Експертиза взуття

 

3.4.1 Загальні положення. Загальний процес проведення товарознавчої експертизи взуття базується на положеннях, що викладені в Методиці проведення товарознавчої експертизи взуття [46], умовах договору, чинних державних нормативних документах.

Відповідно до поставленого перед експертом завдання, товарознавчу експертизу взуття поділяють на такі основні види:

- перевірка кількості (вантажних місць / взуття);

- перевірка якості (органолептичним та вимірювальним методом або за результатами лабораторних випробувань).

Під час перевірки кількості взуття визначають наявність і тип транспортної та індивідуальної тари, їх цілісність, наявність маркування, а також відповідність їх технічним умовам договору/контракту.

Одночасно з перевіркою кількості та стану пакування проводять перевірку комплектування взуття (однаковість пар за розміром і повнотою).

Перевірка якості взуття може бути як вибірковою, так і суцільною, в залежності від порядку контролю, який встановлено відповідними документами або в залежності від письмово сформульованих потреб замовника.

На вимогу замовника експерт може визначити втрату якості взуття у відсотках в залежності від ступеня виразності дефектів. Відсотки втрати якості взуття наведені в Методиці проведення товарознавчої експертизи взуття і є орієнтовними. Основні засади визначення втрати якості взуття:

- у новому взутті втрату якості встановлюють за наявності дефектів з урахуванням їх впливу на зовнішній вигляд, функціональні та експлуатаційні властивості;

- оцінку якості взуття здійснюють за найбільш суттєвим дефектом;

- визначення відсотку втрати якості взуття здійснюють за найгіршою напівпарою;

- числове значення відсотка втрати якості залежить від виду і виразності дефекту, а для взуття, що було в експлуатації, також і ступеня зносу.

Знос взуття визначають в залежності від ступеня стирання підошви, та фірмової фірмової набійки каблука, деформації верху взуття, забруднення внутрішніх деталей взуття. Ступінь зносу може бути незначним, середнім та значним.

При визначенні відсотка втрати якості взуття, що було в експлуатації, розміри його збільшуються в залежності від ступеня зносу і зовнішнього вигляду взуття на 20-50%, а саме:

- при незначному зносі – на 20%;

- при середньому зносі – на 30%;

- при значному зносі – на 50%.

Взуття, що не відповідає встановленим нормам, повинно бути належним чином ідентифіковано. Для цього на внутрішніх деталях перевірених пар взуття експерт за погодженням із замовником експертизи, проставляє особистий штамп/підпис та відсоток втрати якості, про що в акті експертизи робиться відповідний запис.

3.4.2 Експертиза кількості. Експертиза кількості проводиться при відкритті вантажних місць/контейнера. Пломба контейнера обережно зрізується і після розкриття контейнера здається на збереження товароодержувачу, про що робиться запис на пакувальному аркуші, на товаросупроводжувальному документі, у робочому зошиті експерта й в акті експертизи.

Розкривши контейнер і перевіривши стан водозахисного паперу, експерт визначає ступінь заповнення контейнера, звертає увагу на наявність у контейнері підмочених чи пошкоджених коробок.

При вивантаженні з контейнера ящиків у справному пакуванні інофірм експерт рекомендує товароодержувачу вкладати їх на візки по 10, 15, 20 штук, одночасно відзначаючи номера місць у робочому журналі.

Після вивантаження з контейнера всієї партії експерт перевіряє його внутрішній стан. Звіряє запис у своєму робочому зошиті з даними товаросупроводжувальних документів (пакувального аркуша).

Якщо стан ящиків, вивантажених з контейнера, не забезпечує збереженість товару, експерт пропонує товароодержувачу відразу ж після розкриття контейнера перевірити кількість чи взуття занурити шухляди у візок -контейнер, опломбувати її пломбою бюро товарних експертиз і зробити відповідний запис у товаросупроводжувальних документах.

Якщо вивантажені з контейнера в непорушеному упакуванні інофірми товарні місця з номерами, що відповідають супровідній документації, на прохання замовника експертизи не розкриваються, експерт складає акт експертизи під копірку й один екземпляр вручає замовнику.

Наступні визначення кількості взуття в даних місцях і оформлення акта експертизи проводиться у встановленому порядку.

Результати експертиз кількості взуття оформляються актами експертизи або заключенням експерта.

3.4.3 Експертиза якості. Експертиза якості взуття здійснюється за заявками зацікавлених організацій.

Експертиза якості взуття проводиться відповідно до вимог технічних умов контракту і зразком (дублікатом) закупленого товару, "Інструкції про порядок перевірки якості і кількості імпортних товарів експертами ТПП України", діючих нормативних документів і Методикою проведення товарознавчої експертизи взуття.

Органолептичним та вимірювальним методами перевірябть зовнішній вигляд взуття, наявність вад матеріалів, відповідність виконання окремих вузлів та деталей встановленим вимогам. Вади матеріалів і відхилення від встановлених вимог виявляють шляхом огляду, прощупування, згинання і відтягування деталей, порівняння їх розташування, форми, розмірів у парі та напівпарі взуття встановленим вимогам.

Органолептичний метод не виключає при перевірці взуття застосування інструментів та найпростіших вимірювальних пристроїв для визначення лінійних розмірів взуття і окремих його деталей.

Сортування взуття здійснюють за ГОСТ 28371, який регламентує вимоги до якості взуття за зовнішнім виглядом. Кількість виявлених дефектів на сортність взуття не впливає, але у взутті не допускаються критичні дефекти та дефекти, що перевищують значення, наведені в ГОСТ 28371-89 «Обувь. Определение сортности».

Лабораторні дослідження за фізико-механічними показниками проводяться у разі неможливості зробити висновок щодо якості взуття за результатами органолептичних методів або при наявності письмової заявки замовника.

За певних умов договору, експерт може визначити відповідність взуття зразку-еталону або його дублікату, що затверджені в установленому порядку. При цьому він повинен:

- зіставити та оцінити художньо-естетичні показники взуття (силует та форму каблука, його зовнішній вигляд);

- перевірити відповідність підбору матеріалів на деталях верху, низу та підкладці взуття за їх кольором, оздобленням, а також наявність та стан фурнітури та маркування;

- встановити наявність/відсутність дефектів.

Взуття повинно повністю відповідати зразку-еталону за моделями, фасонами копила та каблука, матеріалами та забарвленням верху, матеріалами низу, застосованій фурнітурі, способу обробки та оздоблення верху і низу, маркуванню.

Експертиза якості взуття, що було в експлуатації, проводиться за наявності заявки, яка може бути одержана від продавця або, у разі його відмови, від покупця. Покупець у разі бажання може бути присутній під час проведення експертизи.

Разом з заявкою замовник надає взуття (в чистому вигляді), письмову заяву-претензію покупця, в якій зазначено виявлені дефекти, розрахункові документи (товарний чек, копія чеку).

Взуття, що піддавалося дрібному ремонту (зміна набійок, приклейка профілактичних підметок), приймати до експертизи заборонено.

Експерт повинен зробити огляд пари взуття у повному обсязі, та всі виявлені дефекти відмітити в акті експертизи незалежно від того, чи зазначені вони в заявці покупця. На підставі результатів експертизи роблять висновки щодо причин виникнення дефектів та оформляється

Експертизу взуття, що пошкоджене при транспортуванні або зберіганні, проводять з метою визначення ступеня пошкодження та відсотка втрати якості.

До дефектів транспортування/зберігання відносять потертості, підмочку, забруднення тощо.

Підставою для експертизи може бути заявка залізниці або вантажоодержувача. При експертизі обов'язкова присутність начальника залізничної станції, його заступника або завідуючого вантажним двором, а також представника вантажоодержувача.

Експерту має бути наданий комерційний акт з такими даними:

- назва продукції;

- номери вантажних місць, що мають пошкодження;

- характер пошкоджень;

- кількість пошкоджених пар взуття;

- обставини, за яких виникли пошкодження (по можливості).

У разі відсутності комерційного акту, експерт може проводити експертизу за заявкою замовника.

В акті експертизи необхідно:

- зробити відмітку щодо відсутності комерційного акту;

- констатувати ступінь пошкодження, характер, розмір та місцезнаходження виявлених дефектів;

- визначити втрату якості у відсотках;

- зазначити, по можливості, причину виникнення пошкоджень.

Експертизу підмоченого взуття проводять тільки після його просушування.

3.4.4 Основні дефекти та вимоги до якості взуття. Дефекти взуття можна згрупувати наступним чином:

- дефекти шкір – носять виробничий характер, можуть виникати як при житті тварин, так і в процесі обробки шкір. Прикладом таких дефектів є віддушистість, воротистість, роговина, лизуха, віспини, молочні лінії, безличковина, жилавість, стяжка, подряпини, вихвати та ін.;

- дефекти крою та пошиву взуття – також виробничого характеру, виникають в результаті порушення або недоброякісного виконання технологічних операцій. Включають такі дефекти, як різна довжина/ширина/висота або товщина однойменних деталей, різниця у відтінках кольору деталей взуття, різний малюнок мереї деталей, крихкість або липкість оздоблювального шару, потьоки або сповзання оздоблювального шару, матовість апретури, щілини між деталями низу взуття, зморшки деталей, неправильно формовані деталі, вкорочений рант, відрив (перелом, розкол, відставання) каблука, відклейка (неприклеєна) підошви та ін..;

- дефекти оздоблення – виробничого характеру, включають - неправильну перфорацію, повторний шов, звалювання декоративної строчки, обрив ниток;

- дефекти фурнітури – випадання блочок, гачків, кнопок, несправність застібки-«блискавки»;

- механічні пошкодження – можуть мати виробничий або невиробничий характер – наприклад, поверхневі пошкодження, забруднення взуття, деформація взуття, розрив шкіри (матеріалу) заготовки та ін..

На деталях верху не має бути забруднень, складок, зморшок та потовщень.

Якісне взуття має бути парним.

Деталі верху повинні бути скріплені взуттєвими нитками, що забезпечують необхідну міцність кріплення.

Довжина стібка, число строчок у шві, відстань між строчками і строчки від краю деталі повинні відповідати нормативам, передбаченим технологією складання заготівок верху взуття. Строчки повинні бути паралельні краям деталей, що скріплюються і одна одній.

Нитки при скріплюванні деталей верху повинні бути добре утягнені, щільно заповнювати проколи, утворені голко у строчні не повинно бути пропусків стібків і обривів ниток.

Кінці ниток на краях деталей, що залишаються відкритими, повинні бути закріплені повторними стібками.

Колір ниток повинен гармоніювати з кольором деталей, що скріплюються. Деталі не повинні бути зморщені або стягнуті по лінії швів. Зшивні шви повинні бути ретельно розпрасовані, розстрочені, або роклеєні тасьмою.

Підноски у взутті повинні бути пружними та формостійкими, добре відформованими, не нависати над підошвою. Верхня частина носка, що прилягає до союзки, повинна бути м'якою, щоб не натирати стопу.

Задники повинні бути добре відформовані та стійкими по всьому периметру, крім верхньої частини на відстані 18-20 мм від краю та крилах на відстані 18-25 мм від кінця, а також добре приклеєні до верху та підкладки взуття.

Краї деталей верха і підкладки рівномірно спущені по лінії скріплення, чисті і рівні.

Підкладка взуття повинна мати фарбування стійке до сухого і мокрого тертя, добре витягнута, без розривів, складок, забруднень, тріщин та опадання покриття, в місцях зєднання при відсутності ниткових швів добре підклеєна.

Підкладка з натурального чи штучного хутра з щільним, рівномірним по висоті ворсом.

Бахтармяна сторона шкір безпідкладкового взуття добре відшліфована.

Металева фурнітура, шнурки, нитки, а також забарвлення урізу підошви та бокових поверхонь каблуків повинні гармонувати за кольором з верхом або оздобленням. Декоративна фурнітура, прикраси й застібки – міцно та симетрично закріплені.

Відкритий край підошви рівномірно виступає за грань сліду взуття

Підошви та кблуки мають бути чистими, рівними, ретельно відфрезерованими, пофарбованими та відполірованими. Кріплення каблука і підошви при всіх методах має бути міцним. Деталі низу повинні щільно прилягати одна до одної і до деталей верха, без зазорів та щілин.

Набійки мають бути добре закріплені на каблуці і повинні забезпечувати можливість їх ремонту.

Поверхня затяжної устілки усередині взуття рівна, гладка, без виступаючих цвяхів і дужок, відповідає сліду колодки і її розміру.

Вкладні устілки повинні відповідати контуру сліду, не мати складок, добре вклеєні. [16,27]

3.4.5 Визначення втрати якості взуття. Проводиться відповідно до Методики проведення товарознавчої експертизи взуття, в якій передбачена таблиця із зазначенням та характеристикою основних дефектів і відповідною їм втратою якості.

Втрата якості взуття визначається по наявності дефектів, оцінюється якість по найбільш істотному дефекту і по гіршій напівпарі. Розмір втрати якості залежить від виду і виразності дефекту.

Втрата якості нараховується в межах 10, 20, 30% і більше. В таблиці приведені розміри втрати якості для нового взуття. При визначенні втрати якості ношеного взуття розміри втрати якості збільшуються від ступеня зносу і зовнішнього вигляду взуття на 20-40%. [46]

Питання для самоперевірки

1. Які методи перевірки застосовують для експертизи якості взуття? Чим зумовлюється їх вибір?

2. Порядок проведення експертизи кількості взуття.

3. Порядок проведення експертизи якості взуття та характеристика документів і засобів, що при цьому застосовуються.

4. В чому полягає особливість експертизи взуття, що було в експлуатації?

5. Особливість експертизи взуття, що було пошкоджене при транспортуванні або зберіганні.

6. Характеристика основних дефектів взуття.

7. Вимоги до якості взуття.

8. Визначення втрати якості взуття.