У випадку протирічних рекомендацій треба брати за основу NPV

Наступним етапом економічного обґрунтування інвестиційно­го проекту є визначення показників ефективності фінансово-гос­подарської діяльності підприємства після освоєння інвестицій (рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, обо­ротність капіталу, оборотність товарно-матеріальних запасів, лі­квідність та ін.) і порівняння їх:

—з середньогалузевими показниками;

—показниками конкурентів;

—показниками, прийнятними для окремих учасників інвестиційного проекту.

Важливим, моментом доінвестиційного дослідження є оцінка чутливості інвестиційного проекту до зміни вихідних параметрів (факторів внутрішнього і зовніш­нього середовища). Найчастіше розглядається вплив таких факторів, як строк інвестиційної фази, ціна оди­ниці продукції, обсяг продажу, вартість позикових ре­сурсів, вартість сировини, рівень податків та ін.

У процесі аналізу чутливості проекту розраховуються темп зміни чистої теперішньої вартості при зміні окремих вихідних параметрів на 5, 10, 15, 20 (і т. д.) відсотків і визначаються фактори, до яких проект найбільш чутливий. За такими фак­торами потрібно здійснювати постійний контроль і своєчасноздійснювати відповідні управлінські заходи, спрямовані на зменшення імовірності небажаних змін в ході інвестиційного процесу.

Для оцінювання ступеня інвестиційного ризику доцільно здій­снювати аналіз сценаріїв розвитку проектів з урахуванням не­визначеності умов його реалізації. Як правило, цим методом ви­значається чиста теперішня вартість проекту при песимістично­му, найбільш імовірному (нормальному) та оптимістичному сце­наріях розвитку подій. Більш ризикованим вважається такий про­ект, у якого розмах варіації між оптимістичним і песимістичним прогнозами результату найбільший. Крім того, оцінюється інте­гральний ефект інвестиційного проекту з урахуванням усіх мож­ливих варіантів його розвитку. Проект доцільно реалізовувати у тому випадку, коли сумар­ний очікуваний ефект позитивний.

Метод Монте-Карло дає змогу визначити імовірність отриман­ня запланованих результатів піляхом моделювання багатьох сце­наріїв розвитку подій у межах заданих параметрів ключових фак­торів. Механізм цього методу полягає у побудові прогнозної мо­делі фінансового результату інвестиційного проекту, визначенні ключових факторів впливу та встановленні їх максимального і мінімального значень за оцінками експертів. Крім того, задаєть ся кількість прогонів сценаріїв, тип зв'язку і розподілу значень ключових факторів. Сам процес імітаційного моделювання реа­лізується за допомогою спеціальних комп'ютерних програм. Отри­мані результати імітаційного моделювання аналізуються мене­джером з проектів. При цьому зіставляються дані про очікувані втрати та доходи інвестора з урахуванням їх імовірності та прий­мається остаточне інвестиційне рішення.

При порівнянні альтернативних інвестиційних про­ектів перевага надається критерію "максимізація чис­тої теперішньої вартості проекту". Нарощення цього показника є пріоритетною цільовою настановою при інве­стуванні коштів.

Важливим завданням фінансового менеджменту є формування оптимального інвестиційного портфеля. Методи оптимізації роз­поділу інвестицій між декількома проектами залежать від того, підлягають проекти подрібненню чи ні.

Якщо проекти підлягають подрібненню (тобто може бути реа­лізований як весь проект, так і окрема його частина на пайових засадах з іншими інвесторами), вибір проектів в інвестиційний портфель здійснюється за критерієм "максимізація індексу при­бутковості". З цією метою для кожного проекту розраховується індекс прибутковості інвестицій і здійснюється ранжування пректів в міру зменшення цього показника. В інвестиційний порт­фель включаються перші за рентабельністю проекти, які можуть бути профінансовані в повному обсязі. Наступний проект вклю­чається в інвестиційний портфель за залишковим принципом, тобто лише та його частина, яка може бути профінансована.

У випадку, коли інвестиційні проекти не підлягають подріб­ненню, оптимальна комбінація проектів знаходиться шляхом послідовного розрахунку всіх можливих у межах наявних інвес­тиційних ресурсів комбінацій проектів. Та комбінація, яка максимізує чисту теперішню вартість інвестиційного портфеля, вва­жається оптимальною.