Засоби гасіння.При значних витіканнях слід використовувати піну, порошок. У приміщеннях застосовують об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити порошком, СО2. 4 страница

Основна небезпека. Сильноокиснююча рідина; надзвичайно токсична; за великих концентрацій у повітрі пари Б. роз’їдають слизову оболонку носоглотки і верхніх дихальних шляхів; справляє сильну місцево-припікаючу дію.

Поріг сприйняття запаху: поріг подразнювальної дії знаходиться на рівні
1-6 мг/м³.

Дія на шкіру. Після потрапляння на шкіру рідкого Б. або його парів Б. (як правило, в аварійних ситуаціях), спостерігаються виразне подразнення і алергічний ефект, некрози, в майбутньому рубці. При повторному потраплянні можливий алергічний дерматит, у подальшому шкіра забарвлюється в темно-коричневий колір. Найчастіша локалізація - кисті рук, рідше передпліччя. Як професійні стигми можна назвати жовте і оранжеве забарвлення долоні.

ГДК р.з.: 0,5 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,04 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 2 клас небезпеки - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 1 група - “надзвичайно токсичні”.

За характером токсичності: групи “подразнюючі”; “припікаючі”; “нервові”; “мутагени”; “алергени”.

Л.Д. _{50 шл.}: 3100 (миші), 1700-3100 (щури), 2500-4160 (кролі) мг/кг.

Л.К. ₅₀: 220 мг/м³.

Токсична дія. Б. відносять до групи подразнювальних речовин, які мають сильну місцево-припікаючу дію. За тривалої дії Б. викликає порушення з боку нервової системи. Добре відомий нейротропний ефект Б. Систематичне бромування справляє спочатку на щитовидну залозу стимулюючий вплив, але в подальшому виникає руйнування фолікулів, дегенерація окремих ділянок залози і утворення аденом. Антагонізм Б. і йоду в їх впливах на функцію щитовидної залози проявляється тільки за великих доз; у природних умовах частіше спостерігається синергізм цих елементів. Але в зміненій щитовидній залозі (зоб) вміст Б. більш ніж в 10 разів перевищує його вміст у нормальній залозі.

У випадках гострих отруєнь при легкій інтоксикації з’являються слабкість, почуття стиснення у грудях, рясне виділення слизу, кровотеча носом, кашель, ускладнення дихання, головний біль, блювота. Іноді, після декількох годин, з’являються нудота, біль у животі, пронос, хрипкість голосу, астмоїдні явища. Пари Б. у великих концентраціях роз’їдають слизову оболонку носоглотки і верхніх дихальних шляхів; язик, слизова оболонка носа і кон’юнктива забарвлюються в коричневий колір; з’являються явища бронхіальної астми, світлобоязливість, блефароспазм, набряк повік. У легенях виникають розсіяні сухі хрипи, іноді бронхіт із спастичним компонентом, характерний запах з рота. Пари Б. подразнююче діють на верхні дихальні шляхи, чітко при 13-22 мг/м³, поріг подразнювальної дії знаходиться на рівні 1-6 мг/м³. За концентрації парів Б. 11-23 мг/м³ може виникнути задуха, за концентрації 30-60 мг/м³ - тяжкі токсичні явища, а за концентрації 220 мг/м³ швидко настає смерть. Клінічна картина: блювота, судоми, спітнілість, акроціаноз, потьмарення свідомості, мимовільне сечопускання, смерть.

В разі потрапляння Б. в шлунок спостерігаються втрата свідомості, сліди опіку на підборідді, побіління слизової оболонки порожнини рота, потім блювота, біль у животі і горлі, виділення сечі кольору м’ясних помиїв. В разі хронічних отруєнь спостерігаються підвищений вміст Б. у крові, ознаки порушення вуглеводного обміну, тенденція до анемізації і тромбопенії, зниження активності щитовидної залози, зниження вмісту у крові хлорид-іону і SH-груп.

Ознаки отруєння. Блювота, судоми, спітнілість, акроаціаноз, потьмарення свідомості, мимовільне сечопускання, слабкість, почуття стиснення у грудях, рясне виділення слизу, кровотеча носом, кашель, ускладнення дихання, головний біль. Іноді після декількох годин з’являються нудота, біль у животі, пронос, схриплість голосу, астмоїдні явища.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Б. належить до групи елементів, які постійно містяться у живому організмі. Добове споживання задовольняється в основному за рахунок Б., який міститься у звичайних харчових продуктах: хліб - 0,09-0,61 мг%, картопля -
0,27-1,42 мг %. Багато Б. міститься у вигляді домішки в кухарській солі - вживаючи близько 20 г солі за добу людина отримує приблизно 40 мг Б. Великим вмістом цього елементу відзначається м’ясо деяких морських риб.

Б. розподіляється в органах і тканинах таким чином (у відсотках за масою): кров - 3,3^.10^-4; тканина кісток - 7,0 ^. 10^-4; волосся - 5,0 ^. 10^-4; м’язи - 1,4 ^. 10^-3; головний мозок - 3,0^. 10^-4; печінка - 1,0 ^. 10^-3; нирки, серце - 1,0^. 10^-3; легені - 3,0 ^. 10^-3; щитовидна залоза - 1,0 ^. 10^-3. Б. досить довго утримується у крові, що свідчить про порівняно повільне виведення, а також про те, що Б. майже не бере участі в обміні. Виводиться Б. головним чином через нирки, в меншій мірі через шлунково-кишковий тракт і слиною.

Наслідки дії у майбутньому. Бронхіальна астма, блефароспазм, виразки слизових оболонок і верхніх дихальних шляхів, зміни функції нирок, щитовидної залози, зміни у крові, некрози, рубці, зміна кольору шкіри.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. В разі інгаляційного отруєння показане лікування гострого токсичного запалення горлянки, трахеї, бронхів і токсичного набряку легенів. В разі потрапляння в шлунок треба викликати блювоту і промити шлунок; рекомендується введення в шлунок манніту, фуросеміду, у подальшому введення хлориду натрію, а також сольова дієта (20-30 г кухарської солі на добу).

В разі потрапляння Б. на шкіру слід негайно змити його водою, потім обробити уражене місце 50 % розчином тіосульфіту натрію і змастити жиром або маззю, яка містить харчову соду.

Засоби індивідуального захисту. Для захисту органів дихання необхідні протигази фільтруючі або з примусовою подачею чистого повітря, для захисту рук - рукавички.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку. Алюміній і деякі інші метали енергійно взаємодіють із сухим Б. З більшістю металів реакція енергійно йде лише в присутності води, яка руйнує захисну плівку броміду.

БРОМБЕНЗОЛ

(Фенілбромід)

 

Молекулярна формула: С₆Н₅Вr. М=157,02.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвна рідина, т. плавл. мінус 30,6 ⁰С,
т. кип. 156,2 ⁰С, т.крит. 397 ⁰С, густина 1495 кг/м³, густина крит. 486 кг/м³; тиск парів 0,66 кПа (27,8 ⁰С), тиск крит. 4,52 МПа, теплота утворення 81,6 кДж/моль.

Вибухо - і пожежонебезпечність. Легкозаймиста рідина. Теплота утворення 81,6 кДж/моль, т. спал. 51 ⁰С, т. самозайм. 565 ⁰С, нижня конц. межа пош. полум’я 1,57 % (об.) (розр.).

Засоби гасіння. Великі витікання слід гасити піною, порошком. У приміщеннях доцільно застосовувати об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити порошком, СО₂.

Основна небезпека: легкозаймиста рідина; високотоксична; уражає печінку, викликає некроз у центральних частинах печінки; просочується крізь шкіру.

Дія на шкіру: просочується крізь шкіру.

ГДКр.з.: 3 мг/м³.

ГДКс.д.: 0,03 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 2 клас небезпеки - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група - “високотоксичні”.

За характером токсичності: групи “нервові”, “печінкові”.

Л.Д. _{50 шл.}: 2,7 мг/кг (миші), 3,2 мг/кг (щури).

Л.Д. _{50 шк.}: занурення хвостівщурів у Б. на 2 год. викликало смерть 4 із 6.

Л.К. ₅₀: 0,021 мг/м³ (миші), 0,041 мг/м³ (щури).

Токсична дія. Уражає печінку, викликаючи цим некроз у її центральних частинах. Діють метаболіти бромбензолу (можливо, бромбензолепоксиди), які утворюються при ферментативному окисненні його в печінці і які є попередниками n-бромфенілмеркаптурової кислоти. Блокує SН-групи амінокислот: введення останніх запобігає пригніченню росту і загибелі тварин. У тварин при вдиханні пари або введенні всередину спостерігається нерізке подразнення слизових оболонок, в’ялість, послаблення або зникнення реакції на подразнення, клоніко-тонічні судоми. При одноразовому вдиханні парів Б. в концентрації 250 мг/м³ порушується у щурів сумаційна здатність Ц.Н.С. і підвищується кількість нейтрофілів у крові. Введення одноразової дози 0,75 г/кг (всередину) дає через 48 год. центролобулярний некроз у печінці з інфільтрацією джерел некрозу макрофагами. У випадках інгаляції або введення Б. в шлунок у щурів виявлено порушення обміну біогенних амінів - зміни активності моноаміноксидази і рівня серотоніну. Вдихання щурами парів Б. в концентрації 20 мг/м³ по 4 год. на день 6 разів на тиждень через 1,5 місяці призвело до лейкоцитозу з наступною лейкопенією; пригнічення Ц.Н.С. відзначено через 3 місяці; відбувається порушення білковоутворювальної функції печінки; зниження вмісту SН - груп у сироватці крові і зменшення маси тіла спостерігались після 4-4,5 місяців затравок. Мікроскопічно виявлено помірні дистрофічні зміни в нервових клітинах, дегенеративні зміни епітелію сім’яників.

Ознаки отруєння: явних ознак не визначено, характерними є зміни у внутрішніх органах (печінка, кров, Ц.Н.С.).

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. В організмі тварин (кролі, щури) Б. перетворюється на фенол прямим гідроксилюванням. Феноли в подальшому перетворюються на n-бром фенілмеркаптурову кислоту і в такому вигляді виводяться із сечею. Попередньо введення барбітуратів (фенобарбіталу) стимулює метаболізм Б. і виділення метаболітів. При парентеральному введенні Б. накопичується у внутрішніх органах, особливо в жировій тканині. Зниження вмісту Б. у тканинах і плазмі відбувається паралельно.

Наслідки дії у майбутньому. Ураження печінки, пневмонія, набряк легенів, порушення функцій Ц.Н.С., зміни у крові.

Засоби індивідуального захисту. Фільтруючий промисловий протигаз марки А (за наявності аерозолю - з фільтром). Захист шкіри. Припинення можливості виділення Б. у повітрі і контакту зі шкірою.

 

 

БРОМИСТИЙ ГЕПТИЛ

(1-бромгептан)

Молекулярна формула: Н₃С(СН₂)₆Вr. М=179,1.

Агрегатний стан: рідина.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвналегкозаймиста рідина; т. плавл.
мінус 58,9 ⁰С; т. кип. 178,8 ⁰С. Густина 1139,8 кг/м³ при 20 ⁰С; густина парів за повітрям 6,2; у воді не розчиняється. Достатньо розчиняється в етанолі, діетиловому ефірі, СНСl₃. На світлі розкладається з виділенням брому.

Вибухо - і пожежонебезпечність. Горюча рідина. У воді не розчиняється.
Т. спал. 65 ⁰С; т. займ. 105 ⁰С; т. самозайм. 210 ⁰С; т. межі пош. полум’я: нижн. 59 ⁰С, верхн. 76 ⁰С.

Засоби гасіння. Великі витікання слід гасити піною, порошком, у приміщеннях використовувати об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити порошком, СО₂.

Основна небезпека: горюча рідина; надзвичайно токсична; діє на внутрішні органи (Ц.Н.С., печінка, кров).

ГДК м.р.: 0,03 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,01 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 2 клас небезпеки - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 1 група - “надзвичайно токсичні”.

За характером токсичності: групи “нервові”, “печінкові”, “кров’яні”.

Л.Д. _{50 шл.}: (в очеревину) 4700 мг/кг (миші).

Л.К. ₅₀: 12000 мг/м³ (миші).

Токсична дія. Спочатку збуджує, а потім пригнічує Ц.Н.С. Бромистий гептил (Б.г.) викликає порушення фагоцитарної активності нейтрофїлів, що корелює з вмістом сполуки в крові, а також неорганічних бромідів у сечі і сироватці крові.

При інгаляційній 4-год. дії 2-бромпентану на щурів протягом всієї вагітності (0,5; 5,0; 50 мг/м³) встановлені рівні за ембріотропним і тератогенним ефектами на рівні 5 мг/м³. Спостерігалось прискорення збудженості Ц.Н.С., а також ураження печінки у нащадків самок, які випробувалися дією
2-бромпентану в період ембріогенезу.

Ознаки отруєння: збуджує, а потім пригнічує Ц. Н. С.; викликає структурні та функціональні зміни у внутрішніх органах.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Б.г. потрапляє в організм через органи дихання, через стравохід у шлунок. Розподіляється у печінці, накопичується у внутрішніх органах, справляє цитотоксичну дію на клітини кісткового мозку щурів. Виводиться з сечею у вигляді бромідів.

Наслідки дії у майбутньому. Порушення фагоцитарної активності нейтрофілів. Підвищення збуджуваності Ц.Н.С., ураження печінки у нащадків.

 

ГІДРАТ ГІДРАЗИНУ

(гідразин гідрат)

 

Молекулярна формула: N₂H₄ ^. H₂O.М = 50,06.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування: Г. г. зберігають у ємкостях, цистернах; перевозять в рідкому стані у цистернах.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвна рідина; запахом схожа на аміак. Димить на повітрі. Т. плавл. мінус 51,6 ⁰С, т. кип. 120 ⁰С при 0,098 МПа; густина 1030 кг/м³. За своїми кислотно-основними і окиснювально-відновлювальними властивостями Г. г. аналогічний безводному гідразину. Добре розчиняється в полярних розчинниках, не розчиняється у неполярних. Використовується як добре іонізуючий розчинник для багатьох солей. Сильний відновник, легко розкладається під дією каталізаторів при нагріванні, освітленні. При контакті Г. г. з оксидами деяких металів, азбестом або вугіллям можливе самозаймання. Водні розчини мають основні властивості.

Вибухо-і пожежонебезпечність. Легкозаймиста рідина, т. спал. 59 ⁰С (в. т.),
т. займ. 59 ⁰С, т. самозайм. 267 ⁰С.

Засоби гасіння. При значних виливах застосовуються розпилена вода, піна, порошок. У приміщеннях використовувати об’ємне гасіння, невеликі вогнища можна гасити СО₂, водою.

Основна небезпека. Легкозаймиста рідина, надзвичайно токсична. При контакті з оксидами деяких металів, азбестом або вугіллям можливе самозаймання; сльозотечія,ураження шкіри.

Дія на шкіру. В наслідок контакту з Г. г. можливе ураження шкіри. Відомі випадки алергічного контактного дерматиту, що супроводжується сенсибілізацією до похідних сполук гідразину. Можливе ураження нігтів. В разі потрапляння на шкіру треба негайно промити вражене місце водою або слабким розчином кислоти.

ГДК р.з.: 0,1 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 1 клас небезпеки - “надзвичайно небезпечні”.

За ступенем токсичності: 1 група - “надзвичайно токсичні”.

За характером токсичності: групи “печінкові”, “кров’яні”, “подразнюючі”.

Л.Д. _{50 шл.}: 83 мг/кг (миші), 129 мг/кг (щури), 55 мг/кг (кролі).

Л.Д. _{50 шк.}: до 100мг/кг.

Л.К. ₅₀: до 500 мг/м³.

Токсична дія. Токсичний при будь-яких шляхах надходження до організму. Характерні значні зміни в печінці, схожі з тими, які викликають сполуки фосфору. Порівнюють отруєння гідразином зі станом, що виникає після оперативного видалення печінки. Порушується вуглеводний, жировий обмін. Г. г. має гемолітичні властивості, гемоліз розвивається через 1,5-2 год. після гострого отруєння. За концентрації 0,05-0,1 мг/м³ у повітрі виробничих приміщень у робітників виявлено зменшення кількості еритроцитів, рівня холестерину в крові, зміни кров’яного тиску. Виявлено захворювання, які пов’язані з ураженням Ц.Н.С., печінки і системи крові, а також запалення очей і верхніх дихальних шляхів.

Порогова концентрація, що призводить до мінімальних порушень вищої нервової діяльності - 20 мг/м³. При гострому отруєнні Г. г. викликає ураження Ц.Н.С., що призводить до смерті. Концентрація 3 мг/м³ переноситься протягом 60 хв.,13 мг/м³ - 10 хв., смертельна доза: 1-2 мл (всередину).

Ознаки отруєння: запалення очей і верхніх дихальних шляхів; захворювання внутрішніх органів (печінка, кров).

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Г. г. потрапляє в організм через органи дихання, стравохід, уражає кров, печінку, нирки, внутрішні органи, виводиться з сечею.

Наслідки дії у майбутньому. Ураження Ц.Н.С., що призводить до смерті; порушення діяльності печінки і системи крові.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. При подразненні слизових шляхів застосовують тепловологі лужні інгаляції, кодеїн, діонін, мікстуру для відхаркування. При кон’юнктивіті рекомендується закапування очей 30 % розчином альбуциду. Як протиотруту слід використовувати кетокислоти, в тому числі альфа-кетоглутарову, вони хімічно зв’язують Г. г. і утворюють менш токсичні солі гідразонію.

Засоби індивідуального захисту. Потрібен особливо ретельний захист шкіри шляхом використання вогнезахисного одягу з фільтрувального й ізолювального матеріалу БЦУ-Т. Г. г., який потрапив на шкіру негайно змивають водою з наступним промиванням слабким розчином органічної кислоти. Можливе використання промислового протигазу марки А або БКФ, КД, слід одягати захисні окуляри, рукавички, щільний одяг, який забезпечує непроникливість Г. г. Рекомендується повна герметизація апаратури, негайне змивання розлитого Г. г., провітрювання приміщень.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку. Г. г. є сильним відновником. Необхідно забезпечити постійний контроль над засобами захисту і обладнанням, не допускати контакту Г. г. з металевими поверхнями обладнання.

Нейтралізація (дегазація). Г. г. слід розчиняти в великій кількості води, в інших полярних розчинниках до нешкідливої концентрації. Можна використовувати кубові залишки, що містять хлор - відходи виробництва метилхлорсилану, дихлоретану, а також суспензію ДТС-ГК з витратою 48 т на 1 т Г. г.

ДИМЕТИЛАМІН

Молекулярна формула: (СН₃)₂NН. М=45,09.

Агрегатний стан за н. у.: газ.

Зберігання і транспортування: Д. зберігається вємкостях, цистернах, балонах; перевозиться в зрідженому стані під тиском.

Фізичні і хімічні властивості. Горючий газ. При сильному розведенні має запах оселедця, при високих концентраціях - запах аміаку, характеризується основними властивостями. Коефіцієнт розчинності парів Д. у воді 230 (60 ⁰С). У технічному продукті міститься Д. не менше 97,5 %, суміші метил- і триметиламінів не більше 2,5 %. Т. плавл. мінус 92,2 ⁰С; т. кип. 6,9 ⁰С; т. крит. 164,6 ⁰С; густина в зрідженому стані 654 кг/м³ при 0 ⁰С. Густина парів за повітрям 1,6; тиск крит. 5,24 МПа. Добре розчиняється у воді. В атмосфері димить. Важчий за повітря, накопичується у низинах, підвалах, тунелях тощо.

Вибухо - і пожежонебезпечність. Горючий газ; т. самозайм. 400 ⁰С; конц. межі пош. полум’я 2,8-14,4 % (об.). Легко займається від іскор і полум’я. Пари Д. утворюють із повітрям вибухонебезпечні суміші, які можуть поширитися далеко від місця витікання. Вибухонебезпечні суміші утворюються у порожніх ємкостях.

Засоби гасіння. Рекомендуєтьсяоб’ємне газове гасіння, охолодження водою.

Основна небезпека. Горючий газ, легко займається від іскор і полум’я; накопичується у низинах, підвалах, тунелях; утворює вибухонебезпечні суміші з повітрям; високотоксичний; викликає опіки шкіри і очей. Зріджений Д. викликає обмороження.

Поріг сприйняття запаху: 2,5 мг/м³.

Поріг подразнювальної дії на очі. 50 мг/м³;

Дія на шкіру. При нанесенні Д. на шкіру білих мишей і кролів виникає запалення. Діє подразнююче, припікаюче, викликає опіки шкіри.

ГДК р.з.: 1 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,005 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,005 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 2 клас - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група - “високотоксичні”.

За характером токсичності: групи “ферментні”, “нервові”, “подразнюючі”, “припікаючі”.

Л.Д. _{50 шл.}: 240 мг/кг (миші).

Л.К. ₅₀: 3700 мг/м³ (миші).

Токсична дія. Одним із механізмів токсичної дії є пригнічення ферменту холінестерази. Зона токсичної дії Д. невелика, що підвищує її небезпеку. Д. небезпечний при вдиханні, і потраплянні до шлунку. Пари дуже подразнюють слизові оболонки і шкіру, викликають опіки очей і шкіри, сльозотечу, кашель, нудоту. Рідкий Д. спричинює обмороження. Гостре отруєння призводить до збудження з наступним пригніченням Ц.Н.С. і до сильного подразнення. У білих щурів, які вдихали по 2 год. кожний день протягом 2 місяців 50-70 мг/м³, рефлексорефлекторна діяльність не порушувалася. При цілодобовому отруєнні протягом 3 місяців за концентрації Д. 4 мг/м³ змінювалося співвідношення хронаксії м’язів - антагоністів. Нестійкою була активність холінестерази крові, знижувався вміст SН- груп сироватки крові, підвищувалась кислотна стійкість еритроцитів, знижувався вміст аскорбінової кислоти у внутрішніх органах.

Ознаки отруєння: сльозотеча, кашель, нудота; опіки очей і шкіри; збудження з наступним пригніченням Ц.Н.С.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. При введенні Д. в шлунок кролям 80-90 % його метаболізується, азот частково входить до складу сечовини, рештки виводяться з сечею у незмінному вигляді.

Наслідки дії у майбутньому. Нейтрофілез, пронос, зниження газообміну, бронхопневмонія, осередки крововиливу у печінці, нирках і залозі, затримка нейросекрету в гіпоталамусі.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. При потраплянні бризок до очей слід провести негайне інтенсивне промивання широко розкритих очей водою, закапати 0,5 % розчином дікаїну з адреналіном (1:1000), потім ввести в очі стерильне вазелінове мастило або оливкову олію, надіти захисні окуляри. У подальшому до негайної консультації окуліста треба закапувати в очі 30 % розчин альбуциду. При потраплянні Д. на шкіру промити її чистою водою, зробити примочки з 2 % розчину оцтової або лимонної кислоти.

Засоби індивідуального захисту. Слід застосовувати фільтруючий промисловий протигаз марки А або ізолюючий протигаз, захисний костюм типу Яа, гумові чоботи, рекомендується герметизація апаратури, вентиляція приміщень.

Нейтралізація (дегазація): змивання водою.

 

 

ДИХЛОРЕТАН

(1.1-дихлоретан (етиліден хлористий), 1.2-дихлоретан (хлорид етилену),

хлористий етилен, етилендихлорид)

Молекулярна формула: СН₂СlСН₂Сl; С₂Н₄Сl₂. М=98,97.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування: Д. зберігається в ємкостях, резервуарах, скляних бутлях; транспортується залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвнарідина, з сильним солодкуватим запахом, характерним для галогенпохідних вуглеводнів. Т. плавл. мінус 35,36 ⁰С, т. кип. 83,47 ⁰С; т. крит. 288 ⁰С; густина 1253 кг/м³, густина крит. 440 кг/м³; густина за повітрям 3,4; тиск парів (в кПа) 0,90 (-20 ⁰С); 3,04 (0 ⁰С); 8,0 (18,2 ⁰С); 152 (100 ⁰С); 1379 (200 ⁰С); 5066 (295 ⁰С). Тиск крит. 5,37 МПа, коеф. диф. парів в повітрі 0,072 см²/с (разр.), тепл. згор. 1076 кДж/моль (розр.). Розчиняється у воді 0,91 % (мас.) при 0 ⁰С; 0,86 % (мас.) при 25 ⁰С; Д. добре розчиняється в органічних розчинниках. Розчинність води в Д. 0,16 % (20 ⁰С); 0,52 % (69 ⁰С). Д. утворює азеотропну суміш з водою (т. кип. 71,6 ⁰С; 91,8 % Д.).

Вибухо - і пожежонебезпечність. Д. легко займається від іскор і полум’я. Пари Д. утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші. Т. спал. 9 ⁰С; т. самозайм. 413 ⁰С; конц. межі пош. полум’я: нижн. 8 ⁰С, верхн. 31 ⁰С; за концентрації Д. у повітрі 10 % (об.), макс. тиск вибуху 647 кПа, швидкість зростання тиску: середня 3,6 МПа/с, макс. 6,3 МПа/с, МВВК 16,4 % (об.) при розведенні пароповітряної суміші діоксидом вуглецю; БЕМЗ 1,8 мм.

Засоби гасіння. Великі витікання слід гасити піною, порошком, у приміщеннях застосовувати об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити порошком, СО₂.

Основна небезпека. Легкозаймиста речовина, високотоксична, наркотик; добре просочується крізь шкіру, навіть у вигляді парів. Можлива смерть від набряку легенів та від серцево-судинної недостатності.

Поріг сприйняття запаху: 25 мг/м³.

Дія на шкіру. ЯкщоД. потрапляє на шкіру і тривалий час не змивається, можливе розвинення дерматиту із некрозом і поганим загоюванням дефекту. Д. добре просочується крізь шкіру, навіть у вигляді парів.

ГДК р.з.: 10 мг/м³.

ГДК м.р.: 3 мг/м³.

ГДК с.д.: 1мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 2 клас - “високонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 2 група - “високотоксичні”.

За характером токсичності: групи “печінкові”, “ферментні”.

Л.Д. _{50 шл.}: 625 мг/кг (миші).

Л.К. 50:8000 мг/м3 (миші,8 год.).

Токсична дія. Д. викликає дистрофічні зміни головним чином у печінці, а також у нирках та інших органах. Викликає помутніння рогівки в результаті резорбтивної дії. Всмоктується крізь шкіру. Вдихання парів у концентрації
6-50 мг/м³ протягом 1 хв. викликало зміни світлової адаптації ока, судинну реакцію і зміни дихання. При вдиханні парів Д. у концентрації 300-600 мг/м³ протягом 2-3 год. спостерігається головний біль, сонливість, солодкий присмак у роті, нудота, іноді блювота, легке подразнення слизових оболонок, відчуття печії на шкірі обличчя, почервоніння її, іноді легка хворобливість і збільшення печінки. На другий день усе звичайно проходить, крім невеликої слабкості. Уже за концентрації Д. 1250-2750 мг/м³ роботи доводиться проводити в протигазах.

При більш тяжких отруєннях спостерігаються сильна загальна слабкість, запаморочення свідомості, блювота, часто неприємні відчуття, біль за грудиною, збільшення печінки, схильність до гіпотонії, зміни пульсу, глухі тони серця, на електрокардіограмі - зміни, характерні для токсичного ураження серцевих м’язів. У ряді випадків виявлено вологі хрипи в легенях, ознаки ураження нирок. Іноді має місце потьмарення свідомості, озноб, звуження поля зору, гіпоглікемія, нейтрофільний лейкоцитоз. Тяжкі отруєння супроводжуються втратою свідомості, часто тривалою і судомами; іноді настає швидка смерть від серцево-судинної недостатності. У ряді випадків спостерігались недостатність нирок (майже до уремії), токсичний гепатит, набряк легенів.

Відомі чисельні випадки отруєнь внаслідок приймання Д. всередину. При цьому на перший план виступають ураження печінки і нирок, які закінчуються смертельними випадками. Вже при 20-50 мл досить для розвитку важкого отруєння, але є випадки смерті після 1-2 ковтка Д. У 106 відомих випадках гострого отруєння доза становила 5-200 мл. Наслідки гострого отруєння: збудження, судоми, психічне пригнічення, коматозний стан. У ряді випадків на першому плані були явища гастроентериту. Приблизно в половині випадків відбувався розвиток синдрому гострої серцево-судинної недостатності - стійке падіння кров’яного тиску, тахікардія. Ще більш часті випадки гострого токсичного гепатиту з печінково-нирковою недостатністю. Печінка збільшена, хвороблива, у крові підвищений вміст ряду трансаміназ, білірубін; білок у сечі, високий рівень залишкового азоту в крові. Гостра ниркова недостатність може призвести до смерті. Звичайно в тяжких випадках одночасно виникають серцево-судинна недостатність, токсичний гепатит, анурія. Іноді досить швидко розвивається набряк легенів. У крові, сечі, перітонеальній рідині виявляється Д. Алкоголь, який вжито одночасно або перед прийманням Д., різко погіршує перебіг отруєння.