихання парів.

Поріг сприйняття запаху: 0,41-1,5 мг/м³.

Дія на шкіру. Діє подібно до бензолу, але слабше. Може викликати екземи, при частому контакті рук із Х. виникає сухість шкіри, тріщини, свербіння, почервоніння (частіше між пальцями), набряклість, пухирчаті висипи. Х. може потрапляти в організм крізь шкіру, викликаючи характерні зміни в крові. Існує реальна небезпека токсичної дії Х. при інтенсивному контакті зі шкірою.

ГДК р.з.: 50 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,1 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,1 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 3 клас - “помірнонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 3 група - “помірнотоксичні”.

За характером токсичності: групи “кров’яні”, “подразнюючі”, “нервові”.

Л.К. ₅₀: 1825 мг/м³ (миші).

Токсична дія. Х. - наркотик, який діє також на кровотворення подібно до бензолу, але значна дія проявляється крізь непошкоджену шкіру. Пари діють сильно подразнююче на слизові оболонки і шкіру; уражають рогівку очей. Можлива смерть від вдихання. При контакті Х. з вогнем утворюються отруйні гази.

Х. викликає запаморочення, головний біль, сонливість, відчуття сп’яніння, розладнання координації рухів, судоми, біль у шлунку, нудоту, блювоту, задуху, кашель, сльозотечу. При постійній роботі з хлорбензолом (Х.б.) і концентрації його в повітрі 0,034-1,28 мг/л виникають головний біль, запаморочення, сонливість, розладнання травлення. Об’єктивно спостерігаються зниження чутливості шкіри кінцівок рук, контрактура м’язів пальців рук і м’язів ніг, вегетативна лабільність, низька кількість лейкоцитів; у деяких випадках кількість тромбоцитів менше 100000; кровотеча із ясен і носом. Х. в концентрації 1,8 мг/л може викликати отруєння протягом години.

Ознаки отруєння: запаморочення, головний біль, сонливість, відчуття сп’янін-ня, розладнання координації рухів, судоми, біль у шлунку, нудота, задуха, блювота, сльозотеча.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Х. накопичується в жировій тканині, головному мозку, в печінці і легенях. Приблизно 20 % дози, яка введена, виділяється з організму собак і кролів у незмінному вигляді з повітрям, що видихається. Приблизно половина Х. окиснюється у феноли і виводиться з сечею у вигляді хлорфенилмеркаптурової кислоти.

Наслідки дії у майбутньому: екземи, лімфоцитоз, еозинопенія, тенденція до лейкопенії.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Необхідно винести потерпілого на свіже повітря, шкіру промити водою протягом 15 хв., дати кисень, п/ш ввести 5 % розчин ефедрину 1 мл, 10 % розчин кофеїну 1 мл, при нудоті і блювоті - 2,5 % розчин аміназину 1 мл у м’язи. Госпіталізація обов’язкова.

Засоби індивідуального захисту. За помірних концентрацій парів Х. застосовується фільтруючий протигаз марки А. Тривалість його захисної дії від пари Х. при концентрації 0,5 мг/л - від 13 до 14 год., при 1 мг/л - біля 6 год., при
2 мг/л - 3,5 год., при 3 мг/л - 2,3 год. і при 5 мг/л -1 год. 15 хв. За наявності протигаза марки А з фільтром (коричнева коробка з білою смугою) тривалість захисної дії зменшується удвічі. За високих концентрацій Х. потрібні шлангові ізолюючі протигази з примусовим подаванням повітря ПШ-1, ПШ-2, РМП-62. Рекомендується шолом з примусовим подаванням повітря, виготовлений з полівінілхлориду або неопренового каучуку, нейлону, з маскою з ацетатної пластмаси. Необхідно додержуватися заходів особистої гігієни, користуватися спецодягом із бавовняної тканини з хлорвініловим або силікатно-казеіновим покриттям або зі з’ємними накладками з непроникного матеріалу для Хт.; рекомендується ізолюючий костюм КІ -АУ “Ікар”. Для захисту шкіри придатні жирні і захисні мазі, звичайні косметичні креми, захисні креми, наприклад ІЕР, “Миколан”, “Ялот”, ХІОТ, ПМ-1, мазь Селиського.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку: як розчинник пошкоджує пофарбовані поверхні, розчиняє вироби з каучуку.

Нейтралізація (дегазація): за допомогою води, яка розпилюється технічними засобами.

 

 

ХЛОРОФОРМ

(трихлорметан, фреон-20, хладон-20);

 

Молекулярна формула: СНСl₃ . М=119,37.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування: Х. зберігається у цистернах, ємкостях, резервуарах, скляних бутлях; транспортується залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Х. рухлива, безбарвна рідина з різким характерним запахом, солодкувата і пекуча на смак. Т. плавл. мінус 63,5 ⁰С. Т. кип. 61,2 ⁰С. Т. крит. 263 ⁰С. Густина 1483 кг/м³ при 20 ⁰С. Густина крит. 0,516 кг/м³ [8]. У воді Х. практично не розчиняється. Розчинність води в Х. при 31 ⁰С -
0,11 %, при 17 ⁰С - 0,061 %. З водою утворює азеотропну суміш (вміст води у суміші 2,6 %) із т.кип. 56,2 ⁰С. Коеф. розч. парів у воді 8,91 (20 ⁰С); 4,67 (37 ⁰С). Технічний продукт містить стабілізатор (0,6-1 % абс. спирту). Х. розчиняється в більшості органічних розчинників. На світлі окиснюється киснем повітря, утворює при цьому СОСl₂, НCl і Сl₂. Пари важчі за повітря.

Вибухо - і пожежонебезпечність. Негорюча речовина.

Основна небезпека.На світлі Х. повільно окиснюється киснем повітря, при цьому утворюються СОСІ2, НСІ, СІ2. Пари Х. важчі за повітря; високотоксична речовина; наркотик, небезпечна при вдиханні, потраплянні в шлунок, на шкіру, в очі, на слизові оболонки. При отруєнні можлива смерть.

Поріг сприйняття запаху: 0,3 мг/м³, чітко відчувається солодкуватий запах при 20 мг/м³.

Дія на шкіру: при потраплянні на шкіру у вигляді рідини або пари викликає подразнення, дерматити, екземи.

ГДК р.з.: ГДК в колишньому СРСР не встановлена, в США -120 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,1 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,03 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 2 клас - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група - “високотоксичні”.

За характером токсичності: групи “печінкові“, “кров’яні”, “подразнюючі”.

Л.Д. _{50 шл} : 18 мл або 44 г при масі 70 кг (людина); смертельна доза. 50 мл.

Л.К. ₅₀: 2120 мг/м³ (миші); 10000 мг/м³ (собаки).

Токсична дія. Х.наркотик, токсично діє на обмін речовин і внутрішні органи, особливо на печінку. Дія його подібна до дії ССl₄, але слабша, що, можливо, пов’язано з меншою здатністю до утворення вільних радикалів.

Небезпечний при вдиханні, потраплянні в шлунок, на шкіру, в очі, на слизові. Спостерігаються біль у горлі, слинотеча, кашель, рясні слизові виділення із носа, блювота, пронос, запаморочення, головний біль, стан сп’яніння, можливі психічні порушення, при вдиханні концентрованої пари швидко настає стан наркотичного сну. Внаслідок отруєння Х. можлива смерть.

Наркотична концентрація Х., яка викликає зміни швидкості розвитку рефлекторного порушення м’язів (при колінному рефлексі), 0,25-0,5 мг/л при 40 -хвилинному вдиханні. Концентрації, близькі до тих, що досягають у венозній крові в умовах наркозу, викликають зміни в культурі клітин печінки. Навіть одноразовий наркоз викликає досить глибокі зміни обміну речовин, шлунково-кишкові розладнання, іноді жовтяницю, розладнання серцевої діяльності (аритмія), яка переходить в олігурію, появу сахару в сечі. У більш легких випадках відбуваються блювота, запаморочення, слабкість, біль у шлунку, збуджений стан, у крові - анемія, лейкоцитоз. Описано також випадок гострого отруєння після приймання 113 мл Х. Навіть у відносно невеликих концентраціях Х. може викликати професійне хронічне отруєння, передусім, з ураженням печінки.

Ознаки отруєння. Біль у горлі, слинотеча, кашель, рясні слизові виділення з носа, блювота, пронос, запаморочення, головний біль, стан сп’яніння. Можливі психічні порушення, слабкість, біль у шлунку, збуджений стан. При вдиханні концентрованої пари Х. швидко настає стан наркотичного сну.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Шляхи потрапляння в організм - інгаляційний, через шлунок, через шкіру. При вдиханні парів у перші 30 хв. Х. абсорбується з повітря людиною у кількості 74-80 % від початкової концентрації, потім абсорбція падає до 60 %. Вміст Х. у крові відповідає його концентрації в головному мозку, у жировій тканині концентрація приблизно у 10 разів вища. Від 30 до 50 % від дози, що потрапила в організм, метаболізується. У процесі метаболізму утворюються хлорвміщені метаболіти, але є дані про те, що єдиним метаболітом є СО₂, виділення якого становить 50 % одержаної дози Х. Біля 10 % незміненого Х. виділяється через годину після експозиції, в подальшому виділення на низькому рівні може тривати до 10 діб, при цьому вміст хлор-іону в сечі у декілька разів перевищує норму. Трансформації підлягає від 30 до 50 % Х., що потрапив в організм. Сечею і калом виділяється 0,003 % від дози, яка введена. Можливе виведення Х. через шкіру і з потом, але загальна кількість отрути, що виводиться цим шляхом, досить мала.

Наслідки дії у майбутньому.Зміни в печінці, жовтяниця, аритмія, олігурія, у крові анемія, лейкоцитоз, токсичний гепатит, дерматити і екзема шкіри, ураження Ц.Н.С., поліневрити, серцево-судинні розладнання, дистрофічні зміни печінки, нирок, серця, що можуть призвести до смерті.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Необхідно дати потерпілому свіже повітря, чистий одяг, спокій, тепло. Рекомендується тривале вдихання зволоженого кисню із використанням носових катетерів, карбоген в разі пригнічення дихання - неодноразово по 5-10 хв. Роблять штучне дихання “рот у рот” із переходом на кероване в разі різкого послаблення або зупинки дихання. У тяжких випадках застосовують екстракорпоральний гемодіаліз.

У випадку приймання Х. всередину необхідно швидко промити шлунок (при розладнаннях чутливості - тільки після інтрубації), потім призначити вазелінове масло, сульфат натрію і активоване вугілля (по 2 ст. ложки на 0,5 л води). Протипоказані рослинна олія, касторове масло, молоко, алкоголь. Подальша терапія симптоматична. У випадках приймання Х. всередину і виразного порушення свідомості потрібна негайна госпіталізація.

Уражену шкіру слід ретельно промити водою з милом, лікувати як при опіках.

Уражені очі негайно протягом 10-15 хв. промивають проточною водою при широко розкритих щілинах очей, у виключних випадках накладається пов’язка із стерильним парафіновим маслом, а при сильному болі - з дикаїном. У подальшому рекомендується на догляд окуліста за рогівкою і оболонкою очей. При потраплянні Х. в шлунок треба промити його через зонд 15-20 л води з введенням вазелінового мастила або касторової олії, а також застосувати сифонні клізми. В/в вводяться глюкоза 5 % - 500,0; 10 % - 500,0 з інсуліном 16 -20 одиниць, аскорбінова кислота 5 % - 5,0, кокарбоксилаза 100 мг. В/м - вітаміни В₁ - 6 % - 2,0; В₆ - 5 % - 2,0, п/ш - кордіамін 2,0; ефедрин 5 % - 1,0. При подразненні верхніх дихальних шляхів рекомендуються содові інгаляції з димедролом 1 % - 1,0; ефедрином, при кашлі - кодеїн (1 таблетка).