Проблеми правового регулювання використання тварин в експериментах

ЗУ Про захист тварин від жорстокого поводження

експериментальна тварина - тварина, що використовується для проведення наукових дослідів, експериментів;

Стаття 26. Правила поводження з тваринами, що використовуються в наукових експериментах, тестуванні, навчальному процесі, виробництві біологічних препаратів Використання тварин у наукових експериментах, біологічному тестуванні, навчальному процесі допускається лише в разі, якщо
відсутня можливість заміни їх іншими альтернативними методами і об'єктами. Перелік альтернативних методів і об'єктів для використання замість експериментальних тварин розробляється та затверджується
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки. Робота з експериментальними тваринами може проводитися за наявності дозволу на проведення такого виду діяльності, що
видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері наукової діяльності. До роботи з експериментальними тваринами допускаються особи, які мають вищу медичну, ветеринарну, зоотехнічну, біологічну або
фармацевтичну освіту, здобуту у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації. Процедури на експериментальних тваринах незалежно від їх цілей, за яких можлива небезпека травмування тварин або заподіяння
їм гострих чи тривалих больових подразнень, проводяться в умовах знеболювання.
Експериментальна тварина, яка вже використовувалася у процедурі, може використовуватися в наступній процедурі лише після
відновлення її стану здоров'я до нормального та за умови, якщо: під час нової процедури до тварини застосовується загальна анестезія;
наступна процедура передбачає лише незначні втручання.
Забороняється використання в наукових експериментах, тестуванні, навчальному процесі тварин, які важко переносять неволю, закритий простір, дресирування.
Забороняється застосування:
девокалізації тварин (позбавлення хірургічним шляхом можливості тварини видавати звуки);
травмуючих методів при відібранні з тварин клітин.
Забороняється проведення на тваринах демонстрацій у навчальних цілях, якщо явища, що демонструються, можуть бути
показані на неживих об'єктах, у тому числі демонстрація рефлекторної діяльності організму.

Під час проведення практичних робіт у навчальному процесі забороняється вимагати від студентів виконання процедур, що
призводять до смерті або травмування тварин, якщо це суперечить їхнім моральним або релігійним принципам. У цих випадках такі
форми практичної роботи повинні бути замінені іншим завданням.
Експерименти на тваринах, що пов'язані з хірургічним та іншим ушкоджуючим впливом, не можуть проводитися за участю або в
присутності осіб шкільного віку.
Тваринам, що використовувалися в наукових експериментах, тестуванні, навчальному процесі, надається кваліфікований догляд.
Нежиттєздатна експериментальна тварина умертвляється методами евтаназії до настання у тварини страждань. Методом евтаназії для
експериментальних тварин є передозування анестетиків.
Прибирання трупа можливе лише тоді, коли смерть буде констатована особою, відповідальною за роботу з твариною. Стаття 31. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти і науки, у сфері захисту тварин від жорстокого поводження До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти і науки, у сфері захисту
тварин від жорстокого поводження належать: контроль за дотриманням вимог цього Закону під час проведення наукових експериментів;
затвердження переліку наукових установ, які мають право проводити досліди на тваринах;
видача дозволів на проведення наукових експериментів над тваринами; Стаття 31-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки, у сфері захисту тварин від жорстокого поводження
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки, у
сфері захисту тварин від жорстокого поводження належить: установлення порядку проведення наукових дослідів, експериментів на тваринах;
затвердження альтернативних методів та об'єктів для отримання наукових даних;
здійснення інших повноважень у сфері захисту тварин від жорстокого поводження відповідно до своєї компетенції. 110. Проблеми правового забезпечення громадського і самоврядного управління у сфері забезпечення безпеки населення за надзвичайних екологічних ситуацій.

У системі організаційно-правового забезпечення чільне місце відводиться обласним та районним радам як повноважним представникам органів місцевого самоврядування.

Згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р. № 280 [4] обласні ради на своїх засіданнях мають право приймати у межах, визначених законами, рішення з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, які передбачають за їх порушення адміністративну відпові­дальність, а обласні та районні ради виключно на своїх пленар­них засіданнях затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідно області, району та цільові екологічні програми, заслуховують звіти про їх виконання, прий­мають за пропозицією відповідних сільських, селищних, міських Рад рішення, пов'язані зі створенням у межах законодавства зон надзвичайних ситуацій, делегують відповідним місцевим дер­жавним адміністраціям повноваження на здійснення необхід­них заходів щодо ліквідації наслідків екологічних катастроф, інших надзвичайних ситуацій, інформування про них громадськості, залучення в установленому порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення.

Крім цього, обласні ради делегують обласним державним організаціям повноваження щодо затвердження для підприємств, установ і організацій, розташованих на відповідній території, лімітів викидів та скидів забруднювальних речовин у довкілля та лімітів розміщення відходів відповідно до вимог чинного за­конодавства.

Важлива роль у системі організаційного забезпечення еколо­гічної безпеки належить представницьким органам місцевого самоврядування — сільським, селищним і міським радам та їхнім виконавчим органам.

Відповідно до вищезазначеного закону сільські, селищні та міські ради надають відповідно до законодавства згоду на роз­міщення на відповідній території нових об'єктів, сфера екологіч­ного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами вклю­чає таку територію, приймають у межах, визначених законом, рішення з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, за порушення яких передбачено адміністративну відпо­відальність.

Виконавчими органами сільських, селищних та міських рад є виконавчі комітети відповідних рад, які наділяються законом власними (самоврядними) та делегованими повноваженнями у сфері екологічної безпеки, серед останніх доцільно виділити, зок­рема, розгляд і узгодження планів підприємств, установ і орга­нізацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення діяльності яких може спри­чинити негативні соціальні, демографічні та екологічні наслідки тощо, підготовку до них висновків і внесення пропозицій до відпо­відних органів.

Водночас окремі питання у сфері забезпечення екологічної безпеки вказані виконавчі органи реалізують у процесі здійснення інших функціональних повноважень, зокрема вирішення питань зібрання, транспортування, утилізації та знешкодження побуто­вих відходів (власні самоврядні), прийняття рішень щодо скасу­вання виданого дозволу на експлуатацію об'єктів у разі пору­шення ними вимог екологічної безпеки (делеговані), здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форми власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів

(делеговані), визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань юридичними особами незалежно від форм влас­ності за екологічну шкоду, підготовка і подання на затверджен­ня ради проектів місцевих екологічних програм та участь у підго­товці загальнодержавних і регіональних екологічних програм (власні самоврядні), здійснення необхідних заходів щодо ліквідації наслідків екологічних катастроф, стихійного лиха, епі­демій, епізоотій, інших надзвичайних ситуацій, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ, організацій, а також населення (делеговані).

На виконавчі органи сільських, селищних, місцевих рад по­кладається також визначення території для складування, збері­гання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів відповідно до законодавства, координація діяльності спеціально уповноважених органів управління у сфері забезпечення еколо­гічної безпеки, подання відповідно до законодавства одноразової допомоги громадянам, які постраждали від стихійного лиха, вирі­шення питань про надання компенсації і пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пільг та ком­пенсацій за роботу у шкідливих умовах, вжиття у разі стихійно­го лиха, екологічних катастроф, епідемій, епізоотій, пожеж, інших надзвичайних ситуацій необхідних заходів щодо забезпечення державного і громадського порядку, діяльності підприємств, установ, організацій, врятування життя людей, захисту їхнього здоров'я, збереження матеріальних цінностей (делеговані).

Органи місцевої виконавчої влади відповідно до Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р. № 586 [5] інформують населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються для його поліпшення, організують роботу з ліквідації наслідків екологічних аварій, залучають до цих робіт підприємства, уста­нови, організації незалежно від форм власності та громадян, вживають заходів щодо відшкодування шкоди, заподіяної пору­шеннями екологічного законодавства юридичними і фізичними особами, забезпечують здійснення заходів щодо охорони громад­ської безпеки, оголошують у разі стихійного лиха, аварії, катастро­фи, інших надзвичайних подій зони надзвичайної ситуації, здійснюють передбачені законодавством заходи, пов'язані з уря­туванням життя людей, захистом їхнього здоров'я і прав, спри-яють розвиткові міжнародного співробітництва у галузі захисту прав людини та, зокрема, екологічної безпеки.

Центральна роль у забезпеченні екологічної безпеки вико­навчими органами сільських, селищних та міських рад належить відповідно сільському, селищному, міському голові, який гаран­тує здійснення відповідних повноважень органів місцевої вико­навчої влади, дотримання вимог законодавства у цій сфері, органі­зує роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, підписує їхні рішення та виконує інші координаційні, організаційні, вико­навчо-розпорядчі та контрольні функції та несе персональну відповідальність за реалізацію наданих йому законом повнова­жень щодо забезпечення екологічної безпеки.

111. Світовий досвід правового регулювання відношення до живого.

112. Проблеми правового регулювання використання тварин в експериментах.