Глава 21. види міжнародних платіжних систем

Кількість міжнародних банківських мереж постійно збільшується. Щоб задо­вольнити зростаючий попит на інформаційне і телекомунікаційне обслуговування створюються міжнародні мережі, які надають комплекс послуг щодо переведення платежів, інформаційному забезпеченню та управлінню активами.

 

21.1. Всесвітня міжбанківська система SWIFT

Систє-MaSWIFT (Society for World-Wide InterbankFinaricial Telecommunications) — це всесвітня міжбанківська фінансова телекомунікаційна система. Вона була органі­зована у 1973 р. у Брюсселі з метою розробки уніфікованих методів обміну фінансо­вою інформацією і створення міжнародної мережі передачі даних з використанням стандартизованих повідомлень. Ця система є найбільшою і найпоширенішою в світі мережею фінансових повідомлень, після під'єднання до якої будь-який банк може вважати себе повноцінним членом світового фінансового співтовариства. Основни­ми напрямами діяльності SWIFT є надання оперативного, надійного, ефективного, конфіденційного та захищеного від несанкціонованого втручання доступу до телеко­мунікаційного обслуговування банкам та для проведення робіт щодо стандартизації форм і методів обміну фінансовою інформацією.

SWIFT є приватною некомерційною корпорацією, а за організаційно-правовою формою — акціонерним товариством, власником якого є банки-члени. Поряд з банками-членами існують і дві інші категорії користувачів мережі SWIFT — асоційо­вані члени (філії і відділення банків-членів), які не є акціонерами і позбавлені права участі в управлінні справами товариства, та учасники, тобто різноманітні фінансові інститути (табл. 21.1).

Законодавча влада SWIFT належить генеральній асамблеї (загальним зборам банків-членів). Виконавчим органом є рада директорів чисельністю до 25 чол., про­відні позиції в якій займають представники банків країн Західної Європи та США. Рада директорів має широкі права та повноваження, представляє інтереси співтова­риства. Відносини з членами підтримуються, головним чином, через відділ обслуго­вування, директор якого очолює групу регіональних менеджерів. Вони несуть відпо­відальність за стан справ у своєму регіоні, включаючи перевірку готовності країни (країн) до введення її фінансових інститутів до складу SWIFT і контроль за виконан­ням ними графіка робіт з реалізації етапів підключення до системи; координацію ді­яльності SWIFT у регіоні, включаючи й оперативне рішення питань в разі аварійних ситуацій у системі, а також маркетинг програмно-технічних засобів і засобів зв'язку, що експлуатуються в системі, і т.п.

Джерелами фінансування є вступні внески, позики, платежі за надані послуги. SWIFT надає такі послуги:

обмін стандартизованими фінансовими повідомленнями з фіксованим набо­ром символів;

передача по мережі масових платежів та інших файлів з довільним набором символів;

обмін захищеними фінансовими повідомленнями власних форматів у режи­мі реального часу (у режимі «он-лайн», тобто час відправлення засобів у тому місці, де знаходиться початкова точка переказу);

об'єднання структурних підрозділів фінансової організації та її клієнтів у єди­ну віртуальну мережу (створення закритої групи користувачів), керовану чле­ном SWIFT;

одержання в інтерактивному режимі інформації про стан кореспондентського рахунка.

Мережею SWIFT передаються як платіжні повідомлення, так і повідомлення, що мають відношення до казначейства, цінних паперів та торгівлі. Фінансові повідомлен­ня SWIFT класифікують на: системні повідомлення; клієнтські перекази та чеки; пе­рекази фінансових організацій; ринки грошових коштів — форекс, депозити та дери-вативи; інкасо та касові листи; ринки цінних паперів; дорогоцінні метали; акредитиви та гарантії; дорожні чеки; управління грошовими коштами та статус клієнта.

Швидкість передачі по мережі SWIFT одного повідомлення становить від 20 се­кунд до 5-20 хвилин, при чому забезпечується високий ступінь надійності та конфі­денційності (близько 100\%).

Щоденно в світі передається понад 9 млн повідомлень SWIFT сумарною вартіс­тю більше ніж 7 трлн дол. США. Розподіл обсягу повідомлень SWIFT у цілому по світу в 2008 р. представлено в табл. 21.2.

Мережа SWIFT складається з розміщених у країнах-членах регіональних проце­сорів (національних концентраторів) для оброблення даних, які з'єднані міжнарод­ними лініями з двома центрами управління в Амстердамі (Нідерланди) та Калзапеп­

Таблиця 21.2

пері (США). Окремі кредитні установи з'єднані з національними концентраторами. Коли платіж здійснюється через систему SWIFT, то кредитна установа, що має до­ручення, передає повідомлення далі національному концентратору, там повідомлен­ня групується і через центр включення надходить до національного концентратора країни банку-отримувача і звідти — до банку-кореспондента. Головні переваги SWIFT:

надійність, оскільки SWIFT бере на себе фінансову відповідальність за точну, повну та своєчасну доставку повідомлень;

швидкість. Доставка повідомлень здійснюється за декілька секунд, при чому перевірка та підтвердження дійсності здійснюється повністю автоматично;

безпека, тому що мережа SWIFT гарантує повну безпеку багаторівневою ком­бінацією фізичних, технічних і організаційних методів захисту, забезпечує повну самостійність і таємність переданих повідомлень;

ефективність, оскільки всі платіжні документи надходять у систему в стандар­тизованому вигляді, що дає змогу автоматизувати обробку даних, виключити можливість різного розуміння змісту повідомлень відправником і одержува­чем і підвищити в остаточному підсумку ефективність роботи банку. Фіксація виконання трансакцій дає можливість повного контролю (аудиту) усіх розпо­ряджень і щоденного автоматизованого формування звіту за ними; крім цього, долаються мовні бар'єри і зменшуються розходження в практиці проведення банківських операцій;

рентабельність. Мережа SWIFT дає можливість суттєво знизити розрахунко­ві та фінансові ризики, здешевити вартість повідомлень та розширити спектр послуг для своїх клієнтів, що підвищує конкурентоспроможність банків-членів.

Головним недоліком SWIFT, з погляду користувачів, є висока плата за вступ: од­норазовий внесок становить 400 000 бельгійських франків для банків-членів і 200 000 бельгійських франків для асоційованих членів. Крім того, банки-члени повинні прид­бати одну акцію вартістю в 55 000 бельгійських франків. Це створює певні проблеми для дрібних і середніх банків, однак зменшити витрати дає змогу колективне підклю­чення через ту чи іншу фінансову організацію. Взагалі, як показує практика, витрати банків на участь у системі SWIFT (головним чином на установку сучасного електрон­ного устаткування) окупаються зазвичай протягом 5 років.

На базі SWIFT побудовано понад 50 національних платіжних систем.

 

21.2. Транс'європейська міжбанківська система TARGET

У ЄС для обслуговування операцій між Європейським центральним банком і національними центральними банками створено Транс'європейську автоматизова­ну систему валових розрахунків у режимі реального часу TARGET (Trans-European Automated Real-Time Gross Settlement Express Transfer System), яка почала діяти 4 січня 1999 р.

Вона була організована з метою полегшення запровадження єдиної валютної по­літики, скорочення часу проходження транскордонних платежів, створення надій­ного та безпечного механізму для здійснення транскордонних платежів, підвищення ефективності платежів між країнами ЄС. Її основою є система SWIFT. Система TARGET — це децентралізована система, тобто транскордонні платежі проходять через національні центральні банки, оминаючи Європейський центральний банк (ЄЦБ). Вона складається з національних систем валових розрахунків у режимі ре­ального часу (ВРРЧ), системи взаємозв'язку між ними та Європейським централь­ним банком (ЄЦБ). Система TARGET виконує такі три основних завдання:

обслуговує потреби грошово-кредитної політики Євросистеми;

збільшує ефективність внутрішньоєвропейських трансграничних платежів;

забезпечує надійний і безпечний механізм для врегулювання трансграничних платежів.

В TARGET оброблюються такі види розрахункових операцій:

платежі, безпосередньо пов'язані з операціями центральних банків, де хоча б однією із сторін (отримувачем чи відправником) виступає Євросистема;

розрахункові операції неттінгових систем великих переказів, що працюють в євро;

платежі в євро між кліринговими банками;

міжбанківські та клієнтські платежі в євро.

За використання TARGET ЄЦБ стягує комісію, яка не залежить від маршруту платежу чи його суми. Вона стягується з банків-відправників коштів і не стягується із банків-отримувачів. Перекази, які здійснюються за допомогою TARGET, вважа­ються банками, які отримали такі перекази, як міжнародні.

На систему TARGET припадає близько 70\% загального обсягу валових європей­ських розрахунків. Через неї щоденно здійснюється понад 200 тис. платежів на суму близько 1500 млн євро. Середній розмір одного клієнтського транскордонного плате­жу — 1 млн євро, а міжбанківського — близько 18 млн євро.

У жовтня 2002 р. керівна рада ЄЦБ починає роботу над новою версією системи — TARGET 2, завданням якої є поліпшення забезпечення потреб користувачів шляхом гармонізації послуг, що надаються, і підвищення ефективності системи (віддача вит­рат), а також здатності системи адаптуватися до майбутніх розробок, зберігаючи в той же час децентрализовані відносини між національними центральними банками і комерційними банками.

Із січня 2007 р. розпочато впровадження системи TARGET 2.

Основа розвитку TARGET 2 визначається завданням створення єдиного євро­пейського платіжного простору, що допускає гармонізацію інфраструктури, інтер­фейсів і функціональності, однаковість системи менеджменту, загальну систему ке­рування ліквідністю, а також єдині ціни. Крім цього, на розвиток системи впливає розширення ЄС, що допускає використання загальної платформи платіжних опера­цій для країн — нових членів ЄС замість децентралізованої структури, що включає національні платіжні системи.

Принципи формування TARGET 2:

контакти з клієнтами децентралізовані (між кредитною організацією та її рід­ним центральним банком);

бухгалтерський облік, керування резервами й операції, пов'язані з грошовою політикою, здійснюються на рівні національного центрального банку.

Модульна побудова TARGET 2 допускає наявність обов'язкових і додаткових модулів (систем). Обов'язкові модулі надають повний спектр послуг щодо здійснен­ня розрахунків та інформаційного забезпечення платіжних операцій. Додаткові мо­дулі дають змогу проводити операції з розрахунком у національному центральному банку, здійснювати керування базою даних клієнтів, використовувати банк даних (warehouse), а також надають можливість керувати мінімальними резервами.

Нова система включає механізми оптимізації. Вони упроваджені з метою поліп­шення роботи системи порівняно з традиційним функціонуванням систем ВРРЧ тільки по «валовій» моделі, тобто від транзакції до транзакції, що дозволяє скоротити «споживання» учасниками системи ліквідних засобів, при цьому підвищуючи про-цесинг грошових потоків. Механізми оптимізації можна розділити на дві категорії: офсетна і фактична оптимізація. Ці механізми можуть функціонувати паралельно або асинхронно. Офсетні процеси приводяться в дію з надходженням транзакції в систему. Їх мета полягає в забезпеченні негайного розрахунку по транзакції в комбі­нації з іншими транзакціями, які вже стоять у черзі. Тому платіжний документ про кредитовий трансфер, виданий учасником A учасникові B, ініціює пошук в черзі B тієї транзакції, яка здійснюється в протилежному напрямі (наприклад, від B до A) в той же самий час, що й кредитний трансфер. Це дає змогу скоротити потребу в лік­відних засобах як для A, так і для B. Коли ж розрахунки по транзакції не можуть бути проведені негайно, то вона поміщається в чергу, а потім виконується за допомогою процесу оптимізації. Існують п'ять типів оптимізації. Перші три застосовуються до платежів, які поставлені в чергу і активуються послідовно протягом дня. Останні два пов'язані з конкретними методам розрахунків.

«Все або нічого». Ця оптимізація полягає в накопиченні черг усіх учасників, щоб побачити, що може трапитися, якщо всі транзакції будуть проведені відразу.

«Часткова» оптимізація полягає в ідентифікації відкладених транзакцій, які можна було б прибрати або поставити в чергу.

Множинна оптимізація означає звірку всіх двосторонніх позицій банку зі всі­ма його контрагентами, щоб ідентифікувати транзакції, які дають змогу прискорити процесинг.

Оптимізація розрахунків додаткових систем припускає використання проце­дури № 5 інтерфейсу розрахунків. Цей процес оптимізації забезпечує розрахунки од­нією або декількох додаткових систем за допомогою проведення одночасного розра­хунку, тобто паралельно із звичайними транзакціями, поміщеними в черги учасників.

Оптимізація розрахунків додаткових систем допускає використання проце­дури № 6 інтерфейсу розрахунків. Фактично вона представляє еквівалент 1-го виду оптимізації, яка застосовується для субрахунків. Взаємодія системи TARGET 2 з до­датковими системами допускає, що під додатковими системами розуміють такі сис­теми, які функціонують поза системами ВРРЧ, але розрахунки яких врешті-решт знаходяться у ВРРЧ: системи роздрібних платежів, системи розрахунків за цінними паперами, клірингові центри. Для посилення ролі TARGET 2 як структуротворної системи інфраструктури ринку єврозони дуже важливо, щоб система TARGET 2 за­безпечувала ефективну взаємодію з додатковими системами. Враховуючи велику кількість додаткових систем, які будуть пов'язані розрахунками з TARGET 2, не­можливо розробити стільки ж інтерфейсів для кожної додаткової системи. Ухвалене рішення полягає в розробленні шести загальних процедур розрахунків, призначених для охоплення всіх вимог додаткових систем, особливо систем для розрахунків за цін­ними паперами, незалежно від того, функціонують вони відповідно до інтерфейсної чи неінтерфейсної моделі. У інтерфейсній моделі дві сторони транзакції (постачан­ня цінних паперів і грошові розрахунки) обробляються на двох різних технічних платформах. У інтегрованій моделі обидві сторони обробляються на одній техніч­ній платформі. Процедура розрахунків № 1: трансферт ліквідних засобів у реально­му часі (для систем розрахунків за цінними паперами, які функціонують відповід­но до інтегрованої моделі). Процедура розрахунків № 2: відособлений розрахунок у реальному часі (для систем розрахунків за цінними паперами, які функціонують відповідно до інтерфейсної моделі (моделі «валової»)). Процедура розрахунків № 3: двосторонній розрахунок (для розрахунків по пакетах, що містять незалежні позиції в грошових коштах). Процедура розрахунків № 4: стандартний багатобічний розра­хунок (для розрахунків за пакетами, що містять залежні грошові позиції, — розра­хунків, що мають місце відповідно до ліквідних засобів, доступних у даний період). Процедура розрахунків № 5: синхронні (паралельні) багатобічні системи (для роз­рахунків за пакетами, що містять залежні грошові позиції, — розрахунків, що мають місце в окремий період). Процедура розрахунків № 6: розрахунки за призначеними субрахунками (резервування ліквідних засобів). Ці шість видів процедур розрахун­ку можуть комбінуватися з багатоваріантними механізмами (періодом інформації, періодом розрахунків, використанням гарантійного фонду). Процедура розрахунку № 6 може бути адаптована до розрахунків у нічний час, завдяки чому можна здійсню­вати розрахунки за всіма додатковими системами.

 

21.3. Міжбанківська система США

Міжбанківська система США «Федвайр» (ЕЕВ\¥ШЕ) — це система переказу грошових коштів та цінних паперів, яка належить Федеральній резервній системі США. Вона використовується звичайно для операцій з міжбанківських розрахунків, здійснення платежів, що пов'язані з міжбанківськими позиками до наступного робо­чого дня, платежів між корпораціями та розрахунків за операціями з цінними папе­рами. У цілому будь-яка депозитарна установа (включаючи відділення й агентські контори зарубіжних банків у США), що мають резервний або кліринговий рахунок у будь-якому Федеральному резервному банку, можуть напряму використовувати «ЕЕВ\¥ШЕ» для відправлення й отримання платежів. Учасниками «ЕЕВ\¥ШЕ» є фінансові інститути, які мають рахунки в одному із федеральних резервних банків. До них відносять:

кредитні організації, зареєстровані в США;

відділення іноземних банків на території США;

федеральні резервні банки (ФРБ);

Казначейство США;

центральні банки іноземних держав;

уряди іноземних держав;

деякі міжнародні організації.

Користувачами «ЕЕВ\¥ШЕ» можуть бути й інші інститути, якщо їм надано доз­віл Казначейства США чи Федеральної резервної системи.

Переказ грошових коштів через «ЕЕВ\¥ШЕ» здійснюється у формі валових роз­рахунків у режимі реального часу, при яких відправник ініціює переказ, за умовами «поставки проти платежу». Усі операції, які відбуваються в «FEDWIRE» завершу­ються в рамках одного робочого дня. Практично цей процес відбувається протягом декількох хвилин. Кожний платіж проводиться в системі індивідуально і вважається завершеним з моменту повідомлення банку, який отримав кошти, про кредитування його рахунка. Таким чином, усі перекази через «FEDWIRE» є остаточними та безвід­кличними, кошти які переказані за їх допомогою, стають негайно доступними отри­мувачу.

Платежі через «FEDWIRE» здійснюються так. Клієнт дає банку доручення на переказ коштів. На його підставі банк списує суму переказу з рахунка відправника. Потім він складає і направляє своє платіжне доручення в банк одержувача безпо­середньо через «FEDWIRE». Якщо банки відправника й одержувача розміщені в різних федеральних округах, то місцевий федеральний резервний банк списує кош­ти з коррахунка банку відправника і переводить їх в інший ФРБ, який обслуговує банк одержувача. Федеральні резервні банки, що беруть участь в операції, прово­дять кліринг через міжрегіональний фонд розрахунків, що являє собою систему обліку руху коштів між різними ФРБ. Потім кошти зараховуються на коррахунок банку одержувача в його місцевому ФРБ. Після цього кредитується рахунок самого одержувача, і він може негайно розпоряджатися грошима. Якщо банки, що беруть участь в операції, розміщені в одному окрузі, то переказ здійснюється аналогічно з тією лише різницею, якщо трансакція проходить через один федеральний резерв­ний банк.

Протягом операційного дня система обробляє в середньому 495 тис. платежів на суму близько 1 857 млрд дол. США (тобто середня величина грошового переказу ста­новить більше ніж 3,7 млн дол. США).

Система «FEDWIRE» останнім часом удосконалюється, рухаючись по шляху централізації, внаслідок чого одержала декілька важливих переваг:

з'явилася можливість надавати уніфіковані послуги щодо переказу коштів на всій території країн. Завдяки цьому досягається максимальна ефективність об­роблення платежів учасниками системи, тому що знижується рівень їхнього ручного оброблення. Інше нововведення полягає в продовженні операційного дня для проведення грошових переказів. Тепер він становить 18 годин. Таким чином, учасникам системи надається можливість більш гнучко підходити до здійснення розрахунків, особливо під час проведення міжнародних операцій, де істотну роль відіграє значна різниця в часі;

знизилися операційні витрати внаслідок ліквідації децентралізованих програм та апаратних ресурсів. Комісійна винагорода за здійснення платежів зменши­лася на 10\%. З погляду на посилення конкуренції на ринку банківських пере­казів, здатність знижувати витрати без втрат щодо якості має найважливіше значення;

технічні збої в роботі системи можуть бути усунуті досить швидко з мінімаль­ним операційним ризиком.

У США функціонує система міжбанківських клірингових розрахунків і плате­жів ЧІПС (CHIPS — Clearing House Interbank Payments Sistem). Це — приватна між­народна комп'ютеризована мережа для доларових трансферів у режимі «он-лайн» (режимі реального часу). Вона почала функціонувати в 1971 р. й належить Нью-Йоркській асоціації клірингових палат.

ЧІПС є системою кредитних переказів. Усі платіжні операції зараховуються на багатосторонній основі, а розрахунки за чистими зобов'язаннями проводяться на­прикінці дня.

До учасників цієї системи належать комерційні банки, корпорації, інвестиційні компанії, банківські філії будь-якої комерційної банківської установи, що має офіс у Нью-Йорку. Усі учасники підключені напряму до єдиного центру комунікацій по­відомлень. Існує основний та резервний центри оброблення даних.

Через систему ЧІПС здійснюються такі міжнародні міжбанківські операції:

доларові платежі за угодами з іноземною валютою;

платежі з розміщення цінних паперів у євродоларах;

виплата прибутків за цінними паперами в євродоларах;

розрахунки за зобов'язаннями в межах інших платіжних або клірингових сис­тем;

коригування сальдо кореспондентських рахунків;

платежі за комерційними операціями, банківськими позиками й операціями з цінними паперами.

 

21.4. Система фінансової мережі Банку Японії

Найбільшою платіжною системою в Японії є система фінансової мережі Банку Японії — СФМ-БЯ. Вона введена в експлуатацію у жовтні 1988 р. для здійснення електронних грошових переказів між фінансовими установами, включаючи Банк Японії, який нею керує.

СФМ-БЯ є мережною системою «он-лайн», яка пов'язує центр системи із фі­нансовими установами, штаб-квартирою Банку Японії та його відділеннями. Про­те основною функцією системи є забезпечення в режимі «он-лайн» операцій між учасниками та центром СФМ-БЯ через термінали, які установлені в приміщеннях учасників цієї мережі. Існує прямий зв'язок між центральними процесорами системи інвалютних розрахунків у єнах.

Системи головних комп'ютерів в центрі СФМ-БЯ продубльовані для забезпечен­ня резервних потужностей на випадок непередбачених обставин. Дві системи — «А» та «В» — ідентичні, і кожна з них включає одну функціонуючу машину і одну наван­тажену резервну машину. Таким чином, чотири головних комп'ютери завжди готові до роботи. Більша частина периферійного обладнання, наприклад, блок управління передачею даних та самою базою даних, в цілях безпеки також дублюються. Для того щоб отримати прямий доступ до послуг СФМ-БЯ в сфері грошових переказів, фі­нансовий заклад повинен мати рахунки в Банку Японії. В системі беруть участь бан­ки, які спеціалізуються на цінних паперах компанії, та грошові брокери (так звані танши-брокери), включаючи діючі в Японії іноземні банки та іноземні компанії, що спеціалізуються на цінних паперах. Послугами СФМ-БЯ у сфері грошових переказів користується 363 фінансові організації.

Через цю систему здійснюються такі операції:

— грошові перекази між фінансовими закладами, які пов'язані з міжбанківським грошовим ринком та які займаються проведенням операцій з цінними папе­рами;

грошові перекази в межах однієї й тієї самої фінансової установи (внутрішньо-фірмових грошових переказів);

розрахунки за позиціями, які утворюються внаслідок функціонування клірин­гових систем, які перебувають у приватному управлінні;

грошові перекази між фінансовими установами та Банком Японії (включаючи перекази грошових коштів казначейств).

Грошові перекази з одного рахунка Банку Японії на інший здійснюється шляхом пересилання платіжних доручень із терміналів учасників СФМ-БЯ. Розрахунки мо­жуть виконуватися за вибором учасника на валовій основі в режимі «он-лайн» або в установлений час. Грошові перекази, які здійснюються через СФМ-БЯ, є остаточ­ними. Коли розрахунки здійснюються на валовій основі в реальному часі, то платежі стають остаточними негайно, а при розрахунках у встановлений час платіжні дору­чення можуть бути відкликані до їх виконання.

Банк Японії не кредитує учасників у межах робочого дня. У випадку, коли учас­ник системи не має на рахунку коштів для виконання переказу в режимі «он-лайн», то платіжне доручення автоматично відхиляється. У випадку грошових переказів в установлений час Банк Японії відстежує позиції учасників, з тим щоб на їхніх рахун­ках у Банку Японії не утворювалося дебетового сальдо та щоб розрахунки виконува­лись в установлений час.

 

21.5. Бельгійська платіжна система ELLIPS

ELLIPS (Electronic Large value Interbank Payments System) — бельгійська система валових розрахунків у режимі реального часу. Ця система — некомерційна організа­ція, яка має її зареєстрований офіс у Національному банку Бельгії(НББ) в Брюсселі.

Правила функціонування були встановлені його Генеральною Асамблеєю. Сис­тему введено 24 вересня 1996 р.

Структури, що ухвалюють рішення, — Рада директорів і Генеральна Асамблея, які включають представників учасників. Національний банк Бельгії виконує обов'язки голови Правління. Він управляє системою і бере на себе щоденне управління на до­говірній основі між НББ і ELLIPS. Він також є учасником системи.

— ELLIPS діє як дворівнева система. Безпосередня участь в ELLIPS обмежена кредитними установами, зареєстрованими в Бельгії, і кредитними інститутами, що оперують на бельгійському ринку в межах свободи установи і свободи на­дання послуг у межах ЄС. Останнє має на увазі можливість дистанційної участі. Прямі учасники повинні мати рахунок в НББ і відповідати декільком умовам, що торкаються термінів і умов щодо експлуатаційної спроможності, платоспро­можності, правових гарантій та об'єму. Прямі учасники можуть надавати по­слуги іншим кредитним установам (непрямі учасники). Платіжні доручення не­прямого учасника обробляються в ELLIPS через його прямого учасника, який також буде відповідальний за врегулювання дій. Таким чином, пряма участь у системі надається пошті, кредитним установам, зареєстрованим у Бельгії, а також філіям кредитних установ іноземних банків, які надають послуги в рам­ках європейського економічного простору. Тому допускається участь у систе­мі зарубіжних установ. Центральний банк Бельгії є також її членом. Учасники зобов'язані тримати рахунки в центральному банку. При цьому учасники пови­нні відповідати умовам, визначеним у правилах, що стосуються здатності здій­снювати операції, платоспроможності і безпеки. Платіжні доручення непрямих учасників проходять через банки-учасники. Такі платежі, залишки на рахунках і операції периферійних систем, у яких беруть участь непрямі учасники (на­приклад, системи клірингу і системи для забезпечення розрахунків за цінни­ми паперами), забезпечуються розрахунками на поточних рахунках учасників у центральному банку. В рамках двосторонньої угоди прямі і непрямі учас­ники можуть відхилятися від загального принципу представництва інтересів. Прямий учасник зобов'язаний зберігати конфіденційність платіжних розпо­ряджень, що стосуються непрямого учасника, а також правильно здійснюва­ти виконання його платежів. Платежі враховуються окремо на розрахункових рахунках учасників у центральному банку. Якщо достатні засоби доступні на рахунку учасника-відправника, то конкретна транзакція проводиться негайно і стає остаточною. Тому система обмежує ризики, пов'язані з виконання плате­жів. При цьому враховується вид платежів, що виконуються системою ELLIPS:

операції на грошовому і валютному міжбанківських ринках;

перекази клієнтів, пов'язані з внутрішньоденним завершенням розрахунків;

невідкладні перекази коштів між банками;

платежі в рамках механізму розрахунків клірингових систем.

ELLIPS — бельгійський компонент європейської системи RTGS у євро (TARGET). Таким чином, участь в ELLIPS має доступ до системи TARGET.

ELLIPS обробляє кредитні перекази в євро як міжбанківські, так і для плате­жів клієнта; обробляє як внутрішні, так і міжнародні платежі. Міжнародні платежі можуть бути зроблені в банку в будь-якій з держав-членів ЄС, що беруть участь у TARGET, і навіть ті, які не беруть участь в Економічному і валютному союзі. Вико­ристання TARGET обов'язкове для операцій, безпосередньо пов'язаних з валютною політикою Європейського Центрального банку.

Платежі, отримані ELLIPS, негайно перевіряються на достовірність. Якщо опла­та відхилена, повідомлення SWIFT посилають відправникові. Прийняті замовлення реєструються у файлі і розглядаються системою індивідуально, хронологічно, згідно з принципом FIFO (першим прибув — першим обслужений). Але платежі з вищим пріоритетом (пріоритет кодує 2-9) завжди оброблятимуться спочатку, як тільки пла­тежі, як вважають, затверджуються системою.

Якщо відправник не встановлює черговості, то система поступає щодо транзакції таким чином:

необхідна інформація для проведення розрахунків витягується з інструкції оплати поточних рахунків НББ (RECOUR);

якщо відправник має достатню суму коштів на розрахунковому рахунку в бан­ку, то проводиться оплата (дебетується рахунок відправника, кредитується рахунок бенефіціара). ELLIPS негайно посилає деталізоване відповідне пові­домлення бенефіціара. Якщо недостатньо коштів на поточному рахунку, відпо­відна заява повідомляє ELLIPS про цю ситуацію, і ELLIPS вміщує інструкцію оплати в режим очікування до тих пір, поки не з'являться достатні кошти, щоб виконати операцію. Перевірка достовірності і можливе визначення черговості трансграничних платежів не відрізняються від процесингу для національних платежів. Відмінність полягає в розрахунку по транзакції. Тільки учасник-ініціатор тримає рахунок в Центральному банку Бельгії. Учасник-одержувач як контрагент тримає свій рахунок в іншому центральному банку. Для проведення трансграничного платежу в системі ELLIPS у Центральному банку Бельгії створюється «технічний учасник». Процесинг трансграничного плате­жу може бути представлений в такій послідовності:

бельгійський банк A відправляє платіжну інструкцію системі ELLIPS, призна­чену для банку B в країні — учасниці системи TARGET;

ELLIPS перевіряє достовірність цього повідомлення;

якщо банк A має достатньо засобів у своєму розпорядженні, то ELLIPS дебетує рахунок банку A і кредитує рахунок «технічного учасника»;

пов'язуючий компонент дебетує рахунок «технічного учасника» і кредитує ра­хунок центрального банку одержувача;

після цього пов'язуючий компонент відправляє повідомлення із запитом пла­тіжної системи (payment system message request) центральному банку країни доставки засобів;

цей центральний банк відповідає повідомленням про сповіщення (payment system message notification). Якщо його повідомлення позитивне, то платіж вва­жається остаточним. Це означає, що рахунок бенефіціара був кредитований у балансі цього центрального банку. Якщо відправлено повідомлення негативне, то банк A відшкодовує вартість переказаних коштів системі ELLIPS. Система виконує таку функцію, як резервування фондів на рахунках у розрахунковому банку, щоб обробляти термінові платежі.

Після 17:00 ELLIPS більше не приймає платежів клієнта, за винятком міжнарод­них платежів від TARGET. О 17.05 система намагається обробити платежі, які все ще знаходяться в режимі очікування. В цьому випадку ELLIPS виконує колективну про­цедуру деблокування. О 18:00 ELLIPS більше не приймає міжбанківських платежів, за винятком міжнародних платежів від TARGET. О 18.05 починається колективна про­цедура деблокування для міжбанківських платежів. Якщо деблокування обох типів повідомлень не може привести до виконання всіх платежів, що все ще залишаються в режимі очікування в той момент, всі міжнародні платежі усуваються з режиму очіку­вання. Платежі, що мають відношення до валютної політики, можуть бути представ­лені до 18.30. Усі внутрішні платежі, що все ще знаходяться в режимі очікування при закритті ELLIPS, усуваються. За нормальних обставин ELLIPS закривається о 19:00.

Обміни даними між ELLIPS і його учасниками мають місце виключно через теле­комунікаційні зв'язки через мережу SWIFT.

Кожна операція улагоджується індивідуально, дебетуючи поточний рахунок від­правника з НББ і кредитуючи рахунок бенефіціара. Платежі стають завершальними негайно. Оскільки ELLIPS — система RTGS, платежі улагоджуються один за іншим на розрахунковому рахунку в банку, який тримає учасник, з НББ. Забезпеченню до­статньої ліквідності сприяють: валютні запаси, вільний добовий кредит, що гаран­тується майновою заставою, маржинальними послугами з кредитування і засобом депозиту.

За внутрішні платежі кожен учасник платить щорічні внески, щоб покрити фіксо­вані витрати. Змінні витрати розділені на підставі кількості і особливостей платежів. Інвестиційні витрати розділені рівномірно між учасниками. Кожен новий учасник, що приєднується до платежів ELLIPS, платить первинну плату, визначену Прав­лінням і засновану на історичних інвестиційних витратах. За міжнародні платежі (TARGET) витрати відшкодовуються на основі одного єдиного платежу, сума яко­го оголошується відправникові і ґрунтується на кількості операцій, зроблених цим учасником у межах єдиної системи, згідно зі шкалою, що пропорційно зменшується.

У 2008 р. ELLIPS обробив у середньому 11 315 платежів, щоденна сума станови­ла в середньому 138,7 млрд євро.

 

21.6. Швейцарська міжбанківська клірингова система

Швейцарська міжбанківська клірингова система SIC (Swiss Interbank Clearing), або ШМКС, розроблена в 1981-86 рр. компанією «Телекурс АГ» в співпраці з ко­мерційними національними банками, і почала експлуатуватися з 1987 р. Кожен банк підключений до системи через мережу, експлуатовану фірмою «Телекурс АГ».

ШМКС — валова платіжна система, тобто розрахунки за всіма платежами прово­дяться за рахунками учасників на індивідуальній основі (шляхом дебетування рахун­ка в банку, що дає вказівки про платіж, і кредитування рахунка банку-одержувача). ШМКС — це система як великих, так і дрібних, роздрібних платежів; розміри плате­жів не обмежуються. Найважливіша мета ШМКС полягає в зниженні кредитних ри­зиків, прискоренні платіжного процесу й полегшенні банками управління готівкою.

Ця мережа може бути використана не лише для потреб системи, а й для надан­ня інших мережевих послуг, пропонованих «Телекурс АГ». Підключення до системи здійснюється через комп'ютер FrontOffice кожного банку.

Ціни на операційний рік визначаються з урахуванням очікуваного обсягу опера­цій так, щоб покрити передбачувані експлуатаційні витрати, включаючи витрати на користування мережею компанії «Телекурс АГ» і всіма лініями зв'язку. Якщо в пере­біг року виявляється брак коштів для покриття витрат, то ціни можуть бути скори-говані і до закінчення року. За кожну операцію банк-одержувач вносить комісійний збір за єдиною ставкою, а банк-відправник оплачує збір, величина якого складається з двох компонентів, один з яких залежить від часу ініціації розрахунку, а інший — від часу його здійснення. Усі розпорядження повинні перевірятися на достовірність за допомогою спеціального устаткування для запобігання незаконному введенню або зміні вже введених даних. Існує і можливість передачі зашифрованих даних. Якщо банк не може передати платіжної вказівки в обчислювальний центр телекомуніка­ційними каналами, то він повинен забезпечити доставку на магнітних носіях або їх передачу за допомогою іншої системи.

Швейцарська міжбанківська клірингова розрахункова система цілодобово здій­снює остаточні і безвідкличні платежі швейцарських банків через коррахунки швей­царському національному банку. Розміри платежів не обмежуються. Ця система є єдиною в Швейцарії, яка проводить валові електронні платежі між швейцарськими банками. Розрахунки проводяться дебетуванням рахунка банку, що дає вказівку про платіж, і кредитуванням рахунка банку-одержувача. Система знижує кредитні ризи­ки, усуває овердрафти за рахунками в національному банку, прискорює виконання платежів і полегшує банку управління готівкою.

Через розрахункову систему можуть здійснюватися тільки ті перекази, які за­вжди ініціюються банком-платником. Система може перераховувати гроші клієнтів банків на який-небудь банківський рахунок, виконувати платіжні доручення на ко­ристь третіх сторін, забезпечувати покриття і здійснювати міжбанківські платежі.

Для роботи із системою її учасники мають бути підключені до центрального комп'ютера системи і мати можливість працювати в он-лайновому режимі. Платіж­ні документи можуть містити вказівки про перерахування засобів того самого дня (розрахунок в день представлення документів) або для здійснення розрахунку в майбутньому — в межах подальших 10 робочих днів. Розрахунок проводиться лише за наявності на рахунку банку-відправника достатньої суми коштів; овердрафт за рахунком не допускається. Розрахунок є остаточним і платіжні документи за роз­рахунками доставляються банку-одержувачу негайно. Якщо на момент отримання транзакції на рахунку немає достатніх засобів, то платіж стає в чергу на виконання (у файл очікування). Зараз систему модифіковано так, щоб платіжні доручення могли розподілятися за ступенем терміновості. Вихідні платежі (транзакції) тепер пропус­каються через чергу залежно від їхньої терміновості і лише в рамках окремої категорії терміновості за принципом FIFO — «першим прибув — першим вибув». Як тільки в результаті надходження платежів на рахунку накопичується достатня сума коштів, платіжна вказівка, що міститься у файлі очікування, автоматично виконується. Май­бутні платежі можуть бути в будь-який момент анулювані банком-відправником (за винятком анулювання після першого контрольного терміну по клірингу, який по­винен узгоджуватися з банком-одержувачем). Банк-одержувач повідомляється про анульовані платежі, оскільки вони скорочують суми очікуваних ним надходжень.

Учасники можуть у будь-який момент запитати інформацію про поточний стан їхнього рахунка (включаючи отримання підсумку за врегульованими вихідними пла­тежами). Можуть бути також отримані відомості про статус вихідних платежів, що надходять.

У банківські робочі дні система функціонує цілодобово. Розрахунки проводяться протягом приблизно 22 годин. День починається з 18:00 за (цюріхським часом) на­передодні даного банківського робочого дня переказу залишків за жирорахунками основних рахунків національного банку на клірингові рахунки, відкриті в системі. День, що почався напередодні, розбивається на 3 етапи протягом розглядуваного банківського робочого дня. З моменту першого контрольного терміну по клірингу (о 15:00) виконання платежів за документами, представленими для проведення роз­рахунку в той самий день, автоматично переноситься на наступний банківський ро­бочий день. Єдиним винятком є покриття, яке може бути представлене до настання другого контрольного терміну о 16:00, і в цьому випадку розрахунок проводиться того самого дня. По закінченні другого контрольного терміну по клірингу платежі для проведення розрахунків у той самий день приймаються тільки від національного банку. Зазначені крайні терміни є фіксованими, але у виняткових ситуаціях (напри­клад, у разі виходу з ладу комп'ютера або засобів передачі даних) вони можуть бути перенесені національним банком. У кінці підсумкова сума за дебетовими і кредито­вими операціями переводиться з клірингових рахунків системи на головні рахунки в національному банку. Мета годинного розриву між першим і другим контрольними термінами по клірингу полягає в тому, щоб надати банку з поставленими на чергу платежами можливість придбати необхідні засоби покриття на ринку або ломбардні

позики біля національного банку, які можуть бути отримані тільки під заставу і за відсотковою ставкою, що на два відсотки перевищує ставку грошового ринку). Про­тягом 15 хвилин, між другим контрольним терміном і початком оброблення платежів у кінці робочого дня, можуть прийматися тільки ломбардні позики. У ході оброблен­ня в кінці робочого дня всі платежі, які ще перебувають на черзі (такі, розрахунок за якими провести не вдалося), з файлу очікування вилучаються. Ці платежі мають бути поставлені наступного дня.

За майбутні платежі, які анулюються після першого контрольного терміну без згоди банку-одержувача або знімаються в ході оброблення в кінці дня, стягується штраф з розрахунку 3\% річної суми платежу на термін затримки. Банк-одержувач має право витребувати цей штраф із банку, що видав вказівку про платіж. Останні зобов'язані платити штраф без зволікання, незалежно від будь-яких подальших ви­мог з боку банку-одержувача.

Для оброблення даних в обчислювальному центрі системи використовуються ак­тивний і резервний комп'ютери. Третій комп'ютер, який зазвичай використовується для розробок, також може слугувати як робоча машина обчислювального центру сис­теми.

Учасники можуть, таким чином, ефективніше управляти своїми вихідними пла­тежами.

 

[1] Платіжна організація — це юридична особа, яка є власником або одержала право на вико­ристання товарного та інших знаків, що ідентифікують належність платіжних інструментів до платіжної системи і яка визначає правила роботи платіжної системи, а також виконує інші функції щодо забезпечення діяльності платіжної системи.

Член платіжної системи -це юридична особа, яка на підставі оформленого права (отриманої ліцензії платіжної системи, укладеного з платіжною організацією платіжної системи договору тощо) надає послуги учасниками платіжної системи щодо проведення переказу за допомогою цієї платіжної системи.