Значення фінансового аналізу підприємства

 

Щоб знати реальну ситуацію, в якій знаходиться суб’єкт господарювання, необхідно аналізувати його фінансовий стан. До сьогодні систематичний аналіз фінансового стану підприємств в Україні не проводиться ні спеціалістами аналітиками, ні підприємствами. Проте увага до фінансового аналізу постійно зростає.

Інформаційне забезпечення фінансового аналізу - сукупність інформаційних ресурсів, необхідних та достатніх для реалізації аналітичних процедур, що забезпечують фінансову сторону діяльності підприємства. В склад інформаційного забезпечення фінансового аналізу входять: інформація нормативно-правового характеру; фінансова інформація нормативно - довідкового характеру, бухгалтерська звітність; статистична інформація; інформація внутрішнього користування.

Користувачами аналізу фінансової звітності підприємства є юридичні та фізичні особи, що потребують інформації про діяльність під­приємства для прийняття рішень. Користувачів звітності можна розділити на внутрішніх і зовнішніх, безпосередньо й опосеред­ковано зацікавлених у результатах фінансово-господарської діяльності підприємств.

До основних користувачів фінансової звітності підприємства належать:

1. Адміністрація підприємства, що потребує інформації для визначення потреби у фінансових ресурсах та оцінювання ефек­тивності прийнятих управлінських рішень.

2. Кредитори, які надають підприємству тимчасову позику і зацікавлені у фінансовій звітності для обґрунтування доцільності надання або подовження кредиту, визначення схеми його повернення встановлення розміру процентів залежно від кредитного ризику.

3. Засновники та інвестори, що вкладають у підприємство капітал з певним ризиком з метою отримати прибуток у майбутньому. Інвесторам потрібна фінансова звітність для обґрунтування управ­лінських рішень про доцільність вкладення грошей в цінні папери підприємства. Крім того, інформація про фінансовий стан ціка­вить власників засобів підприємства, яким необхідно визначити, збільшилася чи зменшилася частка їхнього власного капіталу.

4. Постачальники зацікавлені у фінансовій звітності, щоб ви­значити, наскільки вчасно буде погашена заборгованість підприєм­ства перед ними. Чим більше постачальник залежить від підпри­ємства як клієнта, тим уважніше він стежитиме за його фінансо­вими результатами для того, щоб оцінити ступінь надійності збу­ту своєї продукції.

5. Покупці, що залежать від підприємства як постачальника необхідних їм товарів та послуг, і зацікавлені у стабільності по­ставок. Чим більша залежність клієнтів від постачальника, тим більше вони зацікавлені в його фінансовій звітності для прогнозування динаміки цін та фінансової стабільності.

6. Податкові органи потребують фінансової звітності для контролю за правильністю нарахування податків та інших обов'яз­кових платежів, своєчасністю їх справляння.

7. Працівники підприємства та їх профспілки зацікавлені в отриманні вичерпної фінансової інформації про стабільність і прибутковість діяльності підприємства-роботодавця та його здат­ність своєчасно виплачувати заробітну плату і забезпечувати пра­цевлаштування у майбутньому.

8. Преса та населення регіону, в якому діє підприємство, заці­кавлені в отриманні достовірної інформації про його фінансовий стан і тенденції його зміни, оскільки від цього залежать:

—зайнятість в регіоні;

—орієнтація на місцевих постачальників;

—користування послугами місцевих банків;

—вкладення коштів у соціально-економічний розвиток регіону.

Крім того, опосередковано зацікавлені у результатах фінансо­вої діяльності підприємств біржі цінних паперів, консультанти, експерти, юристи і та ін. Незалежно від групи, до якої належать користувачі фінансо­вої інформації, всі вони зацікавленні в її повноті, правдивості, неупередженості та своєчасності надання. Для того щоб відпові­дати цим вимогам користувачів, наведена у фінансовій звітності інформація має:

• бути дохідливою і однозначно тлумачитися користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприй­нятті цієї інформації;

• містити лише доречну інформацію, яка впливає на прий­няття рішень користувачами, дає змогу оцінити минулі, нинішні та майбутні події, підтвердити та скорегувати їхні дані у мину­лому;

• бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звіт­ності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекру­чень, які здатні вплинути на рішення користувачів цієї звітності.

Саме такі засади формування фінансової звітності покладено в основу національної системи бухгалтерського обліку згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99. Головною метою введення на­ціональних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (ско­рочено П(С)БО) є узгодження системи фінансового обліку в Украї­ні з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО), розробленими Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтер­ського обліку.

Приєднання нашої країни до міжнародної системи бухгалтер­ського обліку не є самоціллю. Однак світовий досвід свідчить, що викладені в міжнародних стандартах принципи, з одного боку, найбільшою мірою відповідають інтересам потенційних користу­вачів фінансової інформації, а з іншого — дають змогу уніфікува­ти фінансову звітність і зробити її зручною в користуванні.

Слід зазначити, що застосування нових принципів бухгалтер­ського обліку значно розширює функціональні можливості фінан­сових менеджерів та підвищує їхню роль в управлінні фінансови­ми процесами підприємств.

 

Фінансова звітність

 

Основу інформаційної бази фінансового аналізу складають показники фінансової звітності підприємства.

Фінансові документи (звітність) – це фінансова інформація представлена у вигляді певних форм про діяльність господарства, яка необхідна для прийняття рішень. Мета, склад і принципи підготовки фінансових звітів в Україні визначаються і регулюються Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку № 1 – 5, затвердженими Наказом Міністерства фінансів № 87 від 31 березня 1999 року.

Метою складання фінансових звітів є – надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства, яка необхідна для прийняття рішень.

Основні фінансові документи, які використовуються для аналізу фінансового стану підприємства:

- Баланс (форма 1);

- Звіт про фінансові результати (форма 2);;

- Звіт про власний капітал (форма 3);

- Звіт про рух грошових коштів (форма 4).

Баланс є ключовим фінансовим документом. Баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал.

Зміст і форма балансу та загальні вимоги до визнання і розкриття його статей визначаються П(С)БО 2”Баланс”. Норми цього Положення застосовуються до балансів підприємств усіх типів та форм власності, крім банків та бюджетних організацій. Баланс включає базову фінансову інформацію про господарство і дає можливість відповісти на питання:

· Які економічні ресурси контролює підприємство на певну дату та чи буде воно здатним використовувати їх для нарощення грошових коштів у майбутньому;

· За рахунок яких джерел сформовані ці ресурси і чи будуть потрібні йому у майбутньому позичкові кошти;

· Який власний капітал і як він змінюється;

· Чи буде підприємство здатним виконувати свої фінансові зобов’язання.

Елементами балансу, які дають відповідь на ці та інші питання безпосередньо пов’язаними з визначенням фінансового стану підприємства та змін в ньому. є:

· Активи;

· Зобов’язання;

· Власний капітал.

Згідно з П(С)Б 2 «Баланс», п. 4:

Активи – це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла у результаті минулих подій і погашення якої, призведе до зменшення ресурсів підприємства. Вона складається з поточних зобов’язань, які будуть погашені протягом 12 – ти, починаючи з дати балансу, і довгострокових.

Власний капітал – частина в активах, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Повинно виконуватися основне правило балансу: підсумок активу балансу дорівнює сумі зобов’язань та власного капіталу:

А = ВК + ЗК; (10.1)

ВА + ОА = К, (10.2)

де А – загальна сума активів підприємства;

ВК – сума власного капіталу підприємства;

ЗК – сума залученого капіталу, що використовується підприємством;

ВА – сума необоротних (довгострокових) активів підприємства;

ОА – сума оборотних (поточних) активів підприємства;

К – загальна сума капіталу (фінансових коштів), що використовуються підприємством.

Звіт про фінансові результати (форма 2)(Income Statement) – вид квартальної та річної звітності (форма 2), що надається зовнішнім користувачам. В ньому представлені показники валового доходу від реалізації продукції, затрати і прибуток.

Звіт про рух грошових коштів (форма 3) – відображає рух грошових коштів підприємства за видами діяльності. Фору складають непрямим методом визначення чистого грошового потоку.

Звіт про власний капітал(Statement of changes in financial position) – однин з основних видів річної статистичної звітності (форма 4), що надається зовнішнім користувачам.

З 2000 р. фінансова звітність в Україні змінена у відповідності до НС(П)БО, що значно спрощує проведення фінансового аналізу.