Фактори, що визначають внутрішні ризики підпри­ємства

Встановлення потенційних зон фінансових ризиків полягає у порівнянні можливих фінансових втрат із розрахунковою сумою прибутку, доходу, власного капіталу підприємства. Залежно від величини можливих фінансових втрат розрізняють чотири основні зони фінансового ризику:

· безризикова зона: ризик зовсім незначний, фінансових втрат практично немає, гарантується фінансовий результат в обсязі розрахункової суми прибутку,

· зона допустимого ризику: ризик середній, можливі фінан­сові втрати в обсязі розрахункової суми прибутку,

· зона критичного ризику: ризик високий, можливі фінан­сові втрати в обсязі розрахункової суми валового доходу;

· зона катастрофічного ризику: ризик дуже високий, мож­ливі фінансові втрати в обсязі суми власного капіталу.

На відміну від якісного аналізу, кількісний аналіз полягає у визначенні конкретного обсягу грошових збитків від окремих видів фінансових ризиків. Для цього можна використовувати економіко-статистичні методи, розрахунково-аналітичні, експерт­ні, аналогові. Більш детально розглянемо зміст цих методів.

Економіко-статистичні методи оцінки ризику передбачають вивчення статистики втрат і прибутків на цьому або аналогічному підприємстві за попередні періоди. На базі масиву зібраного стати­стичного матеріалу визначають величину і частоту отримання ви­годи та виникнення фінансових втрат. При цьому активно викори­стовують такі інструменти статистичного методу як: дисперсія, стандартне (середньоквадратичне) відхилення, коефіцієнт варіації.

Дисперсія — це середньозважена величина з квадрата відхи­лень дійсних фінансових результатів від середніх.

Економічний зміст середньоквадратичного відхилення з погля­ду теорії ризиків полягає в характеристиці максимально можли­вого коливання досліджуваного параметра від його середнього очікуваного значення.

Чим більша величина дисперсії і середньоквадратично­го відхилення, тим ризикованіше управлінське рішення.

Коефіцієнт варіації (V) — це відносна величина і розраховуєть­ся як відношення середньоквадратичного відхилення до середньо­го фінансового результату (математичного очікування). Оскільки коефіцієнт варіації є відносного величиною, з його допомогою можна порівнювати рівень коливань окремих пара­метрів, виражених різними одиницями вимірювання. Коефіцієнт варіації може змінюватися від 0 до 100 %.

Чим менше значення коефіцієнта варіації, тим більша стабільність прогнозної ситуації і, відповідно, менший ступінь ризику.