Міжнародні та європейські стандарти екологічної безпеки.Їх значення для законодавства України

екологічна безпека розглядається як різновид та складова національної і транснаціональної (глобальної) безпеки, що передбачає створення сталої системи екологічної безпеки, тобто сукупності соціально-правових і державно-правових інституцій, функціонування яких було б спрямоване на відвернення будь-якої загрози для людини, суспільства і держави, як основи задоволення національних екологічних інтересів та забезпечення екологічних прав громадян.

 

За логікою, система екологічної безпеки включатиме збалансовану сукупність державно-правових і соціальних противаг щодо виникнення та відвернення різноманітних загроз:

 

а) природного походження, породжених або ускладнених наслідками природної стихії;

 

б) антропогенного (техногенного) походження, як наслідок небезпечної неконтрольованої (або недостатньо контрольованої) господарської та іншої екологічно шкідливої і загрозливої діяльності.

 

У юридичному аспекті гарантування екологічної безпеки, тобто стану соціальної і правової захищеності, — безпосередній обов'язок держави, здійснюваний шляхом встановлення системи засобів забезпечення, регламентування прав на екологічну безпеку, регулювання відповідних суспільних правовідносин, визначення правового режиму здійснення екологічно небезпечної діяльності, форм реалізації суб'єктивних можливостей особи у цій сфері та способів і методик юридичного захисту, у тому числі юрисдикційного, встановлення меж та видів відповідальності різних суб'єктів за порушення встановленого режиму, у тому числі за створення умов екологічної небезпеки внаслідок прояву сил і явищ природної стихії та невиконання вимог, норм і нормативів екологічної безпеки та ранжованої відповідальності (позитивної і негативної) за екологічний ризик.

Отже, обов'язковою ознакою сучасної екологічної безпеки є її регламентування і регулювання у відповідних правових приписах чинного законодавства як на рівні національного, так і міжнародне визнаного та легалізованого в Україні правового регулювання Екологічні стандарти визначають поняття і терміни, режим вико-ристання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом НПС, вимоги щодо запобігання шкідливого впливу забруднення НПС на здоров’я людей та інші питания, пов’язані з охороною НС.

 

Групи стандартів згідно ДК 004-2003 наведено в 1.

 

1 Витяг з державного класифікатора ДК 004

 

Код Назва

 

13 Довкілля. Захист довкілля та здоров'я людини. Безпека

 

13.020 Захист довкілля

 

13.020.10 Керування довкіллям

 

13.030 ВІДХОДИ

 

13.040 Якість повітря

 

13.060 Якість води

 

13.080 Якість Грунту. Ґрунтознавство

 

13.100 Професійна безпека. Промислова гігієна

 

13.120 Побутова безпека

 

13.140 Шум та його вплив на людину

 

13.160 Вібрації та удар і їхній вплив на людину

 

13.200 Запобігання аваріям та катастрофам

 

13.230 Захист від вибухів

 

13.240 Захист від надмірного тиску

 

13.260 Захист від ураження електричним струмом

 

13.280 Захист від опромінення

 

13.300 Захист від небезпечних вантажів

 

Розглядання стандартів кожної групи буде здійснюватися в окре-мих параграфах.

 

Система стандартів з захисту довкілля. Система стандартів в галузі охорони природи (ССОП) розроблена Всесоюзним науково-дослідним інститутом стандартизації (ВНДІС) м. Москва та; доповне-на в 1987 році. Система ССОП є невід'ємною складовою частиною комплексу стандартів держави.

 

В Україні використовують стандарти системи ССОП, за міждер-жавною угодою, атакож міжнародні стандарти 1S0 серії 14000.

 

Система ССОП спрямована на вирішення таких завдань: збере-ження природних комплексів і бережне використання всіх видів при-родних ресурсів; забезпечення рівноваги між розвитком виробництва та стійкістю НПС і раціональне використання надр; організацію та управління НПС; охорона та створення природно-заповідного фонду, збереження генофонду рослинного та тваринного світу, в тому числі рідких і зникаючих видів та ін.

 

Стандарти, які входять в ССОП, поділяються на 8 груп (2).

 

2 Склад стандартів ССОП______________

 

Номер групи Назва Кодова назва

 

0 Організаційно-методичні стандарти Основні поло-

 

1 Стандарти в галузі охорони і раціонального використання вод Гідросфера

 

2 Стандарти в галузі захисту атмосфери Атмосфера

 

3 Стандарти в галузі охорони і раціонального використання грунтів Грунти

 

4 Стандарти в галузі покращення використання землі Землі

 

5 Стандарти в галузі охорони флори Флора

 

6 Стандарти в галузі охорони фауни Фауна

 

7 Стандарти в галузі охорони та рационального використання надр Надра

 

Позначення стандартів ССОП складається з категорії стандарту (ГОСТ - державний стандарт); номера системи за загальним класифі-катором стандартів і технічних умов (17); номера групи (0,1,2...); номера виду (0,1,2,3...); порядкового номера стандарту і року затвер-дження або перегляду.

 

Основні види і рівні національних стандартів з захисту довкілля:

 

Державні

 

ДСТУ-Н-4340:2004

 

ДСТУ ISO 14001-97 ДСТУ ISO 14004-97 ДСТУ ISO 14010-97 ДСТУ ISO 14011-97

 

ДСТУ ISO

 

ДСТУ ISO

 

ДСТУ ISO ДСТУ ISO ДСТУ ISO

 

ДСТУ ISO ДСТУ ISO

 

14012-97

 

14031:2004

 

14032:2004

 

 

14041:2004

 

14049:2004 14050:2004

 

Про необхідність єдиних європейських екологічних стандартів, які б обмежували викиди шкідливих речовин автомобілями, в Європі заговорили ще в середині минулого сторіччя.

У 1958 році в Женеві було прийнято понад 100 документів - їх метою стало забезпечити захист навколишнього середовища від негативних наслідків дорожнього руху.

Країни, що приєдналися до правил, повинні були використовувати загальні екологічні стандарти при сертифікації транспортних засобів. У 1990-х, після остаточного розпаду соціалістичного блоку, формування загальних для Європи екологічних стандартів прискорилося.

У 1992 році для країн Європи був встановлений стандарт "Євро-1", який регламентував вміст у вихлопних газах автомобілів шкідливих речовин, насамперед сажі та оксидів азоту, а також твердих частинок.

У 1995 році на зміну старим стандартом прийшов "Євро-2", посилив вимоги до змісту вуглеводнів майже в три рази. Стандарт "Євро-3", який ввели в Європі в 1999 році, дозволив знизити рівень викидів на 30-40 відсотків, а прийнятий у 2005 році "Євро-4" - ще на 65-70 відсотків.

В даний час в Євросоюзі діє ще жорсткіший "Євро-5", введений в 27 країнах ЄС з 1 січня 2009 року.

 

92.Проблеми визначення поняття «вимоги екологічної безпеки»

Стаття Євстигнєєва,не можу скопіювати,перейдіть по адресі

http://papers.univ.kiev.ua/jurydychni_nauky/articles/A_concept_scientific_and_practical_importance_of_an_ecological_security_demands_in_a_process_of_land_privatization_in_Ukraine_17732.pdf

 

93 .Значення правового забезпечення вимог екологічної безпеки у при родоресурсових відносинах в контексті Концепції сталого розвитку

Базуючись на основних ідеях і принципах, декларованих на конференції ООН з питань навколишнього середовища і розвитку /Ріо-де-Жанейро, 1992/, Україна вважає доцільним перехід до сталого розвитку, при якому забезпечується збалансоване вирішення соціально-економічних завдань, збереження сприятливого стану навколишнього середовища і природно-ресурсного потенціалу з метою задоволення життєвих потреб нинішнього і майбутніх поколінь.

 

Основна мета сталого розвитку України – забезпечення динамічного соціально-економічного зростання, збереження якості навколишнього середовища і раціональне використання природно-ресурсного потенціалу, задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь через побудову високоефективної економічної системи, що стимулює екологічну сталість, продуктивну працю, науково-технічний прогрес, а також має соціальну спрямованість.

 

Забезпечення сталого розвитку України грунтується на притаманних державі геополітичних, географічних, демографічних, соціально-економічних та екологічних особливостях, з урахуванням яких основними цілями сталого розвитку є:

 

економічне зростання – формування соціально-орієнтованої ринкової економіки, забезпечення можливостей, мотивів і гарантій праці громадян, якості життя, раціонального споживання матеріальних ресурсів;

 

охорона навколишнього природного середовища – створення громадянам умов для життя в якісному навколишньому природному середовищі з чистим повітрям, землею, водою, захист і відновлення біорозмаїття, реалізація екологічного імперативу розвитку виробництва;

 

 

Реалізація державної політики України в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки

На виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України в галузі екологічної та техногенної безпеки, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, безпечної життєдіяльності населення здійснено такі основні заходи:

Розроблено та внесено на розгляд Верховної Ради України проекти стратегічних документів - Концепції сталого розвитку України та Основних напрямів державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та ядерної безпеки.