Засоби гасіння.При значних витіканнях слід використовувати піну, порошок. У приміщеннях застосовують об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити порошком, СО2. 6 страница

Ознаки отруєння. В’ялість, запаморочення, загальна слабкість, сонливість, що переходить у подвійне бачення, головний біль, нудоту, блювоту, розладнання рівноваги. Потім можуть швидко розвинутися епілептіоформні судоми, частіше тризм, втрата свідомості. Дихання глибоке, на губах часто піна, зіниці розширені, не реагують на світло.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. В організмі М.б. піддається метаболічним реакціям (механізм не з’ясовано) з відщепленням неорганічного брому, вміст якого у тканинах звичайно тривалий час значно перевищує норму. Незмінений М.б. швидко видихається з повітрям. Неорганічний бром виводиться через нирки; у щурів екскреція з сечею становить 21-45 % від адсорбованої дози.

Наслідки дії у майбутньому. Розладнання слуху, зору, пам’яті, маніакальний стан, симптом Ромберга, порушення психіки, с мерть від серцевої недостатності.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. При високих концентраціях М.б. у повітрі треба надіти на потерпілого протигаз і винести його із забрудненої зони, зняти протигаз, одяг, надати повний спокій, обкласти грілками; негайно розпочати інгаляцію зволоженого кисню із використанням носових катетерів, чергуючи її кожні 30 -40 хв. із вдиханням карбогену по 5-10 хв. Ввести в/в 10 мл 30 % розчину тіосульфату, 30-40 мл 40 % розчину глюкози з 1 мл 5 % розчину тіаміну і 5 мл аскорбінової кислоти; 10 мл 10 % розчину глюконату кальцію або хлориду кальцію.

Рекомендується приймати серцеві засоби: кофеїн (10 %), кордіамін
(25 %) по 1-2 мл п/ш, заспокійливі і седативні препарати (препарати валеріани, пустирнику, димедрол, седуксен тощо). При блювоті ввести 1-2 мл 2,5 % розчину аміназину.

В разі пригнічення дихання слід ввести в/в 10-20 мл 0,5 % розчину бемегріду, в разі зупинки дихання робити штучне дихання методом “рот у рот” з послідовним переходом на кероване (РО-5, ДР-1 тощо). У випадках розвитку колаптоїдного стану вводять в/в 0,5 мл 0,05 % розчину строфантіну в 10-20 мл 20 % розчину глюкози; за показаннями додається 3-4 мл 1 % розчину мезатону, а також 60-120 мг преднізолону. В усіх випадках інтоксикації потрібна негайна госпіталізація, при необхідності - транспортування у реанімаційний центр.

Засоби індивідуального захисту. Для захисту органів дихання застосовують фільтруючий промисловий протигаз марки А, а за підвищених концентрацій М.б. - обов’язково ізолюючі протигази з примусовою подачею повітря, в особливих випадках (гасіння пожеж тощо) - кисневі, ізолюючі прилади (тільки для спеціально навчених і тренованих). Слід мати на увазі, що поріг сприйняття запаху звичайно вище за токсичні концентрації. Для захисту шкіри використовують спецодяг, рукавички, захисний костюм типу ТоЯа, гумові чоботи.

Нейтралізація (дегазація): застосовують спиртові розчини лугів.

 

 

МЕТИЛХЛОРИД

(метил хлористий, хлорметан, фреон-40, хладон-40)

 

Молекулярна формула: СН₃Сl. М=50,49.

Агрегатний стан за н. у.: газ.

Зберігання і транспортування: зберігається в ємкостях, балонах; перевозиться в зрідженому стані під тиском залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвний газ. Важчий за повітря. Т пл. мінус 97,6 ⁰С. Т. кип. мінус 23,7 ⁰С. Т. крит. 143,1 ⁰С. Густина 2,310 кг/м³. Густина крит. 370 кг/м³ . Тиск крит. 65,8 МПа. Не розчиняється у воді. Коеф. розч. парів: у воді 2,36 (30 ⁰С), 1,78 (40 ⁰С). При відновленні воднем утворює метан, під дією води - метиловий спирт. При нагріванні на відкритому полум’ї утворює фосген. Може містити ненасичені сполуки, ацетилен і його похідні, метанол і карбонільні сполуки.

Вибухо - і пожежонебезпечність. Легкозаймиста речовина. Пари утворюють із повітрям вибухонебезпечні суміші, які можуть розповсюдитися далеко від місця витікання.Т. самозайм. 625 ⁰С; конц.межі пош. полум’я: 7,6-19 % (об.) в повітрі, 8-66 % (об.) в кисні; БЕМЗ 1 мм.

Засоби гасіння: об’ємне гасіння, охолодження водою.

Основна небезпека. Легкозаймиста речовина, пари якої утворюють із повітрям вибухонебезпечні суміші, які можуть розповсюдитися далеко від місця витікання; високотоксична; викликає обмороження; коматозний стан, можлива смерть від вдихання.

Дія на очі. Розширення зіниць, порушення зору відразу і в більш пізні терміни, тимчасова сліпота, двоїння в очах, мерехтіння в очах, порушення чутливості рогівки, звуження обрію зору на біле світло, підвищення тиску у центральній артерії сітківки, птоз вій, легка косоокість і ністагм.

Дія на шкіру. Подразнювальна дія слабка. Можуть виникнути червоний дермографізм, обмороження шкіри.

ГДК: 5 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,06 мг/м³ (ОБРВ).

За ступенем дії на організм людини: 2 клас - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група - “високотоксичні”.

За характером токсичності: групи “нервові”, “кров’яні”.

Л.К. ₅₀: для людини концентрація 2 % при 2 год. дії смертельна; 2000 мг/м³ (миші, 2 год.); 5800 мг/м³ (щури, 4 год.).

Токсична дія. Запах і подразнювальна дія слабкі. Діє переважно на нервову систему, що зумовлено утворенням метаболітів: метанолу, формальдегіду, мурашиної кислоти. Спроможністю М.х. зменшувати кількість відновленого глютатіону в еритроцитах пояснюють розвиток анемій. Викликає як гострі, так і хронічні отруєння. Отруєння виникає після прихованого періоду. Небезпечний при вдиханні, можлива смерть від вдихання. Отруєння настає також при потраплянні М.х. у шлунок. Доторкання до рідини викликає обмороження. При контакті з вогнем виділяються отруйні гази. Вдихання парів М.х. викликає головний біль, відчуття сітки перед очима, запаморочення, атаксію, різке прискорення пульсу, підвищення температури, відчуття “подовшання язика”, незвичайну сонливість, біль у шлунку, блювоту, рідке випорожнення. Випадки тяжких і смертельних отруєнь М.х. внаслідок пошкодження холодильників супроводжувались тривалим (24 год. і більше) непритомним станом з розширенням зіниць, клінічними і тонічними судомами, в ряді випадків зі зниженням або відсутністю рефлексів.

Іноді відбувається розладнання мови і ковтання, а також зору (відразу або в більш пізні терміни). Взагалі, спостерігається картина ураження стволової частини мозку і мозочку. Відмічається також жовтяниця. Спостерігаються підвищення вмісту білку в сечі, іноді припинення сечовиділення, біль у попереку. Був випадок підгострого нефриту з уремією (із сприятливим результатом) при гострому отруєнні на тлі декількох легких отруєнь. Іноді картина отруєння атипова: наприклад, спостерігаються тільки нудота, блювота, пронос. Описується порфірінурія як наслідок руйнування гемоглобіну. Може бути анемія, незначний лейкоцитоз. Кров’яний тиск знижений. У тяжких випадках настає коматозний стан, смерть у судомах. Концентрація М.х. 2 % при 2-годинній дії смертельна. Після отруєння можливі зміни психіки: в’ялість, загальмованість, гіпомімія, невиразна мова, жахи, підозрілість, порушення слуху, марення. Описано хронічний депресивний стан, токсичні енцефаліти. Алкоголізм погіршує перебіг отруєння. При хронічних отруєнняхтипові синдроми: сонливість (людина спить цілодобово), запаморочення, апатія, втрата апетиту, слабкість у ногах, розладнання зору (від мерехтіння в очах до подвійного бачення і тимчасової сліпоти), порушення чутливості рогівки, звуження обсягу зору на біле світло, підвищення тиску в центральній артерії сітківки, птоз вій, поширені і в’яло реагуючі на світло зіниці, ністагм, атаксія, розладнання свідомості, прискорення пульсу і дихання, прискорення температури, анемія і легкий лейкоцитоз. Іноді мають місце біль у животі, ураження печінки (інтерстиціальні гепатити без виразних порушень функцій), тимчасові зміни в нирках (іноді з олігурією, з’явленням білку, циліндрів і мурашиної кислоти в сечі), вегетативна нестійкість, червоний дермографізм, акроціаноз, тенденція до гіпотонії, гіпергідроз, вегетативні неврити. При хронічній дії М.х. в деяких випадках описані психози, які потребують лікування у лікарнях, а також випадки зі смертельним фіналом.

Ознаки отруєння. Головний біль, відчуття сітки перед очима, запаморочення, атаксія, різке прискорення пульсу і підвищення температури, відчуття “подовшання язика”, надзвичайна сонливість, біль у шлунку, блювота, рідке випорожнення, судоми, нудота, втрата свідомості.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. М.х. швидко зникає з крові за будь-яких шляхів уведення. Рівномірно розподіляється в органах і тканинах (коефіцієнт розподілу кров/тканина близький до одиниці), де виявляється протягом нетривалого часу. Метаболізується до метанолу і формальдегіду: останній через 18 год. повністю виводиться з крові. Виділення незміненого метанолу з повітрям, що видихається, дуже інтенсивне в перші хвилини, а протягом першої години становить 29 % від введеної дози. У невеликих кількостях М.х. видаляється із сечею і жовчю.

Наслідки дії у майбутньому. Психози, які довго лікуються, порушення нервової системи, анемія, сонливість, порушення зору, ураження мозочку, жовтяниця, нефрит із уремією, порфірінурія, зниження кров’яного тиску, загальмованість, гіпомімія, енцефаліти.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. При гострих (легких і середнього ступеня) отруєннях потрібне свіже повітря, спокій, тепло, треба пити лужні розчини, приймати оксібутірат натрію (по 2 г 3 рази на день), глутамінову кислоту (по 1г 3 рази на день), великі дози вітамінів В₁, В₆, РР, при диспентичних розладнаннях вживати вікалін. У подальшому необхідні загальнозміцнюючі засоби, дієта, збагачена вітамінами, білками, сахарами. При різкому послабленні дихання потрібно слідкувати за язиком і прохідністю дихальних шляхів (інтубація, відсмоктування слизу). Рекомендується оксигенотерапія (за допомогою дихальних апаратів або вдихання зволожнілого кисню. Через носові катетери). При судомах і ікотах слід вводити аміназин (1 мл 2,5 % розчину на 2-3 мл 1 % розчину новокаїну), в разі зупинки дихання робити штучне дихання. Показане введення аналептиків (бемегриду, кордіаміну, коразолу), серцево-судинних засобів (корглікон, строфантин). Абсолютно протипоказані адреналін і адреноміметичні засоби, а також препарати групи опію, хлоралгідрат. Необхідна негайна госпіталізація (тільки в лежачому стані).

Засоби індивідуального захисту. Застосовуютьфільтруючий промисловий протигаз марки А, при високих концентраціях М.х. - ізолюючі протигази (шлангові з примусовим поданням повітря), для використання при вогнегасінні - спеціальні кисневі прилади, для захисту шкіри - захисний костюм типу Яа, гумові чоботи і рукавички.

Нейтралізація (дегазація): під дією води М.х. утворює метанол, який нейтралізується великою кількістю води.

НІТРАТНА КИСЛОТА

(азотна кислота)

 

Молекулярна формула: HNO₃. М=63,01.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування. Зберігають у скляних бутлях, ємкостях, цистернах, не дозволяється контакт концентрованої Н.к. з горючими матеріалами, а також порошками металів, солями пікринової і гіпохлоритної (хлорноватистої) кислот; перевозиться залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвна рідина без кольору. Т. плавл. мінус 42 ⁰С, т.кип. 83,4 ⁰С (безводна), густина 1,502 кг\м³, пари Н.к. в 2,2 рази важчі за повітря. Як сильна кислота, діє на всі метали, крім Au, Pt, Rh, Ir. Сильний окисник - солома, тирса та інші пористі органічні матеріали при контакті з нею займаються з виділенням NO₂. Спирт і скипидар при контакті з Н.к. вибухають, Н.к. безмежно розчинна у воді.

Вибухо- і пожежонебезпечність. Негорюча рідина. Сильний окисник, нітрує целюлозні матеріали, чим різко підвищує їх пожежну небезпечність. При контакті з багатьма горючими матеріалами викликає їх самозаймання. Гасити пожежі на об’єктах, де може бути Н.к., незалежно від ступеня задимлення, треба обов’язково у протигазі.

Основна небезпека: в контакті з концентрованою Н.к. займаються солома, тирса, інші органічні матеріали; Н.к. – високотоксична речовина; спричинює тяжкі опіки шкіри і очей.

Дія на шкіру: концентрована Н.к. викликає тяжкі опіки; струп має жовтий колір (ксантопротеїнова реакція), розведені розчини можуть викликати екземи.

ГДК р.з.: 2 мг/м³ ; (в США - 5 мг/м³) .

ГДК м.р.: 0,4 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,15 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 3 клас небезпеки - “помірнонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група - “високотоксичні”.

За характером токсичності: група - “припікаючі”.

Л.К. ₅₀ : 260 мг/м³; (щури, 30 хв.); 130 мг/м³ (щури, 4 год.).

Токсична дія. Дим, який містить NO₂, N₂O₅, туман HNO₃, подразнює дихальні шляхи, може викликати руйнування зубів, кон’юнктивіти і ураження сітківки очей. Пари Н.к. приблизно на 25 % більш токсичні, ніж NO₂. При тяжких отруєннях спостерігаються набряк легенів протягом першої доби, раптова слабкість, нудота, задишка, кашель зі значною (до 1,5 л на першу добу) пінистою мокротою лимонно-жовтого кольору, ціаноз губ, обличчя, пальців рук, специфічний їдкий запах із рота. Небезпечне ускладнення - вторинний набряк легенів внаслідок гострої серцевої недостатності в кінці 2 - в середині 3 тижня отруєння. При легкому отруєнні можливі бронхіт і не різко виражений бронхіоліт, тривалість захворювання - біля 5 днів. При потраплянні через рот спостерігаються жовтувате забарвлення і опіки губ, різкий біль у роті, у стравоході, у шлунку, утруднена блювота з кров’ю.

Ознаки отруєння: раптова слабкість, нудота, задишка, кашель зі значною (до

0,5 л на першу добу) пінистою мокротою лимонно-жовтого кольору; ціаноз губ, обличчя, пальців рук, специфічний їдкий запах із рота.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму: Н.к. потрапляє через дихальні шляхи, подразнює дихальні шляхи, уражає очі, зуби, шкіру; виводиться з сечею.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. При опіках шкіри після негайного промивання водою протягом 1-2 днів потрібна пов’язка з 2-3 % розчином гідрокарбонату натрію, при ранньому інфікуванні уражень або для попередження інфекції - зволожені пов’язки з риванолом (1:1000) або фурациліном (1:5000). Потім використовують коагулююче лікування: 1-2 % спиртові розчини генцианвіолету або метиленової сині. При опіках 2-3 ступеню в ранніх стадіях з успіхом використовують стрептоцидну і синтоміцинову емульсії, потім - мазьові пов’язки (мазі з антибіотиками, мазь Вишневського тощо). При значних опіках 2-3 ступеня після первинної обробки ураженої поверхні рекомендують комбінування відкритого і закритого способів лікування. Поряд з цим, проводять заходи, спрямовані на боротьбу з шоком: введення морфіну, промедолу, зігрівання потерпілого, вживання великої кількості рідини, переливання плазми або крові, введення глюкози з аскорбіновою кислотою.

Засоби індивідуального захисту. Застосовують протигаз марки В (з фільтром за наявності туману Н.к.), захисні окуляри (ПО-1, ПО-2 з напівмаскою тощо), захисні щитки або маски з прозорого матеріалу, наголовні щитки з екраном із оргскла, спецодяг із спеціальної бавовни або хлоринової тканини (сукно ШЛ-40 або ШХВ-30-КН), комбінезони або костюми з хлоринової тканини, лавсану, із тканин, які оброблені латексами, кислотостійкими полімерами, ізолюючий костюм КІ-АР “Іній”, КІ-К “Юпітер”, КІ-К “Юпітер-3”, КІ-ТГЗХ “Меркурій”, рукавички кислотостійкі, подвійні із натурального або неопренового латексу, чоботи гумові або пластмасові.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку: Н.к., як сильна кислота і сильний окисник діє майже на всі метали.

Нейтралізація (дегазація). Для осадження парів Н.к. застосовують розчин із вапна. Розливи Н.к. нейтралізують каустичною содою, содовим порошком, вапном, іншими лужними сумішами, розчином гідроксиду натрію, з витратою 0,635 т на 1 т Н.к. Відходи машинобудівних виробництв - розчини гідроксиду натрію концентрації 300 г/л.

 

 

НІТРИЛ АКРИЛОВОЇ КИСЛОТИ

(акрилонітрил, нітрил пропенової кислоти, нітрил етиленкарбонової кислоти, вінілціанид, пропеннітрил, цианістий вініл)

 

Молекулярна формула: СН₂=СНСN. М= 53,06.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування: Н.а.к. зберігається в ємкостях; транспортується в цистернах під пломбою з маркуванням “череп і кістки”, написом “отрута”.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвна рідина з характерним запахом. Т. пл. мінус 83,5 ⁰С. Т. кип. 78 ⁰С, т. крит. 246 ⁰С. Густина 806 кг/м³, тиск крит. 3,54 МПа. Легко полімеризується в поліакрилонітрил (нітрон). Концентрація насичених парів 249 мг/л (20 ⁰С). При сполученні з водою утворює амід акрилової кислоти, при повному гідролізі дає акрилову кислоту. Найбільш легко проходить гідроліз у лужному середовищі, в нейтральних і слабкокислих розчинах не гідролізує.

Вибухо- і пожежонебезпечність. Легкозаймиста рідина. Т. спал. мінус 5 ⁰С
(з. т.), 0 ⁰С (в. т.); т. займ. 2 ⁰С; т. самозайм. 480 ⁰С; конц. межі пош. полум’я
3-17 % (об.); т. межі пош. полум’я: нижн. мінус 5 ⁰С, верхн. 25 ⁰С. У чистому стані здатний до полімеризації, яка супроводжується виділенням тепла.

Засоби гасіння. Значні витікання рекомендується гасити розпиленою водою, піною, порошком. У приміщеннях слід застосовувати об’ємне гасіння, невеликі вогнища можна гасити СО₂, водою.

Основна небезпека: легкозаймиста рідина; високотоксична; спричинює опіки шкіри і слизової оболонки очей; просочується крізь шкіру; може викликати загибель при аплікації на шкіру.

Поріг сприйняття запаху: 8-4 мг/м³.

Поріг подразнюючої дії на очі: 0,3 мг/м³.

Дія на шкіру. При дуже короткому контакті і швидкій нейтралізації невеликих кількостей Н.а.к. на шкірі помітних наслідків не помічається. Але якщо Н.а.к. на шкірі не нейтралізувати негайно, то з’являються інтенсивне почервоніння, печія, у подальшому - опіки. Навіть після більш-менш швидкого усунення Н.а.к. без тривалого промивання шкіри через 10-24 год. починаються опіки 2 ступеня. При контакті з полімером, який містить 5 % вільного Н.а.к., (контакт протягом 30 хв.) виникали опіки 3 ступеня, які загоюються з рубцями, але відносно малоболючі. Після 20-25 хвилинної дії пари у концентрації 300-500 мг/м³ спостерігається сильне свербіння шкіри не тільки на відкритих, але і на закритих частинах тіла. Свербіння проходило після миття теплою водою з милом (гідроліз Н.а.к.). При потраплянні Н.а.к. на передпліччя людини швидкість просочування його становить 0,6 мг/см² на годину. Н.а.к. небезпечний при потраплянні через неушкоджену шкіру.

ГДК р.з.: 0,5 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,03 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 2 клас небезпеки - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група - “високотоксичні”.

За характером токсичності: групи “припікаючі”, “кров’яні”, “нервові”.

Л.Д. _{50 шл.}: 130 мг/кг (п/ш, морські свинки).

Л.К. ₅₀: 350 мг/м³ (миші).

Токсична дія. Дія Н.а.к. пов’язана з відокремленням ціановодню (НСN), який переходить в роданіди. Молекули Н.а.к. і НСN майже однаково токсичні
(в розрахунку на групу СN-), але пригнічення активності дихальних ферментів більш слабкіше, ніж у НСN. Симптоми ураження нервової системи залежать від дії цілої молекули, яка блокує SH- групу ферменту. Це підтверджується антидотною дією цистеїну або глутатіону в екстремальних умовах. Н.а.к. добре поглинається крізь шкіру.

Запах Н.а.к. відчувається за концентрацією парів 0,008-0,004 мг/л, але до нього швидко настає звикання. Вдихання Н.а.к. у концентраціях 0,3-0,5 мг/л протягом 5-10 хв. викликає печію слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і сльозотечу. За концентрацій 0,035-0,22 мг/л протягом 20-45 хв. відчуваються тупий головний біль, стиснення у грудях, збудження і відчуття страху, свербіння шкіри. Після вдихання Н.а.к. у концентрації 0,048 мг/л протягом 30 хв. рівень роданідів у крові нормальний; при 0,1 мг/л він підвищується і не повертається до норми через 12 год. Симптоми гострого отруєння: головний біль, слабкість, нудота, блювота, запаморочення, задишка, пітливість, пронос. У тяжких і смертельних випадках - сильна задишка, судоми, ціаноз, тахікардія, зниження температури тіла, втрата свідомості, сильне кровонаповнення внутрішніх органів, рідка кров, набряк легенів. При своєчасній антидотній терапії гострі отруєння закінчуються одужанням. Відзначено випадки гострих отруєнь, більшість із них при контакті зі шкірою. Симптоми легких отруєнь - слабкість, головний біль, нудота, блювотні рухи, біль у шлунку. Ці явища швидко проходили на свіжому повітрі. Описано смертельний випадок від втирання Н.а.к. (приблизно 50 мл) у шкіру голови 10-літньої дівчинки.

Наслідки хронічних отруєнь: тривале вдихання концентрацій Н.а.к порядку тисячних часток мг/л у виробничих умовах викликає зниження артеріального тиску, приглушення тонів серця, зниження ковтального рефлексу і прискорення сухожильних рефлексів. Спостерігаються атрофічні риніти, парез голосових зв’язок, помірна анемія, лейкопенія з нахилом до лімфоцитозу і моноцитозу. При концентрації Н.а.к у повітрі понад 0,5 мг/л відчуваються сонливість, слабкість, головний біль, дратівливість, відсутність апетиту, біль у ділянці серця, зниження електричної активності міокарду, неврастенічний синдром із вегетативними порушеннями, зниження вмісту гемоглобіну, еритроцитів і ретикулоцитів при порушенні дозрівання нормобластів у кістковому мозку, незначна лейкопенія. При вмісті Н.а.к 0,0008-0,0018 мг/л діагностувались вегето-судинні дисфункції, астено-вегетативний і цереброастенічний синдроми, дистрофічні порушення у міокарді, порушення у шлунково-кишковому тракті, зниження антитоксичної та білковоутворювальної функцій печінки, кон’юнктивіти, трофічні зміни рогівки.

Ознаки отруєння. Н.а.к викликає печію слизових верхніх дихальних шляхів і сльозотечу; тупий головний біль, стиснення у грудях, збудження і відчуття страху, свербіння шкіри, слабкість, нудоту, блювотні рухи, біль у шлунку.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Абсорбція Н.а.к у дихальних шляхах людини незалежно від експозиції становить 48 %. Гідроліз із відщепленням СN- групи проходить у печінці під впливом ферменту роданези з утворенням роданідів. Швидкість його може бути різна. Частково Н.а.к виділяється з повітрям, що видихається, у незміненому вигляді.

Наслідки дії у майбутньому. Після гострих отруєнь у випадках тривалої втрати свідомості довго зберігались біль і слабкість у ногах, м’язові посмикування, емоційна нестійкість, нетривкий рух, зниження пам’яті, низький артеріальний тиск, порушення рефлексів, відсутність пульсу на обох ногах, картина ураження Ц.Н.С. по типу енцефалополіневриту. Наслідки опіків 2 і 3 ступенів - малоболючі загоювані рубці.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Потерпілого слід негайно винести з небезпечної зони, дати свіже повітря, тепло, спокій, зняти забруднений одяг. При потраплянні Н.а.к. на шкіру треба вимити тіло теплою водою з милом. Показана антидотна терапія. Антидоти: амілнітрит, тіосульфат натрію, хромосмон. Слід негайно дати вдихати амілнітрит (на ватці з ампули) протягом 15-30 с, повторювати процедуру кожні 2-3 хв., слідкувати за кров’яним тиском. Потрібне вдихання вологого кисню або карбогену, за необхідністю зробити штучне дихання, серцеві засоби. Слід вводити в/в 10-15 мл 2 % нітрату натрію (зі швидкістю 2,5-5 мл на хв.) і 50 мл хромосмону; через кожні 3-5 хв. вводити з тією ж швидкістю 20-50 мл 30 % тіосульфату натрію. При зберіганні або повторному прояві симптомів отруєння слід повторити антидотну терапію. Рекомендується введення в/в 50 мл 40 % розчину глюкози з вітаміном В₁ (1мл 5 % розчину), нікотинової (1 мл 2,5 % розчину), аскорбінової (5 мл 5% розчину) кислот, а також ліпоєвої кислоти (0,025-0,05 г). Штучне дихання не припиняти, ввести лобелін, цитітон. При госпіталізації заходи оживлення продовжувати у транспорті і не припиняти без указівки лікаря.

В разі отруєння через рот слід негайно викликати блювоту, зробити негайне промивання шлунку розчином перманганату калію (2 г на 1 л води) чи введення у шлунок суспензії активованого вугілля або 2 % розчину соди. У подальшому рекомендується застосовувати ту саму антидотну і оживляючу терапію. Уражені місця, особливо при опіках, треба негайно змащувати 1 % спиртовим розчином генціанвіолету, бриліантової зелені, метиленової сині. У подальшому слід використовувати пасти, креми з антибіотиками і глюкокортикоїдами. Уражені очі необхідно промивати під струменем води (10-15 хв.), закапати 0,5 % розчином дикаїну з адреналіном (1:1000). У випадках подразнення верхніх дихальних шляхів потрібні содові або масляні з ментолом інгаляції, тепле молоко з боржомом або содою.

Засоби індивідуального захисту. Необхідний ретельний захист органів дихання від газів, парів, аерозолів Н.а.к. і від потрапляння їх в організм через рот; (для цього придатний промисловий фільтруючий протигаз марки А або марки А з фільтром). За наявності в повітрі НСN потрібен промисловий фільтруючий протигаз марки В або БКФ (протигаз марки В за наявності у повітрі 10 мг/м³ придатний протягом 60 хв.). У випадках особливо високих концентрацій Н.а.к необхідні - ізолюючі шлангові протигази з примусовим подаванням свіжого повітря - шланговий ПШ-1, ПШ-2 тощо. Потрібен найретельніший захист шкіри. в разі небезпеки контакту зі шкірою парів Н.а.к. високої концентрації або рідкої Н.а.к. застосовують рукавички, нарукавники, взуття з непроникних матеріалів (з гумовим, текстовініловим, поліхлоридним, латексним тощо покриттями). Необхідне суворе дотримання заходів особистої гігієни, заборона приймання їжі під час роботи, обов’язкове прання і зміна одягу після роботи. У випадку потрапляння Н.а.к. на шкіру слід негайно зняти забруднений одяг і білизну і також негайно обмити забруднені місця шкіри і вимити тіло теплою водою з милом.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку. В результаті гідролізу утворює акрилову кислоту, яка може спричинювати корозію металевих поверхонь приладів, обладнання тощо.

Нейтралізація (дегазація). Для дегазації Н.а.к. застосовують воду у великій кількості, гашене вапно; місця незначного забруднення слід обробити сумішшю: 2 об’єми 10 % розчину сульфату заліза (І І) (залізного купоросу) і 1 об’єм 10 % суспензії гідроксиду кальцію (гашеного вапна). Застосовують також розчин гідроксиду натрію з витратою 8 т на 1 т Н.а.к., розчини сульфату заліза (І І) (1-20 %), ВХВ діоксиду титану пігментного.

 

 

ОКСИД ЕТИЛЕНУ

(окис етилену, 1,2-епокисетан, оксиран)

 

Молекулярна формула: С₂Н₄О. М= 44,05.

Агрегатний стан за н. у.: газ.

Зберігання і транспортування. Для транспортування і зберігання ємкості виготовлені із нержавіючої сталі марки 1Х18Н10Т. Резервуари і арматура не повинні включати деталі з міді та її сплавів, срібла, магнію та їх сплавів, чавуну, ртуті та її сплавів. Зберігається під азотною подушкою під тиском 2,5-3,5 кгс/см² при температурі не вище 5 ⁰С. Резервуари фарбують алюмінієвою фарбою. Термін зберігання оксиду етилену - не більше 6 місяців від дня виготовлення; перевозять О.е. залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвнийгаз; при низьких температурах - безбарвна рухома рідина з ефірним запахом. Т. пл. мінус 111, ⁰С. Т. кип.
10,4 ⁰С. Т. крит. 192 ⁰С. Густина 887 кг/м³ при 7 ⁰С. Залежність тиску (кПа) насичених парів від температури: 20 ⁰С (30); 0 ⁰С (73); 20 ⁰С (150); 40 ⁰С (290). Добре розчиняється у воді, спирті, ефірі. Схильний до полімеризації, до взаємодії з багатьма органічними і неорганічними речовинами, стійкий до підвищення температури. При нагріванні до 400 ⁰С перетворюється в ізомерний ацетальдегід; при нагріванні з водою утворює етиленгліколь. Для О.е. характерні реакції приєднання з розривом циклу.