Експертиза тканин

3.6.1 Основні поняття та порядок проведення експертизи. Експертиза текстильних матеріалів проводиться відповідно до діючих стандартів, технічних умов контрактів та методики проведення експертизи імпортних тканин (для імпортних товарів), а також зразками закупленого товару.

У тих випадках, коли пред'явлений товар зіставити із зразком неможливо, експерт повинен дати повний опис тканини в акті експертизи.

Під партією тканин розуміють кількість тканини, кіп, ящиків, рулонів, кусків одного артикулу і сировинного складу, оформлену одним транспортним документом.

Перед проведенням експертизи експерт зобов'язаний ознайомитися з умовами зберігання товару, перевірити наявність і стан обладнання та інвентарю, необхідного для відкривання і визначення кількості імпортних тканин. Експертизу імпортних тканин варто проводити на трьохметровому столі з ручним або механічним просуванням тканини, з прикріпленою до столу металевою лінійкою, або на мірильно-бракувальних машинах.

Приміщення, де проводиться експертиза, повинне мати звичайне або люмінесцентне освітлення. Вимірювальний інвентар повинен мати клеймо Палати мір і ваг.

При відсутності необхідного обладнання та інвентарю експерт вправі відмовитися від проведення експертизи, про що доводить до відома начальника бюро (керівника групи). Експерт повинен мати робочий журнал, до якого вносяться дані, необхідні для проведення експертизи, оформлення акта, а також для наступної перевірки результатів експертизи.

3.6.2 Експертиза кількості тканин. При надходженні імпортних тканин експертизу по кількості необхідно проводити, маючи на увазі, що кіпа є оригінальним упаковуванням; при відвантаженні тканин у контейнерах оригінальним упаковуванням інофірми є контейнер.

Перед відкриванням контейнера експерт повинен перевірити наявність пломб і звірити їх з даними, зазначеними в залізничній накладній, а також перевірити можливість доступу до товару в контейнері.

Перевірка кількості тканини може проводитися тільки в тому випадку, якщо експерту подається контейнер з непорушеними пломбами інофірми, транспортної організації або перевізника і т.п. [44]

На товар, що знаходиться в контейнері, повинна бути виписана специфікація і вкладена всередину контейнера.

Після зовнішнього огляду товароодержувач за участю експерта розкривають контейнер і перевіряють його вміст. При розвантаженні матеріалу з контейнера експерт звіряє наявність товару з контейнерною специфікацією або іншими документами інофірми. На кожний контейнер складається окремий акт експертизи.

Кількість тканини перевіряється шляхом співставлення даних кіпної карти (пакувального аркуша) з даними підвісного ярлика кожного куска тканини. У випадку відсутності кіпних карт загальна міра кусків, що виявилися в кіпі, ящику і рулоні, співставляється з мірою, зазначеною в специфікації, рахунку або на маркуванні кіпи, ящика, рулону, і складається акт експертизи на фактичну наявність товару. У цьому випадку необхідно зазначити в акті експертизи, що кіпні карти відсутні.

При відкриванні контейнерів, кіп або після перевірки кількості тканини метраж вказується:

- по бавовняних і лляних тканинах шляхом порівняння даних підвісного ярлика з даними пакувального аркуша кіпи;

- по вовняних і шовкових тканинах - за результатами суцільного проміру кожного куска на трьохметровому столі. Експерт зобов'язаний провести промір всієї отриманої партії товару за рахунком-фактурою. Проміряти частину партії експерту забороняється.

Довжина куска вимірюється двома методами.

Перший метод - тканину вимірюють на горизонтальному трьохметровому столі з ручним або механічним просуванням і напівавтоматичною оцінкою міри. Обидві подовжні сторони столу мають вимірювальні металеві стрічки або металеві метри з поділками до 1 см.

Для визначення ширини тканини береться поперечна лінійка з поділками до 1 см і поміщається в пази з таким розрахунком, щоб тканина при протяганні через стіл не зачіпалася за краї пазів.

Для створення нормального натягу матеріалу по обидва боки горизонтального трьохметрового столу встановлюються приставки висотою 50-60 см на всю ширину столу.

Експерт при визначенні довжини куска зобов'язаний стежити за точністю виміру, дотримуючи такі умови: поверхня столу повинна бути гладкою, кути столу - окантовані металевими трикутниками, що охороняють стіл від руйнації і передчасного стирання, поверхня столу повинна бути встановлена строго горизонтально, без перекосів, що можуть відбитися на точності вимірювання.

Кількість проміряної тканини фіксується на лічильнику, сполученому з механічним ударником. При вимірюванні тканину розташовують лицевою стороною догори, а накочують лицевою стороною всередину. Довжина куска при машинному і ручному вимірах відзначається в середині куска крейдовою рисочкою, що відбиває ударний механізм.

Другий метод - вимірювання і перевірка якості тканин проводяться на мірильно-бракувальних машинах. Дублювати тканину перед виміром не дозволяється, тому що це впливає на точність виміру. Тканина вимірюється тільки в роздубльованому вигляді.

При вимірюванні довжини обидва казових кінці куска (включаючи і ділянку, на якій інофірма зробила клеймо) входять у загальну міру куска.

У тому випадку, якщо ділянку тканини, на якій інофірма зробила клеймо, неможливо використовувати по прямому призначенню (клеймо виходить на лицеву сторону), експерт вправі при перевірці тканини у швейній промисловості зробити умовний виріз, а при перевірці в торговельних організаціях - натуральний виріз і при цьому вказати в акті процент втрати якості. Кусок менше 10 см в міру не включається, якщо штамп фірми на лицевій стороні; якщо штамп не переходить на лицеву сторону, то з міри він не знімається.

При виявленні нестачі більше 3 м у вовняних і шовкових тканинах експерт зважує такий кусок і результати записує в акт експертизи. При цьому експерт повинен зазначити, на яких вагах проводилося зважування і дату їх таврування Палатою мір і ваг.

Результати проведення експертизи відображаються в акті. Акт експертизи складається окремо на кожну партію товару.

3.6.3 Експертиза якості імпортних тканин. Визначення якості тканин проводиться за дефектами зовнішнього вигляду і фізико-механічними показниками відповідно до вимог технічних умов контрактів та Методики проведення експертизи імпортних тканин. У тих випадках, коли в основу контрактів закладені вимоги вітчизняних стандартів, перевірку якості слід проводити відповідно до вимог цих стандартів, не посилаючись на них в актах експертиз.

Якість тканини за дефектами зовнішнього вигляду визначається шляхом перегляду її з лицевої сторони при нормальному освітленні на бракувальному столі врозкидку або шляхом перекатки тканини через поверхню, що має нахил 25-30⁰. Для виявлення подовжньої смугастості і заломів розправлену і вільно підвішену тканину перевіряють при нормальному відбитому світлі. У спірних випадках тканину переглядають при денному світлі.

Визначення якості тканин, що надійшли на підприємства швейної промисловості, проводиться до передачі тканин у розкрій, а в торговій мережі - перед продажем.

Дефекти на кромках, що не порушують цілісності тканини (а також на відстані 0,5 см від кромок), при визначенні якості не враховуються (до портьєрних тканин це не відноситься).

Якщо тканина не відповідає технічним умовам контракту або знижена в якості, експерту варто відібрати зразки по найбільш характерних дефектах і належним чином оформленими лишити їх у товароодержувача для пред'явлення претензій інофірмі. При наявності місцевих дефектів зовнішнього вигляду зразок повинен бути не менше 30-50 см на всю ширину матеріалу, а при наявності поширених дефектів зовнішнього вигляду - не менше одного метра на всю ширину тканини.

При наявності грубих місцевих дефектів зовнішнього вигляду експерт повинен зробити умовний виріз тканини і визначити процент втрати якості.

При виявленні неякісності товарів в акті експертизи робиться запис: «За наявністю виробничих дефектів товар не відповідає технічним умовам контракту».

При неправильному транспортуванні і неналежному збереженні тканин на залізничних станціях і портових складах на тканинах можуть з'явитися дефекти невиробничого характеру.

Так, при неправильній укладці тканини в контейнер або вагон в пакуванні, що не забезпечує цілість товару, можуть виникнути різноманітні потертості в тканинах (від поверхневих, слабко помітних, до дір). Діри утворюються в результаті дії на товар гострих предметів. Підмокання і забруднення товару відбувається від попадання на тканину води, олії, мазуту та інших речовин.

Перед початком експертизи текстильних товарів, пошкоджених при перевезеннях, експерту повинен бути пред'явлений комерційний акт.

Якщо товароодержувач прийняв вантаж від залізничної станції (порту), не вимагаючи оформлення комерційного акта, він втрачає право на пред'явлення до цих організацій претензій по нестачі, псуванню або ушкодженню товарів.

При проведенні експертизи оглядається тільки кількість пошкодженого вантажу, що зазначена у комерційному акті. Якщо експерту пред'явлена менша кількість, в акті відзначається, що інша кількість товару йому не пред'явлена.

Відповідно до Статуту залізниць, експертиза при залізничних перевезеннях проводиться для визначення розміру пошкодження товарів і зниження якості пошкоджених або зіпсованих товарів.

Експертиза пошкоджених і зіпсованих товарів за заявкою залізниці проводиться при її представниках.

Експертиза, як правило, проводиться на залізничних станціях, пристанях і в портах прибуття вантажів. При відсутності в транспортних організаціях необхідних умов для роботи експерта і при згоді залізниці експертиза може проводитися в товароодержувача. Експертиза, проведена товароодержувачем без участі представників залізниці, вважається недійсною.

Проведення експертизи пошкоджених товарів має ряд специфічних особливостей. Оглядаючи такий вантаж, експерт повинен встановити:

- ступінь пошкодження товару,

- характер дефектів, їх розмір, місце розташування і ступінь вираженості

- визначити розмір зниження якості тканин.

Важливим питанням при експертизі якості пошкоджених тканин є визначення можливості усунення виявлених дефектів. Якщо виявлене пошкодження товару легко усувається, експерт повинен відзначити це в акті експертизи і врахувати при визначенні якості товару.

Експертиза підмоченої тканини проводиться тільки після її просушування.

У процесі експертизи імпортних тканин, пошкоджених при перевезеннях, експерт встановлює:

- відповідність пред'явленого до експертизи товару по найменуванню, кількості і номерам за даними супровідних документів і комерційного акту,

- кількість пред'явленої тканини по пакувальних аркушах і підвісних ярликах для бавовняних і лляних тканин;

- визначає процент втрати якості тканин за дефектами зовнішнього вигляду невиробничого характеру, а при необхідності і за фізико-механічними показниками.

При виявленні на тканинах дефектів виробничого характеру складається окремий акт для пред'явлення претензій інопостачальникові.

Якщо товароодержувач просить провести промірювання тканини, то експерт проводить його в приміщеннях товароодержувача при участі представника залізниці. Акт експертизи на пред'явлену кількість товару підписується всіма особами, що брали участь в експертизі.

У необхідних випадках експерт проводить відбір зразків тканини для визначення фізико-механічних показників.

По закінченні експертизи експерт складає акт експертизи.

3.6.4 Характеристика дефектів зовнішнього вигляду. Дефекти зовнішнього вигляду поділяють на дві групи:

- поширені - дефекти по всій полотнині тканини в даному куску (наприклад, закошлатаність внаслідок поганого обпалювання, засміченість, різновідтіночність).

- місцеві - дефекти, розташовані на обмеженій ділянці тканини (наприклад, пляма, діра, товста поперечна нитка і т.д.). [16,68]

Поширеними дефектами можуть бути і ті місцеві дефекти, що поширені по всьому куску (близни, зльоти і т.д.).

Дефекти зовнішнього вигляду утворюються на різноманітних стадіях виробничо-технологічного процесу виготовлення тканин.

Розрізняють дефекти сировинні, крутіння, прядіння, ткацтва, друку, оздоби.

До дефектів сировини, крутіння та прядіння відносять такі як шишкуватість, засміченість пряжі (мертве волокно, мертве волосся), мушкуватість, джгутуватість, непропряди і перекрутини, пересліжини, потовщення нитки, смугастість по основі і утку та ін.

Основними причинами утворення дефектів даної групи є поганий технічний стан прядильних машин, недостатнє очищення волокна від домішок у процесі прядіння, нерівномірна витяжка пряжі при прядінні і нерівномірній її крутці, захоплення під час прядіння сторонньої або сусідньої нитки, захватування ниток і пряжі нерівномірного натягу або різного номера і кольору.

Основними дефектами ткацтва є близни, проліт утока або основи, забоїни, підплетини, нерівний бій, проколи і просічки, різний уток, піднирки, зльоти утокові, парочки та ін. Причинами утворення дефектів даної групи є переважно порушення режиму роботи ткацького верстата (наприклад, обрив великої кількості ниток основи і утка; переплутування ниток основи, що обірвалися, з сусідніми; несправність човника та ін.)

До дефектів друку відносять зарубки, непродрукований малюнок, стик шаблону, різновідтінковість, розтраф малюнку, розтікання фарби, смугастість подовжню від фарбування, діри, прощипи та інші. Дефекти даної групи можуть виникати внаслідок механічного впливу на тканину при обробці, наявності дефектів гравірувального валу, використання дуже рідкої фарби або неправильно підібраного шаблону.

На стадії завершальної обробки тканин можуть виникати наступні дефекти: заломи, ворсувальні доріжки, погана стрижка, плями, перекос утокових ниток, різнокромковість, нерівність апретування, рвана або загнута кромка, сухі зарубки та інші. Дефектти даної групи зумовлені переважно такими чинниками, як:

- погане налагодження машин (ворсувальних, чесальних і т.і.),

- порушення технологічних процесів оздоблювальних операцій (наприклад, різка зміна температурного режиму фарбування або нерівномірна подача барвника у фарбувальну ванну),

- недбале виконання операцій (попадання брудної води на тканину в процесі сушіння, запарювання, фарбування і т.д; незадовільне підготування тканини під друк або недбале зберігання пофарбованої тканини).

3.6.5 Визначення якості тканин за дефектами зовнішнього вигляду. Визначення якості вовняних тканин. При визначенні якості вовняні тканини поділяють на дві групи:

- тканини сукняні, камвольні чистововняні з м'якої шерсті;

- тканини з грубої шерсті.

Експертиза якості вовняних тканин проводиться шляхом суцільної перевірки пред'явленої партії, при цьому враховують поширені і місцеві дефекти.

Грубі місцеві дефекти - діри і протири понад 2 см, плями різкі понад 5 см, поперечні смуги від зупинки друкарської машини, підплетини й обривання основи понад 10 см, різкі морщення і поперечні смуги - підлягають вирізанню.

При наявності грубих місцевих дефектів робиться виріз на всю ширину тканини з відступом не більше 1 см в обидві сторони від місця розташування дефекту.

У залежності від лінійного розміру дефектного місця тканини експерт вважає його ваговим або мірним лоскутом. При наявності на мірному куску дефектів виробничого характеру, експерт додатково визначає процент зниження якості на цей відрізок тканини.

Дефекти, розташовані на кромці або на відстані не більше 0,5 см від нього, при визначенні якості не враховуються.

Визначення розміру зниження якості тканини за поширеними та місцевими дефектами зовнішнього вигляду проводиться відповідно до вимог, зазначених в таблицях «Методики експертизи якості імпортних тканин». []

Дефекти зовнішнього вигляду, не передбачені цими таблицями, прирівнюються до аналогічних.

Дефекти, виявлені в тканинах, оцінюються в умовних одиницях – балах (оцінка дефектів зовнішнього вигляду в балах дається лише в робочому журналі, а в акті експертизи не вказується).

При відхиленні довжини куска від умовної, сума балів за місцевими дефектами перераховується на кусок умовної міри відповідно до його фактичної довжини.

Приклад: на кусок довжиною 60 м місцевих пороків нараховується 40 балів.

На кусок умовної довжини число балів визначається з пропорції: 60 м -40 балів,

40 м - х балів, отже

Умовна довжина куска встановлена для тканини шириною до 75 см - 45 м, більше 75 см - 30 м.

Кусок тканини може складатися як із суцільного полотна, так і з декількох відрізів. Мінімальний відріз у складовому куску допускається не менше 3 м.

При наявності дефектів, оцінених понад 90 балів на кусок умовної довжини, тканина вважається не відповідною технічним умовам контракту.

При відхиленні довжини куска від умовного вимірювання сума балів за місцевими дефектами перераховується на кусок умовної довжини відповідно до фактичної довжини куска. На кусок умовної довжини загальна оцінка дефектів повинна бути не більше 30, 45 і 90 балів, а зниження якості тканини повинно відповідно складати 2%, 7% і 15%.

Згідно з вимогами ГОСТ 358-82 при сортуванні вітчизняних вовняних тканин підсумовуються тільки місцеві дефекти (12 для 1-го сорту і 36 для 2-го сорту). Кількість розповсюджених дефекті і відхилень від фізико-механічних показників обмежується, і вони допускаються лише для 2-го сорту. В тканинах 2-го сорту, окрім вибивних, допускається не більше одного відміченого в ГОСТ 358-82 розповсюдженого дефекту. У вибивних вовняних тканинах допускається не більше двох перерахованих дефектів (недодрук малюнка і розплив контуру малюнка, смуги по основі, затікання фарби, нерівність друку за кольорами, різновідтінковість малюнку, розтраф малюнку). За наявності в тканинах 2-го сорту одного з таких дефектів – кількість місцевих дефектів повинна бути не більше п’яти.

Слід підкреслити, що тканини 1-го сорту за фізико-механічними і фізико-хімічними показниками повинні відповідати вимогам нормативних документів. Більшість з нормованих показників є гарантійними і при контролі сортності тканин можуть не перевірятися.

Визначення якості шовкових, напівшовкових і ворсових тканин. Шовкові і напівшовкові тканини поділяють на три групи:

- тканини гладкі платтяні, костюмні, сорочкові, плащові, пальтові, для спортивного одягу, текстильно-галантерейні.

- тканини гладкі підкладкові будь-якого призначення, меблево-декоративні.

- тканини ворсові будь-якого призначення.

Дефекти тканини оцінюються в умовних одиницях - балах.

Якість тканини визначається сумою балів, що припадають на умовну довжину куска, за дефектами зовнішнього вигляду, за відхиленнями від мінімальних норм фізико-механічних показників, передбачених технічними умовами контракту, і балів, що характеризують відхилення за ступенем стійкості фарбування.

Умовна довжина куска: для гладкої тканини - 40 м ± 3 м, для ворсової тканини - 25 м ± 2 м.

Якщо сумарна оцінка дефектів на кусок умовної довжини для тканин 1 і 2 груп дорівнює 20, 30 і 50 балам, то зниження якості тканини відповідно складає 1, 2 і 10%. При сумарній оцінці дефектів на кусок умовної довжини для тканин 3 групи, рівної 12, 25 і 40 балам, зниження якості тканини відповідно складе 1, 2 і 10%.

Куски тканин 1 і 2 групи з оцінкою більше 50 балів і куски тканин 3 групи з оцінкою більше 40 балів відносяться до таких, що не відповідають технічним умовам контракту і зразку закупленого товару.

У кусках тканин не допускаються такі грубі місцеві дефекти:

- діри понад 1 см;

- плями понад 3 см;

- смуги по ширині тканини від зсуву сировини і заробітки в крепових тканинах іншої крутки (гофрованість);

- непідробіток основи понад 20 см по ширині полотна;

- підплетина понад 1 см;

- щипаний ворс - надири і вистригання ворсу;

- смуги поперечні від зупинки друкарської або фарбувальної машини, відтиск на тканині від шва, шви;

- зарубки фарбувальні і друкарські, затаски і «щиголі» шириною більше 0,5 см і довжиною більше 5 см;

- затікання фарби - від кромок тканини більше 5 см по ширині.

Виріз місцевих грубих дефектів здійснюється на всю ширину тканини на відстані не більше 1 см в обидві сторони від місця розташування дефекту. Розмір дефекту визначається за найбільшою протяжністю. У куску мірою 20 м допускається один відріз, мірою до 32 м - два, понад 32 м - три відрізи.

Дефекти на кромках (за винятком тканин для парасоль) і розрізні розкроювання не враховуються.

Оцінка місцевих дефектів проводиться у балах.

Місцеві дефекти, розташовані по всьому куску тканини, відносяться до поширених, якщо сумарна оцінка їх у балах дорівнює або більше оцінки поширених дефектів.

Кожний поширений дефект оцінюється в 11, 21 або 31 бали - для тканин 1 і 2 груп і 8, 13 і 26 балів - для тканин 3 групи.

Сорт вітчизняних шовкових тканин встановлюється відповідно до вимог ГОСТ 187-85. Для визначення сорту шовкові і напівшовкові тканини поділяють на чотири групи:

І – тканини пальтові, костюмні, платтяні, блузочні, корсетні, сорочкові, плащові, курточні для спортивного одягу, текстильно-галантерейні;

ІІ – тканини підкладкові, ковдрові, меблеві, для взуття, головних уборів, піжам, купальних костюмів;

ІІІ – тканини ворсові для верхнього одягу, платтяні, для знамен;

ІV – тканини ворсові для взуття.

На тканини встановлюється три сорти – 1, 2, 3-й. Сорт тканини визначають за фізико-механічними, фізико-хімічними показниками і дефектами зовнішнього вигляду місцевими та розповсюдженими.

Сумарна кількість пороків на умовну довжину куска тканини не повинна бути більше:

- для тканин І і ІІ груп – 7 для 1-го сорту, 17 для 2-го сорту, 30 для 3-го сорту;

- для тканин ІІІ і ІV груп – 5 для 1-го сорту, 9 для 2-го, 25 для 3-го сорту.

Для визначення сорту тканин І і ІІ груп прийнята слідуюча довжина тканин – 90, 35 і 30 м при ширині тканини відповідно до 100 см, від 100 до 130 см і більше 130 см. Для тканин ІІІ і ІV груп відповідно 25 і 20 м. При відхиленні фактичної довжини куска від умовної, кількість місцевих пороків розраховується по спеціальній формулі, наведеній у відповідному стандарті.

Визначення якості бавовняних, штапельних і змішаних тканин. Бавовняні, віскозні і штапельні тканини, товарне суров’є, тканини з бавовняної пряжі і філаментні тканини, а також тканини зі змішаних волокон поділяють на чотири групи:

1. тканини ситцеві, набивні бязі, сатини, пістрявоткані, меблево-декоративні і тканини з гребінної пряжі;

2. білизняні тканини;

3. гладкофарбовані бязі, підкладкові, наволочні, матрацові тканини і тканини з низьких сортів бавовни, а також товарне суров’є;

4. тканини з розрізним ворсом. Ця група має невелику питому вагу, і оцінка якості таких тканин проводиться окремо.

Сумарна кількість балів на умовну довжину куска тканини в залежності від якості встановлюється: для якісних тканин - не більше 10 балів; для тканин, якість яких знижено на 2%, - не більше 30 балів.

Умовна довжина куска залежить від ширини тканини: для тканин шириною 80 см умовна довжина куска дорівнює 40 м; для тканин шириною від 80 до 100 см - 30 см; для тканин шириною більше 100 см - 23 м.

При відхиленні фактичної довжини куска від умовної допустиму суму балів місцевих дефектів зовнішнього вигляду перераховують на умовну довжину куска. Бали по поширених дефектах зовнішнього вигляду і по фізико-механічних показниках підсумовуються без урахування фактичної довжини куска.

Підлягає вирізу тканина з грубими місцевими дефектами, такими, як:

- діри, підплетини і відриви основи - більше 1 см;

- плями одиночні - більше 2 см;

- масляний уток по довжині тканини - більше 1 см;

- недосічки - більше 5 ниток на 1 см;

- місця з відсутністю ворсу і начосу по довжині і ширині тканини - більше 5 см;

- порушення ткацького малюнку - більше 5 см;

- відтиск від шва; шви;

- смуги від зупинки фарбувальних і друкарських машин;

- зарубки фарбувальні і друкарські.

Виріз грубих дефектів проводять по всій ширині тканини по лінії меж розташування дефектних місць, а розріз - по місцю розташування дефекту. При цьому число відрізів у кусках і мінімальна їх довжина обмежується:

- у куску довжиною 19-20 м допускається один відріз,

-»» до 34 м» два відрізи,

-»» до 45 м» три відрізи,

- на кожні наступні 15 м допускається один відріз.

У тканинах шириною до 65 см допускається довжина відрізу не менше 3 м (для тканин, призначених для торгової мережі) і не менше 6 м (для швейної промисловості).

У тканинах шириною до 80 см мінімальна довжина відрізу складає 2,5 м (для тканин, призначених для торгової мережі) і 3 м (для швейної промисловості).

У тканинах шириною більше 80 см мінімальна довжина відрізу в обох випадках допускається 1,5 м.

Кожний поширений дефект зовнішнього вигляду оцінюється в 11 балів і на умовну довжину не перераховується.

У тканинах, що відповідають технічним умовам контрактів, поширені дефекти не допускаються.

У тканинах, втрата якості яких складає 2%, допускається один поширений дефект. Визначення розміру зниження якості бавовняних, штапельних і змішаних тканин по поширених дефектах зовнішнього вигляду повинно проводитися відповідно до вимог, зазначеними в таблиці 5 (див. додаток); оцінка місцевих дефектів зовнішнього вигляду - відповідно до вимог, зазначеними в таблиці 6 (див. додаток).

Визначення якості тканин з розрізним ворсом. Довжина куска тканини з розрізним ворсом, призначеної для торгової мережі, повинна бути не менше 15 м, тканини для швейної промисловості - не менше 20 м. Умовною довжиною куска вважають довжину куска в 20 м. При відхиленні фактичної довжини куска від умовної суму балів місцевих дефектів перераховують на фактичну довжину куска.

Допустиме число відрізів і довжина їх у куску:

- при довжині куска від 10 до 12 м допускається один відріз;

-» від 12 до 20 м» два відрізи;

-» більше 20 м» три відрізи.

При ширині тканини до 65 см довжина відрізу тканини повинна бути: для тканин, призначених для торгової мережі, - не менше 3 м, тканин для швейної промисловості - не менше 6 м; при ширині тканини до 80 см: для тканин, призначених для торгової мережі, - не менше 2,5 м, тканин для швейної промисловості - не менше 3 м; при ширині тканини більше 80 см: для тканин, призначених для торгової мережі і швейної промисловості, - не менше 1,5 м.

Визначення якості лляних тканин. Відповідно до ГОСТ 357-75 при визначенні сортності лляних тканин кількість місцевих дефектів зовнішнього вигляду розраховується на умовну площу 30 м².

Тканини 1-го сорту за показниками якості повинні відповідати вимогам нормативних документів на конкретний вид тканини.

Для тканин 2-го сорту допускається відхилення від мінімальних норм 1-го сорту (у %, не більше):

- 1,5 – за шириною;

- 5,0 – за поверхневою щільністю;

- 2,0 – за числом ниток на 10 см;

- 5,0 – за розривним навантаженням.

Для визначення сорту за наявністю пороків зовнішнього вигляду залежно від призначення, тканини поділяють на 7 груп:

1 – столові (для скатертин, салфеток);

2 – білизняні (для простирадл, наволочок, натільної білизни);

3 – рушникові (для лиця,господарських рушників);

4 – одягові (платтяні, сорочкові, костюмні);

5 – декоративні (для покривал, чохлів, шезлонгів, терасні, меблеві, матрацні);

6 – прикладні і пакувальні (для художніх робіт, бортові тканини, пакувальні);

7 – технічні (для спеціального одягу, парусини, фільтрувальні).

Пороки зовнішнього вигляду поділяють на місцеві і розповсюджені. Кількість місцевих пороків на умовну площу повинна бути не більше: для тканин з лляної пряжі – 8 для 1-го сорту і 22 – для 2-го сорту, а для тканин з начосової пряжі – відповідно 10 і 26 пороків. Розповсюджені пороки на лляних тканинах, на відміну від бавовняних, кількістю допусків не оцінюються і не сумуються з місцевими дефектами. Вони також не допускаються в 1-му сорті, а в тканинах 2-го сорту не допускається більше одного розповсюдженого дефекту, а за наявності в тканинах 2-го сорту одного розповсюдженого дефекту кількість місцевих дефектів на умовну площу 30 м² не повинна бути більше 17.

Кількість місцевих дефектів зовнішнього вигляду на умовну площу 30 м² розраховують за формулою, наведеною в ГОСТ 357-75.

3.6.6 Порядок відбору зразків. Якщо тканина за дефектами зовнішнього вигляду не відповідає технічним умовам контрактів, відбирається зразок не менше 0,5 м, що характеризує місцевий дефект, і не менше 1 м, що характеризує поширений дефект (при відборі зразків для дефекту «різновідтінковість», необхідно скласти акт відбору проб).

Для постачальника відбирається зразок з найбільш яскравими дефектами по всьому куску тканини. Цей зразок разом з рекламаційним актом направляється замовником експертизи постачальнику (виробнику).

На тканини з волокон і ниток усіх видів встановлюється такий метод відбору зразків тканин для лабораторних випробувань. Кількість зразків тканин відбирають у залежності від розміру партії відповідно до таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 – Порядок відбору зразків

Кількість тканини в партії, м	Кількість зразків, вирізаних із відібраних кусків тканини, шт.
До 5000
Понад 5000	3 і додатково 1 від кожних наступних початих 5000 м

Зразок відбирається від окремого куска тканини з будь-якого його місця, але не від самого кінця. Відрізок тканини повинен відповідати вимогам нормативної документації, що встановлює допустимі мінімальні розміри відрізків. Зразки не повинні мати дефектів зовнішнього вигляду і повинні бути вирізані без надриву і розірвання.

До зразка повинен кріпитися ярлик з пломбою з указівкою номера акту експертизи, номера контракту, кіпи, ящика, рулону, найменування тканини, артикулу, номера куска тканини і міри куска, від якого відібраний зразок, довжини зразка, найменування дефекту зовнішнього вигляду тканини.

На відібрані зразки експерт складає акт відбору й опломбує зразок. Номер відтиску пломби експерт вказує в акті відбору зразків, у якому конкретно обмовляє, по яких фізико-механічних показниках необхідно провести лабораторного випробування. Відібрані зразки разом з актом відбору направляються замовником у нейтральну лабораторію для проведення випробування по тим або іншим показникам.

У випадку невідповідності тканини показникам, обумовленим технічними умовами контрактів, проводиться відбір подвоєної кількості зразків для повторної перевірки їх у лабораторії. Результати повторних випробувань є остаточними. Лабораторні випробування по фізико-механічних показниках проводяться тільки за тими показникам, що є в технічних умовах контрактів.

3.6.7 Визначення якості тканин за фізико-механічними показниками. Якість тканини визначається загальною сумою балів: за дефектами зовнішнього вигляду, за дефектами, що характеризують відхилення за фізико-механічними показниками і відхилення за ступенем стійкості фарбування.

Відхилення від мінімальних нормативів фізико-механічних показників оцінюються балами на підставі результатів лабораторних випробувань.

Перевищення норм за всіма показниками не враховується.

Порядок та методи визначення основних фізико-механічних показників тканин детально описані в Методиці експертизи імпортних тканин. [45]

Основними фізико-механічними показниками тканин є:

- ширина і маса тканини(зразка);

- щільність по основі і по утоку;

- розриві характеристики;

- стійкість фарбування і друку.

Визначення зниження якості вовняних тканин за фізико-механічними показниками проводиться відповідно до таблиці 8, а шовкових, напівшовкових і ворсових тканин - відповідно до таблиці 9 (див. додаток).

Оцінка дефектів бавовняних тканин за фізико-механічними показниками проводиться відповідно до вимог, зазначених в таблиці 10 (див. додаток).

Бали по фізико-механічних показниках підсумовуються без урахування фактичної довжини куска, тому що їхня оцінка не віднесена на умовну довжину куска.

Тканини за показниками стійкості фарбування повинні відповідати нормам, передбаченим технічними умовами контракту.

3.6.8 Тара, маркування, пакування. Текстильні матеріали надходять від інофірм упакованими в тару жорстку (ящики), напівжорстку (картонні ящики, кіпи, оторочені металевими або пластмасовими стрічками) і м'яку (рулони і кіпи, обшиті шпагатом).

За умовами контрактів інофірми зобов'язані відвантажувати тканину в тарі й упаковуванні, що гарантують цілість товару під час перевезення з урахуванням можливих перевантажень.

У кожний ящик, кіпу, рулон інофірма зобов'язана вкласти (або прикріпити в конверті зовні тари) пакувальний аркуш.

При перевірці тари експерт повинен звернути увагу на її цілісність, наявність слідів ушкодження і скресання, стан металевих або пластмасових стрічок і можливість зняття їх, можливі порушення з'єднань металевих або пластмасових стрічок, наявність перебою цвяхів, стійкість пакувального матеріалу, частоту стібків швів пакувальної тканини і можливість доступу через шви до товару.

На однієї зі сторін тари незмивною фарбою повинне бути нанесене маркування, що містить номер кіпи, ящика і рулону, номер контракту, трансу, найменування матеріалу або артикулу, масу брутто і нетто.

При виявленні експертом ушкодження тари експерт зобов'язаний звернути на це увагу матеріально-відповідальних осіб, що беруть участь в експертизі.

Всі виявлені дефекти тари, упаковування і маркування експерт докладно відбиває в акті експертизи. [44]

 

Питання для самоперевірки

1. Основні засоби та обладнання для проведення експертизи тканин.

2. Правила перевірки кількості тканин (послідовність, методи).

3. Методи вимірювання довжини куска.

4. Особливості експертизи кількості тканин, пошкоджених при транспортуванні.

5. Характеристика дефектів зовнішнього вигляду тканин.

6. Особливості визначення якості вовняних тканин за дефектами зовнішнього вигляду.

7. Особливості визначення якості шовкових, напівшовкових та ворсових тканин за дефектами зовнішнього вигляду.

8. Особливості визначення якості бавовняних тканин за дефектами зовнішнього вигляду.

9. Особливості визначення якості тканин з розрізним ворсом.

10. Основні фізико-механічні показники тканин та методи їх визначення:

11. визначення ширини куска та маси тканини;

12. визначення щільності по основі та утоку;

13. визначення розривних характеристик тканин;

14. визначення стійкості фарбування і друку.

15. Порядок визначення якості тканин за фізико-механічними показниками.

16. Вимоги до тари, маркування, пакування тканин.