Теоретичні засади ризик-менеджменту

 

Ризик є невід'ємною складовою фінансово-господарської діяль­ності підприємств і потребує значної уваги з боку фінансових менеджерів. Існування певного рівня ризику операцій зовсім не означає, що від них треба відмовитися. Адже відмова буде рівно­значною втраті очікуваних доходів і прибутків. В усьому потрібна міра і зваженість фінансових рішень. Треба не просто боятися ризиків у ринковій діяльності, а вчасно аналізувати причини небажаного розвитку подій, врахо­вувати попередній негативний досвід, постійно коригувати систе­му оперативних дій з позицій максимізації результату.

Важлива роль у визначенні допустимого рівня ризику, прогнозу­ванні імовірності настання ризикових подій та своєчасній нейтра­лізації їх негативних наслідків відводиться ризик-менеджменту.

Ризик-менеджмент – це система заходів щодо виявлення, оцін­ки, профілактики та страхування ризиків і включає стратегію і так­тику управлінських дій.

Стратегія ризик-менеджменту є сукупністю обраних підприєм­ством управлінських заходів, спрямованих на досягнення постав­леної мети управління ризиком і допомагає сконцентрувати зу­силля і ресурси на найоптимальніших варіантах рішення. Після досягнення поставленої мети кожна стратегія перестає викорис­товуватися, оскільки нові пріоритетні завдання діяльності зумов­люють необхідність розробки нової стратегії. Основною стратегіч­ною метою управління ризиком можна визначити як завдання захисту підприємства від несприятливого впливу факторів зовніш­нього середовища, так і завдання оптимізації внутрішнього се­редовища і т. ін.

Тактика ризик-менеджменту включає практичні методи і прийоми фінансового менеджменту для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Завданням тактичного управління фінансовими ризиками підприємства є вибір найбільш конструктивних і оптимальних способів зниження ризику та нейтралізації їх негативних наслідків у разі виникнення ризикової події у кож­ному конкретному випадку.

Як система управління, ризик-менеджмент включає дві підсисте­ми: та, що управляє (суб'єкт ризик-менеджменту), і та, якою управ­ляють (об'єкт управління).

Суб'єктами управління в ризик-менеджменті виступають фінансові менеджери з ризику, функ­ціональні обов'язки яких полягають:

· в обґрунтуванні доцільності інвестицій у ризикові об'єкти та розробці програми ризикової інвестиційної діяльності;

· виборі способів уникнення ризиків та методів його зниження;

· організації страхування ризиків;

· організації системи фінансових відносин: між страховика­ми і страхувальниками; між позичальниками і кредиторами;

· між контрагентами та ін.

Для вирішення низки управлінських завдань, пов'язаних з іден­тифікацією, оцінкою та нейтралізацією фінансових ризиків за значного обсягу ризикових операцій доцільно створювати на підприємстві спеціальний відділ (дільницю, центр) ризикових вкладень.

Об'єктами ризик-менеджменту є ризикові вкладення капіта­лу і система фінансових відносин. У процесі управління фінан­сові менеджери цілеспрямовано впливають на об'єкти управлін­ня в межах своїх управлінських функцій.

До основних функцій суб'єкта ризик-менеджменту відносять планування, організацію, мотивацію і контроль.

Функція планування полягає в прогнозуванні імовірності мож­ливих втрат за альтернативних варіантів здійснення фінансово-господарських операцій. При цьому дуже важливо правильно передбачити можливі види ризиків, обґрунтувати джерела їх виникнення та можливі наслідки їх впливу на фінансові резуль­тати підприємства. Доцільно включати окремий розділ під на­звою "Оцінка ризиків" до бізнес-плану будь-якого інвестиційного проекту.

Організаційна функція ризик-менеджментуполягає у ство­ренні спеціальних підрозділів для управління фінансовими ризи­ками, визначенні функціональних обов'язків окремих фінансо­вих менеджерів і спеціалістів з питань страхування, координації їх дій.

Функція мотивації пов'язана зі стимулюванням зацікавленості фінансових менеджерів у здійсненні фінансового моніторингу за рівнем ризикованості окремих операцій і виробленні ефективно го механізму реагування на небажані тенденції економічного роз­витку з метою мінімізації фінансових втрат.

Контрольна функція ризик-менеджменту передбачає перевірку організації роботи зі зменшення ризиків, оцінку ефективності здійснених заходів з нейтралізації ризиків, оперативне втручан­ня у хід фінансово-господарських процесів з метою своєчасного запобігання ризиковим подіям.

Політика управління фінансовими ризиками є складовою за­гальної фінансової стратегії підприємства і полягає у розробці цілої системи заходів з виявлення фінансових ризиків, оцінювання рівня їх концентрації та імовірності виникнення, попередження неба­жаних наслідків ризикових подій та компенсації понесених втрат.

Етапи розробки політики управління фінансовими ризиками:

1) Визначення можливих видів ризиків;

2) Встановлення основних факторів впливу на рівень фінансових ризиків;

3) Оцінювання імовірності виникнення окремих видів ризику;

4) Прогнозування можливого розміру фінансових втрат та визначення зони допустимого ризику;

5) Розробка системи заходів щодо запобігання ризиків;

6) Внутрішнє і зовнішнє страхування можливих фінансових втрат у випадку настання ризикової події;

7) Оцінювання ефективності розроблених заходів.

Кількісні методи оцінювання імовірності можливих фінансо­вих втрат є важливою складовою інструментарію обґрунтування фінансових рішень в умовах ризику. Разом із тим, при розробці стратегії! тактики ризик-менеджменту потрібно враховувати, що не кожний вид ризику можна кількісно виміряти.

У випадку, коли рівень фінансового ризику точно виміряти не вдається, процес обґрунтування доцільності управлінських рішень має базуватися на загальних евристичних правилах прийняття рішень в умовах ризику:

• Ризикувати можна лише в межах власного капіталу.

• Необхідно зважувати можливі негативні наслідки ризику.

• Не можна ризикувати великими сумами капіталу, якщо очікуваний результат занадто малий.

• Необхідно паралельно розглядати інші альтерна­тивні варіанти рішень, які можуть виявитися менш ри­зикованими.

У випадку, коли рівень ризику можна оцінити кількісно, вибір рішення базується на таких критеріях:

1. Максимізація фінансового результату – з можливих аль­тернативних варіантів ризикового інвестування вибирається той варіант, який забезпечує найбільшу ефективність результату за мінімального або прийнятного для інвестора рівня ризику.

2. Оптимальна імовірність фінансового результату — з мож­ливих варіантів рішень вибирається той варіант, за якого імо­вірність результату є прийнятною для інвестора.

3. Оптимальна варіація фінансового результату — з можливих альтернативних рішень перевага надається тому варіанту, за якого розрив між мінімальним і максимальним значеннями фі­нансового результату є найменшим.

4. Оптимальне поєднання вигоди і ризику — із можливих альтернативних рішень вибирається той варіант рішення, за якого вдається отримати значний прибуток і одночасно уникнути вели­кого ризику.

Крім перелічених критеріїв оптимальності ризикових рішень необхідно враховувати умови їх прийняття (визначеність госпо­дарської ситуації, невизначеність, конфлікт).

У випадку, коли імовірність розвитку подій за окремими сце­наріями відома, визначається середнє очікуване значення норми прибутку за кожним варіантом і обирається той варіант, який забезпечує її максимізацію.

Якщо імовірність можливих господарських ситуацій невідо­ма, але є оцінки її відносних значень, шляхом експертної процеду­ри встановлюється імовірність виникнення тих чи інших умов діяльності й визначається середня величина очікуваної норми прибутку на вкладений капітал. Оцінюючи отримані таким спо­собом результати, можна обирати:

— максимінне рішення, забезпечує максимальну норму при­бутку із можливих мінімальних величин;

— мінімаксне рішення, забезпечує мінімальний обсяг фінан­сових втрат із можливих максимальних величин;

— компромісне рішення — забезпечує середнє значення вели­чини результату.

У випадку конфлікту математичний апарат для вибору оптималь­ної стратегії ризик-менеджменту базується на використанні теорії ігор.