Глава 12. контракти на міжнародні послуги з технічного обслуговування виробництва

12.1. Сутність технічного обслуговування виробництва

Технічне обслуговування виробництва — це виробничий процес у сфері виробни­чого споживання, спрямований на забезпечення надійної роботи машинно-технічних виробів із заданими характеристиками.

Розвиток промислового будівництва обумовив і розвиток нових видів міжнарод­них ділових послуг по матеріально-технічному обслуговуванню виробництва, забез­печенню ремонтних та експлуатаційних робіт. Такі послуги можуть надаватися чо­тирма способами:

Транскордонне постачання, тобто надання послуг через кордон. Постачальник і споживач послуги не переміщуються через кордон, не змінюють свого місцезнаход­ження, його перетинає тільки послуга. Найчастіше такий спосіб надання послуг має вигляд консультацій з приводу ліквідації невправностей устаткування.

Споживання за кордоном, тобто переміщення споживачів до країни експорту послуг з технічного обслуговування. Постачальник не переміщується.

Комерційна присутність, тобто створення комерційної присутності в країні, у якій повинні надаватися послуги з обслуговування (відкриття філії чи дочірньої ком­панії). Постачальник послуги переміщується, а споживач не переміщується.

Присутність фізичних осіб, тобто тимчасовий переїзд фізичних осіб до іншої країни заради надання там послуг з технічного обслуговування.

Підставою для надання послуг з технічного обслуговування виробництва є контракт. Міжнародна практика виділяє декілька видів договорів про матеріально-технічне обслуговування:

загальне матеріально-технічне обслуговування;

загальне вартісне матеріально-технічне обслуговування;

матеріально-технічне обслуговування,при якому гарантується можливість ви­користання машин;

стандартне матеріально-технічне обслуговування.

Перші три види договорів використовуються для вирішування загальних проб­лем обслуговування устаткування, але можуть також застосовуватися для промисло­вих споруд у цілому.

Договір про загальне матеріально-технічне обслуговування — договір на всі по­слуги, який укладається зазвичай з постачальником устаткування, який приймає на себе зобов'язання здійснювати всі роботи по обслуговуванню устаткування за погод­женими цінами на одиницю устаткування. Цей вид договору дає змогу скоротити персонал з обслуговування, який наймається замовником, і може привести до скоро­чення експлуатаційних витрат і до підвищення продуктивності.

Договір про загальне вартісне матеріально-технічне обслуговування більш поши­рений, щоб покрити всю вартість устаткування. Постачальник устаткування гаран­тує «витрати володіння» машинами на визначений строк. Щоб забезпечити наймен­ші експлуатаційні витрати і гарантувати задовільні експлуатаційні характеристики, постачальник може зберегти за собою контроль за обслуговуванням устаткування і виступати як підрядчик договору про обслуговування.

Договір про матеріально-технічне обслуговування, який гарантує можливість використання машин, розглядається як подальший крок порівняно з попередніми договорами. Зазвичай він включається в договір про закупівлю обладнання і укла­дається виробником устаткування (або оптовим торговцем обладнання) з користу­вачем, який використовує таке обладнання на постійній основі. Іноді такий договір може укладатися підрядчиком по обслуговуванню, відповідно з яким підрядчик, залежно від якості машини, гарантує замовнику певний відсоток «можливого тер­міну її використання». Такий «гарантований можливий строк» може складати 90 або навіть 100\% терміну служби устаткування. В останньому випадку договір на­буває характеру договору загальної гарантії. Все обслуговування устаткування за такими договорами здійснюється і контролюється постачальником, який виступає як підрядчик по обслуговуванню обладнання і бере на себе зобов'язання щодо ре­зультатів.

Стандартний договір про матеріально-технічне обслуговування використовуєть­ся як для промислових, так і для інших споруд.

У міжнародній практиці ремонт відрізняється від матеріально-технічного об­слуговування, оскільки потребує незвичайної ситуації. Слід проводити різницю між стихійними лихами, катастрофами та іншими ситуаціями, а також розмежовувати ситуації, коли ремонт здійснюється на об'єкті замовника, де розташовані установки, і коли він проводиться на підприємстві підрядчика по ремонту.

Експлуатаційне обслуговування може надаватися до або після завершення про­екту.

 

12.2. Керівництво для складання міжнародних договорів на послуги, що пов'язані з матеріально-технічним обслуговуванням, ремонтом та експлуатацією промислових та інших споруд

З метою полегшення укладання міжнародних договорів на надання різного роду послуг із забезпечення виробництва ЄЕК ООН виробила дане Керівництво, в якому основна увага приділяється післягарантійному періоду експлуатації, тобто належить до послуг, пов'язаних, з одного боку, з матеріально-технічним обслуговуванням і ре­монтом, а з другого — з управлінням спорудами та їхньою експлуатацією. Керівни­цтво має рекомендаційний характер. Його мета — полегшити складання міжнарод­них договорів на послуги, пов'язані з обслуговуванням, ремонтом, експлуатацією, за допомогою звернення уваги користувачів на деякі аспекти, властиві цьому виду міжнародних угод. При укладанні таких договорів слід враховувати національне за­конодавство, юридичну практику і звичаї, прийняті в країнах-контрагентах, а також попередні Керівництва, прийняті ЄЕК ООН.

Вступ

1. Довідкова інформація

1. Дійсні економічні міркування щодо укладання договорів на матеріально-технічне обслуговування, ремонт та експлуатацію устаткування продиктовані ви­робничими вимогами та турботою про подовження строку служби устаткування, а також економією коштів шляхом підвищення продуктивності праці. Послуги з матеріально-технічного обслуговування, ремонту та експлуатації устаткування допо­магають подовжити строк служби устаткування, створити умови для оптимального функціонування промислових та інших підприємств, а також підтримувати постійну експлуатаційну готовність устаткування при одночасному забезпеченні безпеки пер­соналу.

Хоча матеріально-технічне обслуговування устаткування протягом строку його служби може дорого коштувати залежно від кон'юнктури та типу устаткування, його вплив на загальний хід роботи і рентабельність підприємства, як правило, зав­жди має місце. Для глибшого розуміння значення вартості матеріально-технічного обслуговування для підприємства необхідно вивчити кожен її компонент. Вартість матеріально-технічного обслуговування включає не лише безпосередні витрати пра­ці і матеріалів у ході виконання робіт з матеріально-технічного обслуговування та ремонту, а й вартість вимушеної заміни устаткування до закінчення нормального строку його служби.

Що ж стосується договорів на матеріально-технічне обслуговування, ремонт та експлуатацію, дуже важливо, щоб підприємство було забезпечене необхідними за­пасними частинами. Однак відповідь на запитання, чи повинно підприємство три­мати великий резерв запасних частин або лише забезпечити їх доставку із запасів постачальника, залежить від конкретних обставин ситуації, що розглядається.

Обслуговування деяких спеціальних видів устаткування може проводити­ся лише його постачальниками, оскільки ніякий інший підрядчик з матеріально-технічного обслуговування або ремонту не в змозі виконати цієї роботи або по­стачальники встановили умову, що продаж такого устаткування залежить від збереження за ними права на його обслуговування. У зв'язку з цим слід сказати, що відносно певного устаткування та установок (наприклад, ліфти) їхнє матеріально-технічне обслуговування та ремонт у деяких країнах пропонуються та регулюються законом (обов'язкове матеріально-технічне обслуговування і ремонт).

2. Сфера застосування, мета та характер

Це Керівництво присвячене послугам, що пов'язані з матеріально-технічним обслуговуванням та ремонтом, а також з експлуатацією підприємств за допомогою розділів, що викладають загальні положення договорів з матеріально-технічного обслуговування, ремонту та експлуатації. Останні стосуються, зокрема, послуг, що надаються після закінчення гарантійного періоду, а договори з експлуатації можуть бути пов'язані з послугами, що надаються в період будівництва споруд, гарантійний та (або) наступний період. Мета цього Керівництва — полегшити розробки цих ти­пів договорів зверненням уваги користувачів на деякі аспекти, притаманні кожному виду угод. Це Керівництво має рекомендаційних характер. Численні загальні вимоги, типові форми Керівництва та інструкції, розроблені та прийняті міжнародними ор­ганізаціями і професійними асоціаціями, які використовуються нині, також можуть бути джерелами корисної інформації.

Необхідні для замовника послуги можуть стосуватися як старих, так і нових підприємств. Тому слід відрізняти такі ситуації:

а) Постачальник нових підприємств як основний підрядчик може виступати в ролі постачальника послуг (усіх або лише деяких), тобто одержати замовлення на продовження роботи для замовника як підрядчика з матеріально-технічного обслу­говування, ремонту та експлуатації. Це найпростіший варіант, який може бути пе­редбачений або однією всеосяжною угодою (будівництво плюс надання послуг), або кількома (окремими) договорами;

б) Постачальником послуг (підрядчиком з матеріально-технічного обслугову­вання, ремонту або експлуатації) не є будівельний підрядчик.

Юридичні питання, розглянуті у цьому Керівництві, являють собою ті пробле­ми, які зазвичай виникають після остаточного та успішного завершення проекту. По­слуги, пов'язані з матеріально-технічним обслуговуванням та ремонтом, необхідні, як правило, у післягарантійному періоді, хоча іноді вони надаються до закінчення гарантії. Слід сказати, що договір про матеріально-технічне обслуговування не при­значений для використання в якості підміни гарантій виробника, і до використання такого договору у період дії гарантії на поставлене підприємство необхідно підходити з великою обережністю.

Необхідною попередньою умовою надання послуг з матеріально-технічного об­слуговування, ремонту або експлуатації є точне знання ситуації щодо устаткування, машин або заводу, що потребують таких послуг. Договори про матеріально-технічне обслуговування, ремонт та експлуатацію повинні ґрунтуватися на ретельній інспек­ції, а з самого початку виконання послуг слід мати відповідні звіти, що включають креслення побудованого об'єкта та дані про запасні частини, а також інструкції під­рядника з обслуговування.

3. Основні терміни, які використовуються у Керівництві

У цьому Керівництві терміни «замовник», «підрядчик», «матеріально-технічне обслуговування», «експлуатація», «завод» та «ремонт» мають такі визначення.

 

Замовник (Client) являє собою сторону в договорі (незалежно від того, є він власником устаткування чи ні), яка потребує або отримує послуги з матеріально-технічного обслуговування, ремонту або експлуатації.

Підрядчик (Contractor) — сторона в договорі, яка надає послуги, згадані в

п. 10

Матеріально-технічне обслуговування (Maintenance) являє собою комплекс операцій, що виконуються для того, щоб об'єкт перебував у експлуатаційному стані протягом свого строку служби або, іншими словами, щоб він залишався у прийнятно­му стані, що означає необхідність дотримання певних параметрів, які в попередньому порядку узгоджуються сторонами.

Експлуатація (Operator) включає послуги, метою яких є забезпечення на­лежного функціонування заводу або його установки до та після спорудження і за допомогою яких підрядник з експлуатації поступово передає замовнику технічне управління заводом.

Завод (Plant) означає промислове або інше підприємство з такими узгодже­ними допоміжними та додатковими установками, включаючи будівлі, що підлягають матеріально-технічному обслуговуванню, ремонту або експлуатації.

Ремонт (Repair) являє собою доведення споруди до первісного або кращого стану шляхом відновлення його нормативних експлуатаційних характеристик. Най­частіше ремонт необхідний у зв'язку з надзвичайними обставинами.

ДОГОВІР З МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

 

1. Сторони

16. Слід розрізняти фірму, яка постачає завод, установки, устаткування або будів- лі та забезпечує наступне обслуговування, з однієї сторони, та окремого підрядчика з матеріально-технічного обслуговування — з іншої. Договір про матеріально-технічне обслуговування, як правило, є окремим. У деяких випадках його можна пов'язувати з договором про поставки завода, установки та ін.; тому він повинен містити чітке визначення сторін з описом їхнього юридичного статусу, правоздатності та (або) по- вноважень по відношенню до укладання договору. Якщо з кожної сторони в договорі беруть участь декілька юридичних осіб, то в ньому слід чітко вказати відповідаль- ність кожної з них. Якщо замовник повинен мати справу з якою-небудь стороною, що складається з декількох учасників, то в договорі застережуються відносини між усіма учасниками такої сторони та їх відносини з замовником. Важливо також уточнити питання про відповідальність, тобто є вона індивідуальною чи солідарною.

2. Визначення та документи

17. Договори про матеріально-технічне обслуговування зазвичай включають роз- діли, що містять визначення використовуваних у них термінів для забезпечення їх однакового тлумачення та для означення сфери дії договору. Якщо договір склада- ється з декількох документів, то цей факт можна відмітити у відповідному розділі або в додатках. У випадку виникнення різночитань, що стосуються положень, що міс- тяться в ряді документів, які є частиною договору, необхідно встановити, який з них (або які правила в документі) має (мають) перевагу.

3. Терміни початку та етапи надання послуг

18. Розмежування проводиться між строком набрання чинності договору про матеріально-технічне обслуговування та строком початку надання послуг. Оскіль- ки вони можуть бути різними, рекомендується, щоб строки початку матеріально- технічного обслуговування були обов'язково вказані в договорі. Якщо сторони до- мовилися, що послуги надаються поетапно, то строки кожного етапу повинні бути обумовлені в договорі.

4. Предмет і сфера дії договору

19. Під час визначення предмету договору та сфері його дії сторони чітко вказу- ють у самому договорі або в додатках до нього завод, установки, верстати та устатку- вання, на яке розповсюджуються послуги в галузі матеріально-технічного обслуго- вування, а також точний вид та масштаби цих послуг. При розмежуванні предмету та сфери дії договору сторонам слід почати з положення, що стосується його всебічного характеру, масштабів та зобов'язань підрядчика.

5. Зобов'язання підрядчика з матеріально-технічного обслуговування

20. Завдання та зобов'язання підрядчика з матеріально-технічного обслуговування являють собою в основному послуги щодо забезпечення належним та компетентним чином матеріально-технічного обслуговування. Вони можуть включати, наприклад:

— планування матеріально-технічного обслуговування;

створення системи контролю за матеріально-технічним обслуговуванням;

огляд, що проводиться на регулярній основі;

змащення, чищення, регулювання;

заміну запасних частин або зношених деталей;

створення центральних складських приміщень з системою управління запаса­ми для визначення та розподілу запасних частин, що підлягають заміні;

розробку правил та укомплектування необхідним персоналом для матеріально-технічного обслуговування поряд з методикою такої роботи;

встановлення рівня зберігання запасів та оптимальних процедур замовлень за­пасних частин та матеріалів;

надання рекомендацій та консультативних послуг відносно кількості та номен­клатури запасних частин, необхідних для забезпечення нормальної експлуатації;

оновлення та дрібний ремонт рам, арматури, предметів обстановки, системи гарячого та холодного водопостачання та опалювальної системи, а також сис­теми стоку;

складання графіків для програми матеріально-технічного обслуговування;

аварійне обслуговування;

надання замовнику регулярних звітів, які містять докладний перелік виробни­чих робіт по завершенню кожного відвідування;

повідомлення замовника про умови використання устаткування;

донесення до відома замовника інформації про будь-які дефекти в установках або спорудах, що виявлені під час надання матеріально-технічних послуг;

повідомлення замовникові про кожне відвідування за відсутності домовленос­ті сторін про конкретні дати матеріально-технічного обслуговування.

Однак сторонам слід враховувати, що певні види договорів про довгострокове матеріально-технічне обслуговування розширюють функції та обов'язки підрядчи­ків з матеріально-технічного обслуговування, включаючи його обов'язок надавати замовнику загальну гарантію відносно найменших експлуатаційних витрат та опти­мальної продуктивності устаткування.

Якщо в результаті перевірки підрядчик установить необхідність у ремонт­них роботах, а замовник не просить його провести такий ремонт, то він не має права відмовитись від здійснення подальшого матеріально-технічного обслуговування до здійснення необхідного ремонту за рахунок замовника. З тих же причин підрядчик з матеріально-технічного обслуговування повинен мати право тимчасово припинити або відкласти здійснення матеріально-технічного обслуговування або відмовитись від подальшого обслуговування. Сторони можуть передбачити в договорі, що в цьому випадку підрядчик має право розірвати договір.

6. Заміна (відкликання) персоналу підрядчика з матеріально-технічного обслу­говування

Сторони, можливо, вважають доречним вказати в договорі функції та термін призначення персоналу підрядчика. У тій самій статті сторони можуть установити, чи має право підрядчик з матеріально-технічного обслуговування замінити частково або повністю свій персонал протягом строку дії договору. Замовник повинен у мак­симально можливій мірі прагнути до збереження за собою права просити підрядчика замінити будь-якого члена його персоналу, що призначений для проведення робіт, якщо така особа не виконує місцевих законів, правил та постанов або продемонстру­вала свою непридатність чи некомпетентність. У договорі слід вказати умови, згідно з якими може бути проведена заміна, зокрема відносно сплати відповідних витрат.

 

7. Норми, специфікації та стандарти, які застосовуються

23. Договір звичайно містить положення, згідно з яким підрядчик при здійсненні послуг з матеріально-технічного обслуговування повинен діяти з урахуванням узгод- жених норм, специфікацій та застосовуваних стандартів. Сторони повинні згадати в договорі, хто бере на себе ризик надання або застосування норм, специфікацій та стандартів, що згадані вище та визначені в договорі, а також вказати, яка сторона несе відповідальність у випадку їх ненадання. При їх змінах після набрання чинності до- говором сторони повинні домовитись відносно наслідків таких змін.

8. Робота, що не охоплюється узгодженими послугами в галузі матеріально- технічного обслуговування

24. У випадку, якщо підрядчик з матеріально-технічного обслуговування вияв- ляє в ході своїх відвідувань те, що необхідно провести роботи, які не охоплюються рамками узгоджених послуг, він повинен якомога швидше повідомити про це замов- никові, який повинен прийняти рішення. Якщо замовник просить того ж підрядчика провести ці роботи, то сторонам слід укласти заключити новий договір про такі самі додаткові або допоміжні послуги.

9. Обов'язки замовник

Основний обов'язок замовника — виплата винагороди підрядчику з мате­ріально-технічного обслуговування. Така оплата включає паушальну суму, місячні, тижневі, денні або погодинні ставки, але може здійснюватися на основі іншого мето­ду розрахунків (див. п. 28).

Інші обов'язки замовника

Інші обов'язки замовника, згідно з договором з матеріально-технічного обслу­говування, можуть залучати таке:

 

надання підряднику з матеріально-технічного обслуговування та особам, яких він найняв за договором, безперешкодного доступу до зазначених у договорі місць, де повинно здійснюватись матеріально-технічне обслуговування;

якнайшвидше повідомлення підрядчика про всі зміни в устаткуванні або у спо­рудах, які можуть відбитися на технічному обслуговуванні;

надання в розпорядження підрядчику дублікатів таких технічних документів, які необхідні та корисні у зв'язку з матеріально-технічним обслуговуванням устат­кування (по відношенню до конфіденційності такої документації див. п. 47);

забезпечення інформацією про правила техніки безпеки та внутрішньої безпе­ки, що застосовуються на місці знаходження заводу, установки, устаткування або споруд та мають відношення до роботи, що виконується відповідно до до­говору;

забезпечення інформацією про закони та правила, що стосуються умов пере­бування підрядчика та його персоналу в країні замовника у період здійснення робіт з матеріально-технічного обслуговування;

забезпечення інформацією та документацією, яка необхідна для прискорен­ня процедур отримання віз та інших дозволів підрядчиком з матеріально-технічного обслуговування та його персоналом;

негайне прийняття рішень відносно будь-яких дефектів устаткування або спо­руд, які виявлені підрядчиком у ході здійснення обслуговування та доведені ним до відома замовника і які за своїм характером такі, що перешкоджають нормальному використанню устаткування або споруд; повідомлення підряд­чикові про прийняте (прийняті) рішення;

забезпечення робочими приміщеннями, житлом та медичним обслуговуван­ням персоналу підрядчика та родин, якщо персонал направлений у країну за­мовника (сторони повинні узгодити, за чий рахунок це здійснюється).

10. Методи визначення винагороди підрядчика

27. Договір з вказаною паушальною сумою охоплює винагороду за конкретні пос- луги або всі витрати, необхідні для виконання обов'язків підрядчика з матеріально- технічного обслуговування. Такий договір може також залучати витрати на понад- нормову роботу, що здійснюється підрядчиком. В основі договору з визначеними місячними, тижневими, денними або погодинними ставками лежить час, який вит- рачає підрядчик на надання послуг замовнику, плюс покриття прямих витрат. До- говори, в яких передбачаються інші методі розрахунків, повинні містити узгоджені сторонами формули розрахунків виплат, що належать підрядчику.

Якщо сторони забажають, щоб певні витрати у зв'язку з матеріально-технічним обслуговуванням не охоплювались договорами, що згадані у п. 27, а відшкодовува­лись підрядчику у додаток до виплат, що передбачені такими договорами, то вони по­винні узгодити ці виплати та скласти їхній перелік. Існують такі практичні приклади таких витрат: добові на одну людину; готельні та дорожні витрати; вартість розмно­ження усіх документів; поштові, телеграфні, телексні та телефонні витрати; шляхові витрати на поїздку у відпустку на батьківщину персоналу підрядчика з матеріально-технічного обслуговування. Усі ці витрати стосуються лише договорів, що передба­чають систему ставок, вони можуть також залучати витрати, що пов'язані з простоєм з вини замовника.

11. Умови платежу

28. У договорі з матеріально-технічного обслуговування повинні передбачатись умови виплат винагороди, включаючи строки та метод платежу. Винагорода підряд- чику звичайно виплачується залежно від обставин після виконання робіт. Як правило, виплати здійснюються після надання рахунка-фактури та супровідних документів.

12. Підвищення цін та коригування розмірів винагороди

29. На розміри винагороди, що підлягає сплаті підрядчику з матеріально-техніч- ного обслуговування, можуть впливати різні фактори, в тому числі зміна цін на ма- теріали та запасні частини, коливання заробітної плати та ін. Сторони повинні самі встановити, чи слід передбачати в договорі можливість перегляду та коригування роз- мірів винагороди підрядчика на основі положень існуючого законодавства. У деяких країнах заборонено коригувати винагороду підрядчика. Однак у тих країнах, де це до- зволено, сторони повинні враховувати, що нині багато договорів містять застереження про перегляд цін, за якого зафіксована в договорі сума винагороди підлягає збільшен­ню у пропорції, розрахованій на основі узгодженого індексу цін.

13. Утримання суми з винагороди

30. З цих питань не існує єдиної практики. Існують договори, що містять поло- ження про те, що утримання сум із винагороди не допускається, в той час як в інших договорах установлюється, що замовник може утримувати будь-які суми з винагоро- ди підрядчика чи анулювати повністю або частково будь-які вже схвалені платежі на основі з'ясованих у ході існування договору обставин.

14. Відстрочка або тимчасове припинення робіт будь-якою стороною

У договорі може передбачатися, що матеріально-технічне обслуговування устаткування або будівель може бути з певних причин відкладено або припинено будь-якою стороною. Якщо це має місце, то в договорі слід перераховувати також і наслідки відстрочки або тимчасового припинення. Якщо матеріально-технічне об­слуговування відкладається або припиняється замовником, то підрядчик, зі згоди останнього, може здійснити перевірку, а також обговорити з ним обґрунтованість та тривалість періоду відстрочки. В принципі будь-яка сторона має право розірвати до­говір тільки по закінченні узгодженого періоду.

Якщо в результаті перевірки підрядчик з матеріально-технічного обслуго­вування встановить необхідність у ремонтних роботах, а замовник не просить його провести такий ремонт, то він має право відмовитися від здійснення подальшого матеріально-технічного обслуговування до проведення необхідного ремонту за раху­нок замовника. З тих самих причин підрядчик повинен мати право тимчасово при­пинити або відкласти здійснення матеріально-технічного обслуговування або відмо­витися від подальшого обслуговування. Сторони можуть передбачити в договорі, що в цьому випадку підрядчик має право розірвати договір.

15. Невиконання договірних обов'язків та юридичні наслідки

Невиконання договору може спричинити відповідальність сторони, яка по­рушила договір. Сторони повинні встановити міру відповідальності сторони, яка по­рушила договір, та залежно від кожного конкретного випадку зв'язати її з видом та обсягом узгоджених послуг. Договори з матеріально-технічного постачання можуть передбачати обмеження фінансової відповідальності підрядчика певною сумою (див. п. 38).

 

А) ЗАТРИМКА, ЧАСТКОВЕ НЕВИКОНАННЯ, НЕВИКОНАННЯ

У випадку, якщо будь-яка сторона не виконує своїх договірних зобов'язань, інша сторона повинна направити їй повідомлення та встановити розумний пері­од часу для усунення недоліків. Додатковий період, що надається підрядчику за­мовником, повинен бути особливо коротким у тому випадку, коли незавершення робіт з матеріально-технічного обслуговування в строк погрожує визвати дефекти в устаткуванні, яке підлягає обслуговуванню, або спричинити збитки. Якщо недо­ліки не усунуті у встановлений строк, то потерпіла сторона може вдатися до судо­вого захисту. В цьому випадку замовник може припинити договір, самостійно вико­нати роботи з матеріально-технічного обслуговування або доручити їх виконання третій стороні за рахунок цього підрядчика. Відповідно до діючого законодавства підрядчик може пред'явити претензію у зв'язку із втраченою вигодою, призупини­ти обслуговування, припинити договір та вимагати від замовника відшкодування збитків.

При укладанні договорів сторони просто обговорюють, що невиконання зобов'язань однієї зі сторін має наслідком для неї обов'язок виплатити компенсацію іншій стороні за фактично понесені нею збитки. Однак, як правило, загального по­ложення подібного характеру недостатньо для запобігання труднощів, що виникають у деяких випадках по відношенню до застосовуваних законів, доказів та суми збит­ків. Існують договори, в яких передбачається виплата підрядчиком з матеріально-технічного обслуговування неустойки без обов'язкового надання замовником доказів того, що він поніс збитки; у цих випадках виплата неустойки може замінити відшко­дування збитків. Існують договори, в яких передбачається як сплата неустойки, так і відшкодування збитків, і тоді неустойка може доповнити відшкодування збитків. Якщо брати до уваги усі варіанти, то сторонам слід передбачити або відшкодування збитків, або сплату неустойки. Але при включенні до договору положень, що перед­бачають як відшкодування збитків, так і сплату неустойки, зв'язок між цими двома категоріями повинен бути чітко визначений. Слід вказати, що в деяких країнах не­устойка вважається такою, що суперечить публічному порядку або її розмір може об­межуватися судом. У такому випадку застосовуються заздалегідь оцінені збитки, що розглядаються як завчасний захист від можливого збитку, який одна зі сторін може понести через невиконання іншою стороною своїх договірних зобов'язань. Нарешті, при достроковому виконанні підрядчиком своїх зобов'язань йому, як правило, ви­плачується премія. Тому рекомендується, щоб сторони узгодили неустойку (відшко­дування збитків) за незавершення робіт вчасно у тих випадках, коли підрядчику мо­жуть бути запропоновані додаткові стимули, щоб уникнути дефектів устаткування або установки, які підлягають обслуговуванню.

Збитки або неустойки, що сплачуються підрядчиком з матеріально-технічного обслуговування, можуть бути розраховані за кожен день або тиждень затримки, або як відсоток від його винагороди, або на основі іншого відповідного методу.

Б) НЕВІДПОВІДНЕ ВИКОНАННЯ

Що стосується невідповідного виконання робіт з матеріально-технічного об­слуговування, то в договорі мають бути положення про те, що підрядчик повинен негайно усунути дефекти. Письмове повідомлення про дефекти від замовника по­винно являти собою основу зобов'язання підрядчика усунути дефекти чи збитки, спричинені невідповідним виконанням робіт. У договорі треба обговорити питання, що включаються у повідомлення про дефекти (наприклад, період, за який дефект має бути усунений з належним врахуванням зобов'язань та можливостей). Якщо за цей додатковий період підрядчик не усуне описаних у повідомленні дефектів, то сторони мають узгодити в договорі подальші юридичні наслідки, які можуть вклю­чати ремонтування самим замовником за рахунок підрядчика, наймання замов­ником третьої сторони за рахунок підрядчика, припинення договору замовником з негайним повідомленням, сплату неустойки замовнику або сплату йому збитків підрядчиком.

В) ОБМЕЖЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

38. На підрядчика з матеріально-технічного обслуговування може бути покладе- на відповідальність за можливі недоліки, що ведуть до порушення функціонування обладнання або зривам у виробництві, але лише в тому випадку, коли ці недоліки виникли в результаті порушення ним договору. Тому сторони можуть узгодити у до- говорі, що фінансова відповідальність підрядчика повинна обмежуватися сумою, яка може бути виражена в абсолютних цифрах або у відсотках від його винагороди, але вона не має перевищувати визначеної конкретної межі. Вони також мають узгодити, що ніяка компенсація не підлягає сплаті за втрату виробничих можливостей або по- тенційні втрати.

16. Звільнення від відповідальності за наслідки невиконання договірних зобо- в'язань

Сторони мають також уточнити у договорі положення, що можуть спричини­ти звільнення від відповідальності за наслідки невиконання договірних зобов'язань. У тих випадках, коли сторони не передбачають такого положення, зобов'язання, що ведуть до звільнення від відповідальності за наслідки невиконання договірних зобов'язань, виходять з норм права, вживаних до договору.

Звичайно до договору включається положення, яке передбачає, що сторона не несе відповідальності за невиконання, якщо вона може довести, що таке невиконання пов'язане з перепоною, яка виникла після підписання договору і яка не піддається її контролю, та що таку перепону неможливо було передбачити в період підписання до­говору або уникнути, подолати її або її наслідки. Існують такі приклади цих ситуацій: війна, суспільні заворушення, втручання державної влади, пожежа, стихійні лиха і т.д. Сторона не може посилатися на невиконання договірних зобов'язань іншою сто­роною у тому випадку, якщо таке невиконання було спричинене якою-небудь дією або бездіяльністю першої сторони.

Окрім положень, що ведуть до звільнення від відповідальності за невиконан­ня договірних зобов'язань, договором має бути передбачена процедура, яку слід вжи­ти, якщо одна зі сторін посилається на обов'язки, що звільняють від відповідальності. Найбільш важливими в цьому відношенні є такі моменти: сторона, яка не виконує своїх зобов'язань та посилається на обставини, що звільнюють від відповідальності, має без необґрунтованих затримок повідомити іншій стороні про обставину, що пере­шкоджає виконанню нею зобов'язань, та про можливість виконати зобов'язання; сто­рони мають перебачити наслідки не направлення такого повідомлення (наприклад, сплату відшкодування збитків), а також право припинення дії договору у випадку збереження перешкоди протягом тривалого періоду.

Сторони мають передбачити договором звільнення від відповідальності у тих випадках, коли невиконання однією зі сторін своїх обов'язків було спричинено дією або бездіяльністю іншої сторони (перешкоди, створені клієнтом). Таким чином, під­рядчик з матеріально-технічного обслуговування не несе відповідальності за наслід­ки невиконання ним зобов'язань, якщо вони були спричинені діями чи бездіяльністю збоку замовника та навпаки.

17. Зміна обставин та перегляд договору

43. Загальноприйнята практика свідчить про те, що договори з матеріально-тех- нічного обслуговування рідко містять застереження щодо зміни обставин, які ведуть до порушення початкової збалансованості договору з економічної та фінансової то­чок зору, але не викликають неможливості його виконання. Такі застереження не потрібні у більшості договорів з матеріально-технічного обслуговування, строк дії яких нетривалий або підлягає автоматичному продовженню по закінченні одного року, якщо якась із сторін не забажає припинити його дію. Тому їх доцільно включи­ти лише в довготермінові договори з матеріально-технічного обслуговування.

44. Якщо сторони довготривалого договору з матеріально-технічного обслугову- вання вирішать включити положення про зміну обставин, то вони мають передба- чити такі моменти: описання зміни обставин; розмежування між тими змінами, що можуть привести лише до зміни договору, та тими, що можуть зумовити його ану- лювання; указання наслідків змін, що входять до однієї з цих груп; розроблення про- цедури перегляду та зміни.

18. Страхування

45. Договори з матеріально-технічного обслуговування звичайно передбачають обов'язки сторін забезпечити страхування в повній відповідності з їхніми зобо- в'язаннями. Інакше кажучи, сторони повинні врахувати взаємозв'язок між загальним ризиком, їх відповідальністю та страхуванням цієї відповідальності. Таким чином, необхідно забезпечити таке страхування, яке покриває в силу одного або кількох по- лісів усі зацікавлені сторони та ризики загального та, можливо, професійного харак- теру. У зв'язку з цим необхідно врахувати вартість такого розширеного страхового покриття. Сторони повинні уникати подвійного або потрійного страхування між замовником, підрядчиком з матеріально-технічного обслуговування та постачаль- никами. Для найбільш оптимального врегулювання страхових проблем бажано, щоб сторони забезпечили відповідне страхування лише з урахуванням думки експерта.

19. Оподаткування та інші збори

46. Сторони мають вказати в договорі, які податки та збори повинні бути сплачені та якою зі сторін. У зв'язку з цим вони повинні розглянути такі питання, як недо- пущення подвійного оподаткування, звільнення від сплати податків, податки з обо- роту, податки з доходів корпорацій, податки з особистого доходу, податки на імпорт та окремі місцеві податки. Сторонам рекомендується проконсультуватися з цих та інших проблем, пов'язаних з податками, зі спеціалістами у сфері оподаткування. Оскільки податкове законодавство має обов'язковий характер, усі договірні поло- ження з цього питання мають відповідати діючому законодавству.

20. Конфіденційність інформації

47. Конфіденційна інформація включає всі факти, пов'язані з предметом догово- ру, за винятком тих, які є загальновідомими або повинні бути розкриті, щоб провести роботи з матеріально-технічного забезпечення. Поряд з цим у договорі з матеріально- технічного забезпечення має бути вказано, яка інформація розглядається як конфіден- ційна, а також має бути передбачено, що і замовнику, і підрядчику заборонено розго- лошувати конфіденційну інформацію. І той і інший мають слідкувати за збереженням конфіденційності всіма особами, що беруть участь у виконанні договору, включаючи своїх працівників. Сторони мають також домовитися про те, протягом якого періо- ду вони повинні зберігати конфіденційність. Положення про конфіденційність, як правило, виходять за межі строку дії договору та часто передбачають збереження її на необмежений період. І нарешті, у договорі повинні бути передбачені наслідки, які може потягнути за собою порушення положень конфіденційності.

21. Передача договірних прав та обов'язків

48. Зазвичай жодна зі сторін не має права переуступати виконання договору або передавати пов'язані з ним права та обов'язки без попередньої письмової згоди іншої сторони. Однак деякі договори передбачають можливість переуступки договору без такої згоди наступнику будь-якої сторони або особі, фірмі чи корпорації, що придба- ла усі або більшість справ та коштів, активів та зобов'язань, прав та обов'язків такої сторони.

22. Надання субпідрядів

Загальна практика здійснення матеріально-технічного обслуговування по­казує, що підрядчик не може надати субпідряди на виконання всього обсягу робіт. Однак він може, якщо це передбачено договором, надавати субпідряди або доручати виконання частини робіт після письмового повідомлення замовникові. На практиці у зв'язку з цим спостерігаються різні випадки: у деяких договорах надання субпідря­дів залежить від згоди замовника, тоді як в інших така умова не передбачається. У будь-якому випадку надання субпідрядів не звільняє підрядчика (навіть за наявнос­ті ясно вираженої згоди замовника) від жодного його обов'язку згідно з договором, та при цьому розуміється, що умови будь-якого договору на субпідряд регулюються положеннями основного договору та відповідають їм. Тому підрядчик з матеріально-технічного обслуговування несе відповідальність за дії свого (своїх) субпідрядника (субпідрядників), як за свої власні дії.

Є також випадки, коли замовник зберігає за собою право не лише пропонува­ти, а й призначати або обирати субпідрядчиків. Якщо підрядчик погоджується з та­ким правом замовника, сторони можуть вивчити такий випадок та при необхідності обмежити відповідальність підрядчика за допомогою додання деяких застережень як в основний договір з технічного обслуговування, так і в договір на субпідряд.

23. Укладання, набрання чинності, зміна договору

51. Сторони мають домовитись у договорі відносно дати його набрання чиннос- ті. Це може бути дата підписання договору або дата якоїсь іншої події, наприклад першого платежу замовника. Набрання чинності договору з матеріально-технічного обслуговування може залежати від схвалення з боку компетентних органів або фі- нансових установ, зацікавлених у цьому питанні. У цьому випадку сторони мають передбачити у договорі положення про те, що він вступає в силу лише з дати його схвалення усіма компетентними органами та установами. Договір має також міс- тити обов'язки обох сторін докладати усіх необхідних зусиль для отримання таких згод протягом строку, встановленого договором, нести всі пов'язані з цим видатки та невідкладно повідомляти одне одного щодо отримання такого схвалення або відмо- ви в ньому; у договорі повинні бути також передбачені правові наслідки нездатності сторін виконати ці обов'язки. Нарешті, договір має містити положення, які перед- бачають, що в разі неотримання протягом узгодженого строку повідомлення від від- повідної сторони, договір (навіть, якщо він підписаний) буде вважатися недійсним.

Додаткові угоди та зміни в комплексі послуг, а також зміни інших договірних умов мають узгоджуватись у письмовій формі.

24. Призупинення та припинення дії

А) ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Сторони можуть домовитись про включення положень щодо призупинення та припинення дії усього договору або призупинення і припинення дії деяких договір­них обов'язків. Якщо вони забажають зробити це, то їм слід мати на увазі, що на прак­тиці можуть траплятися два види призупинення та припинення договору: узгоджене та одностороннє. Випадки узгодженого призупинення та припинення дії можуть бути наслідком непереборної сили або обставин, що змінились. Випадки одностороннього призупинення чи припинення дії договору можуть бути пов'язані: з невиконанням будь-якою зі сторін договірних зобов'язань (див. пп. 34-38); з конкретними обстави­нами та особливими причинами.

Якщо одностороннє призупинення та припинення дії договору відповідно до конкретних обставин та особливих причин визнається можливим та сторони бажа­ють залишити за собою таку можливість, вони мають визначити в договорі конкретні обставини та (або) особливі причини, які слугуватимуть основою для можливого од­ностороннього призупинення та припинення дії договору.

Необхідно уточнити процедуру одностороннього призупинення та припинен­ня дії договору. Можна передбачити, що сторона, яка бажає призупинити або при­пинити дію договору в односторонньому порядку, може зробити це шляхом письмо­вого повідомлення з урахуванням дотримання встановленого строку. Така процедура може також вимагати вирішення питання про те, хто визначає наявність підстави для призупинення або припинення дії договору: чи може сторона призупиняти або при­пиняти дію договору на основі своїх власних оцінок наявності таких причин чи їхня наявність має встановлюватися третьою стороною.

Б) НАСЛІДКИ ОДНОСТОРОННЬОГО ПРИЗУПИНЕННЯ ТА ПРИПИНЕН­НЯ ДІЇ ДОГОВОРУ, ПРИЗУПИНЕННЯ ДІЇ ДОГОВОРУ

У тому випадку, якщо у договорі передбачено можливість призупинення його дії в односторонньому порядку, сторони повинні обумовити наслідки такого призу­пинення та шляхи їх урегулювання, а також права та обов'язки сторін після призупи­нення та наступного відновлення діяльності з матеріально-технічного обслуговуван­ня. У договорі мають бути розглянуті такі питання:

які виплати по договору, якщо такі передбачені, будуть приводитись однією сто­роною щодо іншої протягом призупинення дії договору;

чи мають проводитись якісь додаткові виплати однією зі сторін по відношенню до другої внаслідок призупинення дії договору (вони зазвичай залежать від обставин, що спричинили призупинення).

Припинення дії договору

Звичайна практика показує, що наслідки припинення дії договору в односто­ронньому порядку, коли таке допускається, відрізняються від наслідків призупинен­ня в односторонньому порядку. В останньому випадку припиняється і дія обов'язків сторін. Внаслідок цього в договорі мають міститися конкретні вказівки не лише на палетці, які мають бути здійснені одною стороною іншій, а й інші правові наслідки припинення дії договору.

25. Мови

57. Слід рекомендувати, щоб договори з матеріально-технічного обслуговування, як і будь-які інші міжнародні договори, складалися однією мовою. Це веде до усунен- ня розбіжностей, що засновуються на елементарних відмінностях у термінології або висловленні. Однак, якщо використовується декілька мов, доцільно вказати одну з них як основну, яка була б головною при виникненні спорів. У будь-якому випадку, якщо договір складено декількома мовами, слід забезпечити юридичну автентичність різних текстів у цілях належного тлумачення прав та обов'язків сторін. Нарешті, в до- говорі має бути визначено, яка мова буде робочою.

26. Застосовані закони та пов'язані з ними питання

Сторони повинні застерегти закон, згідно з яким цей договір складається та регулюється. Якщо вони забажають вжити загальні умови, типові умови, торгові зви­чаї або норми професійної поведінки, то у своєму договорі повинні будуть зробити посилання на такі правила та прямо заявити про свою згоду з ними.

За допомогою своєчасного надання замовником інформації підрядчик з мате­ріально-технічного обслуговування повинен бути ознайомленим з обов'язковими нормами та технічними стандартами країни замовника (див. п. 26). У зв'язку з цим слід приділити увагу тому факту, що національне законодавство або правила техніки безпеки багатьох країн визначають, що обладнання, яке обслуговується та (або) ре­монтується, до початку робіт повинно бути оглянуте компетентними органами. Вит­рати за такий огляд несе або замовник, або підрядчик.

27. Врегулювання спорів

Що стосується будь-яких спорів та розбіжностей, що виникають у зв'язку з тлумаченням або виконанням договору, то сторони повинні прагнути дружно вирі­шувати спірні питання, перш ніж звертатись до арбітражу або звичайного суду. Однак у тому випадку, якщо не вдається вирішити такі спори або розбіжності, міжнародна ділова практика передбачає належні процедури примирення та арбітражу, що дозво­ляють обрати процедуру для кожного конкретного випадку. Сторони повинні вказати в договорі компетентну установу для урегулювання можливих спорів між ними.

Недавній досвід у галузі міжнародного торговельного арбітражу свідчить про те, що багато спорів між сторонами щодо промислових угод виникають внаслідок технічних розбіжностей. У межах звичайної міжнародної арбітражної процедури тех­нічні проблеми, що лежать в основі спору, передаються на розгляд арбітрів набагато пізніше виникнення технічних ускладнень. Звичайно, навіть якщо арбітри призна­чають технічних експертів, останнім доводиться висловлювати свою думку тоді, коли перевірка на місці (яка може виявитись необхідною) стає надто тяжкою. Тому сторо­ни, можливо, забажають заздалегідь домовитись про призначення технічних експер­тів, на розгляд яких повинні негайно передаватись будь-які розбіжності, що виника­ють у зв'язку із зазначеними проблемами. Якщо самі сторони не можуть домовитись про вибір експертів, вони звичайно просять, щоб ті були призначені спеціалізованою установою, обраною за домовленістю між сторонами.

62. Сторони вказують у договорі, чи повинна думка технічного експерта або екс- пертів розглядатись як остаточна або вона слугує лише свідоцтвом, що має певна значення при подальших арбітражних розглядах. За відсутності такого положення вважається, що думка експерта (експертів) не є обов'язковою для арбітра.

 

ДОГОВІР З РЕМОНТУ

 

1. Сторони

63. Слід відзначити відмінність між фірмою, що поставляє завод, установки, об- ладнання або будівлі та забезпечує наступне обслуговування (одна сторона), та окре- мим підрядчиком з ремонту (інша). Договір з ремонту зазвичай є окремим. У дея- ких випадках його можна пов'язати з договором про поставку заводу, установок і т.д. Тому у ньому повинно міститись чітке визначення сторін з описом їх юридичного статусу, правоздатності та (або) повноважень у відношенні його укладання. Якщо з кожної сторони у договорі беруть участь кілька юридичних осіб, то в ньому слід чітко визначити відповідальність кожного з них. Якщо замовник повинен мати справу з якоюсь стороною, що складається з кількох учасників, то слід застерегти відносини між усіма учасниками такої сторони та їхні відносини із замовником. Важливо також уточнити питання про відповідальність, тобто є вона індивідуальною, чи солідарною.

2. Визначення та документи

64. Договори про ремонт звичайно включають розділи, що містять тлумачення ви- користовуваних у них термінів для забезпечення їх одноманітності та визначення сфе- ри дії договору. Якщо договір складається з кількох документів, то цей факт можна від- мітити у відповідному розділі договору або в додатку до нього. У випадку виникнення різночитань щодо положень, які містяться у ряді документів, що є частиною договору, необхідно вказати, який з них (або які правила в документі) має (мають) перевагу.

3. Строки та етапи надання послуг

Розмежування проводиться між строком вступу в силу договору про ремонт та строком початку надання послуг. Оскільки вони можуть бути різними, рекоменду­ється щоб строки початку ремонту були вказані в договорі. За надзвичайних обста­вин може бути потрібно негайно почати ремонтні роботи. У цьому випадку в договорі повинні передбачатись положення про негайний початок робіт. Але якщо сторони домовилися, що послуги надаватимуться поетапно, то строки кожного етапу мають визначатись у договорі конкретно.

Якщо договір передбачає випробування установки після ремонту, то слід вва­жати, що строки надання послуг з ремонту були дотримані, але за умови що відре­монтована установка готова для передачі замовнику до закінчення встановленої дати.

Коли буде потрібним проведення наступних додаткових ремонтних робіт, сторони мають домовитись про те, чи слід у цьому випадку подовжувати початкові узгоджені строки.

4. Предмет та сфери дії договору

68. При визначенні предмету договору та сфери його дії, сторони точно вказують у самому договорі або в додатку до нього завод, установки, верстати та обладнання, на які розповсюджуються послуги, пов'язані з ремонтом, а також точний вид та масш­таби цих послуг.

5. Послуги, що надаються підрядчиком з ремонту

Залежно від обставин, іноді буває неможливо визначити заздалегідь точні дета­лі ремонтних робіт, які має виконати підрядчик. Коли час та характер дозволяють про­вести перевірку на місці, вона повинна проводитись до початку ремонтних робіт, і зго­да сторін про обсяг робіт (і винагорода, що сплачується підряднику, див. п. 75 та далі) повинна ґрунтуватися на її результатах. У надзвичайних обставинах за відсутності часу для передчасного проведення перевірки на місці, її варто провести та укласти до­говір про деталі ремонтних робіт, як тільки для цього з'являться технічні можливості.

Якщо послуги, пов'язані з ремонтом, знадобляться у близькому майбутньо­му, сторони можуть укласти генеральний договір про ремонт. У ньому обумовлю­ють можливість надання в майбутньому ремонтних послуг підрядчиком відповідно до встановлених ним основних принципів. Генеральний договір з ремонту зазвичай укладається на визначений період та кожен вид ремонтних робіт вимагає окремого договору на основі принципів, установлених генеральним договором.

Від підрядчика з ремонту зазвичай потрібна підготовка періодичних коротких звітів, що містять опис усіх питань, пов'язаних з послугами з ремонту, які надавались протягом попереднього періоду, а також кінцевого звіту, який надається після завер­шення робіт. Такі звіти слід показувати замовнику. Замовнику за його проханням має бути наданий доступ до записів підрядника з проведення майбутнього ремонту.

6. Зміна/відклик персоналу підрядчика з ремонту

72. Сторони, можливо, визнають доречним вказати у договорі функції та строк призначення персоналу підрядчика. У цій самій статті можна встановити, чи має право підрядчик з ремонту змінити частково або повністю свій персонал протягом строку дії договору. Замовник повинен у максимально можливій мірі прагнути збе- регти за собою право просити підрядчика з ремонту замінити будь-якого члена його персоналу, призначеного для проведення робіт, якщо така особа не виконує місцевих законів, правил та постанов або продемонструвало свою непридатність або некомпе- тентність. У договорі слід вказати умови, відповідно до яких може бути проведена заміна, наприклад, щодо сплати видатків.

7. Стандарти, специфікації та застосовувані нормативи

73. Договір зазвичай містить положення, згідно з яким при наданні послуг з ре- монту підрядчик повинен діяти з урахуванням узгоджених норм, специфікацій та вживаних стандартів. Сторони повинні відмітити в договорі, хто бере на себе ризик представлення або застосування норм, специфікацій та стандартів, згаданих вище та визначених договором, а також вказати, яка сторона несе відповідальність за їх не- представлення. При їх зміні після вступу договору до дії сторони повинні домовити- ся щодо наслідків таких змін.

8. Робота, яка не охоплюється узгодженими послугами з ремонту

74. У випадку, якщо підрядчик виявляє у ході своїх відвідань, що необхідно про- вести роботи, які не охоплюються межами узгоджених послуг з ремонту, він пови- нен якнайшвидше повідомити про це замовнику. У зв'язку з цим замовник повинен прийняти рішення. Якщо він просить того самого підрядчика провести ці роботи, то сторони мають укласти новий договір про такі додаткові або допоміжні послуги.

9. Обов'язки замовника

Основний обов'язок замовника — сплата винагороди підрядчику з ремонту. Така сплата може складатися з паушальної суми або з місячних, тижневих, денних чи погодинних ставок, а може здійснюватись на підставі іншого методу розрахунків.

Інші зобов'язання замовника

Інші зобов'язання замовника за договором про ремонт можуть включати, на­приклад:

 

надання підрядчикові з ремонту і особам, найнятих ним за договором, безпе­решкодного доступу в зазначені в договорі місця, де повинні здійснюватися ремонтні роботи;

надання в розпорядження підрядчика дублікатів таких технічних документів, які є необхідними і корисними у зв'язку з ремонтом обладнання (відносно кон­фіденційності такої документації див. п. 100);

забезпечення інформацією, що стосується правил техніки безпеки, а також внутрішньої безпеки, вживаних на місці знаходження заводу, установки, устат­кування або будівель і таких, що мають відношення до роботи, що виконується відповідно до договору;

забезпечення інформацією про закони і правила, що стосуються умов прибу­вання підрядчика і його персоналу в країні замовника в період здійснення ро­біт з ремонту;

забезпечення інформацією і документацією, необхідною для усунення проце­дур здобуття віз та інших дозволів підрядчиком і його персоналом;

негайне ухвалення рішень щодо будь-яких дефектів устаткування або буді­вель, не виявлених у ході інспекції на місці, але відкритих підрядчиком у ході здійснення ремонтних робіт, доведених до відомості замовника; повідомлення підрядчикові про рішення;

забезпечення робочими приміщеннями, житлом і медичним обслуговуванням персоналу підрядчика і їхніх сімей, якщо цей персонал направлений у країну замовника (сторони повинні погоджувати, за чий рахунок це здійснюється).

У тому випадку, якщо ремонт об'єкту проводитиметься на підприємстві під­рядчика, не на місці його розташування, в договір мають бути включені положен­ня, що визначають відповідальність підрядчика або замовника за транспортування об'єкта на підприємство по ремонту і назад. У договорі повинно бути також вказано, яка з двох сторін нестиме відповідальність за інші витрати, пов'язані з транспорту­ванням, включаючи питання упаковки, вантаження, розвантаження і ризики втрати або завдання збитку під час перевезення. Сторони повинні також погоджувати пи­тання страхування об'єкта, предмету ремонту.

У договорі про ремонт необхідно вказати місце, дату, час і умови здачі (прий­мання) відремонтованого об'єкта. В цілому здача (приймання) повинна супровод­жуватися перевіркою відремонтованого об'єкта замовником (або експертом, при­значеним замовником з цією метою) і (або) задовільним завершенням випробувань ефективності функціонування. Підрядчик по ремонту повинен завчасно направити про вищезгадане повідомлення замовникові, запросивши його (або призначеного ним експерта) для перевірки відремонтованого об'єкта і (або) присутності на ви­пробуваннях ефективності функціонування. Відразу після задовільного завершення перевірки і (або) випробувань має бути підписаний сертифікат про здачу (прийман­ня). Текст сертифікату максимально узгоджується заздалегідь. У ньому слід коротко відзначити відмічені недоліки (повний перелік зазвичай додають до сертифікату), підтвердити терміни, протягом яких підрядчик по ремонту повинен усунути ці недо­ліки, підкреслити, що приймання замовником відремонтованого об'єкта в жодному випадку не звільняє підрядника від його обов'язків (вказаних у договорі) відносно гарантій (якість роботи, замінених частин і устаткування, ефективності функціону­вання відремонтованого об'єкта). Сторони повинні усвідомлювати, що відносно пев­них видів устаткування (гідравлічних мостів, ліфтів, ескалаторів, конвеєрів, бойле­рів, генераторів, великих електромоторів, повітряних компресорів, паливних насосів і подібного устаткування), незалежно від вимог договору або на додаток до нього, кінцева перевірка відремонтованого об'єкта здійснюється урядовим органом, який видає відповідний сертифікат про перевірку (твердження).

10. Методи визначення винагороди підрядчика

Договір із вказаною паушальною сумою охоплює винагороду за конкретні по­слуги або всі витрати, необхідні для виконання зобов'язань підрядчика по ремонту. Він може також включати витрати на наднормову роботу, здійснювану підрядчиком. В основі договору з вказівкою місячних, тижневих, денних або почасових ставок лежить час, який витрачає підрядчик на надання послуг замовникові, плюс покриття прямих витрат. Договори, передбачаючи інші методи розрахунків, повинні містити погоджені сторонами формули розрахунків виплат, що належать підрядчикові по ремонту.

Якщо сторони побажають, щоб певні витрати у зв'язку з ремонтом не охоплюва­лись договором, а відшкодовувалися підрядчикові на додаток до виплат, передбаче­ним договором, то вони повинні погоджувати такі платежі і скласти їх перелік. Є такі практичні приклади цих витрат: добові однієї людини; готельні і дорожні витрати; вартість розмноження всіх документів; поштові, телеграфні, телексні і телефонні ви­трати; подорожні витрати на поїздку у відпуск на батьківщину персоналу підрядчика по ремонту. Усі ці витрати стосуються лише договорів, що передбачають систему ста­вок, і вони можуть також включати витрати, пов'язані з простоєм з вини замовника.

Як частина угоди, що стосується обсягу робіт, який має бути виконаний під­рядчиком по ремонту (див. п. 69), сторони повинні визначити метод, який застосову­ватиметься при розрахунку винагороди, що виплачується підрядчикові (див. п. 75). Коли винагорода не визначена як паушальна сума, сторони, можливо, побажають до­мовитися про те, що підрядчик повинен підготувати для замовника кошторис витрат. Зазвичай такий кошторис є обов'язковим для підрядчика, якщо він чітко виразив свою згоду з її обов'язковістю. В іншому випадку сторони можуть використовувати кошторис витрат як основу для визначення верхніх меж суми винагороди підря