Глава 14. особливості складання міжнародних контрактів про промислове співробітництво

14.1. Загальна характеристика міжнародних контрактів про промислове співробітництво

Промислове співробітництво відіграє в розвитку міжнародної торгівлі все важливішу роль. У багатьох випадках промислове співробітництво набуває складних форм, які не є загальновідомими формами торговельних угод і в той же час включають різноманітні елементи останніх. Складання угод про промислове співробітництво, таким чином, примушує виявляти винахідливість та ініціативу в юридичному плані і в той же час щонайбільше пристосовуватися до економічних, фінансових, торговельних аспектів операцій з промислового співробітництва. Оскільки угоди про промислове співробітництво беруть свій зміст із класичних договорів економічного і торговельного права, укладачі міжнародних угод про промислове співробітництво можуть керуватися тими нормами національного права, міжнародного права та міжнародною практикою, які стосуються певних частин всієї операції. У зв'язку з цим необхідно зазначити угоди про міжнародну передачу технологій, угоди на постачання і монтаж обладнання, угоди про технічну допомогу і спорудження великих промислових об'єктів. Однак просте поєднання цих окремих видів угод і тим більше їхнє включення до системи угод про промислове співробітництво створюють для укладачів цих угод нові та найчастіше трудно вирішувані проблеми.

Промислове співробітництво означає економічні взаємини і діяльність, що обумовлені укладанням: угод строком на декілька років, які виходять за межі простої купівлі-продажу товарів і послуг і охоплюють ряд взаємодоповнюваних чи взаємопов'язаних операцій (на рівні виробництва, розробки і передачі технології, збуту тощо); угод, які визначені урядами у двосторонніх та багатосторонніх домовленостях як угоди про промислове співробітництво.

З метою подальшого уточнення поняття промислового співробітництва, різні форми яких можуть набувати угоди про промислове співробітництво, поділяються на шість основних категорій: передача ліцензій з оплатою виробленою з їх використанням продукцією, постачання комплектних заводів чи поточних ліній з оплатою виготовленою ними продукцією; спільне виробництво і спеціалізація; субпідряди; спільні операції; спільні заявки на підряд, спільне будівництво та аналогічні проекти. Угодами про промислове співробітництво вважаються угоди, які, виходячи за межі простої купівлі-продажу товарів та послуг, передбачають виникнення між сторонами, що належать до різних країн, довгострокової спільності інтересів, що має на меті забезпечення взаємних вигод для зацікавлених сторін. Ці договори стосуються насамперед:

передачі технології та технологічного досвіду;

співробітництва в галузі виробництва, включаючи у відповідних випадках співробітництво у дослідженнях і розробках при спеціалізації виробництв;

співробітництва в освоєнні природних ресурсів;

збуту спільно чи за загальний рахунок продукції, яка виробляється в результаті промислового співробітництва в країнах-сторін в договорі чи на ринках третіх країн1.

Перераховані операції, які можуть набувати та сполучати різноманітні форми, пов'язані чи не пов'язані зі створенням виробничого об'єкта в країні однієї зі сторін угоди чи в третій країні. Тому необхідно визначати, як зв'язки між створенням промислового об'єкта і однією чи декількома із вищезазначених операцій чи аналогічною операцією, з одного боку, впливають на угоди про спорудження об'єктів, а з іншого — на угоди про промислове співробітництво.

Які б не були мотиви укладання договорів про промислове співробітництво — передача технічних знань чи обмін ними, пошук кращих умов виробництва і використання робочої сили, розширення серійного виробництва, спеціалізація виробництва, пошук нових ринків, скорочення витрат виробництва тощо — найчастіше в цих угодах передбачається обмін послугами чи товарами між зацікавленими сторонами. У деяких випадках продукція, отримана в результаті промислового співробітництва, використовується для оплати інших поставок чи послуг, які є частиною договору. Однак ці угоди завжди повинні відображати справжній дух співробітництва, який створює спільність інтересів.

Із самого характеру угод про промислове співробітництво випливає, що вони повинні мати певний термін дії. Коли угоди про промислове співробітництво пов'язані зі спорудженням великого промислового об'єкта, вони повинні в обов'язковому порядку діяти і після закінчення прийняття об'єкта протягом декількох років, щоб могла проявитися дія промислового співробітництва. Період дії цих угод про співробітництво, строк вступу в силу, а також способи їх відновлення чи розриву в будь-якому випадку повинні бути чітко визначені в договорах.

Нерідко такого роду операції мають еволюційний характер, що не є правилом в усіх випадках промислового співробітництва. У багатьох випадках промислове співробітництво починається в якійсь одній обмеженій галузі і поширюється потім на інші галузі.

14.2. Керівництво для складання міжнародних угод про промислове співробітництво

Це Керівництво розроблено ЄЕК ООН (№124). Нижче наводяться витяги з нього.

Вступ

1 Цей перелік не містить більш інтегрованих форм промислового співробітництва, таких як змішані підприємства.

Мета цього Керівництва полягає в тому, щоб здійснити допомогу в практиці визначення цих проблем і пошуку можливих рішень з урахуванням наслідків, що можуть виникнути в разі того чи іншого рішення. При здійсненні такого пошуку необхідно постійно пам'ятати про існування національних законодавств окремих країн, що мають обов'язкову силу, та міжурядових угод, які повинні обов'язково враховуватися при укладанні договорів підприємствами і організаціями, що належать до цих країн.

3. Щоб виявити сферу застосування Керівництва щодо складання міжнародних угод про промислове співробітництво, необхідно спочатку дати визначення самого поняття цього співробітництва. Однак відносна новизна явища промислового співробітництва, великі можливості його розвитку, а також різноманіття форм, яких може набувати це співробітництво, ускладнюють розробку юридичного визначення промислового співробітництва, яке могло б застосовуватися в цілому до всіх випадків, коли виникає необхідність у такому співробітництві. Тому в різних публікаціях Секретаріату Європейської Економічної Комісії Організації Об'єднаних Націй, присвячених аналізу угод про промислове співробітництво, було зроблено спробу не стільки дати єдине визначення, скільки перерахувати конкретні приклади угод про співробітництво, які стали б основою для подальшого його розвитку.

Це Керівництво розроблене таким чином, що його можна застосовувати до міжнародних договорів про промислове співробітництво в цілому. У необхідних випадках у ньому враховуються конкретні аспекти промислового співробітництва між сторонами, які належать до країн з різними економічними системами.

Треба підкреслити, що дія договорів про міжнародне промислове співробітництво в цілому чи декількох їхніх положень може поширюватися виключно на країни, до яких належать зацікавлені підприємства і організації, або на треті сторони. (У зв'язку з останнім виникають нові проблеми зі складання угод про промислове співробітництво, і вони розглядаються в спеціальному розділі цього Керівництва).

Питання, що підлягають обговоренню до укладання міжнародних угод про промислове співробітництво

Перед тим як укласти міжнародний договір про промислове співробітництво, зацікавлені підприємства і організації, як правило, проводять ряд первісних досліджень, які стосуються можливостей і рентабельності передбачуваної операції. Звичайно ці дослідження стосуються таких питань:

національне законодавство та економічне становище країн можливих партнерів, включаючи пільгові умови, які надаються цими країнами для угод про промислове співробітництво, а також вплив податкового законодавства на реалізацію цих договорів;

міжурядові угоди, які можуть впливати на договори про промислове співробітництво, що підлягають укладанню;

зміна стану ринку і можливостей збуту продукції, яка може бути отримана в результаті промислового співробітництва;

можливі сфери промислового співробітництва.

Окрім загального дослідження, необхідно обрати найбільш сприятливого партнера, враховуючи по відношенню до кожного можливого партнера:

технічний рівень і спеціалізацію;

можливості використання за сприятливих умов технології та технічної допомоги;

економічне і фінансове становище партнера;

становище, яке займає на ринку, готовність дозволити партнеру скористатися цим становищем;

собівартість продукції, яка може бути отримана внаслідок промислового співробітництва, порівняно з продукцією конкурентів;

умови збуту продукції, яка може бути отримана внаслідок промислового співробітництва.

Зробивши вибір можливого партнера, обидві сторони починають переговори з метою укладання угоди в необхідній формі. Однак перш ніж прийняти остаточний текст угоди про промислове співробітництво, сторони іноді укладають первісну угоду чи договір, у якому застерігають:

період передбаченого співробітництва;

основні напрями цього співробітництва;

положення, які стосуються технічних і торговельних секретів, що розкриваються в процесі первісних переговорів;

первісні заходи, необхідні для здійснення співробітництва, і договірні положення, які підлягають прийняттю у зв'язку з цим;

умови набуття дійсності остаточним договором;

можливості подальшого поглиблення співробітництва.

2. Різні елементи угод про промислове співробітництво Співробітництво в галузі технології

В окремих угодах про передачу технологій можна знайти деякі елементи промислового співробітництва, такі як здійснення технічної допомоги і постачання деяких видів обладнання. У цих угодах, які об'єднують ряд елементів співробітництва, плата за технологію, яка передається однією зі сторін іншій, може засновуватись іноді не на обсязі продукції, а на виграші чи економії, які можна отримати від її промислового використання. У таких випадках сторонам, які домовляються, необхідно розробити єдині методи економічного оцінювання і прогнозів, а також бухгалтерського обліку, які потрібно застосовувати. Зокрема, необхідно було б уточнити виграш, який повинен бути основою для оплати за технологію, що надається. Плата за передачу технології може здійснюватися також у формі постачання кінцевої продукції чи декількох з її складових частин постачальникові цієї технології, що створює елемент спільності інтересів між сторонами, які домовляються. У деяких випадках промислового співробітництва плата за технологію може набувати форми участі ліцензіара в діяльності підприємства ліцензіата.

В результаті створення єдності інтересів між учасниками промислового співробітництва в галузі технології просте повідомлення технічних даних могло б доповнюватися рядом інших спільних заходів. Таким чином, спочатку ця спільність інтересів може набути форми технічної допомоги, яка полягає або у спрямуванні певної кількості інженерів і техніків ліцензіара на підприємство ліцензіата, або в професійній підготовці інженерів та техніків ліцензіата у ліцензіара, або в обох цих операціях. Потім в інтересах сторін необхідно постійно обмінюватися інформацією стосовно використання технології, що застосовується на підприємстві ліцензіата. Від простого обміну інформацією за певним питанням вони могли б перейти до процедури консультацій, форму і умови яких необхідно застерегти в угоді.

На наступному етапі співробітництва одностороння передача технологічних даних (ліцензіаром ліцензіату) могла б бути замінена системою взаємного обміну технологічними даними між ліцензіаром та ліцензіатом. Початок цієї еволюції закладено в ліцензійних угодах, як пов'язаних, так і не пов'язаних з угодами про промислове співробітництво. Згідно з положенням, яке фігурує в сучасних угодах про ліцензії на право виробництва, ліцензіар і ліцензіат взаємно зобов'язуються відповідно інформувати іншу сторону за договором у порядку, який підлягає уточненню, про всю модернізацію, яку можна внести як тим, так і іншим у базисну технологію.

Окрім цього простого обміну технологічними даними, можна передбачити в рамках угод про промислове співробітництво в галузі досліджень і розробок. Таким чином можна забезпечити більш тісне співробітництво між проектними бюро ліцен-зіара та ліцензіата шляхом відповідного розподілу завдань між проектними бюро, причому результати дослідницької роботи в галузі, визначеній угодою про промислове співробітництво, можуть бути загальною власністю усіх учасників.

Однак у зв'язку з цим виникає серйозна проблема права власності відносно результатів досліджень, здійснених у рамках такого співробітництва. Коли вважається, що результати спільних досліджень можуть бути запатентовані, необхідно знати, на чиє ім'я та де можна отримати патент. Рішення, яке іноді трапляється в угодах, які передбачають співробітництво між проектними бюро організацій чи підприємств, пов'язаних угодою про промислове співробітництво, полягає в тому, що організація чи підприємство, проектне бюро яких зробило патентоспроможний винахід, отримує патент на своє ім'я, а іншій стороні чи іншим сторонам надається право безкоштовно використовувати ліцензію. Можна також передбачити отримання спільного патенту на ім'я всіх підприємств, пов'язаних угодою про промислове співробітництво. У деяких випадках організація чи підприємство, проектне бюро якого зробило патентоспроможний винахід, залишає за собою право отримати патент на своє ім'я, а іншим сторонам надається можливість здійснити заяву про отримання патенту на винахід, якщо зазначена організація чи підприємство не вважає необхідним користуватися своїм правом на патент.

Яким би не було рішення, яке сторони приймають у цьому відношенні (необхідно зазначити про істотно важливий момент: в угоді слід чітко визначити принцип, прийнятий за цим питанням), а також стосовно всіх результатів спільних робіт проектних бюро, які жодна зі сторін не вважає необхідними запатентувати, представляється доцільним передбачити в договорі, що всі результати, отримані проектними бюро сторін у договорі про промислове співробітництво з питань, які є предметом цих договорів, будуть повністю повідомлені іншим сторонам, причому останні мають право їх використовувати на своїх підприємствах на умовах, які також уточнюються в договорі. Насамкінець, необхідно узгодити в договорі положення про залік чи розподіл видатків з отримання і охорони патентів у різних зацікавлених країнах.

Залишається вирішити проблему можливої передачі третім особам результатів досліджень, які належать до передбаченої в даному випадку категорії. Оскільки технічний винахід було повністю здійснено в рамках співробітництва між проектними бюро, можна допустити можливість його передачі третім особам лише на основі взаємної угоди між усіма сторонами в договорі про промислове співробітництво і в їхніх інтересах, причому частки прибутків сторін повинні бути встановлені в договорі. Коли винахід чи технічна модернізація — результат досліджень, проведених одним із проектних бюро, може бути передбачено, що та частина технічних даних, яка є виключно результатом роботи одного з проектних бюро, буде повністю надана в його використання, причому в такому випадку принцип спільного рішення і можливого розподілу винагороди застосовується, як правило, лише до модернізації, здійсненої в рамках співробітництва в галузі технології. У всякому випадку, всі ці питання повинні бути детально визначені в тій частині угоди про промислове співробітництво, яка стосується співробітництва в галузі технології.

Досить складна проблема може виникнути в іншому напрямі: стосовно використання в рамках співробітництва між проектними бюро технічних даних, отриманих одним із учасників цього співробітництва від третіх осіб. Можна запропонувати кожному з учасників обумовити в ліцензійних угодах, які укладаються з третіми особами і в яких він є ліцензіатом третьої особи — ліцензіара, зобов'язання, які випливають для нього з угод про промислове співробітництво в галузі. Ця проблема стає складнішою, якщо йдеться про співробітництво в галузі, в якій одна зі сторін вже ліцензіат за ліцензійною угодою, що стосується процесу, який є предметом промислового співробітництва. Сторона, що потрапляє в таке становище, повинна отримати стосовно належних їй ліцензій, які представляють інтерес для угоди про промислове співробітництво в галузі технології, яку вона має намір укласти, дозвіл ліцензіара, який є сторонньою особою в договорі (можливо, шляхом додаткової винагороди, видатки з якої несла б одна чи інша зі сторін в угоді про співробітництво чи обидві сторони згідно з умовами, які необхідно вказати в договорі) використовувати в інтересах співробітництва із залученням проектних бюро інших сторін, що домовляються, технічні дані, раніше отримані нею від ліцензіара.

Можна також порадити сторонам у договорі про промислове співробітництво, що передбачає співробітництво в галузі технології, вести точний облік угод про ліцензії на виключне право виробництва, які вони уклали раніше з третіми сторонами стосовно сторін, які цікаві з точки зору їхніх угод про співробітництво. Дійсно, наявність таких угод може бути перепоною для подальшого укладання з третіми сторонами угод про промислове співробітництво з використанням тієї самої технології. Щоб запобігти виникненню такого становища, зацікавлена сторона вимушена обумовити з ліцензіатом, який має виключне право на ліцензію, вилучення на користь угоди про промислове співробітництво із третіми сторонами.

Співробітництво в галузі виробництва

У галузі виробництва промислове співробітництво може також набувати найрізноманітніших форм: від порівняно простих операцій до високого ступеня спеціалізації виробничих процесів. Насамперед необхідно згадати про договори, за якими залежно від конкретних випадків і на основі або технічних даних, або спеціалізації, або сировинних матеріалів, які постачаються однією зі сторін іншій, частина продукції регулярно передається отримувачем постачальнику технології чи інших елементів. Можна сказати, що ці угоди вже є початком спеціалізації виробництва. Однак найчастіше йдеться про елементарну спеціалізацію, в якій отримувач технології чи інших елементів забезпечує виробництво залежно від потреб постачальника і відповідно до інструкцій останнього. У цьому випадку промислове співробітництво обмежується фактично визначеною сферою. Правда, необхідно виділити ситуації, в яких така операція ґрунтується на вузькій спеціалізації отримувача часткового замовлення у виробництві деяких видів продукції із застосуванням його власної технології. Така ситуація зумовлена інтересом, який викликає така вузька технологія. За межами цієї першої стадії промислове співробітництво може включати спільне визначення різних компонентів кінцевої продукції, складання технічних специфікацій компонентів, розподіл їх виробництва між різними сторонами, причому кожна зі сторін виявляє відповідно до довгострокових планів (може періодично уточнюватися) обсяг своїх потреб у компонентах, які повинні вироблятися іншою чи іншими сторонами договору, щоб включити їх до кінцевої продукції, яка виробляється кожною зі сторін окремо. Якщо специфікації компонентів розробляються спільно різними проектними бюро, можна сказати, що промислове співробітництво партнерів дійсно набуло форми співробітництва в обох напрямах.

Паралельно зі специфікацією виробництва компонентів єдиного кінцевого продукту може бути передбаченим розподіл між сторонами виготовлення різних типів цього продукту (з урахуванням розмірів, креслень і моделей, використовуваних сировинних матеріалів, вартості транспорту та аналогічних факторів), щоб збільшити серійне виробництво, полегшити постачання сировинних матеріалів, доступних для тієї чи іншої сторони, отримати вищу кваліфікацію у виробництві того продукту, який зарезервовано для кожної з них.

Однак зрозуміло, що угоди про високий ступінь спеціалізації виробничих процесів не так легко здійснити. Якщо угоди, близькі до субпідрядів, можуть розглядатися як угоди подвійного продажу — продажу технічних знань або (залежно від конкретних випадків) продажу промислового об'єкта в одному напрямі і передачі компонентів кінцевого продукту чи самого кінцевого продукту в іншому напрямі, то пайовий розподіл виробництва компонентів і головним чином процесів виготовлення різних типів продуктів вимагає від сторін абсолютної договірної чіткості по відношенню до розподілу завдань для кожної сторони. Крім того, необхідно, щоб сторони визначили у своїх угодах умови встановлення цін на компоненти, що передаються, і продукти, технічні норми виробництва і умови їхньої подальшої розробки, періодичність постачання і порядок забезпечення постачання сировинних матеріалів, а також передбачили процедури контролю якості компонентів і кінцевих продуктів, які виготовляються кожною з них, методи врегулювання конфліктів у тому випадку, якщо між зацікавленими сторонами виникли б розбіжності в думках щодо цієї якості. На-прикінець, необхідно забезпечити найповнішу координацію роботи різних учасників діяльності, і якраз у цій галузі можуть використовуватися процедури консультацій та інформації, про які згадується вище у зв'язку зі співробітництвом у галузі технологій (див. п. 15).

Передача продукції, яка випускається в результаті промислового співробітництва між сторонами, і збут цієї продукції третім сторонам

У деяких випадках промислове співробітництво супроводжується угодами про передачу продукції, яка випускається внаслідок такого співробітництва, однією зі сторін іншій, чи угодами про продаж цієї продукції третім сторонам. Тут необхідно розрізняти саму продукцію (кінцеву) та її складові.

Якщо йдеться про компоненти, то передача може здійснюватися лише в одному напрямі, наприклад, отримувачем технології постачальнику цієї технології. У випадку спеціалізації виробництва сторони можуть передбачити поступку одній стороні компонентів, вироблених іншою стороною, причому кожна зі сторін використовує компоненти, поставлені іншою стороною, для включення у свою продукцію, яка збувається кожною зі сторін окремо під загальним товарним знаком чи під різними.

Якщо йдеться про спеціалізацію виробництва з різних видів кінцевої продукції, необхідно передбачити взаємне постачання різних її видів, що випускаються кожною зі сторін, у тому числі і для продажу третім особам через свою торговельну мережу, спільний збут різних компонентів чи кінцевих продуктів, які випускаються кожною зі сторін, з розподілом результатів збуту між сторонами за шкалою розподілу, яку необхідно передбачити в угодах (цей розподіл за необхідності можна використовувати як засіб фінансування деяких послуг і товарів, які надаються однією зі сторін іншій). Необхідно також зазначити, що зв'язки, які встановлюються сторонами в договорі про промислове співробітництво, можуть сприяти укладанню між ними угод про збут інших продуктів, які не обов'язково випускаються в результаті виконання угоди про промислове співробітництво як такої.

У зв'язку із можливістю різних рішень сторони повинні визначити в своїх угодах з необхідною точністю встановлюваний ними порядок реалізації продукції. Залежно від потреб необхідно узгодити порядок встановлення і перегляду цін, обсяги та строк поставок, валюту угоди і наслідки її коливання, ринки, на яких буде продаватися ця продукція, вплив, який можуть здійснити на збалансованість угоди зміни загальної економічної кон'юнктури, та інші умови, що стосуються передачі компонентів чи кінцевої продукції як у своїх стосунках, так і в стосунках із третіми сторонами. Ці питанні повинні розглядатися у зв'язку з операціями, які передбачають спільний збут продукції, і з договорами про передачу прав, які укладаються сторонами. Вони фігурують іноді в угодах, які передбачають збут продукції, що виробляється в результаті співробітництва, через самостійну мережу кожної із сторін за договором. Однак у деяких випадках сторони зберігають свободу дій в одній чи декількох вказаних вище галузях. Яким би не був варіант, обраний сторонами з цього питання, вони повинні брати до уваги становище в галузі контролю за угодами, які діють або в окремих країнах, або в країнах, зацікавлених у випуску даних компонентів чи кінцевої продукції, або в країнах, де здійснюється збут продукції. Як правило, угоди про передачу чи збут продукції, яка виробляється в результаті промислового співробітництва, повинні враховувати правила регулювання торгівлі, які діють у відповідних країнах.

Укладання в рамках промислового співробітництва угод про передачу і збут продукції може привести сторони до необхідності створення системи контролю за якістю продукції з урахуванням можливої наявності угод про виключну ліцензію на продаж, які та чи інша сторона можуть укласти з третіми сторонами в будь-якому районі, де сторони мають намір здійснювати самостійний чи спільний збут. Наведені в п.22 зауваження про виключні ліцензії на виробництво, які видаються третім сторонам, стосуються також виняткових ліцензій на продаж, які надаються чи підлягають наданню третім сторонам. У кінцевому рахунку сторонам угод про промислове співробітництво, які передбачають збут, необхідно визначити у своїх договірних документах порядок проведення технічного обслуговування і обов'язки кожної по відношенню до цієї проблеми.

Координація всіх видів діяльності, передбачених у міжнародних угодах про промислове співробітництво

Вище вже торкалося питання про необхідність передбачити узгоджені дії з метою координації різних видів співробітництва в галузі технології та виробництва (див. пп. 15 і 25). При розгляданні угоди про промислове співробітництво в цілому важливість такого узгодження стає ще більш нагальною через взаємозв'язок усіх розділів угоди і значення, якого набуває для сторін можливість бути в курсі змін і функціонування угод про передачу прав і збут продукції. Тому корисно вказувати в угодах уповноважені органи та особи, які повинні ефективно виконувати різні види діяльності, передбачені угодою про співробітництво, при цьому необхідно забезпечити знання цими особами мов з метою вільного спілкування з представниками, призначеними іншими сторонами договору.

3. Поширення промислового співробітництва на підприємствах третіх країн

Вище було зазначено (див. п. 7), що поширення промислового співробітництва на треті країни може спричинити додаткові проблеми, крім питань здійснення співробітництва, яке не розповсюджується на треті країни. Правда, розширення збуту продукції, отриманої в результаті промислового співробітництва між підприємствами двох чи декількох країн, за рахунок ринків третіх країн може полегшити розвиток такого співробітництва. З іншого боку, співробітництво в галузі передачі технологій і виробництва вносить у цю галузь новий елемент складності. Це торкається насамперед стосунків двох чи декількох підприємств різних країн, які беруть участь у співробітництві, яке повинне здійснюватися в третій країні з її підприємствами. Однак ці проблеми подібні до тих, які є між установами та підприємствами двох різних країн, пов'язаних угодами про промислове співробітництво, тобто з проблемами, які розглядалися в попередніх розділах. Але у відносинах між підприємствами, які беруть участь у промисловому співробітництві, що здійснюється в третій країні, виникають нові і досить складні проблеми, тому сторони вимушені посилити координацію заходів, що проводяться ними, і піти далі за просте узгодження дій, передбачене в положеннях Керівництва про узгодження всіх видів діяльності, на які поширюються договори про промислове співробітництво (див. п.31). Дійсно, при цьому новому варіанті необхідно:

уточнити в договорі розподіл завдань між підприємствами, що беруть участь у промисловому співробітництві, що здійснюється в третій країні;

розмежувати між цими підприємствами ризик і відповідальність;

визначити їх відповідну частку у винагороді за постачання і послуги, незалежно від форми винагороди;

— забезпечити необхідну кваліфікацію персоналу, що направляється. Зважаючи на складність цих трьохсторонніх операцій підприємства, що беруть

участь у промисловому співробітництві, що здійснюється в третіх країнах, вимушені іноді вдаватися до тіснішої координації своєї діяльності, максимально зберігаючи в таємниці відносини сторін, що співробітничають. Ця координація може відбуватися у формі спільних нарад між компетентними органами зазначених підприємств, заснування паритетних комітетів або навіть груп, статус яких передбачається юридичними нормами однієї із зацікавлених країн або навіть третьої країни. Такі групи можуть бути оформлені лише як асоціації, що не є самостійними юридичними особами, або здобути статус товариства, що має в своєму розпорядженні фінансові кошти, необхідні для здійснення співробітництва з підприємством третьої країни.

Вибір організаційної форми залежить від різних фактичних обставин, таких як масштаб операції, вимоги партнера третьої країни, який, можливо, вважатиме за краще мати справу з одним підприємством, а не укладати цілу серію договорів, умови фінансування операцій і т.п. Отже, в багатосторонній угоді необхідно враховувати всі ці елементи.

4. Угоди про промислове співробітництво, пов'язані зі спорудженням великих промислових об'єктів

Вищевикладені зауваження стосуються всіх угод про промислове співробітництво, незалежно від того, пов'язані вони чи ні з попереднім спорудженням великих промислових об'єктів однією із сторін договору в країні іншої сторони. Якщо угода про співробітництво пов'язана з попереднім спорудженням великого промислового об'єкту, виникає ряд нових проблем, які сторони повинні враховувати при укладанні договорів, що включають обидва типи операцій.

У Керівництві щодо укладання угод на спорудження великих промислових об'єктів вказується, що вони можуть укладатися як між двома контрагентами (основним контрагентом і замовником), так і між декількома постачальниками або сторонами, що надають послуги, з одного боку, і замовником — з іншого. Коли йдеться про комплексні договори чи про договори «під ключ», за якими контрагент замовника, що зветься «основним контрагентом», несе відповідальність за весь комплекс робіт, суміжні угоди про промислове співробітництво повинні, звичайно, укладатися цими двома сторонами.

Навпаки, коли йдеться про окремі договори на спорудження великих промислових об'єктів, за якими замовник має справу з декількома постачальниками устаткування або послуг (з постачальником чи постачальниками обладнання, з постачальником технології, а також, можливо, з монтажним підприємством), участь різних контрагентів у спорудженні великого промислового об'єкта, яке здійснюється за угодою про співробітництво, може набувати найрізноманітніших форм. Коли, наприклад, постачальник технології, що служить основою функціонування промислового об'єкта, не є постачальником устаткування, угоди про промислове співробітництво у багатьох випадках укладаються між постачальником технології і замовником. Проте можливо, що сторона, яка будує великий промисловий об'єкт, бере участь в експлуатації цього об'єкта, наприклад, завдяки своїм технічним знанням про те, як потрібно його експлуатувати. Подібна ситуація може виникнути, зокрема, в хімічній промисловості, де замовник буде одночасно використовувати компетентні знання постачальника технології і будівельника механічної частини установки. У таких випадках угоди про промислове співробітництво укладаються між декількома договірними сторонами, завдання яких повинні уточнюватися в положеннях договору.

Можна відзначити, що переростання відносин між сторонами в договорах на спорудження великих промислових об'єктів у відносини на базі промислового співробітництва, яке виникає услід за спорудженням промислових об'єктів, вносить серйозні зміни в характер відносин між різними зацікавленими сторонами. Хоча в угодах, пов'язаних зі спорудженням великих промислових об'єктів, інтереси контрагентів різні, за винятком спільного бажання побудувати такий об'єкт, однак установлення довготривалих відносин між ними у зв'язку з експлуатацією промислового об'єкта в рамках угоди про промислове співробітництво сприяє створенню для всіх учасників певної спільності інтересів, що ґрунтується на прагненні зробити промисловий об'єкт максимально ефективним. Ця спільність інтересів стає ще більш очевидною при розгляді питання про те, як ставляться в межах угоди, що поєднують спорудження великих промислових об'єктів з промисловим співробітництвом, деякі найважливіші проблеми, які виникають у зв'язку з одним тільки спорудженням промислових об'єктів за кордоном (наприклад, відповідальність постачальника і умови фінансування).

У Керівництві щодо укладання угод на спорудження великих промислових об'єктів зазначається складність проблем відповідальності постачальника чи постачальників промислового об'єкта і гарантій, які з нею пов'язані. Укладання додатково висновку до угод на спорудження великих промислових об'єктів договорів про промислове співробітництво юридично не змінює принципів відповідальності постачальника. Однак спільність інтересів між партнерами, яка створюється в результаті укладання угод про промислове співробітництво, може сприяти легшому вирішенню проблем відповідальності і гарантій, що надаються постачальником промислового об'єкта, оскільки постачальник і його замовник у кінцевому рахунку стають однаковою мірою зацікавленими в належному функціонуванні установки, яка є одночасно предметом угод на спорудження і угод про промислове співробітництво, які передбачають, що замовник постачатиме продукцію або її компоненти, що отримуються в результаті промислового співробітництва, постачальникові установки. Таким чином, постачальник і замовник вимушені шукати найкращі методи приведення промислового об'єкта відповідно до технічних вимог, необхідних для його належного функціонування.

Укладання додатково до угод на спорудження великих промислових об'єктів договорів про промислове співробітництво може полегшити ухвалення положень, спрямованих на скорочення фінансових витрат замовника. Щоправда, деякі з цих положень, такі як передавання замовником компонентів або кінцевого продукту постачальникові, можуть застосовуватися і в рамках угод на спорудження великих промислових об'єктів, не пов'язаних з угодами про співробітництво. Проте в комплексних договорах, що поєднують спорудження великих промислових об'єктів з договорами про співробітництво, постачальник промислової установки може легше погодитися на повну чи часткову сплату вартості установки за допомогою передавання компонентів або кінцевих продуктів замовнику, оскільки він тісно пов'язаний з експлуатацією установки і може отримати більш значні гарантії щодо якості, регулярності постачань і рівня цін. Це міркування набуває ще більшого значення, коли угоди про співробітництво, пов'язані зі спорудженням великого промислового об'єкта, передбачають спільний збут продукції.

Погашення вартості спорудження промислової установки може бути полегшене для замовника в тому випадку, якщо сторони ухвалюють у своєму договорі деякі рішення, аналогічні зазначеним вище у зв'язку зі сплатою переданої технології на основі вигод, що отримуються в результаті використання переданої технології (див. п. 14). Аналогічне рішення може бути передбачене щодо вартості кредитів, яку замовник зазвичай бере на себе. Можна передбачити, що постачальник промислової установки бере на себе вартість фінансування, щоб мати певний додатковий відсоток при розподілі вигод, які отримуються в результаті експлуатації установки. Як зазначено вище, в цих різних випадках сторони повинні досягти згоди щодо поняття вигоди, що отримується в результаті експлуатації, а також методів обліку, які послугують основою при визначенні вигод.

Укладання додатково до угод на спорудження великих промислових об'єктів договорів про промислове співробітництво може ускладнити валютні відносини між сторонами. До різних проблем, які виникають у зв'язку з валютними застереженнями, що відносяться до сплати постачань і послуг при спорудженні великого промислового об'єкта, можливо, додадуться в межах викладених тут припущень валютні проблеми, пов'язані з угодами як щодо збуту продукції між самими сторонами, так і насамперед щодо збуту продукції на ринках третіх країн.

Проблеми, що виникають внаслідок взаємозв'язку угод про промислове співробітництво з угодами про спорудження великого промислового об'єкта в країні однієї зі сторін або в третій країні, значною мірою збігаються з проблемами, що виникають під час операцій з розробки природних ресурсів у країні однієї зі сторін або в третій країні. Дійсно, в обох випадках йдеться про постачання технології і устаткування однією з договірних сторін іншим, співробітництво в експлуатації спільно створених установок, угоди про збут продукції, що отримується внаслідок співробітництва. Проте розробка природних ресурсів має деякі особливості, що заслуговують на детальніший розгляд.

5. Співробітництво в розробці природних ресурсів

Однією з основних особливостей співробітництва в розробці природних ресурсів є те, що воно допускає розповсюдження угод, які відносяться до нього, на попередню стадію розвідки. Це питання має велике значення для подальших відносин між зацікавленими сторонами, оскільки стадія розвідки не тільки важлива в технічному плані, а й часто буває пов'язана з великими витратами, а в багатьох випадках і з капіталовкладеннями, які не дають гарантованих позитивних результатів. Таким чином, угоди про співробітництво в розробці природних ресурсів, що передбачають співпрацю на стадії розвідки, повинні, крім інших питань, що підлягають врегулюванню в угоді про промислове співробітництво, відображати розподіл витрат між договірними сторонами, амортизацію цих витрат і розподіл ризику в разі невдачі. Коли розвідка приводить до позитивних результатів і до практичної розробки природних ресурсів, у договорах повинен визначатися порядок участі обох зацікавлених сторін в організації і здійсненні розробки. Однак при отриманні негативних результатів витрати лягають на іноземне підприємство, якому доручена розвідка або розподіляються між сторонами згідно зі схемою, яку слід передбачати в попередньому договорі. Якщо отримані позитивні результати і розробка ресурсів здійснюватимуться на основі співпраці сторін, що взяли участь у розвідці, в попередніх угодах слід уточнювати питання про те, хто несе витрати по розвідці, а також питання про розподіл відповідальності і винагороди між сторонами у стадії освоєння.

У більшості випадків винагорода іноземного учасника в угоді про розробку природних ресурсів здійснюється на основі постачання продукції, що видобувається, або в її первинній формі, або після переробки в країні освоєння даних ресурсів. Щоправда, аналогічне рішення застосовується також у разі спорудження великих промислових об'єктів за кордоном, здійснюваного в рамках угод про промислове співробітництво. Проте такий варіант набагато частіше зустрічається в операціях по розробці природних ресурсів, і це не може не здійснювати певного впливу на поведінку сторін, зацікавлених в угодах про промислове співробітництво. Так, у договорах про співпрацю, пов'язаних зі спорудженням великого промислового об'єкта, постачальник може бути зацікавлений у продажу технології та устаткування, спеціалізації виробництва і використанні більш дешевої робочої сили, а покупець — у придбанні вдосконаленої технології або в передаванні продукції, що випускається внаслідок співробітництва, для загального або часткового погашення кредитів, наданих постачальником. З іншого боку, в разі розробки природних ресурсів винагорода іноземного учасника на основі постачань продукції, отриманої внаслідок розробки ресурсів, спрямована насамперед на забезпечення цьому учасникові можливості отримання необхідних товарів, міжнародний ринок яких вузький і піддається значним коливанням як відносно наявності товару, так і цін. Регулярність постачань і більша стійкість цін є достатніми причинами, щоб спонукати іноземного учасника, що бере участь у розробці природних ресурсів, більш охоче піти на витрати і ризик, які можуть бути пов'язані з його участю в розвідці і розробці природних ресурсів у країні іншого учасника або в третій країні, і це міркування може розглядатися як вирішальне в більшості операцій подібного роду.

Таким чином, постачальник устаткування і технології, призначених для розробки природних ресурсів в іншій країні, насамперед зацікавлений у таких довгострокових угодах. Він може навіть прагнути укладати угоди на постачання товарів, які отримуються в результаті співробітництва, на термін, що перевищує період, установлений для співробітництва в освоєнні даних ресурсів. На практиці трапляються угоди про співробітництво в розробці природних ресурсів, відповідно до яких після закінчення їхнього терміну сторона, що надала технологію, технічну допомогу і устаткування для розробки ресурсів, може вибирати між продовженням договорів на постачання товарів або припиненням постачання товарів одночасно з припиненням дії угод про співробітництво в розробці ресурсів. Яке не було б рішення з цього питання, в договорах на постачання іноземному учаснику продукції, яка отримується в результаті розробки ресурсів, повинні бути вказані обсяги постачання товарів, а також методи визначення і зміни цін на них. Ціни можуть встановлюватися на підставі ринкових цін з більш-менш значною знижкою, яка могла б становити частину винагороди за внесок, зроблений іноземним учасником у стадії розвідки і розробки. Крім того, в таких договорах могло б передбачатися застереження про перегляд цін. При цьому ціни можуть змінюватися залежно від того, чи йдеться про постачання товарів, що отримуються в результаті розробки ресурсів до закінчення терміну угоди про співробітництво, або про постачання товарів після закінчення терміну дії даної угоди.

Нарешті, слід нагадати, що в подальшому розробка природних ресурсів може привести до створення нових промислових підприємств на місці, що можуть використовувати значну частину продукції, яка отримується в результаті співпраці. Ця тенденція до використання промислового співробітництва з метою індустріалізації країни, в якій проводиться ця співпраця, спостерігається і в угодах про промислове співробітництво, пов'язаних зі спорудою великих промислових об'єктів у певній галузі промисловості, і навіть в угодах про промислове співробітництво як таке. Проте вона має обширнішу сферу дії, коли йдеться про створення нових промислових підприємств, що використовують ресурси, які видобуваються на місці.

Розглянуті вище проблеми мають місце за двох можливих ситуацій: розробка природних ресурсів, що знаходяться в країні однієї з договірних сторін, і розробка ресурсів, що знаходяться в третій країні. Однак в останньому випадку слід враховувати зауваження, що стосуються промислового співробітництва на підприємствах третіх країн.

6. Загальні питання, що містяться в усіх міжнародних угодах у галузі промисловості

Проблеми фінансування

Тлумачення відносин між сторонами в угодах про промислове співробітництво, наприклад, у тих, що передбачають розвиненіші форми співпраці, дозволяє використовувати разом із звичайними формами фінансування міжнародних операцій в галузі промисловості (платежі готівкою, кредит продавця, кредит покупця) спеціальні форми, пов'язані із самим характером угод у галузі промислового співробітництва. Серед спеціальних форм фінансування, які вже були описані, можна згадати:

обмін між партнерами готовою продукцією і складовими частинами цієї продукції;

повне або часткове погашення кредитів, наданих одним партнером іншому, за допомогою готової продукції чи її компонентів, що отримуються внаслідок співробітництва;

розподіл видатків на дослідження і виробництво; спільний збут;

участь у прибутках, що отримуються внаслідок співробітництва;

сплата додаткових витрат, яких зазнав один з партнерів, засобами в грошовому вираженні чи продукцією або частково засобами в грошовому вираженні і частково продукцією;

реінвестування прибутків, що отримуються від промислового співробітництва, в країні, де здійснюється промислове співробітництво як таке.

Складність цих форм фінансування, що трапляються в угодах, які передбачають розвиненіші форми промислового співробітництва, потребуватиме від партнерів граничної точності при узгодженні в тексті договорів положень про розрахунки, які будуть підставою для визначення і розподілу результатів співпраці як джерело отримання коштів для фінансування угод. Корисно також домовитися про валюту договору і обмінні курси і, якщо необхідно, про коливання курсів, які будуть враховуватися під час фінансових розрахунків між партнерами.

Вплив зміни обставин на угоди про промислове співробітництво

Нестійкість у розвитку міжнародних економічних відносин, характерна для теперішнього часу, примушує партнерів за міжнародними торговельними угодами, укладеними на значний термін, передбачати можливість приводити їх у відповідність до обставин, що змінюються. У договорах про промислове співробітництво, звичайний термін яких становить декілька років, було б корисним передбачити відому гнучкість, що припускає (залежно від обставин) або їхню зміну, або в крайніх випадках їхнє розірвання. Однак така гнучкість не повинна викликати у партнерів дуже велику невпевненість. Тому слід визначити із самого початку ті зміни обставин, які можуть, на думку сторін, вплинути на угоди. Мова може йти, наприклад, про таке: значні зміни на ринках, на які надходять товари, що отримуються внаслідок співробітництва; коливання світових цін на ці товари; зміни можливостей їх збуту; зміну планів, програм і можливостей виробництва в країнах партнерів, докорінні зміни національного законодавства, технології, собівартості; наявність сировинних матеріалів; про труднощі, пов'язані із здійсненням співробітництва. Навіть такий перелік показує, що в даному разі йдеться про обставини, які не можуть бути прирівняні до обставин нездоланної сили, за винятком випадків, коли такі обставини дійсно перешкоджають виконанню угоди. Проте буває достатньо і того, щоб такі або аналогічні обставини значною мірою змінили стійке співвідношення положень договору, щоб сторони визнали за необхідне передбачити відповідні заходи.

Можна було б відобразити в тексті самої угоди наслідки настання якої-небудь з обставин, які за домовленістю сторін повинні здійснити певний вплив на хід виконання угод про промислове співробітництво. Прикладом такого рішення може бути застереження про перегляд цін. Однак не виключено, що сторони передбачать у договорі інші обставини, що породжують наслідки, також визначені договором.

Якщо сторонам не вдасться наперед вказати в угодах наслідки всіх змін обставин, які, на їхню думку, можуть позначитися на ході виконання договору, то в такому разі доцільно передбачити процедуру консультацій, що проводяться на прохання однієї із сторін, для розгляду питання про те, чи є зміна обставин, що наступила, достатньо виправданою для зміни або розірвання договору, оскільки рішення про це може бути ухвалено лише за взаємної домовленості.

Сторони, враховуючи можливість відсутності домовленості між ними, могли б установити в договорі ступінь серйозності впливу на хід його виконання змін обставин і визначити, зокрема, ті обставини, які можуть привести до розірвання договору з усіма випливаючими звідси наслідками, викладеними в наступному розділі. Відповідні положення про зміну і можливе розірвання угоди повинні, звичайно, застосовуватися лише в певних межах, розмір яких належить установити в договорі. У тому разі, якщо партнери не зможуть досягнути домовленості щодо наслідків, спричинених зміною обставин, які можуть позначитися на ході виконання угоди, вони можуть передбачити в договорі, що питання про відповідну зміну тексту договору або про його розірвання буде передане на розгляд арбітражу, оскільки партнерами був узгоджений саме такий порядок вирішення суперечок. Якщо сторони в питанні про внесення змін до тексту договору покладаються на арбітраж, то вони повинні з'ясувати, чи має в їхніх країнах третя особа, навіть якщо вона діє за повноваженням сторін, юридичні підстави для внесення змін до тексту договору. Що стосується положення про розірвання договору, узгодженого сторонами, то, незалежно від того, яким чином він розривається (за взаємною домовленістю сторін чи на підставі арбітражного рішення), необхідно врегулювати відносини між сторонами (оскільки це питання носить загальний характер, воно буде розглянуте в наступному розділі).

Припинення дії угоди

У своєму договорі сторони повинні визначити порядок припинення його дії за звичайних обставин (закінчення терміну, виконання мети, можливі умови відновлення, денонсація або розірвання).

Дія угод про промислове співробітництво може припинятися достроково, якщо це передбачається в договорі, у випадках визнання сторонами можливості їх розірвання або (згідно із загальним правовим принципом) невиконання тією або іншою стороною передбачених у них положень.

Причиною припинення дії угоди про промислове співробітництво може також бути настання і особливо тривалість дії форс-мажорної обставини. Зважаючи на той факт, що термін дії угод про промислове співробітництво — одна з найважливіших його умов, можна було б запропонувати сторонам проявляти гнучкий підхід до формулювання статті про форс-мажорні обставини. Заслуговує на увагу питання про те, чи повинен термін, зазвичай прийнятий в угодах на постачання машинного устаткування (для зазначення того, що триваючі форс-мажорні обставини викликають припинення дії договору), бути продовжений сторонами в їхніх угодах про промислове співробітництво, з тим щоб враховувати характер їхніх взаємин і труднощі, які викликало б анулювання цих угод. В усякому разі, сторонам слід уточнити умови, за яких дія договору може бути припинена. Як сказано вище, за відсутності взаємної згоди між сторонами фінансове врегулювання їхніх відносин повинне відбуватися згідно з процедурою, передбаченою для вирішення суперечок, що стосуються тлумачення і виконання договору. Завдання арбітрів і суддів, яким доручається таке анулювання, було б полегшене, якби сторони визначили відповідні принципи і умови в самому договорі. При цьому, принаймні, слід виходити з того, що анулювання в результаті зміни обставин і настання форс-мажорної обставини відрізняється від розірвання угоди внаслідок провини однієї зі сторін.

У разі анулювання договору внаслідок зміни обставин і настання форс-мажорної обставини слід було б скласти баланс постачань і послуг, наданих кожній із сторін, і забезпечити сторонам компенсації пропорційно сальдо цього балансу. Навпаки, коли йдеться про розірвання угоди внаслідок провини однієї із сторін, звичайно, що винна сторона має нести відповідальність за наслідки припинення дії угоди. Зрозуміло, що сторони можуть передбачити в своєму договорі як юридичні, так і матеріальні межі такої відповідальності, проте вони повинні проявити обережність і довідатися про те, чи припускаються такі обмеження в юридичному плані в усіх зацікавлених країнах. Крім того, необхідно уточнити в договорі долю ліцензій, які були надані однією стороною іншій стороні. Дійсно, може статися так, що після закінчення терміну дії або за інших обставин припинення дії угоди, за винятком випадку розірвання з вини ліцензіата, сторона, що використовує ліцензію на технологію, може продовжувати її використовувати протягом додаткового терміну або навіть безстроково за плату або безоплатно. Може трапитися також, що інші особливі застереження, що стосуються, наприклад, збуту, можуть продовжувати діяти після закінчення терміну загальної угоди про промислове співробітництво. Однак це може статися тільки в тому випадку, якщо це питання врегульоване в договорі або шляхом подальшої угоди сторін.

Нарешті, доцільно визначити в угоді принципи, якими сторони керуватимуться при припиненні дії договору для врегулювання відповідних зобов'язань по відношенню до кредиторів і субпідрядників.

Право, що застосовується

Як і в будь-якій міжнародній угоді, в угоді про промислове співробітництво сторони користуються свободою вибору права, що застосовується, наданою в рамках імперативних законів, що діють у даних країнах. Проте можна відзначити, що національне приватне право окремих країн, як правило, не містить конкретних норм, регулюючих нові договірні відносини, що створюються промисловим співробітництвом. Тому сторонам можна рекомендувати детально визначити в договорах свої приватноправові взаємини, а також керуватися в питаннях, не врегульованих у договорах, торговельною практикою і законодавством, що найбільше відповідають, на їхню думку, існуючим між ними відносинам.

Розділ 4. Контракти про міжнародне промислове співробітництво Урегулювання суперечок

Як і багато міжнародних угод, угоди про промислове співробітництво містять статті про арбітраж на випадок урегулювання можливих суперечок між учасниками. Видається, що арбітраж може служити відповідним методом вирішення суперечок, зважаючи на складний характер угод про промислове співробітництво. Практика міжнародної торгівлі надає в цьому відношенні зацікавленим сторонам достатню кількість арбітражних форм, щоб вони могли вибрати найбільш відповідну для даного конкретного випадку процедуру.

Різноманіття відносин між сторонами в угодах про промислове співробітництво висуває особливі проблеми, пов'язані з арбітражем. Труднощі, які можуть виникнути між сторонами в ході здійснення цих операцій, можуть нерідко відповідати ідентичним труднощам у відносинах між ними та їхніми субпідрядниками (субпос-тачальниками) або іншими контрагентами. Тому щоб уникнути ухвалення суперечливих арбітражних або судових рішень, доцільно звертатися по можливості до тієї самої арбітражної процедури і до тих самих арбітрів за всіх суперечок, які можуть виникнути в ході виконання міжнародних угод про промислове співробітництво, незалежно від того, хто є сторонами в спорі.

Розроблення одноманітних арбітражних процедур в угодах про промислове співробітництво, необхідність якого диктується взаємопов'язаністю операцій, що входять до загальної угоди, може натрапити на деякі труднощі процедурного характеру. Зокрема, уявляється складним створити єдину арбітражну процедуру для угоди, яка носить міжнародний характер у відносинах між одними сторонами, але набуває чисто внутрішнього характеру у відносинах між іншими. Ця подвійна процедура не становитиме незручності, якщо субпідрядники (субпостачальники) або непрямі контрагенти погодяться визнати, що арбітражні рішення, прийняті щодо суперечок між основними контрагентами, будуть обов'язкові також для інших зацікавлених сторін за умови, що ці останні матимуть можливість брати участь в арбітражній процедурі між основними контрагентами і передбачать цей принцип у своїх угодах.

Необхідність узгодження арбітражних процедур для уникнення можливих суперечностей у рішеннях існує не тільки відносно розбіжностей між сторонами з юридичних питань, а й у тому, що стосується якості переданої технології та різної продукції, що є предметом передавання, між сторонами, а також спільного збуту.

У зв'язку з цим можна відзначити, що недавня практика арбітражу в галузі міжнародної торгівлі показує, що суперечки між сторонами з операцій у галузі промисловості виникають найчастіше через претензії технічного порядку. В арбітражній процедурі в тому вигляді, в якому вона зазвичай проходить у міжнародних відносинах, технічні аспекти, що лежать в основі конфлікту, потрапляють у поле зору арбітрів після того, як виникли технічні труднощі. Навіть якщо арбітри призначають технічних експертів, їхня думка стає відомою тоді, коли перевірка на місці дуже утруднена. Сторонам можна рекомендувати самим домовлятися наперед про призначення технічних експертів, на розгляд яких негайно представляються суперечливі питання, що виникають з приводу якості технології, постачань або продукції. Якщо сторони не в змозі самі дійти згоди щодо вибору експертів, то вони можуть вимагати, щоб останні були призначені спеціалізованою установою, визначеною сторонами спільно.

Щоб уникнути усяких сумнівів відносно реальної значущості думок, висловлених технічним експертом або експертами, уповноваженими вести технічне

спостереження в ході або в кінці операцій, було б корисно, щоб сторони уточнили цю значущість у своїх договорах, чітко обмовивши, повинні ці думки вважатися остаточними чи просто являти собою фактичний елемент певної важливості в подальших арбітражних процедурах. За відсутності подібного уточнення залишається припустити, що думка експерта не зв'язує арбітра.

14.3. Керівництво для складання міжнародних договорів між сторонами, що об'єднуються для здійснення конкретного проекту

Це Керівництво розроблено ЄЕК ООН (№ 131).

Внаслідок розвитку стосунків у галузі як промисловості, так і експлуатації природних ресурсів виник ряд нових видів міжнародних договірних стосунків, серед яких важливу роль відіграють об'єднання підприємств з метою здійснення конкретних проектів, і цей вигляд стосунків буде, ймовірно, розвиватися й надалі. Створення подібних об'єднань уявляється необхідним, оскільки йдеться про проекти, що потребують або технології, яка передбачає різну спеціалізацію, або великих капіталовкладень, або того й іншого. Навіть дуже велика багатонаціональна компанія може опинитися в становищі, при якому вона вимушена вдатися до додаткової технічної і фінансової допомоги. Розміри капіталовкладень, що залучаються до здійснення великих міжнародних проектів, такі, що це спонукало зацікавлені підприємства або групи підприємств об'єднувати свої ресурси і ділити ризики. Складність і різноманітність проблем, пов'язаних з внутрішньою організацією об'єднань, які відповідали б переліченим вище потребам, не дають змоги передбачити щодо їх діяльності розробки одноманітних типових угод. Крім того, було визнано доцільним для полегшення підготовки міжнародних угод, що укладаються між сторонами, які об'єднуються для здійснення конкретних договорів, передбачити таку форму керівництва, яка була б свого роду пам'яткою, що містить перелік різних договірних прийомів, які можна було б використовувати, і вказувала б на питання, які можуть виникнути у зв'язку з цими прийомами, і на ті наслідки, до яких може привести їхнє вживання. Саме цей метод використовувався при розробці Керівництва зі складання договорів на спорудження великих промислових об'єктів, а також Керівництва, присвяченого міжнародним договорам про промислове співробітництво. Міркування, які спонукали авторів цих двох керівництв прийняти таку форму, справедливі також і для угод про об'єднання з метою здійснення конкретних проектів — об'єднаннях, важливість яких як для будівництва підприємств за кордоном, так і для міжнародних договорів про промислову співпрацю була підкреслена в двох згаданих вище Керівництвах.

У цілому ряді випадків членами об'єднання є підприємства, що володіють особливим технічним досвідом і (або) великими фінансовими коштами. До них можуть приєднуватися інші підприємства на основі субпідрядних договорів, укладених самим об'єднанням або одним з його членів за дорученням об'єднання. Ці два способи об'єднання різних технічних і фінансових ресурсів, а саме: створення об'єднань і укладання субпідрядних, договорів — трапляються в сучасній практиці і, як правило, доповнюють один одного залежно від технічних, географічних, економічних і фінансових умов, що існують у кожному конкретному випадку. Технічна складність і розміри проекту є одними з найважливіших чинників, які визначають вибір способу, а також підприємств, що беруть участь як члени об'єднань або на основі субпідрядного договору. Міжнародні проекти, пов'язані з використанням великих фінансових коштів, здійснюються тепер підприємствами з відповідними фінансовими і технічними ресурсами. Це не означає, що дрібні і середні підприємства не можуть з користю брати участь у будь-якому проекті як члени об'єднання. Яким би не був розмір підприємства, украй важливо, аби воно не бралося за завдання, що перевищує його фінансові і технічні можливості.

Участь дрібних і середніх підприємств у таких міжнародних проектах може бути забезпечена за ініціативою підприємств, що усвідомлюють необхідність об'єднання своїх зусиль, щоб з користю для справи брати участь у здійсненні великих промислових проектів. Проектні організації або навіть державні чи напівдержавні органи, які виступали б як ініціатори створення об'єднань, що включають ряд дрібних і середніх підприємств, могли б досить ефективно сприяти розширенню участі цих підприємств у міжнародних об'єднаннях. Ряд прикладів подібної еволюції можна знайти в деяких європейських країнах, і не виключено, що ця еволюція може ще більше вплинути на розвиток міжнародних промислових зв'язків.

При заснуванні об'єднань для здійснення конкретного проекту, можливо, буде необхідно враховувати так званий елемент «місцевої інтеграції», тобто необхідність або включення в об'єднання, або використання як субпідрядник підприємства країни, де проводиться даний проект. Можливо також, що деякі роботи в рамках загального проекту виконуватимуться самим замовником, і це положення вплине як на угоду, яка укладена з метою створення об'єднання, так і на договори між об'єднаннями і замовником. Якщо одна або декілька ситуацій, які були тільки що описані, виникнуть у ході здійснення конкретного проекту, необхідно, щоб умови, за яких елементи місцевої інтеграції використовуються учасниками договору, були чітко визначені як у договорі між об'єднанням і замовником, так і в угоді або в угодах між членами об'єднання.

За загальним правилом, у цьому Керівництві враховуватиметься той вплив, який договірні стосунки об'єднання із замовником впливають на характер внутрішніх стосунків між організаціями і підприємствами, що беруть участь в об'єднанні.