Засоби гасіння.При значних витіканнях слід використовувати піну, порошок. У приміщеннях застосовують об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити порошком, СО2. 5 страница

При хронічних отруєннях виникають головний біль, стомленість, нудота, проноси, подразнення дихальних шляхів, ураження печінки і нирок, зміни в серцевих м’язах. За концентрацій до 100 мг/м³ - втома, головний біль, безсоння, функціональні зміни вегетативної нервової системи. В окремих випадках, особливо у людей, які перенесли декілька гострих отруєнь підряд, можуть розвинутися тяжкі отруєння аж до смертельних. Відомий випадок токсичного менінгоенцефаліту після 10-річної роботи. За концентрацій парів Д. 40-800 мг/м³ у значної кількості досліджених відзначалося схуднення, гастрит, брадикардія; при епізодичній роботі за концентрацій 250-800 мг/м³ - порушення функцій печінки.

У людей, які працювали за концентрації парів Д. 50 мг/м³ (в окремі проміжки часу вона досягала 150 мг/м³), були виявлені ознаки хронічного отруєння (щоправда, значна частина цих робітників раніше перенесла легкі гострі отруєння): невротичний стан, вегетативні дистонії, зниження кон’юнктивальних і ковтальних рефлексів, схильність до брадикардії, біль в області серця, задишка, нудота, зміни електрокардіограми, особливо часто збільшення і хворобливість печінки, порушення її антитоксичної і білковоутворювальної функції; уробілін в сечі, у змивах із рук знайдено 0,001-0,002 мг Д. на 1 см² шкіри.

При використанні Д. в фармацевтичному виробництві і концентрації його парів у повітрі в межах 10 мг/м³ (іноді перевищення в 1,5-3 рази) у 77 % досліджених були скарги на нудоту, відрижку, біль в епігастрії; кислотність шлункового соку у більшості знижена, іноді відсутня вільна НCl.

Ознаки отруєння. Головний біль, солодкуватий присмак у роті, нудота, іноді блювота, легке подразнення слизових оболонок, відчуття печії на шкірі обличчя. почервоніння обличчя.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Після 6-7 год. вдихання парів в концентрації 12000 мг/м³ в крові у кроля визначено 4,5-7,9 мг % Д.; при 3900 мг/м³ середній вміст Д. у сечі становив 1/3 - 1/5 від вмісту в крові. При одноразовому внутрішньочеревному введенні мишам радіаційного Д. (0,05-0,17 мг/кг) протягом 3 днів його виділилося: 10-42 % із повітрям, яке видихається, в незмінному виді; 12-15 % у вигляді СО₂; 0,06 % із калом; 51-73 % із сечею (головним чином у вигляді хлороцтової кислоти,
S- карбоксиметилцистеїну, тіодіоцтової кислоти, у незначних кількостях сеча вміщувала 2-хлоретанол і S,S’ - етиленбісцистеїн). За концентрації в повітрі на рівні ГДК вміст Д. у сечі не перевищує 4 мг/л.

Наслідки дії у майбутньому. Ураження печінки, нирок, зміни у м’язах серця, головний біль, безсоння, токсичний менінгоенцефаліт, гастрит, брадікардія, дерматит із некрозом; можливий розвиток після отруєння гострих токсичних менінгоенцефалітів і енцефалопатій, що закінчуються інвалідністю. Важкі отруєння приводять до смерті.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. При гострому інгаляційному отруєнні потрібні свіже повітря, спокій, тривале вдихання зволоженого кисню з використанням носових катетерів (безперервне протягом перших 2- 4 год., пізніше по 30-40 хв. із перервами по 10-15 хв.). Рекомендуються серцеві засоби: камфора (20 %), кофеїн (10 %), кордіамін (25 %) по 1-2 мл п/ш; заспокійливі засоби, міцний солодкий чай. Слід ввести в/в 20-30 мл 40 % розчину глюкози з 5 % аскорбінової кислоти, 10 мл 10 % розчину хлориду кальцію. В разі різкого послаблення або зупинки дихання необхідне штучне дихання методом “рот в рот” із переходом на кероване (апарати ПО-3, ДП-1 тощо). У тяжких випадках потрібна негайна госпіталізація в реанімаційний центр.

У випадку потрапляння отрути всередину необхідно ретельне промивання шлунку через зонд, приймання універсального антидоту (ТУМ), 100-200 мл вазелінового масла з наступним прийманням сольового проносного; очищення кишечнику до чистих промивних вод (сифонна клізма). Для посилення діурезу потрібне введення у вену 50-100 мл 30 % сечовини або 40 мг лазиксу. В разі розвитку колаптоїдного стану слід ввести в/в 0,5 мл 0,05 % розчину строфантину в 10-20 мл 20 % розчину глюкози або корглікон (0,5- 1 мл 0,06 % розчину в 20 мл 20 % розчину глюкози); за показаннями -мезатон. У подальшому для відновлення кислотно-лужної рівноваги потрібне в/в крапельне введення 300-500 мл 4 % розчину бікарбонату натрію. Рекомендуються вітаміни В₆ і С, ліпоєва кислота, унітіол (5 % розчин в/м по 5 мл 3-4 рази на день в першу добу, 2-3 рази на день на другу і третю добу).

Протипоказано застосування адреналіну, морфіну, наркотиків, до складу яких входить хлор. У реанімаційному центрі показаний екстракорпоральний гемодіаліз.

Засоби індивідуального захисту. При середніх концентраціях Д. рекомендується фільтруючий протигаз марки А. В умовах великих концентрацій Д. застосовують ізолюючі протигази. Слід одягати захисні рукавички із стійкої гуми, перхлорвінілу та інших пластиків. При використанні Д. як розчинник, екстракційного і знежирювачого засобу, а також у ряді випадків інших виробничих процесів. Використовують захисний костюм ТоО, гумові чоботи.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку. Д. діє як розчинник на пластмасові поверхні, при температурі червоного жару розкладається з утворенням хлороводню, що в суміші з вологою утворює соляну кислоту, яка спричинює корозію металів.

 

 

МЕТАНОЛ

(метиловий спирт, карбінол)

 

Молекулярна формула: СН₃ОН. М=32,04.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування: М. зберігають у залізничних цистернах, металевих ємкостях, скляних бутлях; перевозять залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Прозора рідина з характерним для спирту запахом. Т. плавл. мінус 97,8 ⁰С, т. кип. 67,7 ⁰С; т. крит. 240 ⁰С, густина 792 кг/м³; густина крит. 272 кг/м³ тиск парів 0,0127 МПа (20 ⁰С), тиск крит. 7,97 МПа, розчинність у воді необмежена. При окисненні послідовно утворюється формальдегід, мурашина кислота і СО₂.

Вибухо- і пожежонебезпечність. М. - легкозаймиста речовина. Тепл. згор. 763,8 кДж/моль; т. спал. 6 ⁰С, т. займ. 13 ⁰С; т. самозайм. 440 ⁰С; конц. межі пош. полум’я 6,98-35,5 % (об.); т. межі пош. полум’я: нижн. 5 ⁰С; верхн. 39 ⁰С; мін. флегматизуюча конц. % (об.): СО₂ 32; N₂ 49; Н₂О 38,6; мін. енергія запалювання 0,14 мДж при 20 ⁰С; макс. тиск вибуху 620 кПа; макс. швидкість наростання тиску 39 МПа/с; швидкість вигоряння 2,59 ^. 10^-2 кг/(м²с).

Засоби гасіння. При значних витіканнях слід використовувати розпилену воду, піну, порошок. У приміщеннях застосовується об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити СО₂, водою, порошками.

Основна небезпека. Легкозаймиста речовина; сильно токсична; сильна, переважно нервова і судинна отрута з різко визначеним кумулятивним ефектом. В разі приймання всередину смертельна доза для людини становить 30 мл.; смерть настає від зупинки дихання.

Поріг сприйняття запаху: від 4,1 до 11 мг/м³.

Дія на шкіру. Отруєння при потраплянні на шкіру частіше відбуваються при одночасному вдиханні парів. Описано випадок отруєння маляра, який розлив М. на ноги (змочив одяг і чоботи) і не припиняв роботу в цьому одязі, внаслідок чого втратив зір через кілька днів. Чистий М. діє слабко, забруднений М. із деревини подразнює шкіру через наявність у ньому домішок ненасичених спиртів, альдегідів тощо.

ГДК р.з.: 5 мг/м³.

ГДК м.р.: 1 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,5 мг/м³.

За ступенем дії на організм людини: 3 клас небезпеки - “помірнонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 3 група - “сильнотоксичні”.

За характером токсичності: групи “печінкові”, “кров’яні”.

Л.Д. _{50 шл.}: 30 мл смертельна для людини.

Л.Д. _{50 шк.}: 0,5 мл/кг мінімальна смертельна доза для мавпи при нанесенні 4 р. на день.

Л.К. ₅₀: 50000-60000 мг/м³ (миші).

Токсична дія. Сильна, переважно нервова і судинна отрута з кумулятивним ефектом. При отруєнні через шлунок викликає циркуляторний колапс; недостатня насиченість крові киснем і ацидоз відіграють важливу роль в картині отруєння. Особливу токсичність М. пов’язують з утворенням із нього формальдегіду і мурашиної кислоти. При будь-яких способах введення типовими є ураження зорового нерву і сітківки очей, які можуть відбуватися як при гострих, так і при значних хронічних отруєннях. Формальдегід, який утворюється в організмі, порушує окиснювальне фосфорування в сітківці і гальмує анаеробний гліколіз, внаслідок чого, виникає недостатність аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ). Навіть короткочасне порушення синтезу АТФ у клітинах сітківки може призвести до втрати зору. Пари М. сильно подразнюють слизові оболонки очей і дихальних шляхів. Синтетичний М. діє схоже з М., який виготовлений сухою перегонкою деревини. М. було визначено в повітрі, що видихається деякими здоровими людьми, які не мали з ним контакту; є міркування, що М. може бути продуктом нормального обміну в організмі.

Отруєння зафіксовано внаслідок вживання М., денатурату і різних політур. М. небезпечний навіть в разі приймання 5-10 мл, а доза 30 мл може бути смертельною. Чутливість до М. навіть у однієї й тієї ж людини дуже непостійна. Симптоми отруєння (нудота, блювота) можуть розпочатися як відразу після випитої отрути, так і через декілька годин, днів або пізніше. В тяжких випадках спостерігаються різка синюшність, глибоке і утруднене дихання, судоми, слабкий пульс, відсутність реакції зіниць. Смерть настає від зупинки дихання. Потерпілі, які знаходяться при пам’яті, скаржаться на головний біль, сильні болі по всьому тілі, у шлунку, мерехтіння в очах, неясність зору. Часто тимчасово настає поліпшення, за яким відбувається нове погіршення стану. Розширені зіниці вказують на можливість рецидиву або стійких порушень зору. Функціональна неповноцінність печінки не проходить з початком клінічного одужання, яке відбувається протягом тривалого часу. Отруєння при вдиханні парів незначне. Симптоми: запаморочення, нудота, відчуття ”сірої мряки” перед очима, різке зниження гостроти зору, збільшення печінки. Клінічне одужання відбувається після 20 днів інтенсивного лікування. Звичайно вдиханню високих концентрацій М. перешкоджає подразнення дихальних шляхів і кон’юнктиви. Отруєння частіше розвивається протягом тижня. Основні симптоми: головний біль, нудота, сп’яніння і ранні послаблення зору, бувають непритомності.

Ранні симптоми хронічного отруєння: концентричне звуження межі кольорового зору, зміни електроретинограми, блідість або атрофія зорового нерву, набряк, звуження артерій, розширення вен сітківки, гіперемія судинної оболонки ока, послаблена реакція зіниць на світло, у крові - тромбопенія, зміни рівня холестерину. Спостерігаються швидка стомлюваність, головний біль у другій половині дня, дратівливість, плаксивість, біль у правому боці. За невеликих доз М. отруєння розвивається поступово і характеризується подразненням слизових оболонок, частим захворюванням дихальних шляхів, головним болем, дзвоном у вухах, невритами і порушенням зору. Порогова концентрація, за якої М., діє рефлекторно на електричну активність головного мозку, нижче порогу сприйняття запаху: перша - 1,46 мг/м³, а друга - від 4,1 до 11 мг/м³.

Ознаки отруєння. Нудота, блювота, які можуть розпочатися як відразу після випитої отрути, так і через декілька годин і днів або пізніше; різка синюшність, глибоке дихання, судоми, слабкий пульс, відсутність реакцій зіниць; відчуття “сірої мряки” перед очима; головний біль, дзвін у вухах; неврити і порушення зору.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. Концентрація М. в крові у 23 смертельних випадках коливалась від 51 до 27 мг %. Розподіл в тканинах залежить від вмісту в них води: найменша концентрація - в кістковому мозку і жирі. Окиснення М. каталізує алкогольдегідрогеназа, каталаза і мікросомальні ферменти печінки. Схема окиснення:
М. = формальдегід = мурашина кислота = СО₂ + Н₂О. Швидкість окиснення М. 25 мг/кг/год. Виведення М. з організму відбувається з видиханням повітря (50 - 70 %) і з сечею (1-10%). Мурашина кислота виводиться з сечею в кількості 5 - 9 % від дози.

Наслідки дії у майбутньому: раннє послаблення зору; функціональна неповноцінність печінки.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Завдання полягає в виведенні М. з організму, затримці його окиснення і в боротьбі з ацидозом. При гострих отруєннях М. через рот рекомендується промивання шлунку протягом двох годин, для чого потрібно прийняти всередину 2-4 літри 5% розчину харчової соди. Для подальшої боротьби з ацидозом кожні 30 хв. слід приймати по 5 г соди, пити рідину в великих кількостях, або вводити рідини через зонд, пити 3-4% розчин соди і молочнокислого натрію (до 4-х літрів на добу). Доцільне крапельне в/в введення трисаміну у вигляді 0,3 М розчину по 500 мл на годину. Рекомендується ввести контроль за рівнем бікарбонатів у плазмі і рН сечі, лікування лугами протягом 4 днів, при цьому спостерігати за вмістом калію в крові і при його зниженні вводити калій всередину, у вигляді калію хлориду або парентерально під електрокардіографічним контролем.

Протиотрута в разі отруєння М.- етиловий спирт (внаслідок конкуренції між обома спиртами за ферменти, які їх окиснюють). 1 л 5 % етанолу в 5 % розчині глюкози у воді, або у фізіологічному розчині вводять в/в негайно. Після цього щогодини дають пити невелику кількість етилового спирту або вводять розчин, який було вказано раніше, в/в по 20 мл; рекомендують таку схему лікування: 0,75 г/кг негайно і по 0,5 г/кг через кожні 4 год. протягом 75 год. з контролем вмісту етилового спирту в крові (максимально 10 г/кг) і буферної ємкості плазми.

За показаннями застосовуються інгаляція кисню, карбогену, штучне дихання, аналептики, серцеві глікозити, при збудженні з маренням - барбаміл, хлоралгідрат. Обов’язково потрібне зігрівання тіла (грілки, гірчичники до ніг), при почервонінні обличчя - високе положення голови, холод на голову, в ускладнених випадках – гемодіаліз, при ураженні зору - додатково повторні люмбальні пункції через кожні 5-6 днів до стійкого поліпшення зору. Гарний ефект отримано при повторних ін’єкціях хлористого кальцію через кожні 6 год. у першу добу і при використанні вітаміну В₁. Рекомендується також ретробульбарна ін’єкція атропіну.

Засоби індивідуального захисту. При високих концентраціях парів (вище ГДК) використовують фільтруючий промисловий протигаз марок А, М, БКФ. Ізолюючі костюми Л-1, ЛГ-4, ЛГ-5, гумові чоботи, рукавички. Попереджувати всіх робітників про високу отруйність М. при вживанні.

Дія на засоби захисту, прилади, техніку: М., як розчинник, пошкоджує лакофарбові покриття.

Нейтралізація (дегазація): застосовується вода, вапняне молоко.

 

 

МЕТИЛАКРИЛАТ

(Метиловий ефір акрилової кислоти, акриловометиловий ефір,

метиловий ефір пропенової кислоти)

 

Молекулярна формула: СН₂=СНСООСН₃. М=86,9.

Агрегатний стан за н. у.: рідина.

Зберігання і транспортування: М. зберігається в цистернах, ємкостях, балонах; перевозиться залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Прозора рідина. Т. кип. 80,5 ⁰С, густина 953 кг/м³ (20 ⁰С), тиск парів 8,67 кПа (20 ⁰С); мало розчиняється у воді 6 % (20 ⁰С); коеф. розч. парів у воді 196 (20 ⁰С). Легко полімеризується і співполімеризується. Вступає в хімічні реакції за рахунок ефірної групи і подвійного зв’язку (гідроліз, гідратація, окиснення, бромування, гідрохлорування тощо).

Вибухо - і пожежонебезпечність. Легкозаймиста рідина; у воді розчиняється погано. Т. спал. мінус 5 ⁰С, т. займ. 6 ⁰С, т. самозайм. 468 ⁰С, конц. межі пош. полум’я 2,3-13,3 % (об.) - розр.; темп. межі пош. полум’я: нижн. мінус 5 ⁰С, верхн. 28 ⁰С. Рідина виділяє легкозаймисті пари. Пари М. утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші.

Засоби гасіння. При великих витіканнях слід використовувати розпилену воду, піну, порошок. У приміщеннях рекомендується об’ємне гасіння. Невеликі вогнища можна гасити СО₂, водою, порошком.

Основна небезпека. Легкозаймиста рідина; пари утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші; сильно токсична; пари подразнюють слизові оболонки носа, горла, очей. Можлива смерть від вдихання пари.

Поріг сприйняття запаху: 1,7 мг/м³.

Дія на шкіру: у людини викликає запалення з утворенням пухирів, дерматити, піодермії.

ГДК р.з.: 20 мг/м³.

ГДК м.р.: 0,01 мг/м³.

ГДК с.д.: 0,01 мг/м³;

За ступенем дії на організм людини: 3 клас - “помірнонебезпечні”.

За ступенем токсичності: 3 група - “сильнотоксичні”.

За характером токсичності: групи “подразнюючі”, “кров’яні”.

Л.Д. _{50 шк.}: 1,3 мг/кг (кролі).

Л.К. ₅₀: 18100 мг/м³ (миші).

Токсична дія. Має наркотичну, загальнотоксичну і різко подразнюючу дію. Пари М. подразнюють слизові оболонки носа, горла, очей. Можлива смерть від вдихання парів М.

При гострих отруєннях: симптоми подразнення, посилене виділення слини і сльозотеча, прогресуюча слабкість, заціпенілість, порушення ритму дихання, ціаноз. Для білих мишей при 2-год. дії мінімальна смертельна концентрація становить 9300 мг/м³. Умовно-рефлекторні зв’язки порушуються за концентрації М. 130-500 мг/м³; у концентрації 750-5800 мг/м³ пари М. подразнюють слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів. Для білих щурів при експозиції 5 год. мінімальна смертельна концентрація 5400 мг/л. Безперервна 100-добова дія М. у концентраціях 0,1 і 1 мг/м³ викликала збільшення рівня сечовини у крові, зміни відношення хронаксії м’язів-антагоністів, зниження вмісту аскорбінової кислоти у внутрішніх органах і мозку, а також зворотні структурні зміни в легенях, печінці, нирках, залозах нирок, щитовидній залозі, корі головного мозку і в периферійній системі нервів.

Ознаки отруєння. Симптоми подразнення, посилене виділення слини і сльозотеча, прогресуюча слабкість, заціпенілість, порушення ритму дихання, ціаноз; пари подразнюють слизові оболонки носа, горла, очей.

Надходження в організм, розподілення, перетворення і виведення з організму. М. надходить в організм через органи дихання, шкіру, метаболізується у внутрішніх органах, мозку.

Наслідки дії у майбутньому. Знижений артеріальний тиск, підвищений вміст холестерину, глобулінових фракцій і вільних амінокислот у сироватці крові, порушення діяльності печінки, нирок, нервової системи.

Перша домедична допомога і невідкладна терапія. Потерпілого необхідно вивести на свіже повітря, зняти забруднений одяг і взуття, засоби захисту, очі і слизові оболонки промити 2 % розчином борної кислоти, шкіру промивати водою не менше 15 хв., змастити дерматоловою маззю, п/ш ввести 10 % розчин кофеїну 1 мл. При судомах рекомендується 25 % розчин сульфату магнію
(сірчанокислої магнезії) 10 мл, седуксен 0,5 % 2 мл, потрібна госпіталізація.

Засоби індивідуального захисту. Длязахисту органів дихання, очей, шкіри застосовують фільтруючий промисловий протигаз марок А, М, БКФ. Захисні окуляри, гумові рукавички. У випадку небезпеки дуже високих концентрацій М. при роботі в закритих приміщеннях рекомендуються шлангові ізолюючі прилади з примусовим подаванням чистого повітря. Захисний костюм ЯжТо, гумові чоботи.

 

 

МЕТИЛБРОМІД

(бромметил, бромметан, метил бромистий)

Молекулярна формула: СН₃Вr. М = 94,95.

Агрегатний стан за н. у.: газ.

Зберігання і транспортування. М.б. зберігається в балонах, ємкостях, скляному посуді; перевозиться в зрідженому стані під тиском. При цьому необхідно здійснювати відповідне маркування з написом “отрута” на посуді і ємкостях із М.б. Пофарбування їх, а також комунікацій у визначені кольори, одорація М.б. або додавання до нього подразнюючих речовин (хлорпікрин тощо). Перевозиться залізничним транспортом.

Фізичні і хімічні властивості. Безбарвний газ. Т. пл. мінус 93,6 ⁰С. Т. кип.
3,6 ⁰С. Густина 1732 кг/м³ при 0 ⁰С, коеф. розчинності парів у воді 2,95 (23 ⁰С). Один об’єм етилового спирту поглинає 14 об’ємів М.б При високих температурах М.б. розкладається з утворенням НВr. Легко гідролізується спиртовим розчином лугів до метанолу; метилює аміни, з Н₂S дає меркаптан і тіоефір.

Вибухо - і пожежонебезпечність. Горючий газ. Т. самозайм. 530 ⁰С; конц. межі пош. полум’я 10-15 % (об.). Вибухонебезпечні концентрації в суміші із повітрям 13,5-14,5 %.

Засоби гасіння: тонкорозпилена вода, піна.

Основна небезпека. М.б. – горючий газ. З повітрям утворює вибухопожежонебезпечні суміші; надзвичайно токсична речовина; викликає опіки очей і шкіри. Нерідко розвивається набряк легенів, а також анурія, що часто закінчується загибеллю. Смертельна концентрація становить 30000 - 35000 мг/м³.

Поріг подразнювальної дії на очі: 4000 мг/м³ - почервоніння слизових оболонок очей.

Дія на шкіру. Пари М.б. викликають опіки з утворенням пухирів. Відомі випадки опіку обличчя при просочуванні М.б. крізь маску протигаза. Можливий дерматит (с початку ділянки місцевої еритеми, на яких виникають пухирі). Потрапляючи на шкіру, М.б. викликає відчуття сильного охолодження. Після зникнення еритеми можливе утворення телеангіектазій. Загоювання настає через 1-2 тижні зі злущенням і пігментацією.

ГДК р.з.: 1 мг/м³

ГДК м.р.: 0,2 мг/м³ (ОБРВ).

За ступенем дії на організм людини: 2 клас - “надзвичайно небезпечні”.

За ступенем токсичності: 1 група - “надзвичайно токсичні”.

За характером токсичності: групи “нервові”; “подразнюючі”; “припікаючі”. “кров’яні”.

Л.К. ₅₀: 30000-35000 мг/м³ (людина); 1540 мг/м³ (миші); 2250 мг/м³ (щури).

Токсична дія. М.б. відносно слабкий наркотик, сильно діє на нервову систему. Більш за все вражає кору головного мозку і мозочок. Викликає розширення зіниць, які не реагують на світло. При отруєннях, що менш гостро протікають, типовими є розладнання зору (особливо часто подвійне бачення), крововилив у сітківку. Розладнання зору проходить дуже повільно. За концентрації М.б. 0,14 мг/л відбувається ускладнення фокусування зору. Отруєння проявляється після деякого прихованого періоду. Розладнання нервової системи і захворювання нирок залишаються після отруєння надовго. Дію М.б. пояснюють утворенням в організмі метилового спирту і формальдегіду, але введення еквівалентної кількості метанолу не дає того ефекту, як вдихання М.б. М.б., подібно іншим алкілбромидам, потрапляє в клітини, де гідролізується, а звільнені іони брому просочуються крізь клітинну мембрану і, зупиняючись усередині клітин, пошкоджують їх. Але концентрація іонів брому при отруєнні значно нижча, ніж це необхідно, щоб викликати картину отруєння. М.б. також втручається в процеси метилювання; як метилюючий агент інактивує SH - групи ферментів гексокінезу та, можливо, порушує обмін серотину).

Навіть найбільш тяжкі отруєння М.б. починаються з деякого прихованого періоду. Так, після вибуху балона з М.б., захворювання почалися через декілька годин і навіть через 2-3 дні. При вдиханні високих концентрацій перші симптоми з’являються швидше. Іноді отруєні ще можуть продовжувати працювати, ознаки захворювання в цей час відсутні або виражаються у в’ялості, запамороченні, загальній слабкості, сонливості, що переходить у подвійне бачення, головний біль, нудоту, блювоту, розладнання рівноваги. Потім можуть швидко розвинутися посмикування, епілептиформні судоми, частіше тризм, втрата свідомості. Дихання глибоке, на губах часто піна, зіниці розширені, не реагують на світло; з’являються патологічні рефлекси Бабинського тощо. Втрата свідомості може тривати від декількох годин до кількох діб. Іноді спостерігаються підвищення температури тіла, ністагм, розладнання мови і слуху, а також чутливості; кров’яний тиск підвищується. Нерідко розвивається анурія, набряк легенів, який закінчується загибеллю. При отруєнні 8 підлітків через витікання М.б. з вогнегасника, крім важкого ураження Ц.Н.С. (втрата свідомості, судоми тощо), протягом 12 год. встигли розвинутися набряк легенів і анурія. Смерть після набряку настає досить швидко (2-3 доби), більш пізня загибель настає від розладнання кровообігу або від уремії. Був випадок паралітичної непрохідності кишечнику. Найбільш чутливими до М.б. є старі і діти. При менш гострих отруєннях виникають типові розладнання зору (особливо часто подвійне бачення), крововилив у сітківку. Спостерігаються також напади збудження, недоумство, біль у ногах, оніміння кінцівок, повне розладнання координації руху і мови, стійкі парези деяких нервових стволів, ураження нирок з уремічними явищами. Отруєння характеризується як токсична енцефалопатія з переважним ураженням екстрапірамідної системи. У більш легких випадках захворювання може проявлятися головним болем, блювотою, ознобом. Особливо типовими є сонливість, повна апатія. У крові гостроотруєних визначаються броміди - від 7 до 50 мг %, відомі випадки отруєння і за концентрації бромідів 2,8 мг %. У спинномозковій рідині знаходили 4 - 6 мг % бромідів. Одужання після гострих отруєнь повільне, часті рецидиви; протягом декількох місяців і років можуть залишитися порушення руху, підвищена стомленість, порушення пам’яті, підвищена рефлекторна збудливість, парези периферійних нервів. Дуже мляво зникають розладнання зору і психічні порушення. Гіперкінези виникають і через 9 років. Тяжкі мозочкові і пірамідні розладнання зберігалися в одному випадку 5 років; атаксія 3 - 8 місяців; неврити (сідального, зорового нервів) - протягом кількох місяців; хронічна пневмонія - 7 місяців тощо. Відомі ускладнені і смертельні отруєння при потраплянні М.б. крізь шкіру. Навіть після перебування в мокрому від М.б. одязі протягом 2 - 3 хв. і наступному обмиванні водою у потерпілого через 2 год. розвинулася характерна картина інтоксикації; вміст бромідів у сироватці крові був 55 мг %. Ще через 6 місяців з’явились епилептиформні припадки, утруднена депресія, але не було ніяких ознак ураження дихальних шляхів. Концентрації М.б., за яких відбуваються смертельні отруєння, у відомих випадках становили 30000 - 35000 мг/м³.

При вмісті у крові 0,4 - 1,8 мг % бромідів симптомів отруєння не спостерігалося; при 5,5 - 8,0 мг % бромідів - запаморочення, головний біль, погіршене фокусування зору, слабкість у м’язах. Описано тяжкі отруєння і при нетривалих роботах (упаковка прокурених фруктів), коли концентрація М.б. у повітрі становила 0,4 мг/л, але на окремих ділянках досягала 2 мг/л, при цьому робітники періодично заходили до приміщення, де концентрація М.б. досягала
4 мг/л. Спостерігались відчуття жару на обличчі і набряк, хрипота в голосі, почервоніння обличчя і слизових оболонок очей, шуми у вухах. Розширення судин шкіри тривається стійко, хоча після припинення роботи із М.б. настає помітне покращання.

При хронічному отруєнні М.б. атаксія виявляється у 8 % випадків; порушення зору у 57 %; наявність патологічних рефлексів і симптоми Ромберга у 43%; прискорення кров’яного тиску і розладнання чутливості - більше ніж у третини потерпілих. Порушення слуху, слабкість у м’язах відзначалися у 26 % досліджених. Вміст бромідів у сироватці крові робітників, які працювали на окурюванні М.б., коливався в межах 15-30 мг %. Найбільш високі цифри були отримані після припинення роботи. Навіть через кілька місяців після припинення роботи з М.б. (але за наявності симптомів отруєння) у крові визначалися 6,5 мг % бромідів, а при хронічній інтоксикації 3 - 10 мг %. Як і при гострому отруєнні, одужання проходить мляво. Іноді за наявності тільки початкових симптомів негайно розвивається тяжка картина із судомами, втратою свідомості і швидкою смертю.